Фінал акції "19 добрих справ "Сегодня": як здійснювалися дитячі мрії

Марія Бобкова та Володимир Задорожний мріяли дізнатися про графічний дизайн, який сьогодні використовується в кіно, комп'ютерній та електронній техніці, але перш за все – у видавничій справі. Допомогти хлопцям взялися керівники проекту персоналізованої дитячої літератури FairyTale кияни Олексій та Олена Олійники, які задумали організувати ряд майстер-класів, завдяки яким Маша і Вова дізнаються секрети видавничої справи і зроблять книгу. Перший майстер-клас вже відбувся. "Зізнатися, я здивувався, що книгу можна створити в прямому сенсі вручну, – ділиться Вова. – Думав, сьогодні все малюється лише на комп'ютері. Це ж скільки треба мати терпіння, щоб одного персонажа перемалювати в різних сюжетних лініях для кожної сторінки!" "Найбільше мені сподобалася командна робота, – каже Марія. – Ми придумали ідею цікавою і корисною книги про профорієнтацію. Попереду – ненудна робота!"

"Книги прищеплюють дитині любов до читання. Ми перевірили це на своїх дітях і дітях наших друзів, – каже Олексій Олійник. – Особливий ефект – у персоналізованих книг, створених під дитину, де головні герої – дитина і її батьки. Саме на створення таких книг націлений наш проект FairyTale ".

"ХОЧУ ЧАКЛУВАТИ НАД ВОЛОССЯМ"

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

14-річна Аліна Михайлюта з дніпровського малого групового будиночку "Мій будинок" зі своїм майбутнім вже визначилася: у дорослому житті дівчинка бачить себе стилістом по зачісках або перукарем. А після того, як на запрошення "Сегодня" в гостях у неї побував професійний стиліст, Аліна остаточно утвердилася в своєму рішенні. "Насправді створювати людині новий образ – штука дуже захоплююча, – ділиться з нами дівчинка. – На занятті я дізналася про ряд прийомів, якими користуються справжні майстри-стилісти, за допомогою яких можна суттєво змінити зовнішній вигляд людини без ножиць і стрижки, просто почаклувавши над її волоссям! Для цього достатньо мати в своєму розпорядженні гребінець, кілька шпильок-невидимок і трішки фантазії. Тепер я точно знаю, що в майбутньому займатимуся саме цим. Тим більше, що на занятті майстер зазначила, що у мене непогано виходить".

У "Моєму домі" розповідають, що нові знання Аліна моментально застосувала на інших мешканцях будиночка, і діти новими образами залишилися задоволені. "Раніше я могла тільки косички красиво заплести, ну або волосся якось укласти. Тепер список прийомів розширився, тільки треба більше практикуватися. Але з цим, впевнена, проблем не буде – мене і раніше хлопці частенько просили зробити їм щось на голові. А вже тепер, коли я обізнанішою стала, думаю, проситимуть ще частіше", – переконана Аліна.

Після майстер-класу Аліна почала перетворювати дітвору "Мого будинку".

"СКОРО ЗАСТОСУЮ ЗНАННЯ"

Семену Домошенку з Дніпра лише нещодавно стукнуло 16 років, але він вже позначив мету: стати політиком або менеджером, щоб в команді фахівців розробляти важливі соцпроекти. А як відомо, одним з головних інструментів сучасної ділової людини є комп'ютер. Тому ми вирішили організувати для хлопця майстер-клас, де він зміг краще познайомитися з можливостями ПК і дізнатися секрети створення просунутих презентацій. "Завжди вважав себе досить упевненим користувачем комп'ютера. Але на занятті дізнався про функції, про які навіть не підозрював, – зізнався нам Семен. – Те, що я сьогодні дізнався, стане в нагоді не тільки в майбутній роботі, а й зовсім скоро, адже я готую презентації для виступів на різних семінарах, а тепер зможу робити їх швидше, красивіше і зрозуміліше для інших".

Семен. Вчився презентувати.

"ІНОДІ ПРИДУМУЮ ТАНЦІ У СЕБЕ В ГОЛОВІ"

Надя Хорт з дніпровського будинку сімейного типу Дерев'янко мріє стати професійною танцівницею, тому "Сегодня" вирішила організувати для неї майстер-клас з сучасного танцю. "Коли виросту, обов'язково стану знаменитою танцівницею. Сподіваюся, скоро потраплю на ТВ-шоу і мене помітять. Я готова над цим працювати і день і ніч! А сучасні танці вибираю тому, що вони дають можливість рости, розвиватися, вони не нудні", – розповідає нам Надя.

Викладач, яка проводила заняття з дівчинкою, зазначила, що працьовитості дитини дійсно можна позаздрити, адже під час уроку дівчинка з готовністю працювала над новими рухами і не здавалася доти, поки не вдавалося їх освоїти. Надя прекрасно сідає на шпагат, і тренер зазначив її виняткову пластичність і гнучкість.

"Коли я чую музику, просто починаю рухатися під неї, іноді і зовсім придумую танці у себе в голові. Я взагалі подумки завжди танцюю!" – каже школярка. За її зізнанням, майстер-клас подарував позитивні емоції і нові знання. А напередодні новорічних свят дівчинка вже починає продумувати, чим здивує свою родину. У планах – поставити номер, в якому будуть задіяні всі члени родини, придумати для них костюми і від душі повеселитися на свято. Надя впевнена: зробити це їй допоможуть і її нові навички. "Ми завжди з задоволенням відгукуємося на її вигадки. Надя дійсно креативна дівчинка, і я дуже хочу, щоб її мрія здійснилася", – говорить прийомна мама Олена.

Надя. Тренери відзначають її незвичайні пластичність.

"ЦЕ ДУЖЕ ЦІКАВО – СТВОРЮВАТИ СВОЄ ЛОГО"

Коли представники столичного агентства рекламних і маркетингових послуг POPEL Agency дізналися, що Маша, Настя і Уляна мріють дізнатися більше про дизайн, із задоволенням погодилися навчити їх азів. "Оскільки ми знаходимося в Києві, а дівчатка живуть в Маріуполі, лекції вирішили проводити в онлайн-режимі, – розповідає керівник агентства Анатолій Попель. – Головне завдання – ознайомити дітей зі світом дизайну, показати, що можливо зробити з його допомогою, і розповісти, як і де йому можна вчитися".

"Уже було два заняття, ми дізналися про призначення дизайну, вивчили кольорові гами, – каже Маша. – Навіть задавали домашнє завдання – читати про українські дизайнерів. А зараз працюємо над створенням власного логотипу". "Заняття дуже цікаві, дізнаюся багато нового", – говорить Настя.

"Періодично ми беремося навчати молодь: Україні дуже потрібні розумні дизайнери, ми готові допомагати їм починати кар'єру, – продовжує Анатолій Попель. – Наше агентство існує вже 7 років. Ми займаємося розробкою інтерфейсів, веб-сайтів, допомагаємо компаніям планувати стратегію і стиль свого уявлення в інтернеті".

Онлайн. Заняття з дизайну проходять двічі на тиждень по Skype.

"ВИРІШИЛА: ОБОВ'ЯЗКОВО БУДУ ЛІКАРЕМ"

Знайомитися з професією педіатра до Центру дитячого здоров'я "Веселка" на вул. Пушкінській, 31, в Харкові Лера Крючкова вирушила з великим інтересом і хвилюванням. Там нас радо зустріла головлікар Центру Людмила Наливайко і запросила до кабінету, де відбулася одна з найважливіших в житті Лери розмов. "Професія, яку ти хочеш вибрати, визначає дуже багато чого в житті. Тобі потрібно буде багато вчитися, починаючи зі школи, – каже Людмила Іванівна. – У нас в клініці є принцип терапевтичного співробітництва. А це значить, що ми разом з батьками повинні вирішувати проблему і обов'язково виростити здорову дитину ".

Далі Лера перейшла до практики.

Їй продемонстрували, як проводити прийом, оглядати малюка, пояснили, чому так важливо робити виміри дітвори. "Ми повинні чітко розуміти, як розвивається дитина. Про це свідчать її зріст і вага", – пояснює Людмила Іванівна і показує Лері сучасні градусники, фонендоскопи, ростоміри і ваги.

Наступний етап знайомства з професією – екскурсія. Дівчинці показали лабораторію і як виглядають клітини крові під мікроскопом. "Ось бачиш, які вони красиві. Але це означає, що у дитини йде запальний процес. Тому їй вже треба призначати антибіотики", – говорить доктор.

Лера змогла побачити, як педіатр Центру здоров'я "Веселка" проводить прийом немовляти. "О Боже, яке воно маленьке! Ось тепер я розумію, що хочу бути педіатром або акушером-гінекологом", – захоплено каже Лєра. Кабінети УЗД, стоматолога, ортопеда – екскурсія була цікавою і насиченою. Скрізь Людмила Іванівна пояснювала Лері, коли і навіщо потрібна консультація вузькопрофільного фахівця. "Так. Я твердо вирішила: обов'язково буду доктором", – резюмувала Лера після знайомства з професією.

В центрі. Головлікар Людмила Іванівна показала кабінет УЗД.

В лабораторії. Лера вивчала клітини.

"ПОДУМАЮ ПРО ВСТУП ДО ТЕАТРАЛЬНОГО"

Справжнім театральним гримером побувала під час майстер-класу одеситка Марина Шершова. Своїм досвідом з нею поділилася викладач мистецтва гриму Одеського театрально-художнього училища Ірина Іванова. "Для майстер-класу я вибрала найяскравіший приклад гриму – віковий", – розповіла Ірина.

Посвячення Марини в таїнство почалося з того, що гример розклала перед соромливою дівчиною і її сестричкою Інною, яка виступала в ролі моделі, різні кисті, палітри, баночки і коробочки зі спеціальними фарбами для гриму і коротко розповіла про історію цієї сторони театрального мистецтва. Після короткої лекції почалося перетворення: на одній половині обличчя моделі Ірина демонструвала прийоми, а Марина, сконцентрувавшись, повторювала руху за майстром на другій частині обличчя сестрички. Початківець гример на льоту схоплювала професійні хитрощі і заслужила похвалу: "Як для першого разу у тебе дуже добре виходить!" – не раз вимовляла викладач.

За дві години Марина перетворила свою 14-річну сестричку на стареньку з блідим кольором обличчя, зморшками і навіть сивим волоссям. "Мені дуже сподобалося! Я такого ще ніколи не робила! Тепер подумаю про вступ до театрального училища", – зізналася після майстер-класу Марина.

Останні штрихи. Гример вчить Марину накладати "сивину".

Майстер-клас. За дві години дізналися про історію гриму і його тонкощі.

Результат. 14-річна бабуся.

"ЖУРНАЛІСТИ НЕ НОСЯТЬ КОСТЮМИ І ШУБИ"

Для львів'янки Христини Рановської, яка мріє стати журналістом, майстер-клас організувало найвідоміше інформагентство Західної України – ZIK. Там школярка познайомилася з журналістами і технічними нюансами роботи, дізнавшись, звідки беруться новини. А головне – вперше спробувала себе в ролі репортера.

"Раніше я думала, що журналісти пишуть статті, коли у них є натхнення і хочеться писати. А в решту часу вони ходять до кафе, спілкуються в соцмережах. Або, наприклад: отримав завдання, зробив – і ходиш по місту в пошуках пригод. А це більше схоже на фабрику: з самого ранку кожен шукає, що і де відбулося, пише, потім щось додають, видаляють, перевіряють... і потім, як з конвеєра, виставляють на сайт, як на вітрину, "красиві "свіжі новини", – розповідає Христина. Її вразило, що день кожного журналіста починається з кави або чаю і обговорення новин: "Я помітила, що там ніхто не ходить в дорогих костюмах або шубах, але мені пояснили, що це не від бідності, а тому, що так зручно – адже в будь-якої хвилини може знадобитися поїхати, наприклад, на полігон або на місце пожежі. А ще майже у всіх болить спина через сидячу роботу, і вони дуже втомлюються від нервів, від тих же своїх новин. Щоб відійти, хтось малює, інші займаються йогою".

"Ще мені сказали, що журналісти гинуть на роботі не частіше, ніж пожежники, шахтарі і військові, але про них так багато не пишуть. А ще мені зізналися, що майже кожен журналіст мріє видати свою книгу, і багато хто їх пишуть. Мені редактор ZIK Тетяна Вергелес подарувала "Моя грішна журналістика", а Богдан Білан свою – про історію львівських банків. Ще він мені сказав, що необов'язково мати спецосвіту – можна закінчити філологію або історичний. Головне – багато знати і хотіти писати".

На ділі. Медійники показали Христині новинну кухню.