Мрія інтроверта: чим живуть залізнична станція і хутір, в яких проживають трохи більше десятка осіб

7 Серпня 2017, 06:16

На станції живуть з 1984 року, а за "комуналку" платять цілих 7 гривень на місяць

Мрія інтроверта: чим живуть залізнична станція і хутір, в яких проживають трохи більше десятка осіб
Автор фото: Анатолiй Бойко, "Сегодня"

Завжди цікаво знаходити місця, відкриті для кожного - але при цьому такі, що залишаються загубленими куточками, про які мало хто знає. До таких належить залізнична станція "Рябушки" на Сумщині. За день тут проходить всього чотири рейкових автобуси (два в один бік і стільки ж назад). Вони перевозять 5-6 пасажирів: влітку більше, взимку може взагалі нікого не бути. Ми вирушили туди, щоб побачити, як це - жити в загубленому світі.

ІСТОРІЯ. Станція була побудована в 1894 році, і з тих пір будівлю лише кілька разів ремонтували. Наприклад, зовсім недавно пічне опалення поміняли на електричне. Назва станції походить від багатого козака на прізвище Рябушко: він приїхав жити в ці краї зі своїм сімейством і дуже скоро обзавівся цілим хутором. Раніше станція була великою, з трьома лініями, на яких формували склади. Був навіть власний бурякопункт. Але в 1990-ті роки станцію зменшили, залишивши всього одну лінію і безвихідь.

new_image11_80

Є така професія. Зустрічати і проводжати потяги

new_image3_376

Переведення стрілок. Зазвичай це робити не потрібно, але мені дозволили спробувати свої сили

МІСЦЕВІ ЖИТЕЛІ. При станції - три квартири, в різний час тут жили сім'ї залізничників. Зараз одну квартиру займає сім'я 37-річної чергової по станції Тетяни Кукотенко. Це квартира її дитинства: раніше вона жила тут з мамою, яка теж працювала черговою, а зараз - з донькою-випускницею і чоловіком. Зручності на вулиці, воду приносить із сусідньої кімнати. Опалення досі пічне: за зиму "спалюють" дров на 3-4 тисячі гривень. Зате "комуналка" дешева: була 3 гривні, а зараз підняли більше ніж в 2 рази - до 7 гривень.

new_image9_112

Нікого немає. На хуторі прописані 9 осіб

Буквально в 50 метрах знаходиться хутір, в якому офіційно прописано 9 осіб (влітку, правда, приїжджають дачники). Будинок, якщо знайдете цілий або погодитеся вкластися в ремонт мальовничих руїн, обійдеться в 3-4 тисячі гривень. Магазину немає: пару раз в тиждень приїжджає автолавка. Але місцеві стверджують, що з шопінгом ніяких проблем: можна сісти на рейковий автобус і поїхати за покупками в сусідній Лебедин. А навколо лісу, де ростуть гриби і ягоди - було б бажання збирати.

new_image4_312

Чергова. Працює за антикварним столом

new_image10_95

Зал очікування. Нещодавно зробили ремонт

new_image8_149

Стрілочний пост. Тут формують шлях

ЖИТТЯ ЧЕРГОВОЇ: МРІЯ ІНТРОВЕРТА

Чергування тут: "день / ніч - два дні вдома", а робота - мрія для любителів самотності. Обов'язки - "зустрічати і проводжати" поїзди, виписувати квитки, прибирати сніг взимку і доглядати за клумбами влітку. Після кожного поїзда - прогулянка: потрібно пройти 800 метрів до стрілочного поста і підготувати шлях для наступного. "Влітку простіше. А взимку, коли снігу по пояс, це ціле випробування!" - розповідає чергова Руслана. Дівчата кажуть, залишатися ночами не страшно: чужих тут немає, в гості можуть завітати хіба що лисиці і кабани.

new_image5_252

Білети виписує вручну

new_image7_173

Кожен потяг — подія

РЕЙКОВИЙ ШИК: АВТОБУСИ З ЄВРОПИ

Років 5 тому замість звичайних поїздів з декількома вагонами, які виконували функцію приміських електричок, тут почали ходити ось такі рейкові автобуси, куплені в ЄС. Місцеві звикли, а от ті, хто бачить їх вперше – шоковані! Тут зручні сидіння і навіть вакуумний туалет. Час дороги до Сум (квиток коштує 7 грн) пролетіли, як захоплююча екскурсія: тихо їде автобус, за вікном – неймовірної краси пейзажі. Про те, що ми на батьківщині, нагадують тільки бабусі з авоськами і відрами ягід, дбайливо прикриті лопухами. Але є і суворі правила: з велосипедами вхід заборонений: його потрібно розібрати і заховати в чохол.

new_image_453

Прибуття. За день проходить всього чотири рейси

new_image6_206

Внутрішнє оздоблення. Є все для комфортної поїздки

СТАНЦІЇ ЧОРНОБИЛЯ: 15 РОКІВ САМОТНОСТІ

Станцій з мінімумом пасажирів в Україні вистачає. Проте вони живуть. Там працюють люди, проходять поїзди, висаджують квіти, прибирають платформи.

А ось в Чорнобильській зоні час буквально зупинився. Багато станції тут буквально поглинула природа: пейзаж тут, як кадри з постапокаліптичного фільму. Але люди тут працюють: щоранку зі Славутича виїжджає три "атомних" електрички і без зупинок мчать в зону відчуження, привозячи працівників, які забезпечують безперебійну роботу сполучення "великої землі" з Чорнобилем.

new_image14_30

Зупинка. Дивно, як добре збереглася будівля. Фото: Є. Лось

Раніше працювала станція "Пересадочна": тоді все було продумано так, щоб потяги не покидали зону відчуження. На неї приїжджали електрички з співробітниками атомної станції, їх висаджували на платформах, а звідти їх забирав спеціальний чорнобильський поїзд, який і відвозив людей на роботу. Увечері їх знову доставляли на "Пересадочну". Ця станція не працює вже 15 років, і час обійшовся з нею нещадно: дерева проросли навіть крізь бетонні конструкції. Співробітники приїжджають сюди, лише щоб підрізати їм гілки і не дати їм порвати лінії електропередач. Чорніють кістяки покинутих потягів: свого часу вандали розтягнули на металобрухт все, до чого змогли дотягнутися.

new_image13_33

"Пересадочна". За 15 років без людей тут перемогли дерева. Фото: Є. Лось
"Кілька днів пиляли, щось там стукали, всі нутрощі діставали ... Нам форму видали другу тільки для роботи в зоні, а тут люди заради металобрухту так здоров'ям ризикують!" - дивувався шляховик Михайло.

Незважаючи на те що тут немає ні людей, ні машин, система сигналізації працює справно. Звичайно, шлагбаум не опускається, і немає перешкод на переїздах. Але сирена завиває, а ліхтарі блимають. І з боку це виглядає моторошно: порожнеча, тиша і цей застережливий сигнал, який чують тільки численні лісові звірі.

new_image12_56

Вічний спокій. Поїзд залишився іржавіти і руйнуватися. Фото: Є. Лось

Ви зараз переглядаєте новину "Мрія інтроверта: чим живуть залізнична станція і хутір, в яких проживають трохи більше десятка осіб". Інші Цікаві історії дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Лось Олена

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування