Актор Георгій Поволоцький: "У мене з собою завжди є колода карт таро"

Український актор (охоронець Голобородько з "Слуги народу") розповів "Сегодня" про те, як підробляв торговцем побутової хімії, про захоплення магією, про знайомство зі Ступкою та визнання "братків".

- Георгій, коли ви вперше задумалися про акторську професію?

- Акторські задатки у мене проявилися з малого віку – на ранках, невеликих шкільних постановках. З трьох років я почав займатися фігурним катанням, потім довгий час займався фехтуванням, у мене є розряди і по шпазі та шаблі. Зараз в моїй роботі мені дуже допомагають ці навички.

- Як батьки поставилися до вашого вибору?

- Мої батьки не актори, але познайомилися вони, як не дивно, в театрі. Вони не були ініціаторами того, щоб я пішов в артисти, але й проти теж не були. Сам я все життя хотів стати археологом, але життя розпорядилося інакше. Одного разу я абсолютно випадково потрапив на кіностудію Довженка – прогулюючись повз з друзями, вирішив заскочити. А там якраз відбирали епізодистів. Це був 1989 рік, і мене взяли. Ось з того моменту я, як у вир з головою, впав в акторську діяльність.

- Які труднощі виникали на початку кар'єри?

- Були моменти, коли хотілося все кинути і піти. Це було з початку 90-х і аж по 2000-і. Активно займатися творчістю я почав з 2003 року. Переломним моментом стала картина "Плюс нескінченність". Саме з цього фільму я зрозумів, що зможу займатися тільки акторством. А до цього я був експедитором, далекобійником, будівельником, паркувальником і адміністратором готелю. Доводилося і побутовою хімією на Позняках торгувати (сміється).

- Як ставитеся до критики?

- Режисери активно мене критикували на початку моєї творчої діяльності, але останнім часом вони мене люблять. До критики я ставлюся нормально – думаю, вона потрібна і корисна. Навіть прислухаюся до неї, працюю над своїми помилками – для мене це такий сигнал до дії. Після довгої роботи в театрі мені було не дуже комфортно в кіно, і коли я щось робив неправильно, то намагався прислухатися до режисерів. До речі, сильно критикували і гучний польський фільм "Волинь", яким я дуже пишаюся. Взагалі в польському кінематографі дуже розвинена режисерська школа. У них дуже хороші оператори, але при цьому слабо розвинена акторська школа. Я думаю, що в Україні талановитих артистів більше, ніж в Польщі.

- Не дивлячись на ситуацію, що склалася між Росією і Україною, запрошують вас на зйомки в Москву?

- Так звичайно! Я позитивно до цього ставлюся. Життя артиста повинне бути поза політикою. У мене багато рідних з Росії, і мені боляче і прикро дивитися, що стався такий розрив між нашими народами.

- Які були найскладніші зйомки у вашому житті?

- Як правило, в кіно дуже часто знімають літо взимку, а зиму влітку. І фізично завжди складно витерпіти холод чи спеку, але я вже до цього звик, і для мене це не найскладніше. Актор взагалі повинен бути фізично витривалим. Найчастіше важче психологічно.

- Ввірите в прикмети?

- Звичайно! Більш того: у мене бабуся – чаклунка, а сам я практикую ворожіння на картах і не тільки. У мене завжди з собою три колоди карт Таро. Крім того, я люблю медитувати. Моя бабуся займалася білою магією, вона допомагала людям, зцілювала їх молитвами і змовами, вона вчила мене цьому, передаючи мені цей дар. У моєму житті був період, коли я зловживав цим, щоб дізнатися свою долю, але мені це повернулося хворобами та іншими проблемами. Не можна цим займатися безконтрольно. Серед друзів у мене багато екстрасенсів.

- Кого ви б ніколи не погодилися зіграти? Гея, наприклад?

- Гея зіграв би. Без статевого акту і поцілунків хіба що. Я б відмовився від політичних моментів: не хочу, щоб торгували моєю особистістю. Все повинно мати свої рамки і межі.

- Дружина ревнує вас до професії?

- Так, але не говорить про це. Вона у мене дуже мудра жінка. Вона розуміє, тому що така ж творча людина, як і я.

- З ким із легендарних особистостей ви зустрічалися?

- З голлівудськими зірками зустрітися поки не вдалося, хоча я об'їздив багато країн. Мені пощастило попрацювати з Богданом Ступкою, Арменом Джигарханяном, Домініком Графом (німецький режисер. – Авт.пж). З Богданом Сильвестровичем ми не тільки працювали на одній сцені, а й коньяк іноді випивали за душевними розмовами. Він чудова мудра людина. І в силу того, що він був професіоналом своєї справи, я не міг не брати з нього приклад. Але як таких кумирів у мене немає. Є люди, яким я дуже вдячний за те, чого вони мене навчили, наприклад акторові Петру Миронову.

- У вас є хобі?

- Я дуже люблю готувати. Мої рідні і друзі люблять мій плов, м'ясо і особливо салати. Ще люблю заготовлювати консервацію. Також я книголюб, і якщо у мене випадає вільна хвилина, я присвячую її читанню. Моя найулюбленіша тематика – містика, історія та етнографія.

- У вашій фільмографії – майже всі другорядні ролі...

- Довгий час я сам себе бачив виключно в другорядних ролях, і режисери аналогічно. Зараз я міняю ракурс в іншу сторону – може, дещо не типову для себе самого.

- Яке місце у вашому житті займає музика?

- Велике! Я співаю, граю на гітарі, у мене є своя група, у якій кілька назв – "Товстий синій заєць" і "Стан". Музика наша близька до жанру року і блюзу.

- Приймали вас в житті за "братка"?

- Бувало. Самі "братки" мене, до речі, хвалили. Якщо я щось не знав, як краще зіграти, вони мені допомагали і щось пояснювали. Коли є з кого почерпнути той чи інший образ – гріх цього не зробити.