Бунецький Дмитро
Бестіарії (книги монстрів) створювалися практично у всіх країнах світу. Цю традицію продовжували маги різних сортів і модифікацій і церковники, вказуючи, кого варто боятися, а при можливості – перехрещувати святим хрестом, від якого нечисть тікала. В Україні були свої надприродні істоти – і добрі, і злі. Деякі з них були людьми, інші – божествами, треті – духами. Кореспонденти "Сегодня" поспілкувалися з фольклористами і етнографами, зібрали найцікавіших чудовиськ, в яких вірили наші предки і намалювали їх, щоб ви знали, від кого варто тікати, а кому зварити куліш.
ЗМІЇ І ПОТЕРЧАТА: з одними борються, а інших хрестять
Змій. Один з основних образів всесвітньої міфології. В українських легендах він був як духом дерева, якому поклонялися і якого обожнювали, так і символом зла, з яким бореться головний герой. Крім того, його вважали символом плодючості.
Потерчата. Це діти, які померли нехрещеними. Сім років вони літають по світу і просять: "Хреста!". Якщо хтось їх почує, повинен кинути нещасній душі шматок полотна і вимовити: "Іван та Марія! Хрещу тебе в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь". Тоді дитина стане ангелом. Якщо його ніхто не почує, він перетвориться в нечисту силу (русалку, домовика, лісовика, водяного).
Лісовик. Це лісовий дух, цар звірів і володар рослин, господар лісу. Старий чоловік, вкритий шерстю. Може перетворюватися на будь-якого звіра і імітувати будь-який голос. Часто добрий, хоча може заманювати в ліс людей і водити їх там кілька днів.
Водяний. Таємничий господар озер, боліт і річок. Зазвичай до людини ворожий. Наші пращури вважали, що водяним стає чоловік-потопельник, а християнська легенда свідчить, що водяні – це військо фараона, яке потонуло в зімкнулому після проходу Мойсея морі.
Домовик. Найчастіше добрий дух, який відповідає за домашній затишок. Згідно з повір'ям, домовики народжуються з першого яйця чорної курки або з яйця, знесеного чорним півнем. Живе на печі або в стійлі. На вигляд – маленький чоловічок в червоних штанях і рогатій шапці.
Відьма. Жінка, яка спілкується з нечистим і володіє надприродними здібностями. Може відбирати шерсть в овець, молоко у корів, яйця у птахів. Псує врожай, закликає негоду. Вдень – красива дівчина, вночі – стара карга з розпущеним волоссям, із зрощеними бровами і двома рядами зубів.
Чародій. Чоловік, що володіє надприродною силою. Бувають, як і відьми, вродженими і навченими. У чародія дві душі – людська і демонічна. Управляє відьмами, як і упир.
Ярчук. Пес, який може перемогти відьму. Народжується навесні (звідси й ім'я – ярчук від "затятої" – лютої і яскравої весни). Це щеня від третього покоління сук, які ощенилася вперше і першою народжували саме суку.
РУСАЛКИ: хохотушки-вбивці
Вчені досі сперечаються, звідки взялися русалки. За однією версією, русалки – це діви плодючості, яких християнство вважало нечистю. За іншою – це дівчата, які померли не своєю смертю. За третьою – це найкрасивіші дівчата, яких принесли в жертву духам.
Русалки живуть у лісах і на полях. Взимку вони сплять, прокидаються на Троїцький тиждень. Тоді граються у воді, катаються на вербових лозах, стрибають і плескають у долоні, розважаючись. У русалок чудовий спокусливий сміх, яким вони заманюють хлопців і лоскочуть до смерті. Таким чином русалки "впізнають живого", адже сміх – ознака життя.
Підступити до людини русалка може тільки ззаду – спереду його захищає натільний хрестик (один розумник повісив два хрестика – один на спину – і вберігся). Також від них рятує полин і любисток: "Русалка кидається до дівчини і запитує: полин чи м'ята? Якщо полин, тікає, якщо м'ята – залоскоче", – говорять народні легенди.
ПЕСИГОЛОВЦІ
За народними уявленнями, песиголовці – це страшні велетні, які харчуються сирим людським м'ясом. У них голова собаки, одне око і вони неймовірно жорстокі. Якщо песиголовець напав на людину, врятуватися буде дуже складно. Дослідники вважають, що образ псоглавого велетня – це уявлення про ордах чужинців-завойовників, які приходили на українську землю, знищуючи все на своєму шляху.
Єдиного образу песиголовця не існує. Згідно з деякими розповідями, у них не тільки одне око, а й одна рука, одна нога і один ріг на лобі. Тому, щоб пересуватися, песиголовець шукає пару – такого ж одноногого кіноцефала. Незважаючи на дивний спосіб пересування, песиголовці бігають вкрай швидко. А через "парність" їх украй складно перемогти. Найхарактерніший сюжет вкрай песимістичний: "Ходили якось песиголовці по лісах і селах, коли напали на одну людину, вкрали його і з'їли, а дружина його сама залишилася".
Як це часто буває в українських казках і легендах, від чудовиськ рятує не сила, а хитрість. Наприклад, в легенді про бабу Головканю героїня переконала страховиськ, що хвора. А коли вони прийшли їсти її капусту з бочки і засунули туди голови, зарубала їх сокирою.
В іншій легенді песиголовець зажадав від людини на ім'я Доромбей віддати йому взуття. Чоловік послухався, але чудовисько заплуталося, де правий чобіт, а де лівий, – і Доромбею вдалося зарубати його.
КОЩІЙ: персоніфікована смерть
Кощій Безсмертний (Бездушний) – це потойбічний житель, викрадач жінок і власник незліченних багатств. Слово "Кощій" розшифровують по-різному: "кістяк" (від "Кісток"), "чаклун" (від "кощуни творити" – чаклувати), "тьма" (від "кощьне" – пекельна темрява). Означає це слово і "раб": це має відгук у легендах, де Кощія знаходять прикутим до підземелля.
В цілому ж, Кощій – це персоніфікована смерть. Він ненаситний, як смерть, може змусити ціле військо заснути і чує запах "прісної кістки" – тобто, живої людини. Дослідники навіть порівнюють його з давньогрецьким Аїдом, який володіє підземним світом і викрадає прекрасну Персефону. Коли герой забирає у Кощія викрадену царівну, той запитує у коня, чи наздоженуть вони втікачів. А кінь відповідає: за цей час можна посіяти пшеницю, зростити її, зібрати урожай, змолоти борошно, напекти хліба і поїсти, а потім наздогнати. Тобто, перераховує все те, що люди роблять навесні, влітку і восени.
Крім того, Кощій Безсмертний виконує в легенді всі функції змія – по суті, вони взаємозамінні. Він точно так же ховається в підземеллі і охороняє скарби, як і будь-який поважаючий себе дракон.
Вбити Кощія можна двома способами. По-перше, звичайно ж, розбити яйце (голка з'явилася вже пізніше), де зберігається його душа. По-друге – Кощія вбиває удар чарівного коня, якого герой отримує за службу у Баби-Яги. По-третє, Кощій може вбити себе власною стрілою – випадково.
ЧУГАЙСТЕР: боїться сокири
Чугайстер – це виключно український карпатський образ, якого в усьому іншому світі не знають. Звуть його ще Дідом, або нічником. Це вкрай веселий і життєрадісний персонаж, зовні схожий на людину, але дуже високу – він вищий від смерек, весь покритий шерстю (білою або чорною), і ходить по лісах в білому вбранні. Його не може ні людина вбити, ні звір розірвати. Крім того, саме чугайстер полює за мавками, які заманюють лісорубів і пастухів в ліс.
Походження імені не встановлено до кінця. Його пов'язують зі словом "чуга" або "чуганя" - верхній одяг, який тчуть так, що вона нагадує овечу шкуру; журавлем-гайстром та козацькими вежами, які теж називали "чугами".
Кажуть, що чугайстер – це людина, проклята сусідом, або ж дух предків, що оберігає людей. Зустрівши в лісі людини, він не заподіює тої шкоди, а ввічливо запрошує потанцювати. А вже танцює – як вихор, швидко і красиво. Деякі дослідники пов'язують його з вітром, інші – з богом Велесом, який допомагав тваринникам. У жертву Чугайстрові приносять кулешу та іншу їжу, яку готують на полонині.
Його можна запитати про майбутнє, використовуючи сокиру як оберіг. Про це є легенда. "Чугайстер увійшов в колибу і поправив ватру, а пастух узяв сокиру і поклав перед ним вістрям вгору, потім зловив двома пальцями і тримав, поки той не почав благати і не пообіцяв сказати, що завтра буде. Тоді попередив, щоб не спали наступної ночі, бо прийдуть вовки і ведмеді за вівцями. Так і було".
Вірили також, що є у Чугайстра влада над усіма звірами лісовими – навіть за водою він посилає лисицю або вовка.
Кажуть, що саме чугайстер навчив майстрів, яким не вдавалася робота: "Чугайстер усяк дар людям дав", – кажуть гуцули.
Знали його і як захисника бідних – зустрівши скривдженого паном слугу, Дід напустив на пана ведмедя. А хлопця, якого заманили в ліс нечисті сили, вивів на дорогу.
ЧОРТ
Чорти і біси – це колишні дрібні божества лісів, річок, полів, рослин і так далі, які з приходом християнства перетворилися на нечисту силу. І, природно, серйозно видозмінилися – як зовні, так і внутрішньо. Виглядають вони не дуже гарно: всі в шерсті, морда собача, ніс довгий гачком, а то й зовсім свиняче рило; ріжки, борода і ноги – цапині. Руки з кігтями, зуби великі, очі червоні. Втім, це чортові не заважає: він може перетворюватися на дикого звіра, птицю, пса, козла, півня і барана. Навіть у священика. А перед дівчатами з'являється як красень-панич.
Розмножуються чорти по-різному: вони можуть вступати в шлюб з бісами, відьмами і спокушеними жінками, а можуть і красти дітей (або забирати тих, кого мати прокляла). Одні повір'я говорять, що вбити чорта не можна, інші – що їх їдять вовки, стріляють мисливці, вбиває блискавка і спалює сонце.
Найвірніший спосіб позбутися чорта – здивувати його. Як потойбічна істота, чорт повинен знати і вміти логічно обгрунтувати все. Тому йому протиставляли парадокс. Дівчина, до якої приходив чорт, одягалася, як на весілля, і говорила, що виходить заміж за брата. Коли чорт запитував, чи може брат одружитися на сестрі, дівчина відповідала: а хіба може нехрещений ходити до хрещеної? Втім, іноді чорти навіть допомагали людям, вимагаючи за це не митися і не зрізати нігті.
БАБА-ЯГА
Вона – найбільш знаменитий персонаж казок. Слово "Яга" походить від польського "язя" – змія. В образі добре знайомої нам Бабки відкривається сама давнина – вчені пов'язують її і з Богинею-Матір'ю, яка могла і любити, і забрати життя; і зі жрицями-розпорядницями стародавніх обрядів – зокрема, обряду поховання та ініціації юнаків, під час якого проходили страшні випробування. І навіть з самою Смертю – на це вказує ненаситність Баби-Яги в багатьох казках. А хатинка на курячій ніжці – це могила під дахом, яка трималася на одному стовпчику.
УПИРІ: "живого" цінують, а "мертвого" бояться
Слово "упир" ("опирь") означає "неспалені" – це неправильно похований мрець, якому немає спокою. Упирі бувають різні: ним може стати навіть дитина, на якого в утробі матері наслали злого духа, і вбивця-душогуб, який ненавидить людей після смерті. Є "живі" і "мертві" упирі, і живуть вони в кожному селищі. До живих ставляться непогано – ці червонолиці богатирі не тільки управляють відьмами, але і захищають село, худобу і бджіл. Розпізнати упиря легко: у нього шість пальців, палаючі очі і дірка під коліном, звідки вилітає душа.
А ось мертвий упир, який може їздити на коні – не дуже приємний сусід. Він переносить чуму і холеру (обертаючись при цьому білим псом або котом). Крім того, вони винні в засухах і неврожаї. Вбити його можна осиковим кілком, розрубавши на частини або заколовши двома зубцями від борони.
ЗЛИДНІ "висиджують" бідність
Поки весь світ навчався вірити, що "бідність – не порок", стародавні українці точно знали: якщо у людини нічого немає, значить винні злидні. Це такі маленькі, старі і вічно голодні чоловічки, які сидять на плечах людини (або живуть під піччю), і залишають його тільки після смерті. По суті вони – злі духи, що приносять в будинок тільки нещастя.
Український народ завжди допомагав хворим, старим і калікам, вдовам і сиротам. І глузливо ставився до здорових міцних людей, які жили в злиднях: "Бідний, бо дурний, а дурний, бо бідний". Але тих, кому не щастило, намагалися не ганьбити: вважалося, що саме у них оселилися злидні, які могли "переїхати" і в більш щасливий будинок. До слова, українці не єдині, хто вірив у подібних істот. У білорусів була Злидня – невидима жінка без вух, язика і очей, яка раніше була змією. У сербів – Несреча – сива стара з тьмяним поглядом.
Позбутися від злиднів можна було тільки одним способом: перехитривши їх. "І чому мені так не щастить? Невже злидні оселилися? – Запитав чоловік. – І справді оселилися, – відповіли вони. Людина була не дурна, подумала і питає: – А багато вас? – Дуже багато! – А що ж вас не видно? – А ми маленькі! – І де міститеся? – Та ми де завгодно помістимося!" Після цього людина дістала ріжок з тютюном, заманила у нього злиднів, винесла до кинутого млина і викинула.
Головні теми