Інтерв'ю з актором з "Останнього москаля" Ігорем Скрипком: "На зйомках вивчив українську"

- Ігор, розкажи про свою роль у серіалі "Останній москаль" (прем'єра 14 квітня на ТК "1+1")? Назва серіалу не збентежила?

- Коли ми починали знімати серіал, він називався "Московський родич", тому тоді мене не бентежило взагалі нічого. А коли я прочитав сценарій, він мене дуже зацікавив. Там прекрасні і дуже смішні діалоги. У серіалі ми сміємося не над гуцулами або москалями, а над самими собою: над ситуаціями, в які потрапляємо, над тим, як поводимося в них. Роль мого персонажа Валери добре побудована драматургічно. Він – один з найяскравіших представників золотої молоді. І мені був цікавий цей характер.

- Як тобі працювалося з українською командою і партнером на майданчику Юрієм Горбуновим?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- С Горбуновим ми разом провели на майданчику найбільше часу – спільні сцени у нас були майже кожен день. У нас з ним склалося повне взаєморозуміння, ми дуже добре ставилися один до одного і спілкуємося по цей день. З командою теж були прекрасні взаємини, жодних мовних бар'єрів не було: всі говорили російською, а українською – тільки в тому випадку, коли я сам їх про це просив, так як хотів трохи підучити мову.

- Вийшло? Якісь нові слова вивчив?

- Я української до цього взагалі не знав. А за два місяці зйомок я просто став розмовляти українською мовою (сміється)!

- Завдяки зйомкам ти вперше побував в Україні, бачив Київ, був на Закарпатті. Які враження від людей, природи?

- Просто приголомшливі! Київ – фантастичне місто з класною атмосферою та архітектурою, мені тут дуже сподобалося. А Карпати – це взагалі щось неймовірне. Ми жили на висоті 800 м, а знімали десь на висоті двох кілометрів. Повітря там чудове, а ліси які! До речі, саме в карпатських лісах стався кумедний випадок. Ми поїхали знімати кадр з виглядом зверху на гори. Вирушили маленькою командою: режисер Семен Горов, я і дві людини з групи. Нас перед від'їздом попередили, що в цей день будуть валити ліс, але ми якось не особливо звернули увагу на цей факт. Тому ми приїхали, зняли потрібну сцену, потім почали фотографуватися, збирати гриби. І ось їдемо ми назад і бачимо, що ліс дійсно валили: на дорозі лежать 30-метрові дерева, які неможливо об'їхати. Довелося залишити машину, перелазити через ці дерева, викликати підмогу, щоб нас забрали... Машину нашу змогли забрати тільки через кілька днів, коли дерева прибрали. Ось така вийшла поїздка, що запам'яталася.

- А що для тебе на зйомках виявилося найскладнішим?

- Мені багато чого доводилося робити: мій герой і з даху падав, і зі скелі. Правда, замість мене падав каскадер, але коли знімали великі плани, то над скелею висів я. А я, як і мій герой Валера, панічно боюся висоти. Але виходу не було. Поки знімали цю сцену, я згадав всі молитви, які знав. Паніка не відпускала навіть при усвідомленні, що мене страхують 33 людини і нічого зі мною статися не повинно.

- Ти хлопець дуже активний і енергійний. А відпочинок любиш такий самий чи спокійніший?

- Для мене робота – це і є відпочинок, лише активний. А взагалі я люблю багато гуляти, їздити куди-небудь. Хоча, звичайно, іноді люблю і полежати – бажано на сонечку, біля моря. Ось недавно випало п'ять-шість вільних днів після вистав, і я поїхав до Єгипту просто провалятися – був ну дуже втомленим!