Санкції Заходу не подіяли на Росію – ЗМІ

Після введення санкцій проти Росії ситуація в країні не особливо змінилася: в Москві немає дефіциту, а ціни в столичних ресторанах навіть впали; в той же час, в російській глибинці панують злидні. Про це пише Шеллі Карабелл  в Forbes.

Після введення санкцій проти Росії ситуація в країні не особливо змінилася: в Москві немає дефіциту, а ціни в столичних ресторанах навіть впали; в той же час, в російській глибинці панують злидні. Про це пише Шеллі Карабеллі в Forbes.

Автор статті пояснює ситуацію тим, що в пострадянській російській економіці не було ніякого перерозподілу благ: ті, хто займав керівні посади, коли розвалився комунізм, забрали з собою все, що могли; інші брали те, що було перед ними, і продавали його там, де могли знайти ринок.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"До того часу, коли президент Росії Володимир Путін прийшов до влади в 2000 році, більшість основних активів належали або державі, або невеликій групі приватних осіб, які отримали ці активи від держави в обмін на політичний послух і лояльність", – цитуються в матеріалі слова економіста Андрія Мовчана, директора програми економічної політики Московського центру Карнегі.

Карабелл і Мовчан нещодавно зустрілися в Москві, щоб обговорити вплив санкцій і майбутнє російської економіки.

"Росія – не тільки країна, яка може переносити труднощі, як ніхто інший, але вона також звикла функціонувати без грошей. Позичені і особисті привілеї – однаково цінні, якщо не більше бажані, товари, якими можна торгувати. І навіть при комунізмі всі, включаючи уряд, залежали від чорного ринку товарів і послуг. Це таємна схожість, яку Радянська Росія мала з капіталізмом, в той час, коли приватне підприємство могло закінчитися відправкою в ГУЛАГ, якщо пощастить, або призвести до розстрілу. Тому ні для кого не повинно бути сюрпризом, що найкраще зі зміною економічної ідеології за одну ніч впоралися ті представники чорного ринку, у яких був досвід приватного підприємництва, і які не відчували вродженого страху середньостатистичного росіянина перед самостійними діями", – зазначає Карабелл.

Він зазначає, що в 1990-ті роки пішов перехідний період, що складається з ліберальної економіки, але без управління. "Росія була справжнім Диким Сходом. Нездатність президента Бориса Єльцина управляти урядом призвела до тупикової ситуації в Державній Думі і хаосу в діловому світі, який спричинив за собою не тільки корупцію, але іноді і вбивства. Сходження Путіна до влади в значній мірі призвело до припинення хаосу і відновленню державного контролю над нафтовидобувним і торговим бізнесом країни, який був втрачений в 1990-х роках, під час того, що тоді вважалося "приватизацією", – наголошується в матеріалі.

Путін, як пише Мовчан, "в 2003 році заарештував бунтівного олігарха Михайла Ходорковського, націоналізував його нафтову компанію ЮКОС, і подбав про те, щоб всі інші олігархи зрозуміли повідомлення та корилися". За словами Мовчана, до 2008 року до 70% російського бюджету прямо або побічно складалося з доходів від експорту вуглеводнів. До 2013 року не більше 10% ВВП країни припадало на незалежний приватний сектор або виробництво нерудних ресурсів.

Тим часом, відзначається в статті, хоча інфляція в 2013 році становила 6,5%, а зростання ВВП не перевищувало 1,3%, реальна заробітна плата – завдяки соціальній політиці Росії, яку Мовчан називає "необачною", перевищувала 11,4% "це також був період, коли багато людей продавали свій бізнес державі. Брали свої гроші і їхали за кордон", – стверджує Мовчан.

"Це означало, що держава контролювала понад 70% бізнесу – більше, ніж під час перебування при владі (останнього комуністичного лідера) Михайла Горбачова, коли державний контроль становив 60%", – говорить він.

Сьогодні, можливо, 25% ВВП знаходиться в руках приватного сектора, підрахували в Forbes.

Мовчан каже, що терпіти не може статистичні дані з економіки, що надаються державою, тому що, за його словами, "більше 30% з них класифікуються як "секретні". Як правило, вважається, що засекречені статті в бюджеті використовуються для фінансування військово-промислового комплексу і органів безпеки, але є непрямі дані, що свідчать про те, що ці кошти можуть використовуватися і в інших цілях. Вони можуть варіюватися від фінансування "друзів Росії" за кордоном, до закриття прогалин в балансі контрольованих державою компаній і покупок для вищих посадових осіб".

Видання стверджує, що саме різкий обвал цін на нафту в 2014 році, а не західні санкції, створили найбільші труднощі для російської економіки. Західні економісти передбачали швидкий крах після введення санкцій і зниження цін на нафту; однак, два фактори дозволили країні пережити шок:

• і уряд, і бізнес накопичили наявні резерви під час нафтового буму: Кремль зібрав втричі більше очікуваного рівня імпорту в золотовалютних резервах, підприємства отримали значні кошти і, як пише Мовчан, "у громадян було більше 250 мільярдів доларів в банківських заощадженнях і, можливо, стільки ж готівкою". Люди запаслися товарами тривалого користування, а житлові умови в мегаполісах покращилися, оскільки збільшилися попит і платоспроможність;
• незважаючи на державний контроль над більшістю підприємств, Росія як і раніше користується перевагами ліберальної економіки. "Транскордонні потоки капіталу не обмежені", – наголошується в матеріалі. Також зазначено, що немає контролю над цінами на більшість товарів і послуг, заробітна плата визначається ринковими силами, а обмінний курс рубля визначається на вільному ринку, хоча і з деякими втручанням з боку Центрального банку.

Країні вдалося витримати подвоєння Центральним банком ставки рефінансування в грудні 2014 року, а ринки заспокоїлися, як тільки Кремль обіцяв не робити таких рішучих дій знову.

Внаслідок 1% росіян з грошима зміг перемістити їх і інвестувати за кордоном; ті, у кого немає величезних ресурсів, замінили імпортні іноземні товари вітчизняними і проводять свою відпустку в Сочі, а не на Середземномор'ї. Так сталося, коли звалився рубль в 1997 році; російська внутрішня економіка може фактично виграти від цього і диверсифікувати – можливо, випадково – через необхідність задовольнити вимоги все більш витончених споживачів.

Проте, автор матеріалу стверджує, що уряд не має реального плану з диверсифікації економіки, він воліє чекати відновлення цін на нафту, сподіваючись, що бажання Заходу продовжувати санкції також зникне.

У той же час Карабелл і Мовчан вважають, що, незважаючи на падіння ВВП в доларах США в кінці 2016 року у 40%, в порівнянні з 2013 роком, в країні не буде заворушень і значних труднощів. За оцінками, в 2016 році ВВП Росії на душу населення становив 8500 доларів США, що забезпечило країні 70 місце в світовому рейтингу Міжнародного валютного фонду, нарівні з Туреччиною і Мексикою. Скромний результат, але далеко не катастрофічний. І, не дивлячись на падіння ВВП після спаду і введення санкцій, пояснює Мовчан, "навіть це стрімке падіння повернуло росіян до відносно стабільних рівнів 2007 року".

Так було задовго до введення західних санкцій. І дійсно, економіст задається питанням, чи може Захід виявитися в якійсь мірі в скрутному становищі, коли в майбутньому знову виникне питання санкцій щодо Росії. "Це може стати проблемою для Заходу", – вважає він. "Якщо вони скасують санкції, вони програють, якщо санкції залишаться, то у Путіна буде козел відпущення, якого можна звинуватити у всіх невдачах".

Втім, раніше польське видання Rceczpospolita писало, що нові санкції США показали безсилля Росії. У виданні впевнені, що "за гучними словами і демонстративними жестами криється безсилля РФ і її нездатність відповісти на рішення Вашингтона".