Дивом вижилий під Іловайськом бійцю потрібна наша допомога

В Київський військовий госпіталь продовжують доставляти українських військових, які пережили "Іловайський котел", і першу допомогу отримали недалеко від цього місця національної трагедії. Серед них і 32-річний житель Кривого Рогу Василь Стуженко, з тіла якого до цих пір витягують осколки.

До війни з Росією Василь ніколи не служив в армії. Після школи він закінчив технікум і через плутанину в військкоматах не забрали в ряди НД України. Але 19 травня він отримав повістку і був покликаний в 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". "Думки не піти в армію у нього навіть не виникло, – розповіла "Сегодня" мама героя Олена Миколаївна, яка зараз проводить весь час у ліжку свого сина. – Він прийшов і сказав: "Мене забирають в армію. Куди косити, все ж від нас залежить". І наступного дня поїхав. Після двох тижнів навчання син опинився під Донецьком".

Протягом майже трьох місяців Василь у складі батальйону "Кривбас" ніс службу безпосередньо в зоні бойових дій, в першу чергу займався постачанням блокпостів, оскільки, дізнавшись, що "на громадянці" Василь працював в гіпермаркеті Кривого Рогу, вирішили зробити його фінансистом "Кривбасу" . Але і в бойових операція Василь теж брав участь. "Якось два снайпера почали по нашому штабові стріляти. Ми вирахували, звідки. Об'їхали їх на машині, щоб не злякати – півгодини об'їжджали, десь за кілометр марш-бросочком, тихесенько підкралися зі спини – і захопили їх. На цій війні підлі снайпери. Порядний снайпер стріляє по офіцерах, по кулеметниках, а не по всіх підряд", – згадує Василь.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

За час служби Стуженка в батальйоні бойових втрат не було, але під Іловайськом шансів вижити у українських військових було небагато. "24 серпня я і ще п'ятеро хлопців розвозили боєприпаси по вогневих позиціях. На одній з точок нам повантажили сепаратиста, щоб ми його в штаб доставили, але ми потрапили в засідку. Сепаратисти перефарбували БМП під сили АТО – нанесли дві білих смуги – і стали по нам стріляти. Накрили автоматичними гранатометами", – каже Василь. В ГАЗ 66, де ще залишалися боєприпаси, потрапив снаряд, ще один – розірвався поруч. Двоє товаришів по службі Василя встигли вистрибнути, ще один військовий і полонений сепаратист загинули на місці, а нашого героя практично всього прошило осколками, відірвало кисть правої руки і частину правої ноги. Кілька осколків потрапили в голову.

Дивом Василь не потрапив в руки сепаратистів, які побіжно оглянули загоревшуюся машину, але подумали, що український солдат загинув. Двічі Василь втрачав свідомість хвилин на п'ять, але все ж зміг вистрибнути з ГАЗу і доповзти до лісопосадки. Він пролежав там дві години – поки на нього випадково не натрапили наші розвідники, що висунулися в цей район по своєму завданню. Втратив багато крові Василя встигли вивезти до остаточного замикання "Іловайського котла", після чого відправили в Дніпропетровськ в лікарню ім. Мечникова. Спочатку лікарі не давали втішних прогнозів, проте їм вдалося стабілізувати стан Василя, потім він був доставлений літаком до Києва.

У вівторок з правого стегна бійця дістали черговий осколок, який визначили тільки тоді, коли почалося загноєння рани. "Дай Бог, це останній осколок, – каже, зітхаючи Олена Миколаївна. – З нього вже витягли більш десятка осколків, три – з голови... Найстрашніший був у вигляді спіралі! Ще один залишився в районі гомілки, але він поки не заважає. Ще місяця три лікарі будуть підліковувати рани, а потім, можливо, буде стояти питання про вставці пластини в черепну коробку, де зараз вм'ятина. Запропонували нам зробити пластику черепа, але поки ми не визначилися – не хочеться зайвий раз тривожити голову. Ще в Дніпропетровську, коли в двох місцях збирали череп по шматочках і витягували осколки, лікар сказав, що це чудо, що мозок не був зачеплений і Василь нормально мислить і не втратив пам'ять". Попереду у сім'ї Стуженко – збір грошей на протези руки і ноги. Необхідно 270 тисяч гривень.

Кошти для допомоги Василю можна перерахувати на карту ПриватБанку номер 4731 2171 0584 3781, зареєстровану на його маму, Олену Миколаївну Стуженко.