Катерина Степаненко
редактор Сьогодні в Антарктиді настав перший день зими. Починаються суворі морози, які іноді досягають 70 градусів. Для українських полярників ця зима особлива – ювілейна. 20 років тому прихід зими там вперше зустрічали п'ятеро українців, які прибули на дебютну експедицію. Спочатку наші полярники працювали разом з британськими колегами: станція дісталася Україні від англійців, які заснували її в 1930-х роках на острові Галіндез біля берегів Антарктичного півострова. Станція мала назву "Фарадей" і в лютому 1996 року за символічну ціну в один фунт стерлінгів була офіційно передана Україні Британської Антарктичної службою і перейменована в "Академік Вернадський". Тодішній посол України в Лондоні, академік-біолог Сергій Комісаренко, доклав усіх зусиль, щоб в Україні з'явилася власна антарктична база. Завдяки цьому ми увійшли в клуб антарктичних держав.
За 20 років в Антарктиді побували і прожили там мінімум рік понад сто українців. У кожного з них є значок і посвідчення "Учасника антарктичної експедиції". А рекордсменом-полярником серед українців вважається 62-річний черкащанин Микола Старинець – 31 березня в складі 21-ї експедиції він відправився в Антарктиду вже увосьме.
"Антарктида – єдиний континент, який знаходиться на полюсі і вважається унікальним за всіма параметрами, – каже учасник трьох експедицій Ігор Дикий. – Її можна назвати індикатором Землі, адже сніг там в прямому сенсі показує, що відбувається з планетою, починаючи від забруднення атмосфери, змін клімату, температури води Світового океану і закінчуючи озоновим аномаліями. Фактично Антарктида – найбільш уразливий орган планети. А вчені, немов лікарі, діагностують її стан і беруться за лікування".
Корінні жителі. Українські біологи аналізують поведінку тюленів для дослідницьких робіт.
В океані. Традиційні купання на Медвінтер.
УСПІХИ: СТВОРЮЄМО ЛІКИ ВІД РАКУ І ПРЕТЕНДУЄМО НА НАФТУ, ГАЗ І ЗОЛОТО
"Масштаб досліджень, проведених українськими вченими за 20 років експедицій в Антарктиді, вражає, – каже директор Національного науково-дослідного антарктичного центру України, учасник трьох експедицій Валерій Литвинов. – Ми проводимо геолого-геофізичні, геокосмічні, біологічні та медико-фізіологічні дослідження, в кожному з яких є відкриття. Наприклад, на наші розробки в сфері біології посилаються у всьому світі – йдеться про вивчення мешкають в Антарктиді мікроорганізмів. Їх використання у фармацевтиці може допомогти в боротьбі з раком! Антарктичні мікроорганізми живуть в екстремальних умовах, а значить, у них унікальні можливості. На даний момент успішно завершені випробування і отриманий документ для виготовлення ліків для тварин, на черзі – створення їх і для людей. Цікавими є й досягнення в метеорології: наші вчені можуть точно передбачити погоду в Антарктиді на три місяці вперед. Це досягнення важливо для моряків, яким потрібно планувати свої маршрути і розраховувати погодні умови. Сподіваємося, незабаром Україна зможе ці прогнози продавати.
Крім того, Антарктида – це комора копалин на майбутнє. Українські геологи визначили три місця знаходження газогідратів і чотири родовища вуглеводнів. За умовами Мадридського протоколу, до 2041 року видобуток копалин в Антарктиді повністю заборонена, але сподіваємося, що через 20 років ми скористаємося нашими відкриттями. А найголовніше – Україна знаходиться в числі 29 держав (з усіх 197 країн – учасниць Договору про Антарктиду) з вищим консультативним статусом з правом голосу і вето. А значить, ми граємо чималу роль в ухваленні будь-яких рішень щодо цього континенту. Цей статус дозволить нам в майбутньому претендувати на частину стратегічних ресурсів – адже Антарктида багата нафтою, газом, вугіллям, золотом, іншими дорогоцінними металами. Україна заробила цей статус важкою працею – у нас є державна цільова науково-технічна програма проведення досліджень, прекрасна станція і щорічні експедиції. Дуже важливо все це зберегти, адже, на жаль, за останні роки через брак фінансування деякі експедиції навіть були на межі зриву. Українську та інші станції цілий рік відвідують інспекції – перевіряють, як ми дбаємо про місцеву екології. Наприклад, ні в якому разі не можна викинути бичок просто на сніг, годувати птахів харчовими відходами теж вважається порушенням. Була ситуація, коли співробітник курив на судні, а бичок викинув просто в воду – так на нього незабаром прийшла скарга. Більше його в експедицію не брали".
Наш "Фарадей". Найцікавіший бар у світі.
Радості. Грають у футбол на льоду.
ВІДБІР: НА СНІЖНИЙ ПОЛЮС... ВІД ДІВЧАТА
Учасників експедицій відбирають майже як космонавтів – вони зобов'язані бути фізично і психічно витривалими, без хронічних захворювань. "За 20 років на станції проходила тільки одна операція – у кухаря трапився апендицит, – згадує Валерій Литвинов. – Це було в 2000 році. Ознаки запалення у хлопця виявили ще на судні по дорозі в Антарктиду. Пощастило, що з нами на борту перебували три доктора. Операцію успішно провели вже після прибуття в Антарктиду – там є спеціальний кабінет і обладнання. Після цього було ще три випадки термінової евакуації з Антарктиди на батьківщину за станом здоров'я – наприклад, хлопцям в четвертій експедиції довелося передавати в ефір SOS, і був тоді неподалік американський корабель загорнув до них, щоб забрати українця і доставити до найближчого аеропорту".
Зазвичай конкурс на участь в антарктичній експедиції – 3-5 осіб на місце. До складу крім шести-семи наукових співробітників входить ще й техперсонал: начальник станції, системний адміністратор, дизеліст (обслуговує двигуни, джерела тепла і електрики. – Авт.), електрик, кухар і медик (найчастіше хірург). "За кілька місяців до зимівлі (так полярники називають рік перебування в Антарктиді. – Авт.) Ми оголошуємо набір, – продовжує Валерій. – Запропонувати свою кандидатуру може кожен охочий. У полярника має бути відповідну освіту, стаж роботи не менше трьох років і довідки від нарколога і психіатра. Медкомісію потенційні полярники проходять в Інституті медицини праці. Спочатку ми знайомимося з людиною особисто – дізнаємося, наприклад, про сімейний стан і наявність особистих проблем. А то був у нас років десять тому кадр – вже дуже хотів потрапити в експедицію. Як потім виявилося, хлопчик втік на сніговий полюс від... улюбленої. Він, бачте, загуляв з дівчиною, та завагітніла, а ловелас вирішив махнути від відповідальності в Антарктиду – це з'ясувалося, вже коли він поїхав. Дівчина потім шукала його, виходила на нас. Якщо не помиляюся, вони змогли зв'язатися і зараз досі разом".
Також фахівці обов'язково визначають психологічну сумісність групи – все-таки чужим людям доведеться жити пліч-о-пліч 365 днів. "Експедиції вчать взаємодопомоги, взаєморозуміння та взаємоповаги, – каже учасник трьох антарктичних експедицій на станції "Академік Вернадський" біолог Ігор Дикий. – На цих китах експедиція і тримається весь рік".
Подружжя-полярники. Познайомилися в експедиції.
Антарктична літо. Коли стоїть гарна погода, зимівники активно відпочивають.
РОЗВАГИ: МЕДВІНТЕР І ЯЛИНКА З ЛІФЧИКІВ
"Антарктична літо, яке починається 1 грудня, – особлива радість для полярників, – розповідає начальник 14-ї української експедиції Олександр Лящук. – Зимівники, користуючись гарною погодою (іноді температура піднімається до нуля градусів. – Авт.), грають на льоду в футбол, катаються на лижах, плавають на човнах. Але найбільше свято там – Медвінтер (буквально "середина зими"), день зимового сонцестояння. Він відзначається 22 червня. Цей день особливий для всіх, хто живе там полярників і зимівників, а також тих, хто вже повернувся додому, але Антарктида залишилася в їх серці. У цей день зимівники всіх станцій обмінюються вітаннями, бажають один одному успішних досліджень і благополучного повернення. На нашій станції до свята починають готуватися мінімум за місяць – потрібно і пісні розучити, і жартівливі дипломи підготувати. І, найголовніше, продумати до дрібниць святкову програму, щоб вона хоч трохи відрізнялися від попередніх. Зазвичай перед святом проходять спортивні змагання, фінал яких планують на Медвінтер або за день-два до нього. Ми свого часу провели чемпіонат з настільного тенісу, російського більярду та шахів. Напередодні 22 червня начальнику станції роблять замовлення на святковий сніданок, причому хлопці оригінальничають як можуть. Головне, щоб начальник з усією відповідальністю і, звісно ж, гумором поставився до виконання замовлення. Хтось попросить печінковий тортик, а іншому смаженого насіння захотілося. Після ранкового застілля – гуляння: футбол і біатлон (є пневматична гвинтівка, як мішені – пивні банки), художня ліпка з снігу (тема обговорюється заздалегідь). Але найкрутіша частина – купання в морі. Добре, якщо воно не замерзло і є можливість зануритися з причалу, інакше ж доводиться готувати полином. Просто так купатися нецікаво – кожен готує оригінальний купальний костюм. Пам'ятаю, одного разу на Медвінтер нам трохи полоскотав нерви крутився поруч морський леопард (найнебезпечніший хижак в антарктичних водах. – Авт.), але це не завадило всім зануритися".
Триває свято в станційному барі "Фарадей" – він увійшов в десятку найцікавіших місць відпочинку на планеті. У цей день в ньому встановлюється штучна ялинка і вбирається... бюстгальтерами: їх в турсезон збирається дуже багато. Туризм в Антарктиді дуже популярний – щороку континент відвідують не менше 40 тис. туристів (серед найзнаменитіших гостей "Академіка Вернадського" – Білл Гейтс і англійська принцеса Анна). За традицією всі дівчата, які потрапляють в бар, обов'язково залишають верхню частину білизни.
РОМАНТИКА: ЗНАЙШОВ ДРУЖИНУ У 15 ТИС. КМ ВІД БУДИНКУ
55-річний радист-метеоролог Роман Братчик родом з Києва – один з перших українських зимівників. Чоловік навіть залишався на другу експедицію поспіль, коли йому не змогли знайти заміну. Так Роман став і до сих пір залишається єдиним українцем, який провів в Антарктиді 30 місяців поспіль. Але чоловік зовсім не шкодує про це – адже саме там, за 15 тис. Км від будинку, він зустрів свою другу половинку. Справа в тому, що друга експедиція стала першою і єдиною, до складу учасників якої взяли чотирьох жінок. Майбутня дружина Братчика Світлана Краківська була метеорологом зимівлі-1997. "Спочатку мені було не до любові, – зізнається полярник. – На мене тоді навалилася гора справ: потрібно було допомогти освоїтися новачкам, продовжувати займатися особистими дослідженнями. Наші відносини зі Світланою складалися поступово". "З Ромою ми ходили в походи на льодовикові гори, плавали на човнах на сусідні острови, влаштовували ночівлі серед снігу та хуртовини, – продовжує розповідь чоловіка Світлана. – Коли стало ясно, що у нас буде дитина, турбувалися, чи не відіб'ється на ньому брак вітамінів в моєму раціоні, адже свіжі фрукти і овочі закінчуються в перші місяці зимівлі. Нам пощастило: на станцію зайшли туристи і привезли закваску і зелень. Я зазвичай проводжу аналогію, що коли ми йдемо в гості, то беремо з собою квіти і тортик, а в Антарктиді туристи приходять з капустою і яйцями. Це кращий гостинець! Також ми з Ромою робили мені йогурти на сухому молоці. До слова, макарони після Антарктиди я, напевно, років п'ять не їла, так вони набридли. Коли приїхала до Києва, була вже на шостому місяці: з них два ми йшли на судні з Антарктиди до України. Це сьогодні на крижаний континент добираються всього за п'ять днів літаком. А до 2002 року полярники відправлялися з Одеси або Севастополя на судні, і дорога тривала близько півтора місяця".
Світлана не відносить професію полярника до чоловічої чи жіночої: "Мені було нескладно провести рік в Антарктиді, адже до 28 років я вже була професійним метеорологом, мала за плечима кілька тривалих експедицій. В Антарктиді кожен день особливий, вражаючий. Але найголовніше – це чудові люди, своє братство. Навіть через 18 років після нашої з чоловіком зимівлі ми підтримуємо зв'язок з хлопцями з нашої і всіх наступних експедицій". Сьогодні пара виховує чотирьох дітей – дві дочки і два сини.
Головні теми