Інтерв'ю з Гігі Дедаламазішвілі: "Мої шанувальниці просять передати посилки в Грузію"

Ім'я: Гігі Дедаламазішвілі
Народився: Тбілісі (Грузія)

Почав писати пісні в 2006 році. У цьому ж році сформувався колектив, який прославився завдяки новаторським підходам до народної музики. Популярність до Mgzavrebi прийшла після виходу фільму Давида Імедашвілі "Місто мрії", в якому лунав їх саундтрек. За час існування групи музикант співпрацював з такими відомими виконавцями, як Пласідо Домінго, Андреа Бочеллі та Ніно Катамадзе.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Наступного року групі Mgzavrebi виповниться цілих десять років. А пам'ятаєте ваші перші гастролі?

— Звичайно, пам'ятаю. Вперше це було в Білорусі, в 2009 році: ми тоді посіли друге місце на фестивалі-конкурсі в Могильові. Поїхали виступати без гонорару, але так як стали переможцями, то отримали 2,5 млн білоруських рублів, а це 1000 доларів. Ми дуже зраділи: нас тоді було в групі 10 людей, і кожен отримав по цілих 100 доларів! Це було дуже круто. В Україні ми приїхали через два роки після цього. А найперший гонорар ми отримали, напевно, ще раніше — в Грузії: це був відкритий урок у школі, де директором працювала подруга мами перкусіоніста Міші, вона запросила нас виступити. Спочатку діти читали вірші, а потім ми заспівали пісню, і нам заплатили 100 ларі. Ми розділили на трьох — вийшло 15 доларів на кожного. Були дуже задоволені.

— Якби ви не стали музикантом, як вважаєте, де б себе реалізували?

— Я отримав дві освіти — юридична та акторська. У мене хороша пам'ять, а ще — аналітичний склад розуму. Ну, мені так говорять. Можливо, я міг би стати непоганим адвокатом, не знаю (сміється). Принаймні, раніше мені це все не подобалося і здавалося нудним. А зараз стали подобатися серйозні чоловічі професії. Актором теж міг би стати, але це складніше — там потрібно дуже емоційно викладатися.

— А шансів досягти успіху у кого більше — у актора або музиканта?

— Напевно, шанси однаково низькі. У Грузії, по-моєму, 10 театрів, де грають постійні трупи. Зараз університети випускають в рік 35-40 акторів, а раніше випускали 120. Як їм знайти роботу і реалізувати себе? Особливо складно бути грузинським актором: акцент — не стерти, і ти все життя будеш грати тільки кавказця з акцентом. А це складно.

Я думаю, що мені дуже сильно щастить. Бо не може відбуватися все це з Mgzavrebi без Божої допомоги: у мене і в моєї групи всі випадковості не випадкові. Адже зараз є дуже багато хороших, талановитих і класних музикантів, які добре співають, добре виглядають, все роблять правильно, але успіху — ні. А у нас є робота, і ми цим живемо, горимо.

— Як вважаєте, завдяки чому вас стали впізнавати і любити?

— У Грузії і в Україні різне сприйняття Mgzavrebi. У Грузії кажуть, що ми створили свій стиль — суміш сучасної і автентичної грузинської музики. І тепер можуть навіть говорити, що хтось грає, як Mgzavrebi. А в Україні, так само як у Білорусі чи Росії, ми просто одна з перших молодих грузинських груп, про які дізналися слухачі. Всім відома і улюблена Ніно Катамадзе, але вона 15 років на сцені, а нових артистів поки не було, звідси і інтерес. Нам свого часу дуже сильно допомогла група ТНМК, з якою ми записали дует: завдяки цьому люди почули нову грузинську музику.

— Зараз ваш колектив називають найпопулярнішим в Грузії. А були у вас виступу в напівпорожньому залі?

— Звичайно, були. Знаєте, концерти — це окрема хімія, яка не піддається якимось прогнозами і підрахунками. Зібрали 2500 чоловік, потім 60 осіб, а потім — знову аншлаг ... Це не математика. Не завжди можна пояснити, як і чому щось відбувається. І коли дізнаєшся, що продано мало квитків, спочатку розстроюєшся і переживаєш, але пізніше, перед виходом, кажеш собі: хоч один, хоч десять чоловік купили квитки — яка різниця. Потрібно сказати "Спасибі" цим людям і зіграти на всі сто!

— Зізнайтеся, помічали у себе симптоми зіркової хвороби?

— Мабуть, все ж було, але в дуже маленьких дозах. Мені не подобається популярність, я дуже сильно хвилююся. Я б залишив все як є, але без особистої впізнаваності. Дуже не люблю, коли поліція зупиняє автомобіль за порушення, а після дізнається і відпускає. Це не для мене, правда. Те, що ти співаєш — не означає, що ти особливий і гідний більшого поваги чи більших прав, ніж звичайний громадянин. Всі ми особливі — є чудові люди, які прибирають вулиці в 3:00 ранку, коли ми спимо, чи водії метро і автобусів.

— Які найбільш неординарні вчинки здійснювали ваші шанувальниці?

— Нещодавно був кумедний випадок. У нас був концерт в Росії. І прийшла одна дівчина після концерту в гримерку, подякувала за виступ. Я вже було потягнувся за ручкою — думав, хоче автограф. А вона каже: "У мене до вас справа. Ось вам пакет, одвезете його в Грузію, вас там зустрінуть" — і простягає величезний пакет з дитячими іграшками та книжками. Я кажу: у нас тур, ми будемо в Грузії тільки через два тижні. А вона відповідає: нічого, мене це не бентежить... У підсумку я два тижні тягав за собою по літаках цей пакет вагою у вісім кіло і ось недавно тільки віддав.