Катерина Степаненко
редактор ЗАРПЛАТА
Середня зарплата 1991 року, відразу після здобуття незалежності, почала різко зростати через інфляцію, яка прискорилася з 4% в серпні до 24% в грудні. За рік ціни збільшилися в 3,9 рази, а заробітки – вдвічі, в середньому з 250 до 500 рублів. У доларах за тодішнім офіційним курсом 1,8 руб ./$ це було $ 270, але реально громадянам продавали долари за комерційним курсом 27 руб ./$, тобто вся зарплата "коштувала" всього $ 18. Але навіть на великі зарплати мало що можна було купити через тотальний дефіцит товарів, що розпочався, особливо в глибинці. Кіло м'яса подорожчало з 3-4 до 10-12 рублів, буханець хліба – 40 копійок проти 16. Ну а тіньові доходи, якщо у кого-то і були, то невеликі – наприклад, у бабусь, які торгували зеленню на нелегальних базарчиках
.
За чверть століття зарплати зросли: середня 2016 року перевалила за 5300 грн ($ 213). Але і товари подорожчали: кіло м'яса або масла коштує 60-80 грн, а буханець хліба – 8-9 грн. Зросла і прірва між заробітками: якщо 1991-го мінімальна і максимальна зарплата відрізнялися приблизно втричі, то зараз – в 7,5 раза. Причому 21% працівників отримують менше 2 тис. грн, 27% – від 2 до 3,5 тис. грн, 20% – від 3,5 до 5 тис. грн, 24% мають 5-10 тис. грн і тільки 8% – понад 10 тис. грн. На жаль, але за 25 років розцвіла і тіньова економіка, де доходи працівників порахувати неможливо. Це, за словами експертів, означає, що багатьом працівникам, які офіційно отримують низькі зарплати, платять в конверті ще 2-3 зарплати. Ще одна відмінність нинішніх умов від життя 1991 року – розвиток підприємництва, яке практично було відсутнє в СРСР. Так, в Україні зараз – 6 млн підприємців (25% працездатного населення), а 1991-го їх налічувалося менше 1%.
РОБОТА
Найбільш малопрестижними вважалися професії інженерів і наукових співробітників НДІ: хороших вакансій немає, а зарплата мізерна – 105-110 рублів. Навіть роботяги на будівництві або заводі мали як мінімум удвічі більше. Щоб в НДІ заробити гідні 250 рублів, треба було років 10 протирати штани до посади заввідділом, або захищати кандидатську дисертацію і намагатися влаштуватися викладачем до вузу, або шукати підробіток. Зазвичай брали ще півставки на своїй роботі і шукали заробітки на стороні, аж до роботи ввечері прибиральницею. А ось адвокати, працівники торгівлі, таксисти, офіціанти і механіки в автосервісі були в пошані: у юристів були високі заробітки, торгівля "сиділа" на дефіциті, продаючи товари підвищеного попиту з-під поли, а таксисти, офіціанти і механіки, крім непоганої офіційної зарплати, мали постійні чайові.
Зараз навпаки: багато юристів маються без гідної роботи, а торгують, таксують і подають їжу в кафе тільки ті, хто більше нічого не вміє. Інженерних кадрів нині дефіцит, і зарплата у них стартує від 7-8 тис. грн. У ціні нова професія, про яку 25 років тому і мови не було – IT-шник: у них найвищі заробітки серед найманих працівників: близько $ 1000, що в 5 разів вище за середню зарплату в країні. Але конкурси до технічних вузів, як і раніше,невеликі, за винятком IT-спеціальностей; більшість випускників все одно прагнуть стати юристами і банкірами.
ВІДПОЧИНОК
Після здобуття незалежності виїжджати за кордон стало простіше. Але реально дозволити собі відпочинок в Туреччині або Болгарії могли лише одиниці: для цього був потрібний, по-перше, закордонний паспорт, а по-друге, – валюта: її покупка хоча і не була з 1990 року кримінально караною, але комерційний курс для населення становив 27 руб ./$, тож на зарплату можна було купити лише близько $ 20. Тому люди відпочивали, як при СРСР, в Криму (хоча Севастополь був тоді закритим для туристів містом через велику кількість військово-морських об'єктів) і в Сочі. Народ простіший їхав до Одеси і приморських міст Херсонщини та Запорізької області. Популярними були лікувальні санаторії в містах-курортах – Трускавець, Моршин, Єсентуки, Саки, Кисловодськ. Скромний двотижневий сімейний відпочинок втрьох, наприклад, в Судаку коштував 1000 руб. (близько 20 тис. грн за сьогоднішніми цінами, 470 грн/день з людини). Ну а за меншу в 4 рази суму можна було зняти на 2 тижні будиночок на базі на березі Дніпра, Бугу, Десни, Росі з 3-разовим харчуванням.
Зараз українці обходять стороною анексований Росією Крим, вважаючи за краще бюджетний відпочинок на одеському узбережжі – Затока, Коблєво, Кароліно-Бугаз, Чорноморськ (колишній Іллічівськ) і пляжах Азовського моря (Бердянськ, Приморськ, Скадовськ). Такий відпочинок і тепер коштує від 450 грн/добу з людини. Користується попитом літній відпочинок в Карпатах, і зелений туризм на Херсонщині та Полтавщині. Тут ще дешевше: ліжко-місце з 3-разовим харчуванням коштує від 400 грн. Оговтавшись від обвалу гривні, наші туристи знову кинулися до уподобаних Туреччини і Єгипту: тижневий відпочинок зі сніданком в 3* готелі в Єгипті коштує від $ 400, в Туреччині – від $ 450 з людини (1400-1600 грн на добу).
АВТОМОБІЛІ
Нову машину – а йдеться про "Жигулі", "Москвичі" і "Запорожці" – купити могли тільки передовики виробництва, що відстояли в черзі 3-5 років. Причому в кредит автомобілі не продавали, тільки за готівку. На "Волгах" їздила партійна еліта, футболісти команд вищої ліги і відомі артисти, а ринок б/у авто був розвинений слабо. Був ще мізерний шанс виграти авто в держлотерею. Причому виграшні квитки "цеховики" скуповували втридорога – це була можливість легалізувати тіньові гроші.
Зараз купити автомобіль не проблема, але українці все рідше придбають новинки відомих світових виробників. Причина очевидна: після триразової девальвації гривні пристойні іномарки стали більшості не по кишені. І хоча до країни почали ввозити старі автомобілі, випущені після 2010 року, які з 1 серпня подешевшали на 2-3 тисячі доларів, найпопулярнішим авто серед українців, як і раніше вважається запорізький "Сенс". Ну а в селах "розсікають" на 20-30-річних "Жигулях-копійках": на них і до міста, і на ринок, і на відпочинок до найближчої водойми їздять, і вантажі на причепах перевозять.
ПОБУТ
Ознаками заможності вважалися меблева стінка типу "труна Білосніжки" – з кришталевими келихами, салатницями і вазами, які мирно сусідили з книгами класиків в позолочених палітурках. Визначали рівень також килими на стінах і підлозі, кришталева люстра на стелі, кольоровий телевізор і "бобінний" магнітофон. Пральна машина-напівавтомат "Малютка", після якої білизну віджимали вручну, вважалася щастям. Все це діставалося, як правило, за знайомством. Про "розумні" кухонні машини типу мультиварки або мікрохвильовки і не йшлося, салати доводилося різати виключно вручну, а тости (їх тоді називали "грінки") смажили на сковороді. Ну а самі сковорідки-каструлі були алюмінієвими або емальованими: нержавіюча сталь вважалася дорогим металом і використовувалася на оборонні потреби держави.
Килими та кришталь залишилися в минулому, в тренді – "розумні" будинки і квартири-студії. Стінки змінила меблі-трансформер (ліжко-шафа), з'явилися "плазми" з екраном 1,5-2 метра і більше за діагоналлю і "розумна" побутова техніка. Все це доступно кожному, навіть якщо в кредит. Але головне диво, порівняно з радянськими часами – комп'ютери та інтернет, який став безкоштовним джерелом будь-якої мислимої інформації. На жаль, є у всесвітньої павутини і зворотна сторона: якщо чверть століття тому діти грали на вулиці в рухливі ігри, а дорослі читали книги і забивали у дворі доміношного "козла", то тепер і ті, і інші все більше часу проводять в мережі.
РОЗВАГИ
На початку 90-х всі доступні радості життя працювали тільки в денний час: дівчину можна було зводити в кіно за два рубля, а потанцювати на дискотеці обходилося в троячку, але працювало диско тільки до 23:00. Опівнічники ж збиралися на дому і влаштовували популярні тоді концерти-квартирники. А ті, у кого були мегамодні на той час відеомагнітофони, проводили час за переглядом азіатських бойовиків і легкої еротики. До речі, 1991-го в Києві з'явилося перше українське казино. Запрацювало воно в підвалі готелю "Русь", там було всього вісім ігрових автоматів і вісім столів, а ставки приймалися тільки в іноземній валюті. Тоді ж почало зароджуватися і світське життя молодої країни: у Палаці "Україна" відбувся перший національний конкурс краси, в якому перемогла 17-річна студентка Ольга Овчаренко, яка згодом виїхала працювати до США. Змінювалися і ЗМІ – всього через рік, 1992-го, світ побачив перший український еротичний журнал "Лель", який справив фурор серед читачів.
Сьогодні гуляти можна всю ніч – були б сили. Суші-бари, італійські ресторани, американські піцерії, бари, паби, клуби, караоке – заклади на будь-який смак дано прижилися. Їх так багато, що просто відкрити місце з гарною кухнею недостатньо – потрібна "фішка". Наприклад, у Львові є ціла мережа закладів з нестандартною подачею страв: там і батогом відшмагати можуть, і на гроші нагріти, і в клітці замкнути. А ось казино після офіційної заборони 2009 року перекочували в підпілля. Зате час можна згаяти на всіляких фестивалях (їжі, спорту, тварин і навіть вусів або котиків) або за переглядом все тієї ж "полунички", але вже в інтернеті.
МУЗИКА І КІНО
Залізна завіса, що впала, відкрила двері і для світових музичних хітів: до магнітофонів українських меломанів перекочувала музика в стилі євроденс (суміш диско та хіп-хопу). Танцполи буквально рвали поп-гурти Ace of Base, Dr. Alban, Modern Talking. Не відставали від них і радянські колеги, які швидко вловили тренд і почали один за іншим видавати вітчизняні зразки: "Кар-мен", Ліка Стар, "Мальчишник" тощо. На весь СРСР 1991 року прогриміла група "Технологія" – російськомовна копія британців Depeche Mode. Тим часом на українській сцені сяяли "Брати Гадюкіни": альбом "Ми – хлопці з Бандерштадту", що вийшов 1991-го, справив ефект бомби, що розірвалася. Ну а уми завсідників відеосалонів займали Сильвестр Сталлоне – зірка бойовика "Роккі", і Арнольд Шварценеггер. У листопаді 1991 року Україна вперше дізналася, що "Багаті теж плачуть". Це був другий латиноамериканський серіал (після "Рабині Ізаури", яку показали в 1988-1989 роках).
Сьогодні українські меломани можуть обирати музику на будь-який смак, і для цього їм більше не потрібні касети і диски – все хіти можна скачати в інтернеті за лічені секунди. Небувалих обертів набрала клубна електронна музика: від хіп-хопу, реггі, інді-року до дабстепа, мумбакора і екстремального нойза. Зірками зараз стають учасники різних талант-шоу і навіть звичайні люди, чиї ролики просто популярні в мережі. Друге дихання відкрилося і у серіалів – українці з нетерпінням чекають продовжень "Шерлока", "Ігор престолів" та інших світових хітів.
ЗВ'ЯЗОК
На початку 90-х про високі технології навіть не йшлося: жителів великих міст тільки почали масово підключати до стаціонарних телефонів. І для цього треба було, як і всюди, вистояти чергу і стати на облік. Уже через рік-два в країні з'являться перші пейджери, радіотелефони та визначники номера, але поки що в розпорядженні городян були тільки телефонні автомати на вулицях. Коштувало це благо цивілізації дві копійки за три хвилини розмови. А спритна молодь вміла дзвонити безкоштовно: мілкі гроші прив'язували за ліску і кидали до отвору, звідки після завершення розмови витягали назад.
Сьогодні завдяки інтернету можна не тільки легко зв'язатися з людиною поза домом, а й практично переміститися до будь-якої точку планети. На другий план відійшли навіть смс – в тренді додатки-месенджери. Через них за допомогою мобільного інтернету можна безкоштовно вести переписку, дзвонити, відправляти фотографії і навіть влаштовувати відеоконференції. Ну а провідні ІТ-компанії активно впроваджують окуляри додаткової реальності. Та й дзвонити доводиться все рідше: один з небагатьох українців обходиться без сторінки в соцмережах, де він ділиться з читачами своїми думками та новинами і хвалиться закордонними поїздками.
МОДА
1991-го для модників і модниць України почалася ціла фешен-революція – після розпаду Союзу до країни буквально хлинув стильний одяг із сусідніх Польщі, Югославії, Болгарії, Туреччини та Чехословаччини. Представниці прекрасної статі хизувалися в різнокольорових лосинах і джинсах-Мальвинах, а предметом гордості будь-якого модника з 90-х стали джинси-варьонки "піраміди" (з верблюдом на етикетці) і різнокольорові штани-слакси. Верхом же фірмового смаку вважалося завершити туалет підробленою олімпійкою Adidas забарвлення "вирвиоко", або моторошно модним турецьким светром Boys. Крім того, кожен поважаючий себе стиляга, залежно від статусу, повинен був обзавестися шкіряною курткою-косухою, дутим пуховиком або малиновим піджаком а-ля Versace.
Мода – явище циклічне, і ретро 90-х сьогодні трансформувалося в вуличний "кежуал". Магазинні полиці, як і в 90-ті, встелені "вареними" джинсами із завищеною талією, шовковими блузами з підплічниками, вінтажними кросівками, лаконічними топами і куртками-косухами. Крім того, сьогодні писком моди вважаються нехитрі сукні простого крою. Образ прийнято доповнювати туфлями-човниками на середньому каблуці, масивними прикрасами і підвісками-чокерами. На гребені хвилі зараз стиль "бохо шик", в якому поєднується на перший погляд непоєднуване – грубі чоботи, мереживні сукні, безліч біжутерії і широкополі капелюхи.
ЇЖА
Гастрономічні уподобання українців 90-х не рясніли різноманітністю: гроші у людей були, але купувати на них було рішуче нічого. Без проблем можна було дістати, мабуть, тільки хліб. А за все інше (молоко, свіже м'ясо, цукор) доводилося битися у величезних чергах, та й більше 1-2 кг в одні руки не продавали. Щоб гідно відзначити домашнє свято і виставити на стіл сервелат, "Пташине молоко" або Київський торт, доводилося напружувати всі свої зв'язки на продуктових базах або цілими днями вартувати біля магазинів – в надії, що "викинуть" якийсь делікатес. До того ж затаритися можна було тільки за наявності відрізного купона, пачку яких видавали разом із зарплатою. Спочатку в магазинах був строгий облік купонів, але він швидко зійшов нанівець, оскільки люди навчилися друкувати купони на... звичайному папері!
Сьогодні ситуація в супермаркетах виглядає з точністю до навпаки: полиці рясніють всілякими смаколиками, але через кризу дозволити їх собі можуть не всі. Тому наші виробники навчилися робити брі та пармезан, хамон і бастурму. Шаленою популярністю користуються морепродукти і готове м'ясо для стейків – часи, коли господиня нарізала філе, давно позаду. Домашня кухня стала інтернаціональнішою: домогосподарки освоїли супи-пюре, італійську лазанью, іспанську паелью і китайську локшину, а на десерт домашніх радують шоколадними Брауні і лимонним печивом. Причому рецепти можна відшукати в інтернеті: кулінарні книги давно канули в лету.
Головні теми