Інтерв'ю з відомим екстрасенсом Аланом Чумаком: "Рай чи пекло? Куди мене визначать, туди і піду"

Ім'я: Алан Чумак
Народився: 26.05.1935 в Москві (Росія)
Кар'єра: Екстрасенс, цілитель

Відомий екстрасенс свого часу починав як журналіст. Закінчив факультет журналістики МГУ, з 1965 року працював на ТБ спортивним коментатором. В кінці 1970-х років під час підготовки викривальних статей на тему, як він вважав, шарлатанів-цілителів відчув у собі якісь здібності. З 1983 року працює в НДІ загальної та педагогічної психології АПН СРСР. В кінці 1980-х і початку 1990-х років став одним з найвідоміших цілителів в Росії завдяки телевізійним сеансам, під час яких "заряджав" різні субстанції: воду, креми, мазі тощо. Як тоді жартували, "у Чумака всі з баночками сидять". Після прийняття Міністерством охорони здоров'я наказу, що обмежує нетрадиційні методи лікування, діяльність Чумака потрапила під заборону і на території Росії була припинена. У 2000 році балотувався у Самарській області на виборах до Державної Думи, проте набрав лише трохи більше 3% голосів виборців. Академік Едуард Кругляков, голова Комісії РАН з боротьби з фальсифікацією наукових досліджень, назвав ефект Чумака псевдонауковим. Він зазначив, що серйозними психотерапевтами не знайдений хоча б один випадок реального зцілення важкохворих людей методами Чумака.

— Алане Володимировичу, у травні ви відзначите свій 80-й день народження. Психологи називають цей вік початком старості. А самі ви як до цього ставитеся? І як хочете відзначити?

— Я не відчуваю себе на 80 років. Я в пристойній формі, продовжую працювати, лікувати людей. Хоча, звичайно, правильно кажуть: якщо тобі за 50 років, і в тебе нічого не болить, значить, ти помер. Тілу властиво хворіти. Мене це не займає, тому що я не збираюся вмирати і припиняти роботу. Але як би ти себе не відчував, настає момент, коли життя бере своє. Я давно живу за принципом: проживати кожен день як останній. З роками переосмислюєш те, що робиш, відкриваються нові можливості, як би це дивно не звучало від 80-річної людини. Адже те, що я роблю, не пов'язане з забігами на стометрівку. Тіло повинне бути натреноване під те, що ти робиш.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

А як відзначати буду? Раніше завжди робив це широко, з великими святами. На цей раз вирішив, що все буде у вузькому колі. Поїду в Іспанію з дружиною, дітьми. Звичайно, подзвонять друзі, вітатимуть. А коли повернемося, обов'язково зберемо невелику компанію товаришів де-небудь на дачі, поїмо шашликів, вип'ємо хорошого вина. У їжі я невибагливий: люблю хороші пельмені, вареники, бутерброди з ковбасою. Але що на столі буде цього разу — не загадую.

— В одному з інтерв'ю ви сказали, що бачите події наперед. У наш неспокійний час з'являються різні передбачення щодо того, що буде далі. Якщо читати святих старців, то наприклад, свята Матрона говорила, що не за горами часи, коли люди будуть вмирати без війни, хворіти такими хворобами, що медики і цілителі будуть безсилі. Цікаво, яким майбутнє бачите ви?

— Похмуро думала свята Матрона... До її мощів йдуть юрби людей за зціленням, допомогою. І, як кажуть, це багатьом допомагає. Але люди хворіють з моменту появи людства на землі. Сучасна медицина перебуває у глибокому проваллі, хоча і досягла певних успіхів. Звичайно, багато залежить від самовідданості лікаря, його професійної підготовки. Не секрет ні для кого, що є лікарі від Бога, а є за дипломом. Є й ще одне спостереження — загальне падіння моральності. Це більш страшна річ, ніж якісь тимчасові труднощі і хвороби; це зміна практично всього клімату землі. Наприклад, ні в кого не викликає сумнівів, що у кожної людини є своя аура. Вона не видна, але вона визначає клімат в будинку. А є ще аури міст, аури країн. Вони складові частини аури землі. Коли нам кажуть, що на землю чекають катаклізми, виверження вулканів, якісь катастрофи, потрібно розуміти, що, насамперед, це наслідок людської діяльності. Якщо ми думаємо про погане, бажаємо поганого близьким, країні, чинимо погано, то ми вносимо свій негативний вклад у життя людей, країни, суспільства. Дуже важливо, щоб люди розуміли ціну своїх думок і бажань. Погано думати "Це катастрофа!"; а бажати комусь чогось недоброго — це взагалі злочин.

Якщо я можу лікувати людину на будь-якій відстані, значить, мої думки, мій стан, внутрішній світ надають абсолютно реальний вплив на те, що знаходиться далеко від мене. Ось, наприклад, під час нашої розмови ми настільки з вами єдині, що я можу створити тепло на вашій долоні, змінити вашу ауру, прибрати якісь порушення у вашому організмі, лікувати. Це може робити кожна людина, але вона не може це осягнути. І це страшно. Ось чому думки наші — це вороги.

— А що ви думаєте про війну в Україні?

— Війна не з'являється сама по собі — спочатку вона народжується в головах людей. Якщо уряди і президенти прагнуть озброїтися, то не потрібно бути ясновидцем, щоб передбачити, що зброя обов'язково буде задіяна. Скажу так: протягом року у вас відбудуться серйозні зміни політичного і військового характеру. Події будуть розвиватися дуже швидко. Я думаю, що влада, яка зараз є в Україні, не зможе протриматися довго.

— Багато людей кажуть, що зараз багато приводів знову вийти на Майдан...

— Я думаю, масові виступи будуть — все-таки в країні криза, і людям стало набагато важче жити. На Донбасі мільйони людей позбавлені законних виплат — пенсій, допомог. Та ще й інформаційна війна, в якій дуже важко розібратися, хто правий, хто винен.

Давайте візьмемо банальний приклад. Ви їдете після роботи в тролейбусі чи автобусі. Ви втомлений, вам хочеться тиші. Раптом входить знервована людина. Вона нічого не робить, ні на кого не кидається. Але у неї все кипить всередині. В автобусі виникає напруження, хоча, звичайно, до бійки не доходить. Людина проїхала три зупинки і вийшла. А напруження в транспорті залишилося. Люди вийшли і понесли це напруження в дім. Дружина не так подивилася або сказала — скандал на рівному місці. А якщо ціла країна напружена, то можете собі уявити, яке напруження настає в ній. І наслідки його будуть довго даватимуться взнаки.

— Ви розповідали, що всі болячки людей здатні відчувати на відстані. А болячки наших політиків ви бачите?

— Бачу, звичайно! До мене раніше багато людей з вашого уряду зверталися. Кожного потрібно дивитися окремо. Як правило, це все сильні люди — розмазня лідером не стане. Але ці люди живуть в "мисливському" світі. Рано чи пізно багатьох з них чекають або інсульт, або інфаркт, когось — чоловічі захворювання. Там, де слабо, там і буде рватися.

— У 80-х я була ще дитиною, але добре пам'ятаю, як вся країна заряджала воду від Чумака. Це був якийсь масовий психоз: люди кидали городи і господарства, бігли до екрану дивитися ваші сеанси. Сьогодні якась сила здатна на таке ж — відірвати людей від їхніх справ і повести за собою?

— Думаю, якщо я знову почну проводити сеанси, мільйони людей знову сядуть до екранів. Але ніхто не дозволить цього — вони заборонені в Україні та Росії. Жодна країна і жодна правляча еліта сьогодні не допустить таких сеансів. Дозволити значить упустити нероздільний вплив на величезні маси людей зі своїх рук. Ніякі політичні переконання не об'єднують. Згуртувати людей можуть тільки проблеми і турбота про власне здоров'я.

З дружиною. "Ми прожили вже 35 років разом, але до цих пір не повінчалися"

— Ви не страждали, коли в вашому житті не стало телебачення в колишньому масштабі? У чому проявлялася популярність тоді?

— Я прекрасно розумію, як приходить слава і як вона йде. На початку 90-х я провів тримісячний курс своїх сеансів на телебаченні, а потім почалася паніка в МОЗ, в уряді. Відчули, що я руйную підвалини тоталітарного режиму; їм було потрібно кимось замінити мене і повернути людей в замкнутий простір. Тоді як альтернатива з'явився Кашпіровський.

А щодо популярності розповім, що люди чатували на вулиці, просили автографи, писали листи, а нібито колишні дружини розповідали про позашлюбних дітей. Багато всякого було. Але я й тоді розумів, що потрібно акцентувати увагу не на славі, а на справі, яку робиш.

— Якось ви казали, що, якщо покличуть, ви готові повернутися.

— Ніхто не покличе — мене намагаються залучити в різні проекти, але вже для наживання грошей: за допомогою продажу моїх фотографій і дисків, сеансів по інтернету. А я цього не хочу, навчений гірким досвідом.

— Вам ніколи не погрожували?

— Погрожували, звичайно. І працювати на кегебешників пропонували. Але я прекрасно розумів: співочі птахи не розмножуються в неволі. Якщо потраплю в цю структуру, стану підневільною людиною. А те, чим я займаюся, це творчість, яка вимагає внутрішньої свободи. Тому це було виключено! Але я не шкодую ні про що. Життя складається як складається. У неї немає умовного способу: "що було б, якби...".

— У золоті для вас часи ви змогли пережити спокуси дуже великими грошима. Про які суми взагалі йшлося?

— Я ніколи не займався підрахунками. Знаю, що розмови йшли про десятки мільйонів рублів. Якби я був націлений тільки на це, то, звичайно, міг купити собі все що завгодно. Адже людина якщо ненаситна, то і живе, як ненаситне істота. Але обсяг власності не повинен бути більшим від того, яким ти можеш керувати. Якщо він стає більшим, то вже він починає керувати тобою. У мене і так є машина, квартира, дача. Мені достатньо.

— Покійний Олександр Абдулов якось розповів, що бачив, як ви перетворювали коньяк у вино. Невже таке можливо?

— Так, причому він сам його пробував! Поруч з нами був ще Олександр Панкратов-Чорний. Це вийшло випадково: ми сиділи за столом, і Саша Абдулов каже: "А можеш?". Я кажу: "Так, можу!" І зробив. Добре, що мені таке нецікаво, і тому я ніколи не ставив перед собою завдання зробити таку собі фабрику і перетворювати воду на вино.

Примадонна. "У Алли сильна енергетика, але лікувати вона не буде" 

— Якось ви сказали, що у Алли Пугачової була така енергетика, що вона була здатна лікувати людей. Це так?

— Так, тільки Алла Борисівна не займається цим! У талановитого артиста має бути потужна енергетика, але вона працює в тому напрямку, який їй задає людина. Естрадні співаки розвивають свої здібності в бік професії. До мене багато хто з них, до слова, зверталися за консультацією. Та й не тільки вони: були і члени Політбюро, і багато інших відомих людей. Але я ніколи не назву їх імена.

— Джуна розповідала, що у неї завжди була охорона. Ви не вдавалися до такої допомоги?

— Ніколи! Охорона — це збільшення самозначимості. А мене від кого охороняти? Якщо я щось знав про когось, то мовчав. Існує лікарська таємниця. Я, звичайно, можу щось дізнатися, кудись проникнути, а потім про це розповісти, але тоді мене "грохнуть".

— Ви зустрічалися з Вангой. Що винесли з цієї зустрічі?

— Я виступав у Болгарії та сказав тим, хто мене привіз, що із задоволенням поспілкувався б із Вангой. І мені це організували. Вона довго готувалася до зустрічі. Я прийшов з товаришами, і ми хвилин сорок чекали, поки вона нас прийме. А сам розмова була дуже короткою. Мені не потрібно було питати її про своє майбутнє, я його і сам добре знав. Я їй сказав, що займаюся цілительством, на що вона відповіла: "Їдь по світу, більше в південні країни. У тебе добре виходить, тобі допомагає Бог".

— Ви сказали, що знаєте все про своє майбутнє. Але хіба цікаво жити, коли все про себе знаєш?

— А я не все знаю. Коли йшлося про моє майбутнє як цілителя, то я знав, що буду їздити, допомагати людям. Життя весь час підкидає нам різні ситуації, де ми вирішуємо, як вчинити. Але ніхто не знає всього, що з ним буде.

— А є речі, яких ви боїтеся?

— Ні. Навіть смерті боятися не треба. Але я боюся за своїх близьких, за всіх людей — кого знаю і не знаю. Я турбуюся про людство, як би пафосно це не звучало.

— А учнів у вас немає? Ваші діти (у Чумака двоє дітей. — Авт.) теж мають здібності, але ж не такі, як ви.

— Дочка у мене здібна. Вона багато їздила зі мною, проводила в залах цілительські сеанси. Просто сфера її інтересів інша. Я і школу організовував, до мене багато людей приходило. Тільки от я не готовий вчити як викладач молодших класів, розкладаючи по поличках. Моє головне завдання — розбудити інтерес до творчості, до внутрішнього світу.

— Хорошому лікарю і дякують добре. Як це роблять ваші пацієнти?

— Головне, що спасибі говорять! Машин мені ніхто не дарував. Та я ніколи й не вибудовував взаємин на цій основі. Якщо людині допоміг, мені вже радість. Я вважаю, що не треба нічого чекати від людей. А ще від них не можна втомитися. Якщо таке трапляється, то не потрібно цим займатися.

— А зараз як багато приділяєте часу лікуванню інших?

— Я значно скоротив діяльність, практично не їжджу по містах і селах. Буває, виїжджаю кудись з виступами в зали до двох тисяч осіб, але це рідко. В основному працюю по телефону.

— Над вами ставили експерименти, тисячі людей запитували у вас, як саме ви лікуєте. Чи є у вас відповідь на це запитання?

— Це все одно що запитати у композитора, як він пише геніальну музику, або у художника, як він малює. До полотна підійти можуть багато, але один буде Ван Гогом, а інший — Васею Пупкіним. Мені не потрібно нічого знати про людину, щоб її лікувати. Я дивлюся її інформаційно-енергетичну структуру, знаходжу порушення, які заважають йому жити, і прибираю їх. Люди — це мої дзеркала. Дивлячись у них, я багато чого розумію і усвідомлюю.

— Знаю, що ви віруючий. Як віра в Бога поєднується з цілительством? Адже за церковними канонами це вважається гріхом...

— Ніхто на землі не безгрішний. Священики, патріархи — всі грішні. Я хрещений, ходжу до церкви; якщо у мене виникає потреба у сповіді — сповідаюся. У мене є знайомий священик, якому я вірю. Але все-таки в мене є свій небесний батько.

— Ви допомогли багатьом людям. А чи були ті, хто приходив зі скаргами, погрозами, що лікування не допомогло?

— Звичайно, були й такі! Але від цього я не став іншим. Я ніколи не говорив, що вилікую людство абсолютно від усіх хвороб. Я не вибираю, яку хворобу і в якої людини лікувати. Моє завдання — робити те, що йде на благо. Щодня я стикаюся з десятками найрізноманітніших випадків. Ось недавно, наприклад, зателефонував чоловік, якого я ніколи не бачив, ми спілкувалися тільки по телефону. У нього і у його дружини, як він сам говорив, пристріт. Зурочила їх теща, вони не можуть спілкуватися з нею: подзвонять їй — і хворіють. Донька теж схиляється до цього — з'явилися нездужання, найважчі головні болі. Ми з ними попрацювали, і все пішло. Зараз прекрасне самопочуття, вони спілкуються з матір'ю. І таких випадків маса. Щодня у мене відбувається якесь зцілення.

— Але при цьому самі ви віддаєте перевагу традиційній медицині?

— Тіло іноді хворіє, зношуються суглоби. Якщо мені потрібна медична допомога, чому я буду від неї відмовлятися? У мене є дуже вузьке коло лікарів, в професіоналізмі яких я впевнений.

— Собі ви можете допомогти?

— Можу, але не в усьому. Собі важче, ніж іншим.

— Близьким з вами важко?

— Чому? У мене все чудово в сім'ї. Дружині легко зі мною, мені легко з дружиною. Першу дружину я зустрів, коли ще нічим таким не займався, а був журналістом. Ми розлучилися. Другий шлюб трапився дуже просто: я сподобався їй, вона — мені (сміється). Але ми не вінчані. Зараз це модно, звичайно, але ми порахували, що нам не потрібно. Ми прожили разом вже 35 років.

— Ви вірите в життя після смерті?

— Вірю і знаю про неї все. Ми живемо одночасно і в цьому, і в тому житті. Це єдиний простір! Існує багато обгрунтувань на цю тему. У мене є постійна можливість спілкуватися з Богом, але я, наприклад, не хочу питати в нього про своє майбутнє. Господь сам вирішить, коли мене забрати до себе, але особисто я готовий завжди.

— А в пекло і в рай вірите? Де себе бачите?

— На землі величезна кількість людей живе в пеклі — воно всередині них. Якщо людина заздрить, значить, вона вже в пеклі. А я щаслива людина, яка живе в раю. Я щасливий тим, що роблю, щасливий сім'єю, друзями. А після смерті куди мене визначать, туди і піду (сміється).