Спецоперація: як розкрили таємницю загибелі Сашка Білого

До особи Олександра Музичка (Саші Білого або Білого) в Україні досі ставляться неоднозначно. Хтось вважає його героєм, який боровся із російськими окупантами в Чечні і потім зі зброєю в руках відстоював завоювання Майдану. Хтось, навпаки, називає Білого людиною, замішаною в ряді злочинів, яка розгулює зі зброєю і збройними (незаконно) охоронцями. Відео та фотографіями Саші і його друзів чеченських часів залякували жителів східних регіонів. Як відомо, 5 березня 2014 року до Білого приїжджала тоді ще уповноважена уряду з питань антикорупційної політики, нинішня нардеп Тетяна Чорновіл і вмовляла його виїхати з України. Тетяна підтвердила це на прес-конференції 28 березня 2014 року.

- Так, я їздила до нього, тому що я цю людину знаю давно, – сказала тоді Чорновіл. – Я йому говорила: "Олександре, що ти робиш? Ти вважаєш, що це правильно? Те, що ти робиш, вважає правильним Росія, відео з тобою – по всіх можливих каналах. Воно піднімає істерію серед росіян. Воно піднімає істерію серед міжнародної спільноти, тобто виставляє нас не такими, якими ми є насправді. Адже справа не тільки в Саші Білому, але і в людях, яких він зібрав і у яких є зброя".

Тетяна Чорновіл розповіла, що просила Сашу Білого поширити інформацію про свій від'їзд до Чечні, Дагестану чи Інгушетії, щоб відвернути сили ФСБ на його пошук в якомусь із цих регіонів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Я його просила хоча б зараз, коли така невизначена ситуація, коли агресія Росії, коли стоїть питання коштів, які ми повинні отримати для розвитку цієї держави, коли йдуть переговори про отримання міжнародних траншів, будь ласка, заляж на дно.

Але Тетяна з жалем зазначила, що Музичко не послухав її, і у неї виникло відчуття, що йому хочеться "пограти в войнушку".

Пізніше заступник голови МВС України Володимир Євдокимов говорив, що ще 8 березня були заведені кримінальні провадження щодо Музичка за злісне хуліганство та протидію законній діяльності співробітників правоохоронних органів. 9 березня було винесено підозру, і 12 березня Музичка оголошено в розшук. А в ніч на 25 березня було проведено спецоперацію із його затримання спільно з ГУБОЗ та "Соколом". У кафе "Три карася" Білого виявили і прийняли рішення затримати.

БІОГРАФІЯ

Нагадаємо, Саша Білий народився 1962 року в Пермській області Росії. З 2013 року він був координатором "Правого сектора" в західних областях України. Під час Першої чеченської війни 1994 року Білий командував загоном "Вікінг" УНА-УНСО, який нібито воював у складі підрозділу польового командира Шаміля Басаєва, а також був в особистій охороні Джохара Дудаєва. Саме тоді Олександр Музичко отримав прізвисько "Білий". Після загибелі Дудаєва Саша повернувся до України. Неодноразово був звинуваченим за кримінальними статтями.

НЕВІДОМІ ПОДРОБИЦІ

"Сегодня" вдалося розшукати людину, яка брала участь в тій спецоперації (зі зрозумілих причин, він попросив не називати себе у пресі). Ми наводимо його розповідь з усіма подробицями тієї ночі, коли загинув Саша Білий, які раніше ніколи не публікувалися

- Я один з 21 співробітника МВС, які брали участь в спецоперації із затримання Саші Білого, – розповів "Сегодня" офіцер. – І один з небагатьох, які затримували саме його самого (там з Сашком було багато народу). Головна загадка для мене донині в тому, вистрілив в себе Саша чисто механічно, випадково натиснувши на спусковий гачок, чи він зробив це навмисно, коли зрозумів, що йому не втекти, і не бажаючи потрапити до нас в руки? Я впевнений, що в той момент він не розумів, хто ми, адже було темно, а спецодяг роздобути зараз легко... Не знаю, чи працював Білий на когось, крім себе, але по факту картинка "Білий в Чечні" була на руку РФ і ФСБ, нею залякували населення сходу України, мовляв, ось хто до вас прийде. І це сприяло розвитку відомих подій в Криму і на Донбасі.

Звичайно, ніхто не планував спецоперацію так, щоб Білий загинув. Навпаки, він потрібен був живим, після доставки його до Києва ми збиралися провести масу обшуків в Рівному та Луцьку, вилучити докази певної діяльності угруповання Білого. Але вийшло так, як вийшло, і на другий день нам вже заборонили продовжувати цю операцію.

Підбиралися ми до Білого досить довго, це було дуже складно, адже постійно з Сашею ходила охорона з 8 чоловік з автоматами. І у самого Білого був автомат. Тому, яке б затримання в звичайній обстановці ми не придумали, все одно були б невиправдані жертви з обох сторін. Допустити таке ми не могли. Довго чекали, але дочекалися: увечері 24 березня Саша виїхав в кафе "Три карася" під Рівним відзначати чийсь день народження. І з ним були лише кілька охоронців.

Забору там немає, з траси по 150-200 метрів поганою грунтовкою в'їжджаєш на територію, бачиш кафе і літні будиночки для гостей. Ми неподалік пройшли інструктаж, на якому головним було: затримати Білого, але при цьому повернутися всім живими! Якщо є загроза життю співробітнику – застосовувати зброю! Потім розберемося, хто правий. Наділи броню, озброїлися, для рекогносцировки проїхали по трасі, в потрібних місцях розставили розвідників. І поїхали на операцію трьома машинами.

Тут нам трохи не пощастило. Білий з товаришами вийшли на свіже повітря покурити. Неподалік стояв автомобіль Білого, який вони забрали у якогось підприємця за борги. Такий пікап-всюдихід Міцубісі L-200. У ньому озброєний автоматом водій, ще двоє знаходяться окремо, і головна група, 4 людини на чолі з Музичком. І тут один з приятелів Білого запитує: "Сашко, а де твій автомат?". При цьому пістолет знаходився у Білого на поясі. Саша підійшов до машини, відкрив задні дверцята, дістав автомат: "Ось він!". І тут нам дуже пощастило – автомат Білий знову поклав до машини, інакше ситуація могла закінчитися великою кров'ю... Саша повернувся до своєї групи і в цей момент побачив, як ми летимо до них по цій доріжці. Треба віддати належне, він був дуже досвідченою і підготовленою людиною, вже не знаю, які інструктори його натаскували... І в Чечні він пройшов серйозну школу. Він – єдиний в цьому кафе, хто моментально зрозумів, що відбувається.

Музичко. Олександр часто з'являвся зі зброєю, навіть на мітингах.

ПЕРЕСТРІЛКА. Ми заїжджали трьома машинами, у кожної стояла своя задача. Перша – працює по машині Білого, у другого екіпажу мета – взяти самого Музичка, третя машина була орієнтована на всіх інших, хто перебував поруч і в кафе.

Білий відразу зорієнтувався і кинувся до своєї машини за автоматом. Але, добігши до рогу Міцубісі, зауважив, що наша машина вже поруч, у неї відкриваються двері і ось-ось звідти вистрибне спецназ. Саша зрозумів, що не встигає взяти автомат, тоді він повертається до своєї групи, бере під руку одного зі своїх охоронців і, прикриваючись ним, рухається від нас. В цей час з другої машини вискакує "сокольонок" і біжить прямо на Сашу. Той різко штовхає охоронця на нашого співробітника, співробітник "Сокола" приймає його (здоровенного хлопця) і вже не кидає, а крутить і надягає наручники. Саша скористався моментом і побіг за будиночки, де відразу починався дуже крутий підйом, метрів п'ять висоти. Далі стежка – і ліс (а місця тутешні Саша знав відмінно, у самого будинок неподалік був). Якби загубився в лісі, не факт, що взяли б його...

Поруч з будиночком, за який забіг Саша, стояв стовп з освітленням, навколо на певний радіус було світло. В цей час я і інші хлопці з "Сокола" перевірили інші будиночки, переконалися, що Білого там немає. І тут ми чуємо постріли в районі згаданого освітленого кола. Виявилося, один з "соколят", перевіряючи будиночок, зауважив відкрите вікно. Вирішив, що втікач пішов через нього. Спецназівець теж вистрибнув у це вікно. А Білий в цей час стояв на пагорбі, укритий деревом, і холоднокровно чекав, коли хтось із наших опиниться на лінії пострілу з його пістолета ПМ. Спецназівець дивиться навсібіч, шукаючи Білого, а на шоломі у "сокольонка" тактичні окуляри. Причому в піднятому стані, тобто не на очах, а як би на лобі. Оскільки поруч світить лампа, окуляри дають відблиск, і Білий не замислюючись стріляє по ним, думаючи, що вони на обличчі спецназівця. І чітко потрапляє в скло окулярів, тобто в око, якби окуляри були на місці... Потім Білий стріляє ще раз і потрапляє нашому хлопцю, все тому ж, в погон. Куля рикошетом, зачепивши легко плече, йде… Співробітник "Сокола", в гарячці бою не розуміючи, що його зачепило, вихоплює свій "Стєчкін", який ніколи не відмовляв (це взагалі один з найнадійніших пістолетів), цілиться, натискає на спусковий гачок – осічка! Патрон перекосило... Він пробує знову і знову. П'ять осічок поспіль! Але в підсумку все ж робить класичну "двієчку", потрапляє Білому в ікру ноги і в сідницю. Саша повертається і приймається, накульгуючи, йти до лісу. Ми його не бачимо, тільки неясні тіні. Потім дивимося, тінь хитнулася вліво-вправо і зникла – людина впала.

Але "сокольонок", який спочатку перестрілювався з Білим, бачить його добре. Коли той упав, наш співробітник сховав "Стєчкіна" до кобури і став наближатися, щоб затримати Музичка. А той, хитрун, лежав на боці, а пістолет тримав під пахвою, щоб відразу стріляти. І вистрілив по спецназівцю двічі. Раз промазав, друга куля влучила в руку співробітникові "Сокола". У того рефлекс, відпрацьований роками тренування: якщо потрапив на лінію вогню, треба з неї піти. Він робить кілька кувирків вправо, в цей час Білий піднімається і знову намагається втекти.

БІЛИЙ У НАРУЧНИКАХ. "Сокольонок" це бачить, дістає "Стєчкін" і стріляє по Білому. Але весь час маже, оскільки поранена рука не тримає пістолет. Видно тільки фонтанчики від куль на землі, а Білий йде... В цей час на місці сутички з'являється другий співробітник "Сокола". У нього був автомат з холостими патронами. Співробітник піднімає автомат і дає довгу чергу вгору, щоб висвітлити місце дії. Білий з-під руки стріляє в нього і по дотичній потрапляє. Співробітник кидає автомат і в стрибку наздоганяє Білого, валить його на землю. Ми теж вже близько, бачимо, як йде боротьба на землі, і в цей момент лунає глухий постріл... Ми тоді й подумати не могли, що Саша застрелився. "Сокольонок", який лежав на Білому, кричить, мовляв, допоможіть мені, я тримаю під ним руку з пістолетом. А раптом він ще стрілятиме!? Ледве ми втрьох цю руку витягли (здоровенний мужик був Білий), пістолет забрали, руки Саші завели за спину, наручники наділи ... Начебто все. Стали перевіряти, чи всі наші цілі. Той "сокольонок", якому Білий влучив в руку, каже, мовляв, мене Білий з "гумки" в руку зачепив. Якої "гумки"? Оглядаємо пістолет Білого, це звичайний ПМ, в обоймі залишилося два бойових патрона. Відрізали хлопцю рукав на пораненій руці, бачимо, куля пройшла крізь м'яз і висить у задній частині шматку шкіри. Тільки тоді до хлопця дійшло, що він поранений, прийшов неабиякий біль, який довелося знімати ліками. Вкололи і наркотик, хоча потім нам лікар розповів, що так робити не можна: може зупинитися серце. Словом, посадили ми пораненого з двома бійцями до однієї з наших машин і відправили до лікарні до Житомира (розуміючи, що до Рівного, яке набагато ближче, везти не можна, там приятелі Білого можуть помститися).

ПУЛЯ У СЕРЦЕ. Прийшов час зайнятися і Білим. Даємо йому команду: "Ноги під себе, піднімайся!". Він лежить, не ворушиться. Посвітили ліхтариками – щось вигляд його не сподобався. Перевернули на спину, розрізали футболку, а там дірка напроти серця, і кров ще виливається... Пізніше з'ясувалося: поцілено в серце і зачеплено ребро.

Зрозуміло: Саша Білий застрелився. Доповідаємо по радіо керівництву, отримуємо команду негайно їхати, поки нас не постріляли дружки Музичка. Але ми вирішили залишитися, дочекатися швидкої і передати лікарям тіло Музичка: ми ж не бандити, щоб втекти з місця перестрілки, кинувши труп. Нас залишилося після відправки пораненого з супроводом мінус троє, зате є два кулемети. Одного кулеметника поставили на висоті, звідки він бачив і міг прострілювати весь простір перед кафе від дороги, другого – на в'їзді. У працівників кафе зажадали, щоб по телефону викликали швидку.

В цей час на дорозі почався інтенсивний рух (адже кілька сподвижників Білого пішли і сповістили інших про те, що сталося). Кілька машин спробували під'їхати до нас, довелося постріляти в повітря... Ці поїхали, але незабаром прибула ціла колона, понад десяток машин. Ці вже пробували прорватися до кафе, але ми дали чергу-другу з кулемета, і бажання йти на прорив відбили.

Нарешті прибула швидка, констатувала смерть Білого. Ми їм передали всі свої дані і веліли чекати місцеву міліцію, яка вже виїхала. А самі рвонули до шосе. Чесно, ледь прорвалися, пішли на Київ. За нами ув'язався трійка машин, зупинили їх трасуючою чергою, що пройшла поруч. Доїхали ми до певного місця, поміняли номери (наші номери вже передали і до Житомира, і до Києва сподвижникам Білого) і роз'їхалися по різних напрямках.

Операцію нашу в результаті згорнули, всіх затриманих відпустили, хоча були доведені епізоди вимагання з їх участю. А ось у нас, співробітників тоді ще існуючого ГУБОЗу, розпочалися проблеми, як ви знаєте, дійшло навіть до створення ТСК у Верховній Раді щодо подій навколо загибелі Білого... А в підсумку і ГУБОЗ розформували, не потрібні ми виявилися...

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

Михайло Корнієнко, екс-заступник голови МВС, колишній керівник ГУБОЗ:

- До цієї операції треба було серйозніше підготуватися. Дочекатися моменту, коли Музичко буде один. А йти на затримання групи людей, про яких точно відомо, що вони озброєні, ну, це не зовсім вірно... Хіба що однією з цілей було вилучення незаконної зброї... А за підсумком, думаю, операція була проведена погано. Мені доводилося затримувати десятки і сотні подібних людей, але, на щастя, жодної операції я не зірвав, бо кожну дуже ретельно готували. Якщо об'єкт затримання в ході операції гине, це погано. У мене таких випадків не було. Ми просто не давали тому, кого затримували, можливості стріляти. Звичайно, Музичко був дуже небезпечний, від нього можна було заздалегідь очікувати чого завгодно. І те, що зав'язалася перестрілка, було природним для такої операції. А застрелив він сам себе? Можливо, він навмисне стріляв в себе, розуміючи, що його чекає після затримання і не бажаючи потрапляти в ув’язнення. Але могло бути інакше, я не виключаю, що його вбили з його ж пістолета. Хоча сама фігура Саші Білого не викликає у мене теплих почуттів. Затримувати його треба було, але операція провалилася. Був, як я розумію, загублений фактор раптовості, почалася стрілянина, в цій ситуації важко щось контролювати... А мало би бути задіяно стільки сил, щоб перекрити все і забезпечити цей фактор.

Володимир Євдокимов,екс-заступник голови МВС, куратор спецоперації:

- Операцію із затримання Музичка, звичайно, варто було проводити, більш того, слід було це зробити ще раніше. І операція ця не була провальною. Просто ніхто не очікував, що Музичко набереться такого нахабства, що відкриє вогонь по співробітниках міліції... Та ще й сталося з ним те, що трапилося, при падінні... Експертиза підтвердила: він намагався відстрілюватися від співробітників міліції і при падінні випадково вистрілив в себе. Підкреслю: він не хотів стріляти в себе, це вийшло випадково. А чутки про те, що, мовляв, навмисне покінчив з життям, щоб не потрапити до рук міліції, не мають під собою підстав. Навіщо брати до уваги чутки, якщо є ціле розслідування, причому не одне. І наше, МВС, службове розслідування, і парламентське, і ГПУ... І чітко підтверджено, що стріляв він сам в себе, не зумисне. Стосовно розмов про те, ніби після цього інциденту мені заборонили подальше розслідування кримінального провадження, пов'язаного з Музичком, це дурниця: немає людини, яка могла б мені заборонити працювати, якщо я дію згідно із законом. Інше питання, що справу зі звинувачення Музичка (а він, по-моєму, звинувачувався за чотирма статтями КК) було припинено в зв'язку зі смертю підозрюваного. Що сталося потім з його затриманими соратниками, я зараз просто не пам'ятаю.

Анатолій Француз, Герой України, генерал-майор міліції:

- Коли я очолював міліцію Рівненщини, про таку людину, як Олександр Музичко або Саша Білий, я навіть не чув. Стосовно операції з його затримання, то важко про неї судити, не знаючи плану підготовки і проведення, розстановки сил, деталей... Хоча я не раз проводив різні спецоперації. Відносно Музичка, думаю, що зброю там застосовувати не слід було, треба було так все підготувати, щоб обійшлося без стрілянини. І безсумнівно, що брати Музичка потрібно було не там, не в цьому людному кафе. А якщо вже там проводити, то є інші способи і методи... Та й чи варто було взагалі затримувати? Наскільки мені про нього розповідали, він міг спокійно прийти за викликом слідчого, якщо така потреба була. А вже що стосується загибелі людини, яку правоохоронці намагаються затримати, то це, на мій особистий погляд, просто провал операції. Я і мої знайомі з Рівного ставимося до її проведення досить скептично. Крім усього іншого, треба було враховувати і психологічні якості Саші Білого, його рішучість. А хто поручиться, що він взагалі не прийняв спецназівців за переодягнених бандитів чи просто своїх недоброзичливців? Багато запитань виникає... Якби мені доручили готувати таку операцію, я б постарався передбачити всі несподіванки і, думаю, провів би її без єдиного пострілу.