Зірка фільму "Все тільки починається", який в будні виходить на каналі "Україна" о 21:00, в новому серіалі виховує двох синів.
В ексклюзивному інтерв'ю Марина Єсипенко розповіла, чому їй найчастіше дістаються ролі лиходійок, і на що вона готова піти заради дітей.
- Ви у фільмі граєте злодійку?
- Ну, це з якого боку подивитися. Вона волею долі стає лиходійкою, тому що вона захищає свого сина і хоче, щоб він був щасливий. Сюжет ми розповідати не можемо, єдине, що можу сказати – це обставини змушують її бути такою. І потім, я думаю, про будь-яку людину можна однозначно сказати лиходій він чи добряк. Як казав великий режисер Петро Наумович Фоменко, з яким я мала щастя працювати, він говорив: "Завжди шукай в негіднику хороше, а в хорошому негідника".
- Тобто ваша героїня це всього лише мати, яка робить все, щоб її син був щасливий?
- Абсолютно точно.
- А ви, як жінка, як мати вітаєте такі методи? Чи справді заради дитини можна йти на все, або для вас все-таки є якісь рамки?
- Ні, я думаю, що можна якимись іншими методами обійтися. Але, просто я ніколи не була в таких обставинах, як моя героїня і мій чоловік ніколи не був директором холдингу і дуже багатою людиною. Тому я не знаю, як би я поводилася в такій ситуації.
- Вам завжди дають ролі дуже владних, цілеспрямованих і трохи навіть стервозних жінок...
- Так, мені завжди пропонують такі ролі.
- У вас є щось спільне з вашими персонажами? Ви в житті вольова жінка?
- Ну так. Я думаю, що акторська професія, вона як би має на увазі під собою силу волі.
- Хто у вас в родині глава: ви чи чоловік? Знаєте, кажуть: чоловік – голова, а жінка – шия, яка крутить цією головою куди хоче.
- Ну звичайно, чоловік – голова сім'ї. Але знову-таки, все виходячи з ситуації: в якійсь ситуації він може щось вирішувати, говорити, пропонувати, а в якійсь ситуації я можу, тому що він не завжди буває вдома, він дуже часто на гастролях. Тому у нас все взаємозамінне.
- Ви ніколи не думали відійти від театральної роботи, роботи в кіно і зайнятися якимось бізнесом?
- Ні! Боронь Боже. У мене мізків абсолютно на це немає. Я не можу щось рахувати і взагалі з цифрами у мене дуже погано.
- Просто зараз є така тенденція: деякі актори пробують себе в бізнесі.
- Вони молодці!
- Правда, не у всіх вдається.
- Не у всіх вдається, але вони все одно молодці. Навіть у нас в театрі є артисти, які займаються бізнесом і досить успішно. У мене це може викликати тільки захоплення, тому що у мене мізки влаштовані зовсім по-іншому – я з цифрами не дружу, на жаль. Хоча, хто його знає? Може бути, якщо життя змусить... (Сміється)
- Тобто ви тільки на екрані граєте таких владних і жорстких жінок?
- Так, тому що в житті я добра і пухнаста, як говорять. Мій чоловік часто запитує: "Маруся, чому тобі весь час пропонують такі ролі? Ти ж у житті зовсім інша людина". Ну от, на жаль, в нашій професії теж є витрати. Ось як тебе побачили, якою тебе представили на екрані, потім ти ніяк не можеш переконати глядача, а глядач не хоче переконуватися. Якщо я, припустимо, драматична актриса, а намагаюся зіграти комедійну роль, або я комедійна, а намагаюся зіграти драматичну, цього глядач чомусь категорично не хоче сприймати.
- Може бути, це навпаки добре – бути на екрані не такою як у житті, спробувати хоч на якийсь час стати кимось зовсім іншим?
- Ну, напевно. Побути кимось іншим – це єдине, чим я виправдовую те, що я граю такі ролі.
- Ви мама дівчинки, а у фільмі у вас два сини, не було ситуацій, коли режисер починав вас поправляти, мовляв, так із сином не поводяться, як з дівчинкою?
- Ви знаєте, нам пощастило з режисером, він дуже розумний і добрий чоловік. Нам пощастило в тому плані, що ми можемо щось пропонувати, щось змінювати і Діма завжди як би йде за артистом, не кричить, не тупотить ногами, не влаштовує нам істерик, ніколи не говорить, що це неможливо і робіть тільки так. Це завжди дуже приємно, коли режисер, що називається, йде з артистом по життю разом. І я думаю, що це тільки позитивно впливає на якість фільму або серіалу. Тому що, коли артисту дають волю і коли артисти є як би співавторами, це завжди приємно і завжди надихає.
- Під час цих зйомок вам довелося робити щось вперше?
- Ну, мабуть, таку жінку, яка заради своєї улюбленої дитини йде на такі крайні заходи, я граю вперше. Взагалі, якщо копнути глибше, коли я вперше прочитала сценарій повністю, а було це, коли я вже приступила до зйомок, я подумала: Боже мій, який кошмар, якби я раніше прочитала цей сценарій, я б ні за що на це не погодилася. Але оскільки сценарій, на жаль, як правило, пишеться вже під час знімального процесу, то я подумала: Боже мій, напевно, це дуже цікаво зіграти те, що в житті в тебе не може бути, навіть нехай це роль негативна. Але знову ж, якщо весь сценарій уважно прочитати, то стає цілком очевидно, що моя героїня просто змушена йти на такі крайні заходи.
- Її змушують обставини?
- Так, абсолютно правильно. З якогось боку її можна, звісно, виправдати і я намагаюся це зробити, а з іншого боку глядач подивиться і скаже: нема їй виправдання! Але я, безумовно, намагаюся виправдати свою героїню.
- А ваша донька не виявляє бажання стати актрисою, зніматися в кіно?
- Ні. Якщо раніше, коли вона була поменше, її це ще цікавило, то зараз ні. Раніше їй було цікаво прийти на зйомки, і мені навіть пропонували: "Може бути, пора твоїй зніматися?", Але знаючи, що це за професія, я б не бажала своїй дитині йти по стопах артистичних. Хоча і забороняти я їй, безумовно, не стану.
- Але ж вона з творчої родини.
- Ну так, із творчої родини, тому ми категорично заперечувати звичайно не будемо. Але поки у неї такий вік суперечливий – чотирнадцять років, тому каже, що не хоче бути артисткою. Ну і потім, вона ще навчається, а зйомки зазвичай відбуваються в робочий час.
- Є у вас якісь обов'язкові сімейні традиції, наприклад, зустрічати Новий рік разом?
- Новий рік, безумовно, намагаємося зустрічати разом, але не завжди це виходить особливо у чоловіка, оскільки він людина так сказати роз'їзний на відміну від мене, я то веду більш осілий спосіб життя. Але, звичайно, намагаємося зустрічати Новий рік разом і у нас є така традиція, що Олег завжди перед Новим роком ліпить пельмені, а зараз вже разом з Дашею ліплять. Цьому його навчила його мама, він завжди все робить сам, починаючи від фаршу і до тіста. Потім до нас приїжджають гості і ми це поїдаємо до Різдва, а то, може, і до старого Нового року.
Головні теми