Колишній заступник гендиректора "Укроборонпрому": "Секрети виробництва "кольчуг" потрапили в Росію"

— Максиме Михайловичу, кажуть: що маємо, не бережемо, втративши — плачемо. Свого часу Україна прославилася унікальними радіолокаційними комплексами далекого виявлення "Кольчуга-М". На початку 2000-х спалахнув міжнародний скандал: західна преса запідозрила нас в незаконних поставках "Кольчуг" Іраку. А недавно з'явилися повідомлення, що російський гуманітарний конвой вивіз з Донецька найцінніше устаткування заводу "Топаз", де випускалися і ці комплекси, і установки радіолокаційного придушення "Мандат". Дійсно віддали?

— Це дуже близько до правди. "Кольчуга" — ефективний засіб боротьби з противником. Комплекс складається з трьох станцій, здатний визначати координати будь-яких наземних і надводних цілей, маршрути їх руху на видаленні від 600 до 800 км, а повітряних — на висоті до 10 км. "Кольчуга" одночасно супроводжує сигнали від 32 цілей, бачить навіть "Стелси", не виявляючи себе. Скандал з "Кольчугами" для Іраку (куди насправді їх не поставляли) зробив виробам безкоштовну рекламу. Але тепер обладнання з виробництва "Кольчуг" і "Мандатів", мабуть, дісталося росіянам. Збиток не піддається ніяким підрахунками...

— Ми намагалися зв'язатися з "Топазом". Але телефони мовчать. Не відповідає і директор заводу...

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Наскільки мені відомо з джерел у СБУ, технологія загублена не назавжди. Частина обладнання була завбачливо вивезена з Донецька ще до того, як місто захопили бойовики. Тому не всі попало в руки росіян. Крім того, якщо не помиляюся, "Кольчуги" є на озброєнні ЗСУ, а значить, при необхідності їх можуть задіяти в зоні АТО.

— Чи не дивно: багато наших бійці воювали з озброєним до зубів противником мало не мушкетами, на транспортних засобах типу "шкільний автобус" зі "страхітливим" написом "БМП"? А на харківському заводі Малишева стоять кілька сотень танків...

— Більша частина цих машин потребує ремонту. Це не такі танки, що хоч відразу в бій. Але наш Т-64Б "Булат" за своїми ТТХ надійний і мало чим поступається російським аналогам. Те ж стосується і бронетранспортерів БТР-4 українського складання.

— Однак від цих БТРів пару років тому відмовився Ірак. А Україна втратила солідний контракт...

— Після пакистанського танкового контракт з Іраком на поставку БТР-4 і військово-транспортних літаків Ан-32 був найбільшим за всю історію незалежної України — $ 500 млн. Наша країна могла заробити на ньому $ 2,5 млрд — величезну суму! На жаль, він був зірваний, і провину за це повинні розділити тодішні міністр оборони і глава "Укроборонпрому".

— Літаки адже худо-бідно продали, а від партії БТРів Багдад відмовився, мотивувавши це їх незадовільним технічним станом. Провалом цього контракту пояснювалося звільнення глави "Укроборонпрому"?

— Певною мірою — так. Між цими подіями стояли і великі фінансові розкрадання, і міжнародні корупційні скандали. По тому ж іракським контрактом була ліквідована "дочка" "Укрспецекспорту", яка укладала і виконувала цей договір. Її прибрали, щоб перенаправити комісійні на інші, "свої" фірми. Йшлося про 25% від суми угоди! За кожним контрактом — відкат, відведення великих сум в офшорні зони. Нехай тут розбираються правоохоронці.

— Кажуть, чи не на кожному підприємстві оборонного комплексу була (а подекуди й існує) тіньова схема, що дозволяє наживатися збройовим "королям" і "баронам"...

— Про всю системі судити не стану. Але одна зі схем, на якій вдавалося заробляти моїм попередникам по авіаремонтному заводу, приблизно така. Після інвентаризації вертольотів, що належали Міноборони, які зберігалися на заводі, розкрилися факти, що ремонтопрігодним двигуни з хорошим ресурсом знімали і продавали на сторону. А на їх місце ставили несправні, на яких перебивали заводські номери. Те ж — при надходженні техніки в ремонт: справні дорогі агрегати при проведенні дефектації на папері значилися як придатні до ремонту. Їх списували і продавали під виглядом металобрухту. Різниця в ціні "осідала" у наближених компаніях-посередниках. Щоб ви розуміли порядок цифр — двигун коштує від $ 300 тисяч! Нерідко дорогі агрегати замінялися дешевими аналогами різних категорій, на яких теж перебивалися номери.

— Вас запросили в "Укроборонпром" як кризового менеджера?

— Можна і так сказати. До цього я вже мав досвід роботи з міжнародними організаціями — USAID, ЄБРР, Світовим банком, іншими. В концерні мені доручили зовнішньоекономічні питання. Почав з ревізії фінансової та господарської діяльності спецекспортерів. Було виявлено чимало прогалин. Налічувалося близько 60 проблемних контрактів. Ми вперше провели спільну нараду між представниками заводів і підприємств-спецекспортерів, де був відпрацьований конкретний план по кожному. На жаль, проблемні контракти так і не вдалося витягнути.

— Як, по-вашому, уникнути корупції?

— На мій погляд, необхідно створювати галузеві вертикально інтегровані акціонерні холдинги, в рамках яких концентрувати виробництво і позбавлятися від затратних непрофільних активів відповідно до західних стандартів. Обов'язково об'єднати з науковими організаціями, забезпечивши замкнутий цикл виробництва. Орієнтувати на створення кінцевих зразків техніки. Контрольний пакет акцій повинен належати державі. Це дозволить залучити у вітчизняний ОПК додаткові інвестиції, а також в рамках кооперації зі світовими технологічними лідерами розмістити виробництва на території України, що створить додаткові робочі місця. Міжнародні компанії вкладатимуть гроші в розробки, модернізувати товар і оптимізувати процес виробництва. Сьогодні Україна до таких капіталовкладенням не готова. У подальшому, впевнений, можливо провести і IPO (перше публічне розміщення або продаж акцій) на зовнішніх ринках. На жаль, наш ринок залучення капіталу в розвиток оборонної сфери поки занадто вузьке.

— Це досить довга і складна схема. А які кроки потрібно зробити з ходу, без розкачки?

— Перш за все, впорядкувати взаємовідносини з Міноборони. Працюючи в "Укроборонпрому", я намагався зробити це, наприклад, виключивши з процесу посередників — ті занадто дорого обходяться державі. Ніякої реальної додаткової вартості вони не створюють, лише акумулюють всю дельту прибутку. Купили дешевше — продали дорожче — прибуток по кишенях.

Ще один крок: продавати зайве майно Міноборони необхідно безпосередньо через спецекспортерів за реальною ціною, а не залишкової. Тоді надходження до бюджету зростуть у десятки разів. Спецекспортери знають світовий ринок військової техніки та озброєнь, розуміють, де і в який момент що необхідно. Схеми, при яких пістолет продається за викидними цінами (наприклад, $ 3 за штуку) неприйнятні.
Централізація документообігу з МО на рівні концерну прискорить відпрацювання запитів від інозамовників, визначивши найбільш ефективного спецекспортера по роботі з конкретним ринком і видом техніки. Це і узагальнення заявок від покупця, їх перевірка, розуміння реальної ціни, а в підсумку — сформований, умовно кажучи, на півроку вперед замовлення, що дозволяє позбавитися від затяжної паперової тяганини, скоротити терміни поставок і отримати максимальну вигоду.

Що стосується роботи на зовнішньому ринку, то давно пора обмежити розмір агентських і маркетингових виплат за кордоном, які часом сягали половини від суми контракту! Їх обсяг потрібно визначати в залежності від умов приймання, кількості товару, оплати, ціни, як це прийнято у світі. Валютна виручка повинна залишатися в Україні і направлятися на розвиток ОПК. Треба поставити заслін схемам виведення грошей на офшорні рахунки конкретних чиновників.

— Україна має повним циклом виробництва авіатехніки. Однак при цьому не має свого вертольотобудування...

— У цьому питанні потрібно об'єднати наш експортний досвід і виробничий потенціал. На аеродромах простоюють десятки одиниць авіатехніки. На ремонт одного вертольота в середньому потрібно 6 млн грн. Після модернізації його ціна на зовнішньому ринку зростає в 10 разів! На виручені від продажу гроші можна модернізувати 3-5 вертольотів для наших ЗСУ. І не потрібно тягнути гроші з бюджету, просто треба грамотно організувати цей процес.