Ольга Сумська: "Шкода, що бійку з Данилком вирізали"

Актрисі Ользі Сумській 22 серпня виповнюється 50 років. Напередодні ювілею газета "Сегодня" з актрисою вирішили "пройтися" по її роботах у кіно. Звісно, не за всіма – все-таки їх близько 70-ти. Взяли тільки найбільш знакові як для самої Сумської, так і для її глядача.

Ольга Сумська відверто розповіла про своїх легендарних партнерів, ню-сцени, "голодні" зйомки і вирізану бійку з Данилком.

1. "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1983)

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Дебют Ольги в кіно – їй було тоді всього 16 років. При цьому вона зіграла відразу три ролі: Музу, Панну і Дочку сотника. "Зніматися було хвилююче, але при цьому абсолютно не страшно. За це спасибі режисерові Юрію Ткаченку – він мене всіляко направляв, працював зі мною. Та й я, звісно, викладалася як могла. Режисер говорив мені заплакати – і я плакала. Ніякого гліцерину – все сама. Саме цей фільм прищепив мені любов до кіно – назавжди. А ще додайте сюди такого чудового партнера, як Олег Янковський – це ж просто неймовірна удача! До речі, десь через рік після зйомок я з друзями приїхала подивитися спектакль у "Ленкомі", на який тоді було просто неможливо дістати квитки. І тут біля кас мене побачив Олег Іванович, упізнав, привітався і в підсумку, вже не знаю як, дістав нам запрошення".

2. "За покликом серця" (1985)

"Це моя друга картина. Принадність ситуації була в тому, що знімали фільм в селі Катюжанка, що на Київщині. Для мене це особливе місце – там народилася моя матуся і сестра Наташа. Тому для мене було дуже відповідально зніматися там. До того ж це зовсім неймовірне місце в плані енергетики. Так що мені було добре і приємно там працювати. А ось моєму педагогу в театральному училищі моя зайнятість в кіно дуже не подобалась. Мене якраз почали активно запрошувати, через це у нас з ним були конфлікти".

3. "І в звуках пам'ять відгукнеться" (1986)

"У цій картині я грала перше кохання композитора Миколи Лисенка. Пам'ятне ж мені це кіно тим, що в ньому відбувся мій ню-дебют. Причому я впиралася як могла, але режисер Тимофій Левчук суворо мені так сказав: "Олю, не треба". Довелося підкоритися. Сцена була такою: я купаюся в річці в чому мати народила, співаю пісню, виходжу на берег і бачу, що в кущах причаївся молодий Лисенко. Побачивши його, я закриваю груди руками і кажу: "А що ж я тепер мамі скажу?". Зйомки проходили в мальовничому місці – в селі Шишаки Полтавської області: зелені дерева, будиночки... І ось – "Мотор, камера!", Я пливу за течією, співаю пісню. Виходжу на берег, прикриваюся, кажу фразу про маму і бачу, що на кожному дереві сидять сільські хлопці. І обличчя в усіх задоволені такі!".

4. "Карпатське золото" (1991)

"На зйомках мені було 23 роки – я тоді тільки-тільки народила. На майданчик прилетіла з дитинкою – залишити його не могла, адже я годувала Тоню грудьми. Так що я знімалася, а як відзняли, відразу ж бігла до свого номера займатися своєю дівчинкою. Добре, що мені тоді мама дуже допомагала – вона спеціально зі мною прилетіла, без неї було б складніше. А поки я там поралася "з немовлям", чоловіки-актори – у них номер був якраз над моїм – влаштовували сабантуї. Хлопці гули там до ранку – і вистачало ж у них здоров'я всю ніч, так би мовити, відпочивати, а вранці йти і зніматися! Що дивно – сюжет "Карпатського золота" дуже перегукується з подіями сьогоднішнього дня. Хто подивиться картину, той мене зрозуміє".

5. "Голос трави" (1992)

"За великим рахунком, саме в цій картині я зіграла свою першу велику головну роль в парі з неповторною Раїсою Недашківською. Це історія молодої чаклунки (її я і граю), яка пізнала таємниці чарівництва. Там є все: поезія, український фольклор. Мені здається, що саме таких картин зараз гостро не вистачає нашому кіно. Цей фільм як пісня. До речі про пісні: під час роботи над театральним мюзиклом "Кандид" я зустріла і покохала свого майбутнього чоловіка Віталія Борисюка".

6. "Чотири листа фанери, або два вбивства в барі" (1992)

Ця комедійно-кримінальна історія стала першим фільмом після розвалу СРСР, повністю знятим в Україні, з українськими акторами і українською мовою. "Картина примітна вже хоча б тим, що вона – режисерський дебют чудового актора Івана Гаврилюка. Після неї він більше так нічого і не зняв. У "Листах" я грала кохану жінку Івана. Знаєте, про Гаврилюка можна говорити довго. Я ж скажу просто: він був і залишається одним з найяскравіших чоловіків-героїв нашого кіно. При цьому він умів бути жорстким. Він міг не стриматися і, якщо йому щось не подобалося, побудувати всіх і вся. Непроста людина. Наприклад, мені потрібно було ненадовго виїхати до маленької доньки – і він не захотів мене відпускати. У нас був навіть через це невеликий конфлікт. Творчі люди, що ви хочете (сміється)".

7. "Роксолана" (1997)

Переломна для актриси робота, яка зробила її головною зіркою українського кіно. "Все почалося з того, що мені розповіли: "Йдуть проби на роль Роксолани, переглянули багатьох, але все не можуть знайти кандидата". Я відразу зрозуміла, що повинна спробувати себе. Коли прийшла на кастинг, то перше, що побачила, – режисер Борис Небієрідзе був ніби не в дусі: зібраний такий, серйозний – абсолютно без настрою. На щастя, проби пройшли прекрасно і вже через кілька хвилин просвітлілий Небієрідзе сказав просто: "Я знайшов її! Ось вона, Роксолана!". Буквально на наступний день я їхала на зйомки з товстою пачкою паперу – сценарієм. Зараз це вже не секрет – бюджет картини був просто мікроскопічним: 450 тисяч доларів на всі 26 серій. З огляду на розмах серіалу – історичні костюми, баталії, декорації – це було практично ніщо. Знімали "Роксолану" в основному на натурі (так було дешевше) – об'їздили весь Крим, Бахчисарай для нашої знімальної групи став практично рідним. А коли вдарили холоди, то довелося на кіностудії Довженка побудувати окремі ханські палати, які ну взагалі не опалювалися, а ми повинні були щосили зображати спекотну Туреччину. Найстрашніше було, коли з наших вуст вилітали клуби пара і шкіра синіла. А додайте сюди вічні затримки по зарплаті. Час бо який було – всі сиділи на сухарях. Але я, слава Богу, дівчина досвідчена, тому всюди брала з собою маленьку портативну плиту, каструльку і варила собі супчик, яким ще й інших підгодовувала".

8. "Вечори на хуторі біля Диканьки" (2001)

Після "Роксолани" у актриси був найдовший перерву в кар'єрі – чотири роки. Причина простою прозаїчна: "кіна" не було. Все кіновиробництво лежало в руїнах. Тому для Сумської справжнім щастям стало запрошення на зйомки новорічного мюзиклу, який знімав український режисер Макс Паперник. "Зараз знято дуже багато мюзиклів, вогників та інших новорічних ТВ-олівьєшек. Я ж пишаюся тим, що найулюбленіші у народу – це "Вечори на хуторі" і "За двома зайцями", і в обох я зіграла. Коли мені запропонували зіграти роль пліткарки в "Вечорах", я зраділа – це була чудова можливість вискочити з кліше "Роксолани" і зіграти щось нове, щось не схоже на всі мої попередні ролі. Я чітко розуміла одне – потрібно дати жару, потрібно заіскритися! І придумала собі весь свій вигляд: ніс картоплею, через якого мене глядачі навіть і не відразу упізнали, смішну червону "хустку" і, як апофеоз всього, здоровенну троянду на хустинку. Мій партнер Андрій Данилко, з заздрістю подивившись на мій шикарний вид, тут же заявив: "Дурепа з трояндою". До речі, цікавий факт: відразу після зйомок у мюзиклі Андрій став виходити на сцену... з трояндою і в хусточці, а вже тільки потім у нього з'явилася його знаменита зірка. Про що я зараз дуже шкодую, так це про те, що режисер вирізав одну абсолютно шикарну сцену – мою з Андрійком бійку. Ми там такий лихий екшен влаштували! Таких стусанів один одному надавали – любо-дорого було подивитися (сміється)!".

9. "Я – лялька" (2001)

"Зараз цей бойовик все пам'ятають в основному по моїй "гарячій сцені" в душі з Сашком Домогаровим. Але ось що я вам скажу: такі сцени – це найжахливіше, з чим доводиться стикатися акторові. Тобі холодно, ти напівголий, на тебе двадцять п'ять осіб із майданчика дивляться, а тобі потрібно зображати пристрасть. Нас тоді попередили, що вода в душі буде прохолодною. А оскільки в кадрі ми повинні були бути тільки до пояса, то я вирішила утеплитися і одягла колготки тепліші і спідницю. Я бачила, що Домогарову, як і мені, було трохи ніяково, тому я взяла ініціативу в свої руки і сказала: "Так, Сашо, ти закрий мої груди своїми руками, а далі віддаємося на відкуп емоціям". І знаєте, так класно вийшло! Правда, чоловік мені потім таку сцену ревнощів закотив – аж іскри летіли!".

10 "Дивне різдво" (2006)

"Ще одна знакова для мене "новорічна" робота в кіно. Компанія підібралася фантастична: Богдан Ступка, Лія Ахеджакова та Барбара Брильська, зірка "Іронії долі". Це було свято якийсь, а не робота! Хоча місцями мені було ніяково. Справа в тому, що Барбара – справжня полька, горда, з норовом: вона завжди приходила на майданчик, знаючи свій текст, що називається, напам'ять. І коли я, замотана, раптом забувала свою репліку, блискуча Брильська на мене серйозно так дивилася і говорила зі своїм неповторним акцентом: "Пані Ольга не знає текстів". На щастя, ми з нею змогли зблизитися – а вона таке трохи дозволяє. Вона мені розповідала про свою нелегку долю, головну життєву трагедію. У неї ж загинула дочка, теж Барбара – дівчина розбилася в автомобільній катастрофі. І те, що Брильська дозволила мені заглянути в своє серце, дуже дорого коштує...".

11. "Повернення мушкетерів" (2009)

"Продовження легендарного кіно про трьох мушкетерів, з легендарними ж чоловіками-акторами – Михайло Боярський (Д'Артаньян), Веніамін Смєхов (Атос), Валентин Смирнитський (Портос) і Ігор Старигін (Араміс). Я коли дізналася, що заплановані зйомки, моментально сама знайшла телефон режисера Георгія Юнгвальд-Хількевича і зателефонувала йому. Він мене уважно вислухав, сказав, що прекрасно знає мої роботи в кіно і що з задоволенням зняв би мене. Ось тільки всі ролі вже виявилися розподілені. Справа в тому, що у Хількевича всі ролі писалися під конкретних актрис. При цьому Георгій Еміль все одно попросив мене вислати свої фотографії – про всяк випадок. Минув час. І тут дзвінок – виявилося, що для мене таки знайшлася роль. Нехай невелика, але зате в такій картині і у такого майстра! Боже, так у мене тут же крила за спиною виросли! Виявилося, що актриса, яка повинна була грати мадам Бланш, злякалася... екологічної катастрофи. Якщо пам'ятаєте, тоді піді Львовом через витік фосфору стався якийсь сильний вибух. Загалом, актриса злякалася і не поїхала. А мені-то що – нам після Чорнобиля вже все по плечу (сміється). Який там фосфор, коли на горизонті сам Юнгвальд".

12. "Безперечно" (2010)

"На жаль, у цього фільму Олександра Шапіро дуже непроста доля. У прокат він, по-моєму, так і не вийшов – я його досі так і не змогла подивитися. А все чому – картина адже розповідає про школярів, які знімають порно. Мабуть, це і відлякало прокатників. Але ж насправді це тільки звучить так – а на ділі вийшла дуже симпатична комедія. Знаю, що її один раз показували на Одеському кінофесті, але мене на прем'єру тоді ніхто не покликав".

13. "Контргра" (2011)

"Люблю цей фільм за те, що у мене там дуже незвичайна роль. Я зіграла улюбленого режисера Гітлера – Лені Ріфеншталь, жінку, яка зняла знаменитий "Тріумф волі". Виявляється, ми з Лені навіть народилися в один день! Незважаючи на те що роль невелика, я на неї погодилася не роздумуючи".

14. "Остання роль Рити" (2012)

"У цій картині я зіграла відому актрису, чия популярність поступово згасає. Кажуть, що не всі б зважилися взятися за такий образ, але мені було цікаво. Адже там не тільки в цьому справа. Там взагалі багато всього намішано – не фільм, а коктейль з емоцій".

15. "Гречанка" (2014 рік)

"Багато глядачів після прем'єри говорили мені, що після" Роксолани "ця робота – одна з моїх найбільш об'ємних і етапних ролей. Вона зовсім інша за характером, не схожа на попередні. І я з цим згодна! Що цікаво, буквально за день до пропозиції ролі мені приснився сон, ніби я вагітна, і що у мене живіт квадратний, а всередині – сценарій, велика така книга. А на наступний день пролунав дзвінок. "Ольга В'ячеславівна, запрошуємо вас на роль. Там досить серйозний сценарій, героїні 60 років. Але ми вас старить не будемо, адже ви переконливо передасте це грою". А я їм: "Що мудрувати, я і сама – мати двох дочок. Ви мене нічим не злякає". Так що, можна сказати, що я завагітніла роллю уві сні. Чим ще мені цікава ця робота, так це тим, що я нарешті зіграла страшенним стерву. А грати негативних героїв, як ви знаєте, завжди цікавіше, ніж позитивних".

Найближчі проекти

Уже зовсім скоро на екрани вийдуть дві великі роботи Сумської. Перша – "Кращий" тиждень мого життя". 8-серійний фільм, який став римейком британського телесеріалу "Гірший тиждень мого життя". Режисером картини виступив Семен Горов. У стрічці задіяні виключно українські актори: Ольга Сумська, Володимир Горянський, Юрій Горбунов, Костянтин Жовтневий, Катерина Вострикова і інші. Серіал – варіація на тему сімейного переполоху. Головні герої, Ігор і Оля, з нетерпінням чекають свого весілля, яка повинна відбутися рівно через тиждень. І все було б добре, не виріши вони провести цей тиждень у батьків нареченої. Але майбутній тесть – справжній генерал, а зять – якийсь кондитер! Як би не старався молодий чоловік сподобатися батькам, все складається проти нього.

Другий проект – "Нитки долі", серіал в 40 серій. Українська адаптація корейського телесеріалу "Туфельки для Попелюшки". Історія про двох сестер, які після смерті батьків виявилися в різних сім'ях. Катя виросла в будинку рідного діда в багатстві і добробуті, а Ольга – в крайній бідності і нестатки. Чи судилося сестрам побачитися знову?