"Сегодня"розпиталаучасників війнипро те,що їм довелосяпережити.Іпро те, якимвонибачать вихід ізсформованої в Україні ситуації .
ЛЮДМИЛА ВАГНЕР, 80 РОКІВ, ЗАПОРІЖЖЯ: "НОСИЛИ ЇЖУ ГОЛОДНИМ ВЧИТЕЛЯМ"
" Із Запоріжжяв евакуаціюмипоїхалив 1941- м:татаперевелиназаводавіамоторіввКазані.Скільки жтамбулобіженців !Алетатари -дуже доброзичливийнарод ,всіходягалиі годуваличим могли.Папітамвиділилиоднокімнатнуквартиру.Жилинепогано,янавітьсталазайматися музикою.Апісля закінчення війними повернулисявЗапоріжжя.Будинок нашвід бомбардуваньтріснувпосередині .Вечорамидужестрашнобуло виходитинавулицю- ліхтарініде негоріли .
Всіпродуктидавализа картками.Папапрацювавнадослідній станції , і томуотримував" підвищенийпайок " – 10яєць,півкілоковбасиі двібуханкихліба.Набазарівсе було дужедорого,алемамавсеодно коженденьтудиходила- простощоб поспілкуватися зподружками.Магазини,в яких миотоварювалися , перебуваливпідвалах.
У Запоріжжіятежсталаходитивмузичнушколу.Одного разумоявчительканазваладиректорасусідньої школижидом .Після цьогояприйшладо батьків іпопросилаперевести меневшколу , "дедиректоржид" . Щобєвреямможна булогідно жити , потрібно буловмітибитися-якщораптом якийсьхлопчиськоназивав менежидівкою , явідразулізлаз кулаками.Одномуя якосьтакпо обличчюзасвітила , що черезбагато роківвін мені сказав:"Тивідучиламенежидівненавидіти .Япісля того випадкузрозумів, що титеж людина , простоображенадуже".
У класаху насбули різнідіти :і 12 , і 8 , і 10років, і всіпроходилиоднуі ту ж програму .Для особливобіднихдітокбатьківський комітетзбиравгрошінасніданки-годувалибулочкоюі чаєм .Алебідувалине тільки діти,а й вчителі .Миприносилиїм їжу , щоб вониз голоду непомерли.
Запоріжжявідбудовувалиполонені німці .На обідїмдавалигречкуз хлібом,і в ті моментибілянихснувалинатовпиголодноїдітвори.Багато німцівділилися,за що отримуваливід свогоначальства- чомусьгодувати дітейїм заборонялося .Словом,важко було,але, на мійпогляд,країнавідновиласядуже швидко- аджеми булидружними , аразомнічогострашно" .
СЦЕНАРІЙ МИРУ." Тим, хтоцю війнузатіяв ,немає виправдання .Чесностіне вистачаєнікому , особливо тим,хтопривладі.Ми готовіпереписувати історію , стріляти , аби нежити по правді .Ітакбуде, поки невідбудеться те , чого ніхтоне очікує , якесьБоже втручання .Ячекаю цього.Інакшецю війнуне зупинити".
ГНАТ МИХАЙЛОВ, 89 РОКІВ, ЖИТОМИР: "СТРАШНО, КОЛИ ПОРУЧ ПОМИРАЄ ДРУГ"
" Перед Другою світовоюякразпройшлафінська війна , тому вшколахзапровадили вивченнявійськової справи.Збираливсіхдопризовників ,приходилилюдиз військкомату , миздавалинормина обороннізначки .Після підписанняпакту про ненападміж СРСР і НімеччиноюГітлерау наснавітьпідтримували.І тільки потім,колистала зрозумілоюйогосутність , цеставлення змінилося .Нафронтявідправивсявлистопаді 1943 року , служив упіхоті.Брав участь убоях заКенігсберг іБерлін,отримав 5медалейі 6орденів.
Найстрашнішенавійні- цеколи поручвмираютьтвої друзі,ати ні.Коженденьдумаєш , що можешвідправитисянатой світ.Бувалорізне:розстрілиофіцерів , що вийшлиз оточення , необхідністьвитягувативід німцівсвоїгармати , роздавленітанками.Адже якщовідмовишся-трибунал!
Яне разпісля війнизустрічався зфронтовимитоваришами.З ними , бувало,ми їздилинамісця боїв-півкраїнитодістояловруїнах".
СЦЕНАРІЙ МИРУ."Ніколине думав, щодоживу дотакого дня,коли Росіяі Україна станутьодин одномуворогами.У менеродичі повсьому світу-Росія, Білорусь , Литва... Ми жбратні народи ,які свого часувоювали разомз фашистськоюНімеччиною.Вважаю , що сусідиповиннідружити" .
МИКОЛА ФЕДОРОВЧУК, 80 РОКІВ, КИЇВ: МЕРТВІ ПОЛЯ І ХЛІБ З КАШТАНІВ
" Коли почалася війна,моєї матерівже не буловживих, іяживз бабусею ідідом.Мій батьковоював у Другій світовійі залишивсяживий післятого,як йоговзяли вполонвлітку41-го .Німцямпотрібні булиробочіруки , тому вонисталивідпускатиполонених зтих районів,якіконтролювали.Дляцьоговтабіртребабуло приїхатиродичам іпривезтидовідку з поліції .Батькосеред полоненихзнайшовлюдину, яка жиланасусідній знимвулицівКиєві.Ранішезвільнені з полонузв'язалися здружиноюцієї людини.Тапоїхаладо поліцаївз подругою , і останнясказала,що мійбатько -її чоловік.Такйого й випустили , аця жінкапотімстала нашоюмачухою.
З розповідейбатькапам'ятаю, яквін бачивцілі поля , засіянітіламинашихрозстрілянихчоловіків.Такимчиномнімцізнищуваливселахможливе поповненнянашої армії.
Колиу вересні 1941 -годо Києваприйшли німці , киянизалишилисябезелектрики, водиі їжі .Магазинипрацювали тількидлянімців,ахлібсобімипеклиз каштанів .Бабусяз дідомзагинули під час пожежівнашому домі.У місті булистворені підпільнідитячі будинки- одинз таких ідопомігнамз братомвижити.Апісля війнинаставголод... "
СЦЕНАРІЙ МИРУ." Україназ Росієюпомиритисявже не зможуть , аДонбасще довгобудеокупованим .Росіянампотрібно прийнятияк даність , що українці -це окреманація, іякщо,як це вже булоне раз , насзмусятьтанцювати під чужудудку ,ми зновубудемо боротися занезалежність ".
Читайте також:
- Забуті в Пісках: "Без сина не поїду, з ним – непідйомна"
- 90-річний ветеран: "Шкода, що не можу повернути молодість і стояти на передовій"
- Кому з ветеранів дадуть грошову допомогу до Дня Перемоги (список категорій)
- Російських ветеранів ВВВ привітали з Днем Перемоги у стриптиз-клубі
- Як Кличко катався з ветеранами в трамваї і відзначав з ними День Перемоги
- 90-річна ветеран з Донбасу: "У війну ми виживали в підпаленому німцями Кременчуці, а зараз доводиться в Донецьку"
- Заводи-гіганти Харкова замість Росії приймають замовлення від військових і країн Сходу