Інтерв'ю з телеведучою Іриною Юсуповою: "Випробувала на собі мертву петлю"

- Ірина, не так давно ви стали ведучою документального проекту "Подорожі в часі". Як вам робота в такому форматі?

— Це стовідсотковомійпроект.Віндає мені можливістьпокопатися вісторії,примірятинаряди, якіносилище нашіпрабабусі.Поглянути на свійгород нена бігупо дорозі на роботу ,вдитячий садок абов магазин,а простозупинити час іспробувати усвідомити ,вякому дивовижномумісці меніпощастило народитисяі жити .До речі, допроектуя робиларубрику "Наш Київ" у програмі "Ранок з "Інтером". Так от, в "Подорожах" є історії, про які я розповідала ще тоді. Наприклад, про знамениту мертвій петлі Нестерова. Але в проекті мені запропонували не просто про неї розповісти, але і самої сісти в літак і відчути, що це таке.

—Ависмілива!

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Не будулукавити,спочаткубуло дуже страшно,явід жахунавіть не моглавідкрити очі .Нашпілотпри цьомузробивне однумертву петлю , а цілихтри, апотім щекаскадбочка- мертвапетля.Коли ми йшлина посадкуі ядумала, щовесь цей жахзакінчився , режисерипопросили щедубльдлявеликого плану .Коли виходила злітака , у мене навітьтремтіли руки. Але воно того варте, це відчуття вільного польоту, і ось прямо під тобою земля – і знову злітає вгору. Здорово!

— Під час зйомок відкрили для себе якісь цікаві факти про минуле?

— Звичайно! Наприклад, мало хто знає, що 100 років тому Київ нарівні з Парижем був столицею авіації: тут проектували, будували і випробовували нові літаки. Сюрпризом стало й те, що в ті часи люди одержували дуже гарну освіту. Будь-яка дівчина, яка закінчила інститут шляхетних дівиць, могла вільно розмовляти на трьох мовах, грати на роялі, прекрасно знала історію й географію.

— А як почувалися в старовинних костюмах?

— Це один з найприємніших моментів нашого проекту. Якій дівчині не захочеться приміряти красиву сукню і капелюшок? Все було б взагалі чудово, якби не корсет. Сто років тому жінки з його допомогою примудрялися затягувати свою талію на третину. Ми теж так пробували, але я просто не могла дихати і попросила його зняти.

— Чи доводилося вам чомусь вчитися на зйомках "Подорожів"?

— Під час кожноїпрограми!Буквальнокожен випуску наспочинався і закінчувавсяекспериментом.Якщоце була програмапро медицину,то я самаготувалапігулки.Якщопро спорт-я бігаластометрівкуі на часставалагімнасткою .Колипримірялаобразвихованкиінституту шляхетних дівчат , мені запропонувализаштопатипанчохи.Здавалося , нутут- то що нового? Але виявилося, що штопати я не вмію і все роблю неправильно. Є особлива техніка, вивчити яку не так вже й просто. Крім того, я вчилася професії телефоністки, танцювати вальс і танго, їздити верхи. Ну коли ще випаде шанс все це спробувати?

До речі, верхи я каталася вперше. Коней нам підібрали високих, красивих, але дуже норовистих. Моя красуня відразу відчула, що я вершник недосвідчений, і спочатку взагалі не реагувала на мої спроби її приструнити. Нам потрібно було їхати до місця зйомок, а вона раптом розвернулася і пішла в ліс. Ледве-ледве вдалося з нею домовитися.

А в серіїпро Олімпіадумені довелосязображатигімнасткупочатку ХХ століття.Вправавиконувалав українському національному костюміі зграблями.Найскладніше,що тодіробилидівчата- вправа" ластівка" ;зараз це здаєтьсясмішним.Складністьбула лише в тому , що на вулицібуло+35 , костюму менетеплий,а чоботина хутрі .На стадіоніособливовідсонця
не сховаєшся, а знімати потрібно кілька дублів. Що стосується бігу, то тут до олімпійського рекорду 1913 я не дотягнула, потрібно ще тренуватися (посміхається).