Леонід Барац і Ростислав Хаїт: "Влітку почнемо знімати продовження "Дня виборів"

— Небагато артисти з Росії сьогодні приїжджають на гастролі в Україні. Ви довго сумнівалися, чи їхати в Київ з виставою ("Квартет І" виступить 22 березня у Жовтневому палаці. — Авт.)?

Барац: — Я не знаю, чому не їдуть інші артисти, можливо, на це у них є свої причини. Ми ж завжди приїжджаємо в Україну з задоволенням. І цей приїзд теж не стане винятком.

Хаїт: — Наш приїзд у вашу країну — це не політичний жест. Незважаючи на війну та економічну кризу, ми вважаємо, що людям важливо і потрібно ходити на вистави. Бо якщо робити звичні речі, цей спосіб життя в якийсь момент переважить і створить загальну кількість правильної енергії, яка пересилить і кризу, і війну, і розбіжності відносно двох країн.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Після вашого останнього приїзду до Києва з виступом пройшов майже рік. А може, ви приїжджали в нашу країну не по роботі, наприклад до батьків в Одесу (і Льоша, і Слава народилися в цьому місті. — Авт.)?

Б.: — Звичайно, бували, і не раз! Все жахливе, що відбувається між нашими країнами, відбувається все-таки не всередині нас. У нас ця ворожнеча не закладена. На жаль, Україна стала полем битви для багатьох сил. Але не хочу давати оцінки ні одній, ні другій стороні. Фраза "Ви тут всі молодці" максимально підходить до визначення того, що зараз відбувається. Єдине, що мені здається: схоже, з двох сторін про людей думають в останню чергу.

Х.: — Я стежу за всіма новинами і можу сказати, що брешуть всі. Коли мені стає нудно від усього побаченого, я вимикаю телевізор. Але ситуація, безумовно, жахлива. На цей момент мої батько й мати стали дуже проукраїнськи налаштованими людьми, а мій брат, навпаки, схиляється в інший бік. Я дотримуюся досить зваженої позиції і розумію, що в цій ситуації неправі всі. Шалено шкода, що гинуть ні в чому не винні люди. Але одна справа, коли вмирають ті, хто прийшов на війні заробити, а зовсім інша — коли серед загиблих виявляються прості мобілізовані або мирні жителі.

— У Росії тривають гоніння на Макаревича. Люди розділилися на два табори: хтось підтримує його позицію, а хтось приймає її в багнети. Що ви думаєте з цього приводу?

Б.: — Можна погоджуватися або не погоджуватися з позицією та висловлюваннями Андрія Вадимовича з приводу конфлікту в Україні, але право на них він має, як і будь-який інший громадянин своєї країни. А його цькування і консолідація суспільства навколо ненависті до всього, відмінного від державного стандарту — це огидно.

— А самі не боїтеся, що після приїзду до Києва на "Квартет І" можуть початися гоніння?

Б.: — Ми не будемо висловлюватися ні за якими політичних питань. І не тому, що боїмося. Просто останнім часом будь-яка думка, висловлена відомою людиною з приводу всього, що відбувається, в результаті ще більше підливає масла у вогонь.

Х.: — Ніякого страху приїжджати у нас немає. Провокацій ми теж не боїмося, як і гонінь. Більше того, я впевнений, що ніхто зверху не спускав особливих директив з приводу того ж Макаревича або Арбеніної. Весь цей галас створювали особливо завзяті люди.

— Як зазвичай реагуєте на прихильниць, що чекають на вас після вистав біля службового входу?

Б.: — Наші шанувальники поводяться цілком пристойно: не бігають за нами, не дарують дивних подарунків. Можуть попросити сфотографуватися, залишити автограф — та й все, напевно. Ми їм в цьому ніколи не відмовляємо.

— А як ви зазвичай проводите час після виступів на гастролях?

Б.: — По-різному. У Києві, наприклад, у нас дуже багато друзів, тому зазвичай складається велика програма, що закінчується майже завжди в ресторані і з караоке. І з ранковим похміллям.

— Коли вам прийшла ідея створення фільму "Про що говорять чоловіки"?

Б.: — Все сталося абсолютно спонтанно. Під час чемпіонату Європи з футболу в 2008 році ми зі Славою, ще одним нашим другом і Максимом Віторганом взяли машину і поїхали з Відня в Зальцбург. Розмовляли всю дорогу, сварилися, мирилися. Я сидів за кермом, поруч — Макс. А коли повернулися в Москву, подумали, як шкода, що в машині не було прихованих камер і диктофонів. Адже з усього цього могло б вийти гарне кіно! Ось, власне, на основі цієї подорожі і народилася ідея фільму.

— Тема виборів, як мені здається, актуальна завжди. Чи не плануєте знімати продовження вашого "Дня виборів"?

Б.: — З моменту виходу першої частини ми дійсно довгий час обговорювали можливість зйомок продовження, і зараз до цієї теми знову повернулися. У наших планах розпочати зйомки фільму "День виборів-2" вже найближчим літом і випустити картину взимку наступного року. Сценарій вже написаний і навіть обраний режисер. Так що процес запущений!

— І хто опинився в кріслі режисера на цей раз (нагадаємо, перша частина поставив Олег Фомін. — Авт.)?

Б.: — На 99 відсотків режисером стане Олександр Баршак, старший брат актора Павла Баршака. А оператор у нас, до речі, буде з Києва, Слава Булаковський.

Ростислав Хаїт: "Нашій дружбі цього року виповниться вже 37 років — ми дружимо з першого класу. Особисто я не вмію перебувати в стані сварки з Льошею, бо дуже нетерплячий. А якщо й дурниця, то у основному через роботу"

— А про що буде історія в продовженні?

Б.: — Якщо пам'ятаєте, в першій частині наш кандидат Ігор Цаплін (його грає Василь Уткін. — Авт.) ставав губернатором. У другій частині йому належить знову пережити губернаторські вибори. Але несподівано в області трапляється дещо недобре, після чого він збере всіх своїх, щоб вибратися з ситуації, що склалася. Під "всіма своїми" я маю на увазі персонажів Михайла Єфремова, Нонни Гришаєвої, Максима Віторгана, Феді Добронравова, які, безумовно, знову будуть зайняті в картині.

— Хто з музикантів братиме участь у картині?

Б.: — На жаль, в цьому випадку ми обійдемося без їхньої допомоги. А все через те, що і так ледве-ледве вклалися в хронометраж в годину сорок хвилин. Крім того, цей фільм буде будуватися не за таким принципом, як "День радіо" або "День виборів", але подробиці розкривати поки не хочу. Єдине, що можу сказати, так це те, що головною музичною темою залишиться пісня "Вибори, вибори, кандидати — п...ри". Може бути, спеціальним номером зіграє і група "Бі-2".

— На багатьох сайтах про кіно є інформація, що ви вже відзняли третю частину стрічки "Про що говорять чоловіки". Коли плануєте показати її глядачеві?

Б.: — На жаль, ця інформація — неправда. Ми тільки плануємо знімати третю частину "Чоловіків" — швидше за все, як тільки закінчимо "День виборів". Вже є ідеї, якою буде ця картина. Якісь тексти з нашої вистави "Листи й пісні чоловіків середнього віку..." візьмемо. Крім того, допишемо до нього багато свіжого матеріалу.

— Досвід чорної комедії (мається на увазі фільм "Швидше, ніж кролики". — Авт.) вас не задовольнив, раз ви вирішили повернутися до жанру комедії класичної?

Х.: — Я задоволений результатом, але не повністю. Розумію, що можна було все зробити набагато краще — починаючи від самого фільму і закінчуючи його прокатом. До нас як продюсерів є дуже багато претензій.

— У фільмі "Про що говорять чоловіки" знімалася Жанна Фріске. Після її повернення в Росію з Америки, де вона проходила довгий курс лікування, ви з нею спілкувалися?

Б.: — Ми кілька разів розмовляли з нею по телефону, Жанні дійсно краще. Сподіваюся, у неї все буде добре, і через вашу газету я хочу ще раз передати їй привіт і слова підтримки.

— В інтернеті писали, що Жанна вже дуже хоче повернутися на сцену. А в третіх "Чоловіках" ви не планували її зняти?

Б.: — Чесно кажучи, поки ми не писали для неї роль. Але давайте дочекаємося, коли вона дійсно повернеться до нормального життя — тоді покличемо її обов'язково!

— Льошо і Славо, вашій дружбі вже понад 30 років. Коли ви сваритеся, хто першим йде на мирову?

Б.: — Найчастіше Слава. Але ми намагаємося не збирати образ: якщо б усе тримали в собі, то одного разу вибухнули б від злості. Чим мовчати, краще сісти і поговорити.

Х.: — Я хотів би уточнити, що нашій дружбі цього року виповниться вже 37 років — ми дружимо з першого класу. Особисто я не вмію перебувати в стані сварки, бо дуже нетерплячий. В основному ми можемо посваритися через роботу. А щодо особистих питань — ми рідко коли не можемо знайти точок дотику.

— Льошо, складно повірити в те, що вашій старшій дочці Лізі вже 21 рік. До статусу дідуся готові?

Б.: — Ой, навіщо ви про це (сміється)? Хоча, звичайно, до цього статусу і правда вже потрібно готуватися. Це логічно, коли у тебе росте 21-річна дочка. Але бути готовим до цього складно — все-таки ваше запитання поставило мене в безвихідь. Хоча, чесно зізнаюся: за останніх років десять я переконався в тому, що в цьому житті потрібно бути готовим до всього, причому щохвилини. Навколо мене відбуваються часом дивовижні речі, про які навіть важко було подумати всього рік тому.

— Ви суворий батько в плані виховання?

Б.: — Напевно, слово "суворий" до мене важко застосувати. Але я завжди в курсі всього, що відбувається в особистому житті Лізи. Коли у неї з'являється хлопець, я, безумовно, завжди з ним знайомлюся. Чи є в мені ревнощі? Звичайно, як у будь-якого нормального батька.

— А як щодо вас, Славо, ви найближчим часом не збираєтеся узаконити стосунки з вашою дівчиною?

Х.: — Не знаю, коли це може статися. Але найближчим часом одружуватися не збираюся. Як і ставати батьком.

— Як зазвичай створюються ваші тексти?

Х.: — Щодня ми приїжджаємо в годину дня в офіс. Ми — це я, Льоша і Сережа Петрейков, наш театральний режисер і співавтор. І так уже відбувається протягом років шістнадцяти. Часто виникають думки, що коли-небудь ми можемо обписатися. Більше того, іноді думаємо: а може, ми вже списалися, але не знаємо про це? Сподіваюся, що люди, чию любов ми вже встигли завоювати, будуть продовжувати нас любити, хоча б з жалю. Дивитися на нас, пласких, несмішних і жалюгідних, і плескати з ввічливості.

— А створити серіал або популярний нині ситком ідеї не було?

Х.: — Подібні ідеї у нас виникали, але ми зійшлися на думці, що не вміємо працювати на конвеєр. А якщо спробуємо, то, боюся, це вийде погано і неякісно.

— Чим ще, окрім продовження "Дня виборів", ви плануєте здивувати свого глядача найближчим часом?

Х.: — Зовсім недавно ми дописали нову п'єсу, яка буде відрізнятися від усього того, що ми робили раніше. Головну роль у цьому спектаклі, можливо, зіграє Максим Віторган.

— До речі, про Віторгана. У нашому з ним інтерв'ю Максим розповідав, що не відразу познайомив майбутню дружину, Ксюшу Собчак, з друзями. Це правда?

Х.: — Першою нашої зустрічі я не пам'ятаю, але Максим ще на початку стосунків із Ксюшею поділився з нами, що почав до неї залицятися. Перша моя реакція була досить негативною. Зараз ми вийшли на більш-менш нормальний рівень спілкування, але досі у мене, чесно кажучи, викликає подив, що вони разом.

— Професія актора достатньо стресова. Що служить для вас допінгом для розвантаження — алкоголь, наркотики?

Х.: — І те, і інше в наших життях на різних рівнях присутнє. Друге — набагато рідше, перше — набагато частіше. Але це не є для нас проблемою. Зовсім! Зовсім! Зовсі-і-і-ім (сміється)!

— На сьогодні ви вже можете назвати себе заможними людьми?

Х.: — Я не можу. 20 років мені знадобилося, щоб купити квартиру в Москві. А зараз добудовую будинок, в який вклав усі свої гроші, які у мене були і будуть.

— Ви нещодавно повернулися з Мальдів. Як пройшла відпустка?

Х.: — На Мальдівах ми мали виступати на дні народження однієї людини, але дуже його підвели. Точніше не ми, а наш літак, який відлетів без нас. Нам було дуже соромно, що ми не встигли на вечірку. У підсумку всі опинилися в програші: ми — бо не заробили грошей, і, власне, іменинник з гостями, тому що у них не було нормального свята.

— Коли ви востаннє плакали?

Х.: — Я плачу, якщо з'ясовую стосунки з жінками. Саме в таких ситуаціях хоч і рідко, але можу поплакати. Таке було у мене разів п'ять в житті. Востаннє — приблизно рік тому.

Б.: — Ви знаєте, якось так виходить, що я плачу немає від горя, а від якихось радісних подій. Горе мене гнітить і змушує озлобитися. З віком я став сентиментальним. Коли про дружбу кажуть, про щастя, коли наші перемагають — ось тут я можу зірватися. Останній раз плакав, коли наші волейболісти перемогли на Олімпіаді в минулому році.

— Наші волейболісти — ви маєте на увазі російських або українських спортсменів?

Б.: — Я, звичайно, більше вболіваю за російських спортсменів, тому що живу в Росії. Але якщо збірна України з футболу кудись проходить, ми дуже вболіваємо за неї і, якщо є можливість, приїжджаємо на ігри.

— Торік театру "Квартет І" виповнилося вже 20 років. Але він досі не удостоєний ніяких нагород. Вас це не ображає?

Б.: — Колись з цього приводу ми переживали, навіть ображалися, а потім зрозуміли, що взагалі-то все логічно. Ми — поза і кіношної, і театральної тусовки. Ми інші. Краще чи гірше — це вже інше питання, на яке, власне, відповідати не нам, а глядачам.

Цитати з фільмів

"День виборів" (2007)

— Слухайте, а я вперше випиваю з ранку. Це ж ніби так погано... А чого ж тоді так добре?
— Поясніть, будь ласка, мені! Що, іншої рими на слово "вибори" нема, чи що?
— Міша, ви спите? — Що ви! Я ніколи! Я так, на хвилинку!
— Батюшка, ви себе як відчуваєте? — Не всього... — В якому сенсі, батюшка? — Відчуваю себе не всього!

"День радіо" (2008)

— А що, Слава теж креативщик? Я думала, він нормальний мужик. — Аню, запам'ятай, будь ласка, що слова "креативщик", "саундпродюсер", точно так само, як "гомеопат" або "педіатр" ніяк не стосуються орієнтації людини!
— Я проміняв свій день на ніч, причому за дуже хе...м курсом.
— Скільки разів за день кролики можуть... злучатися? — За день-то? Бог з вами. Раз на півроку! І що найстрашніше, що після цього спаровування самець помирає! Ну, як помирає. Він впадає в ейфорію і вивалюється з гнізда. Або відразу ламає собі шию, або його з'їдають.
— Ти мамонт! Що ти взагалі тут робиш, ви взагалі всі вимерли давно!

"Про що говорять чоловіки" (2010)

— Раніше мені батьки щось забороняли, зараз — дружина. Коли я вже подорослішаю?
— Шановна Жанно Фріске! Тримайте себе в руках. Я одружений. І кип'ятильник свій заберіть.
— Якщо чоловікові подобається жінка, він повинен її завоювати, а якщо жінці подобається чоловік, вона повинна йому здатися. Тобто програти. Програє, виграючи. Ми граємо в шашки.
— А ось чому пили однаково, а від одного з ранку тхне, а від іншого злегка тхне? — Це називається "внутрішня інтелігентність".