Книги і влада: Обаму вразив роман про подружжя-ворогів, а Порошенка – щоденники гетьмана-емігранта

Барак Обама, президент США (2009—2016)

Барак Обама, незважаючи на постійну зайнятість в Білому домі, все ж примудрявся знаходити час для читання книг. Ну а тепер, коли він поступився посадою Дональду Трампу, вільного часу у нього буде в рази більше. І, за словами Обами, витрачатиме його він на свою родину і так – на книги!

ЩО ЧИТАЄ. За словами 55-річного політика, він намагається не обмежувати себе якимось одним жанром – йому важливіше, щоб було просто цікаво і повчально. Ось кілька книг з прочитаного ним за останній час: "Вашингтон: Життя" Рона Черноу, "Весь невидимий нам світ" Ентоні Дорра (за цей роман письменник отримав Пулітцерівську премію) "Все, що є" Джеймса Солтера, "Шосте вимирання" Елізабет Колберт і "Поділ" Джумпи Лахірі. При цьому Обама із задоволенням читає і класику (іноді одночасно відразу по кілька книг): Марка Твена, Ернеста Хемінгуея, Германа Мелвілла, Олександра Солженіцина.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ГОЛОВНЕ ВРАЖЕННЯ ОБАМИ. Однією з останніх книг, яка особливо його зачепила, екс-президент назвав роман Fates and Furies (в блискучому українському перекладі Ольги Захарової – "Долі та Фурії") письменниці Лорен Грофф. Ми читали роман (він розповідає про жінку, яка перебуває до пори до часу в тіні свого чоловіка) і це захоплення поділяємо.

Тільки не думайте, що це таке собі "легке чтиво". Цю книгу не почитаєш в метро або на ходу – вона вимагає до себе серйознішого ставлення. Роман одночасно жорсткий і жорстокий: він грає в кішки-мишки з читачем, як героїня зі своїм чоловіком. Кожна його сторінка буквально кровоточить попередженням: "Не вірте один одному". Що цікаво, роман не радять читати чоловікам – мовляв, з їх тендітною психікою після нього легко зненавидіти всіх жінок. Обама ж вирішив інакше...

За своїм духом роман близький до "Дівчини в потязі" Пола Хокінса і "Випадкової вакансії" Джоан Роулінг.

ЦИТАТА. "Тоді вона навмисне кинула мяч йому в обличчя з такою силою, що він упав, вдарився головою об асфальт".

Хілларі Клінтон, Держсекретар США  (2009—2013)

За словами Хілларі, роман Достоєвського "Брати Карамазови" вона прочитала ще в юності. І вже тоді роман полонив її своїм головним посилом: "Небезпечна переконаність людини в тому, що вона єдино права". Особливо Клінтон радить читати книгу тим, хто досі живе "з ментальністю холодної війни". Любить політик і розповіді Еліс Манро.

ЦИТАТА. "Ні, широка людина, занадто навіть широка. Я б звузив".

Ніколя Саркозі, президент Франції (2007—2012)

Екс-президент Франції в книголюбах ніколи не числився, поки за нього не взялася дружина Карла Бруні, щільно зайнявшись лакуванням його іміджу. Тоді Ніколя скромно зізнався, що таки да – у нього є улюблена книга. Нею виявився класичний роман Стендаля "Червоне і чорне". Що забавно, нелюбов до книг не заважає Саркозі дружити з письменником Мішелем Уельбеком.

ЦИТАТА. "Політика – це камінь на шиї літератури".

Петро Порошенко, президент України

У січні цього року Петро Порошенко назвав шість книг, які його вразили і які, на його погляд, гідні уваги. У переліку названих президентом книг – "Спогади" Павла Скоропадського, "25 перемог України" Олександра Палія, "Тамплієри" Сергія Жадана, "Secondhand time" Світлани Алексієвич, Антологія української поезії ХХ століття і "Казимир Малевич. Київський період 1928-1930" Тетяни Філевської. Особливо президент виділив "Спогади" екс-гетьмана України, який втік з країни 1918 року і помер 1945-го в Німеччині. У своїй книзі Павло Петрович детально розповідає, як за підтримки європейських союзників намагався зберегти свою Україну. Головний мінус книги – текст надмірно "сухий".

ЦИТАТА. "Що б там не було, Україна в тій чи іншій формі буде. Не змусиш ріку йти назад" (з "Спогадів").

Девід Кемерон, прем'єр-міністр Великої Британії (2005—2016)

Лідер Консервативної партії та 75-й прем'єр-міністр Великої Британії (з 2005-го і по 2016-й) серед своїх найулюбленіших книг впевнено називає мемуари поета, романіста і солдата Роберта Грейвза "Попрощаємося з усім цим" написані далекого 1929 року.

Роман описує дитинство і отроцтво письменника і криваві події Першої світової війни, учасником якої був Грейвз (в 18 років він добровольцем пішов на фронт, а в битві при Соммі був сильно поранений). Незважаючи на те, що Грейвз прожив довге життя (він помер 1985 року у віці 90 років), до самого кінця його мучили сни, в яких він знову і знову вибирався з окопу і йшов в штикову атаку. Його книга – це війна без прикрас: газові атаки, панічна шпіономанія, розпухлі тіла мерців, дурні накази лощених офіцерів, кілометрові черги до борделів і смертельні залізні потвори – танки, про які тоді ще ніхто не знав... Що цікаво, на наших просторах мемуари видавалися лише в літературних журналах (а ще їх вільно можна знайти в інтернеті). Так що у нас їх знають погано, на відміну від іншої книги Роберта: історичного роману "Я, Клавдій" який був екранізований у вигляді серіалу 1976 року режисером Хербертом Уайзом.

ЦИТАТА. "Два дні ми стояли біля лісу Мамець. Польова форма не рятувала від нічного холоду, і я пішов до лісу набрати німецьких шинелей, щоб укриватися ними. Кругом було повно убитих – і величезних прусських гвардійців, і низькорослих солдатів з Королівського Уельського і Південно-Уельського прикордонного полків Нової армії. У лісі не залишилося жодного цілого дерева".

Білл Клінтон, президент США (1993—2001)

Одного разу Білл Клінтон зронив, що його настільною книгою є роман "100 років самотності" Габріеля Гарсіа Маркеса. Сам Маркес, дізнавшись про це, з іронією написав: "Думаю, він сказав так, просто щоб здобути голоси латиноамериканців". Однак після особистої зустрічі з Клінтоном патріарх змінив думку: "Схоже, він дійсно любить цю книгу".

ЦИТАТА. "Будь спокійний. Померти важче, ніж здається".

Юрій Луценко, генпрокурор України

Головний книголюб серед наших політиків. Будучи у в'язниці, Луценко рятувався тим, що постійно читав. Пізніше політик зізнався, що книги допомогли йому "залишитися людиною". Серед фаворитів – "Алмазна колісниця" Акуніна, "Шантарам" Робертса, "12 обручів" Андруховича. Виділяв Луценко і "Ґудзики Наполеона" Дж. Берресона.

ЦИТАТА. "Деякі відьми зізнавалися до того, як їх починали катувати".