Інтерв'ю з Євгеном Яновичем: "Технарі пишуть жарти краще"

— Коли і як вам прийшла ідея створення телевізійного стендапу "Перший.Сольний.Смішний" для НЛО.TV?

— Я не збрешу, якщо скажу, що кожен комік мріє виступити сольно. Ось і я про це мріяв з давніх пір. Півроку тому Юра Громовий — президент Stand-up.ua і "Мамахохотала-шоу" — першим з нас зробив сольник, хоч і не телевізійний, але все таки власний. Я вирішив: чому б мені не зробити? Ми знайшли приміщення, домовилися про ефір на телеканалі, і мені залишалося попрацювати над матеріалом.

— Звідки ви черпаєте натхнення для написання жартів?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Досвід мені показує, що ніщо так не стимулює, як строки. Жартую, звісно. Вони не роблять написання матеріалу легше, а навпаки, тиснуть на мене. Мені набагато простіше, коли я роблю це не як роботу: багато зі створеного мною матеріалу написано просто в кайф.

— На своєму сольнику ви жартуєте на соціальні теми, а не про політиків, приміром. Відрізняється процес написання таких жартів?

— Є теми самі по собі смішні, але при цьому не несуть ніякої глобальної думки. Як правило, я починаю з них. До кінця виступу, коли глядач вже звикає до мене, починаю жартувати на більш серйозні речі. Це завжди ризиковано. Писати гумор на соціальні теми важко, але це треба робити. Такий гумор змушує людей замислитися.

— Скільки людей працює над вашим стендап-шоу?

— Приблизно 30: це операторська група, режисер, адміністратори, інженери по світлу, звукорежисери і автори — Женя Бугров і Бекір Мамедієв.

— Ви стали першим телестендапером в Україні. Доводилося ще десь бути першопрохідцем?

— В якомусь роді доводилося, напевно. Наприклад, я вигравав олімпіаду в Житомирі з географії — таке досягнення було вперше для моїх мами з татом. А ще я значусь у Книзі рекордів України по тривалості гри в "Мафію" — 24 години.

— Як ваша освіта програміста допомогла вам у професійній діяльності?

— Завдяки освіті я легко можу порахувати на комп'ютері, скільки у мене слів у стендапі — більше ніяк (сміється). Я просто завжди вважав, що люди з технічним складом розуму краще пишуть жарти.

— Чи складно стати гумористом?

— У мене є хороший друг, який говорить, що жарти може навчитися писати навіть мавпа. Зараз дуже багато формул, за якими можна створювати жарти. Але найголовніше — треба мати почуття гумору! Якщо людина сміється над жартами — у неї вийде, а якщо вона нудна — нехай сидить в офісі (посміхається).

— Ви знялися в проекті "Як гартувався стайл". Як ви туди потрапили і як познайомилися з Ярмаком?

— Через нього я і потрапив у це шоу. Сашка колись грав у КВН в НАУ, а ми — в КПІ. Керівник студії Роман Грищук нас і познайомив. Ми знайшли спільну мову, почали зніматися в кліпах, оскільки йому потрібен був хтось на роль роздовбайського персонажа Гуся. Причому продюсер спочатку не вірив, що я можу його зіграти. Він говорив: "Боже, він такий милий, як він може зіграти такого дебіла?". Потім виявилося, що можу. В підсумку ми з Ярмаком почали жити разом, виникла ідея з серіалом. Канал НЛО.TV нас підтримав, і якось все склалося. Одного разу Сашко прийшов додому і сказав: "Женька, НЛО.TV затвердили зйомку серіалу". У цей вечір ми вперше з ним випили по келиху вина...

— Гусак, Янович, Веня... Як вас називають?

— Мене в дитинстві у дворі називали Баранець — я був дуже кучерявий, і мене це прізвисько ображало. Була і груба форма цього слова — коли я щось не так робив, мене називали Баран. Пережив якось (посміхається).