Михайло Фрейдлін: У Південній Кореї практично без корисних копалин ВВП на душу населення зріс до $ 25000, а у нас – близько $ 3000 на українця

1 Квітня 2015, 08:14

Кандидат економічних наук, експерт з питань інноваційної економіки розповів, як, на його думку, сформувати оптимальну модель розвитку України, що допоможе вирішити конфлікт і яким чином залучити інтелектуалів до управління країною

<p style="text-align: justify;">Михайло Фрейдлін</p>
Михайло Фрейдлін

- Влада скаржиться на кадровий голод, в той же час багато надії українців пов'язані з громадянським суспільством. Як забезпечити можливість українським інтелектуалам впливати на роботу державної влади?

- Міць держави створюється інтелектом громадянського суспільства і тягою людей в творення. У сильних країнах працюють соціальні ліфти для найкращих представників суспільства. У слабких країнах, навпаки, нагору спливає егоїзм і непорядність. Подивіться, як далеко зробили крок у своєму розвитку країни, стартові умови в яких були у набагато гірші нинішніх українських! А тому, що їх влада була міцно консолідована з національною елітою, з народом. Як повернути назад негативні тенденції в Україні, змінити депресивний психосоціальний настрій населення, створити, нарешті, умови для творчих процесів у країні? Я б запропонував, для початку, повноцінно використовувати наявні можливості інформаційного суспільства. Для цього створити загальнонаціональну комунікаційну систему "Всеукраїнський мозковий штурм" – гібрид масштабного порталу та великих соціальних мереж, інтегрованих в традиційні медіа-ресурси (насамперед, телебачення). Така система буде заохочувати громадянське суспільство на пошук конструктивних ідей і проектів для вирішення різних завдань в економіці, культурній, соціальній та екологічній областях, законотворчості, інноваційній, освітній, творчій та інших сферах як на всеукраїнському, так і місцевих рівнях. Віртуальне народомислення таким чином буде трансформуватися в справжнє народовладдя, в колегіальне управління всією країною. Це відіб'ється на гармонізації відносин суспільства і влади, створенні інститутів "випереджаючого" розвитку, повсюдної інноваційної активності. Заодно буде втамовано і кадровий голод, особливо, на верхніх поверхах влади.

- Не всі готові працювати багато, щоб жити по-новому. Але будь-який переділ бізнесу вбиває інвестиційний клімат. Як пояснити суспільству, що зарізати корову – нехай вона і чужа – можна тільки один раз, а молоко завтра взяти буде ніде?

- Без підйому внутрішньої економіки пояснити буде непросто. Але на "Великій шахівниці", подібно азіатським тиграм і драконам, Україна має стати не менш міцним бізоном. Для цього слід задатися питанням: яким чином в Південній Кореї, в якій практично відсутні корисні копалини, за 30 з невеликим років ВВП на душу населення зріс зі $ 100 до $ 25 000, а в Сінгапурі – до $ 50000? А у нас – в розумному, але поки небагатому суспільстві – на українця припадає близько $ 3000.

- Де Україну шукати рецепти для відновлення економіки? Орієнтуватися на сучасний фінансовий світ, як пропонує влада, або на післявоєнну Європу, що все частіше звучить з боку опозиції?

- Щоб не пасти задніх світового прогресу, потрібна власна, самостійна доктрина перетворень в суспільстві і державі.

Нав'язувана "успішність" чужого досвіду в наших умовах може перетворити країну на сировинний придаток. МВФ завжди з'являється в слабких, несамостійних країнах. Слідом за ним заходять інвестиційні "чесноти", скуповують активи країни, які різко дешевшають. Країну, по суті, роздягають, вона втрачає економічний суверенітет, стаючи придатком чужих країн. Виникає резонне питання до західного світу, їх фінансовим інститутам: якщо ви так дбає про добробут українського народу, чому не кредитуєте найбільш конкурентоспроможні напрямки розвитку країни, наприклад, продовольчий комплекс?

- В Україні зараз найбільш важливе питання – як зупинити війну. Які методи необхідно задіяти в першу чергу?

- Є реальні перспективи вирішити цю складну проблему, насамперед, в її самому критичному місці – адже Москву теж цікавлять шляхи примирення із збереженням обличчя і геополітичної позиції. В рамках вільної економічної зони "від Лісабона до Владивостока", про яку говорила Меркель, можна було б, наприклад, визнати Крим територією-кондоминіумом, що знаходиться під спільним суверенітетом і управлінням України та Росії. У такій МСЕЗ Крим міг би володіти спеціальним економічним статусом. Думається, що для перспектив розвитку півострова, громадянської злагоди в Україні, замирення Росії і спокою в Європі – це гідна тема для переговорів.

Скептики можуть заперечити, що Росія, наприклад, може не погодитися на такий крок. Зрозуміло, таке може бути. Але думається, якщо російські політики співзмірять такого роду "поступку" з можливістю відновлення і нарощування гуманітарного та економічного співробітництва з Україною та іншими європейськими країнами, то компроміс буде досягнутий.

Для Донбасу можлива інша політична схема досягнення миру, відновлення і розвитку, маю на увазі його українську невід'ємність. У здійсненні цієї схеми могли б також взяти участь ЄС і Євразійський Союз.

Ви зараз переглядаєте новину "Михайло Фрейдлін: У Південній Кореї практично без корисних копалин ВВП на душу населення зріс до $ 25000, а у нас – близько $ 3000 на українця". Інші Економіка дивіться в блоці "Останні новини"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування