Інтерв'ю з директором Інституту травматології та ортопедії: "Пацієнти приходять, коли вже надто пізно"

Ім'я: Георгій Гайко

Народився: 21.12.1936 року в с. Волока Чернівецької обл.

Георгій Васильович народився в селянській родині, де, крім нього, виховувалися ще двоє дітей. Після закінчення школи вступив до Чернівецького медичного університету на спеціальність "Лікар". Після навчання прийняв рішення подивитися світ і допомогти там, де потрібні руки: виїхав працювати в Середню Азію, а після – в Алжир, де брав участь в будівництві ГЕС і працював лікарем широкого профілю. Повернувшись в Україну в 1960 році, став працювати в київському Інституті травматології та ортопедії, де працює до теперішнього часу. За цей час став професором, академіком Національної академії меднаук.

- Георгій Васильович, як зараз йдуть справи в областях медицини, які ви займаєтеся?

- Ми знаходимося на третьому місці по пріоритетності напрямків в українській медицині. За кількістю захворювань перед нами – тільки серцево-судинні та онкологічні. Ми займаємося трьома напрямками: кістково-гнійна хірургія, захворювання суглобів і трансплантація тканин. У нашому кістково-гнійному центрі лікарі в основному "чаклують" над тими, хто постраждав в ДТП, тими, хто отримав бойові травми. Такі хворі у нас лікуються в 11 наявних центрах, в 13 областях країни – до 2 млн осіб на рік! На щастя, летальних випадків – рідкість: хворі поступають вже після того, як гостра фаза загрози життю минула.

- Велика цифра – 2 млн осіб. Невже у нас так часто відбуваються ДТП і так багато поранених?

- З ушкодженнями кінцівок після ДТП дійсно надходить дуже багато людей. Крім того, я б сказав, що постраждалі "помолодшали": зараз набагато більше привозять молоді. В основному НП на дорогах відбувається через сезонні складнощів (погана видимість через дощ, сніг, ожеледь тощо) але, на жаль, не рідкість, коли водії сідають за кермо в нетверезому стані, і багато розплачуються за цю помилку життям. Ось у нас, наприклад, лежить молода жінка з переломом таза і ніг. А її чоловік загинув в цьому ДТП. У рік ми втрачаємо в аваріях 12-14 тисяч осіб.

Друга група пацієнтів – з бойовими пораненнями (в основному – мінно-вибуховими). У цьому році тільки в нашому центрі пролікувалися близько 600 хворих стаціонарно. Залишилося в пам'яті, як до нас недавно надійшов 26-річний хлопець з пораненням в області сідниць і попереку. Дивитися було страшно – все було настільки розкидане ... Ми боролися, як могли. Звичайно, знадобилося ендопротезування (заміна суглобів), в результаті хлопець ходить. Але такі результати не у всіх. Багатьох привозять до нас з відірваними кистями, серйозними ушкодженнями м'яких тканин, гнійними ранами, остеомиелитами. Операційні рідко пустують. Одна операція триває, як правило, 1,5-2,5 години, а якщо пов'язана з мікрохірургією, то і всі 5-6 годин і більше.

- Операції оплачують самі постраждалі або допомагає держава?

- У разі ДТП в основному все лягає на сім'ї постраждалих, деяким доводиться проводити збір пожертвувань тощо. Якщо говорити про бойові травми, тут допомагає резерв державних коштів на відновлення, Фонд для хворих, які прибули із зони АТО, а також старанно працюють волонтери .

- Другий ваш напрямок – захворювання суглобів. Як тут справи?

- Ситуація плачевна, так як щорічно реєструємо близько 350 тисяч захворівших остеоартрозами, остеопорозами, гострими дегенеративними захворюваннями тощо. На жаль, пацієнти приходять або їх вже привозять, коли занадто пізно щось робити і потрібно вдаватися до хірургічного втручання. Часто таке запущене захворювання доводить до інвалідності. До речі, раніше зверталися на більш ранніх термінах – коли людина помічав у себе такі ознаки, як раптово з'явилася кульгавість, больовий синдром під час ходіння або рухи кінцівок. Тоді допомагала профілактична медицина і санаторно-курортне лікування, де прописували особливий раціон – з сирами, овочами і фруктами, де міститься вітамін D, який зміцнює кістки, тощо. Важливо також стежити за вагою тіла, оптимізувати фізичні навантаження, підключити плавання, виключити як переохолодження організму, так і перегрів: вони негативно впливають на стан суглобів. Але найважливіше – все-таки рання діагностика і термінове звернення до лікаря при появі перших ознак неблагополуччя. Тоді можна уникнути ендопротезування.

Зараз воно у нас є практично у всіх українських містах, і ми пишаємося успіхами в цій області, хоча для нашої країни вона досить молода. Якщо в розвинених країнах ендопротезування вже практикується давно, то у нас – від сили 50 років. Причому активно – тільки останні кілька десятиліть. На нашій базі працює центр ендопротезування. І тут, на жаль, є проблеми. Якщо в рік можемо проводити близько 50 тисяч операцій, то реально проводимо лише 7-8 тисяч. Причина проста: ендопротезування дуже дороге, особливо шийки стегна, тому багато пацієнтів, яким показана операція і яких вона б на третій день поставила на ноги, не можуть собі її дозволити. В результаті близько 20% літніх гинуть не від самих переломів, а від наслідків: їм доводиться лежати, адже біль не проходить, а зажити саме по собі таке каліцтво не може, у багатьох з'являються пролежні, нагноєння і т. д.

- А скільки коштує ендопротезування? Чи робиться щось, щоб здешевити протез?

- Ендопротез коштує 3-4 тисячі доларів плюс витрати на антибіотики і профілактику тромбозу. Це зарубіжні протези суглобів. При цьому потрібно розуміти, що через 10-15 років його потрібно буде замінити, так як термін його служби до цього часу закінчується. Щоб мати можливість подарувати радість руху більшій кількості людей, які цього потребують, наш інститут спільно з інститутом Патона розробив свій ендопротез. Він наполовину дешевше, і ми намагаємося зараз його впровадити: просимо Міністерство охорони здоров'я закупити таких протезів хоча б якусь частину від необхідної кількості.

- А як йдуть справи з трансплантацією тканин?

- Це наш третій напрямок. Він дуже складний, тому що закон дуже недосконалий щодо тканинної і клітинної трансплантацій. В його рамках ми лікуємо хворобу Пертоса, дисплазію кульшових суглобів, ДЦП, проводимо операції за наслідками спинно-мозкової грижі.

- Проблеми в цій сфері, я так розумію, колишні?

- Так. Наше хворе місце – обладнання: 80% – це застаріле обладнання, якому 25-30 років. Ми гостро потребуємо операційних столів, апаратів рентгену, ортоскопів, ендопротезів, і це тільки мала частина з необхідного. А ось з кадрами, з гордістю можу сказати, проблем немає.