На даний момент Україна накопичила чималий досвід проведення виборчих кампаній. За 24 роки не один раз змінювалися правила передвиборної гонки, а застосовувані під час неї технології еволюціонували від саморобних плакатів початку 90-х до інтерактивних карт і опитувань про проблеми регіонів в інтернеті. Багато технологічних прийомів, як законні, так і ні, були імпортовані з-за кордону.
СПЛЕСК АКТИВНОСТІ. Змінювалася за роки незалежності і явка виборців. Найсерйозніші проблеми виникли на виборах у Раду в 1994 році: тоді існувала норма про 50%-ву явку на округ, і з першого разу змогли обрати тільки 49 нардепів, а за рік, після кількох турів довиборів, парламент сформували тільки на 90%. Сплески активності були на виборах президента в 1991 році (84%) і в 2004 році (третій тур виборів відвідали 77,19% виборців). Справно відвідували вибори Ради і президента українці і в 1998-1999 роках: явка тоді склала 71,2% і 74,92% відповідно. Нижче була активність на парламентських виборах у 2002 році: прийшли 65,22% виборців, а також на виборах президента у 2010 році – 69,15%. Але найнижча явка фіксується в останні роки: наприклад, в 2012 році вибори Ради відвідали 57,98% виборців, у 2014 році – 52,42% виборців, а президента торік прийшли вибирати тільки 59,48% з них. Втім, брак виборців на останніх виборах пояснюється неможливістю їх проведення на окупованих територіях. Що не пояснює явку всього в 35,32% на довибори в 205-му окрузі в Чернігові в цьому році.
"Сегодня" разом з експертами згадала переломні вибори в історії України та проаналізувала, які передвиборні технології використовувалися в різні періоди. Приміром, передвиборні відеоролики на телебаченні за участю кандидатів почали активно крутити тільки з кінця 90-х років, адмінресурс вперше був активно задіяний в 1999 році на виборах президента Леонідом Кучмою, а активне протиставлення Заходу і Сходу загострилося тільки на виборах президента 2004 року.
1990-91: без білбордів та гречки
Вибори в березні 1990 року в парламент УРСР стали одночасно і першими виборами до Верховної Ради першого скликання. Вони проходили в два тури за мажоритарною системою, а змагалися кандидати всього від двох політсил – Компартії і Демократичного блоку. На 450 депутатських мандатів претендували близько 3 тис. кандидатів. Демократичний блок тоді здобув перемогу всього в п'яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській та Київській, а комуністи отримали 239 мандатів.
Ці вибори в Україні називають першими демократичними і конкурентними. "Тоді у виборця вперше була альтернатива: на одне місце претендували іноді 10-12 осіб, – згадує нардеп I скликання Володимир Яворівський. – Це були також найбільш чесні вибори в історії нашої країни. Тоді не було ще підкупів і шарлатанства". Та кампанія була і найдешевшою, адже ще не було дорогущих білбордів та реклами на ТБ, а найдорожчим видом реклами були кольорові плакати. "Я тоді несподівано для себе балотувався у Світловодську. У мене було 127 рублів, і мені їх вистачило на всю кампанію, – ділиться спогадами Яворівський. – Коли я їхав після виборів в Київ, у мене залишалося ще 16 рублів в запасі (тобто вся кампанія обійшлася в суму близько 1000 теперішніх гривень. – Авт.). Ми від руки писали програму і жартівливі віршики про конкурентів, і єдиною моєю гордістю був ксерокс із США, на якому ми копіювали по 30-40 листівок і клеїли в центрі міста. Намагалися клеїти листівки вище, щоб не зривали – для цього вибиралися на кабіни машин".
Як таких брудних технологій теж не було, хоча боротьба між кандидатами все ж присутня, зазначає він: "Мій опонент, директор заводу, пам'ятаю, зробив кольорові плакати, і їх клеїли вночі. А ми їх вистежили і перевернули всі плакати догори ногами, поки клей ще не просох...".
Ще одні знакові для України вибори – це перші вибори президента 1 грудня 1991-го, які проходили в один день зі Всеукраїнським референдумом про незалежність. Такого числа кандидатів, як у наступні кампанії, тоді, звичайно, не було: за крісло глави держави змагалися всього шість чоловік: Леонід Кравчук, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Володимир Гриньов, Ігор Юхновський та Леопольд Табурянський. Примітними ці вибори були ще й тому, що кандидат у президенти переміг у першому турі, що згодом вдалося повторити тільки один раз (Петру Порошенку в 2014-м): Кравчук тоді набрав 61,59% голосів, обігнавши основного суперника Чорновола майже на 40% .
Анекдоти про Раду I скликання:
"Як називається людина, що знає багато мов?" – "Поліглот". – "А людина, яка не знає жодної мови?" – "Іван Плющ". (за особливості догани спікера ВР)
Найвідоміший анекдот про Кравчука:
"Виходить якось Кравчук, а на дворі дощ. Охоронець розкриває над ним парасольку. А Кравчук відмахується: "Не треба, я сам якось – між крапельками".
Перші демократичні. Найбільшим шиком були кольорові плакати.
1998: відеокліпи, футбол і списки
Ще одними знаковими виборами в історії країни стали вибори в Раду 1998 року. Вони стали першими, що проходили за змішаною системою, пояснює політолог Володимир Фесенко: "Тоді ми вперше голосували за партійні списки: половину депутатів обирали за мажоритарною системою, половину – за пропорційною. І вже після цього ми не змогли відмовитися від списків, хоча правила виборів і мінялися (наприклад, в 2007 році вибори пройшли за чистою пропорційною системою. – Авт.)". Ці вибори також стали початком повноцінної технологізації виборчих кампаній. "Саме тоді почали працювати потужні передвиборні штаби і активно залучатися політконсультанти", – згадує кандидат політичних наук Олексій Колесников.
Вибори співпали і зі сплеском медіасфери: ми вперше побачили яскраві ролики на ТБ за участю кандидатів. В Інституті політики називають ще три ноу-хау: кампанію "Партії зелених", побудовану на відеокліпах без політики, кампанію СДПУ (о), побудовану на футбольній темі, і масовий напрямок ресурсів на один регіон (наприклад, "Громада" – на Дніпропетровщину, ПСПУ – на Сумщину).
У виборах взяли участь 30 партій, і вісім з них подолали 4%-ний бар'єр. Перше місце здобули комуністи, друге – "Народний рух", третє – блок СПУ і Селянської партії. Пройшли також "Партія зелених", НДП (У), "Громада". ПСПУ та СДПУ (о).
Анекдот:
- Це з'їзд "зелених"?
- Ні, це мітинг голубих.
- Ой, вибачте, я дальтонік.
З телевізором. Вперше з'явилися політролики партій.
1999-й: кров і темники
Вибори 1999 року стали єдиними, які виграв чинний президент. Тоді в другий тур вийшли Петро Симоненко і Леонід Кучма, і переміг останній, набравши 56,25% голосів. "Це була найбільш технологічна кампанія. Кучма зумів зіграти на небезпеці реваншу комуністів", – говорить Володимир Фесенко. Запам'яталися вибори і посиленням контролю влади за ЗМІ (з'явилися так звані темники), використанням адмінресурсу і навіть першою кров'ю. "Тоді був замах на Вітренко у Кривому Розі (кинули дві гранати: два депутати з її оточення отримали осколкові поранення. – Авт.)", – Згадує Фесенко.
Анекдот:
- Леоніде Даниловичу! У мене хороша і погана новини.
- Починай з поганої.
- За Симоненка проголосували 80% виборців.
- І яка ж при цьому хороша?
- За вас проголосували 90%.
2004: майдан, три сорти і розкол країни
Самими драматичними і переломними виборами в Україні стали вибори президента 2004 року. Вони змінили українську політику, як зовнішню, так і внутрішню, вважають експерти. Ці вибори ознаменувалися протистоянням двох кандидатів: Віктора Януковича та Віктора Ющенка, яких навмисно позиціонували як кандидатів від Сходу і Заходу. Це був єдиний випадок, коли вибори президента пройшли в три тури, причому останній відбувся після масових протестів на Майдані Незалежності. Незважаючи на те, що Національний екзит-пол показав перемогу Ющенка у другому турі з відривом у 11% (54% голосів проти 43% у Януковича), ЦВК 24 листопада 2004-го оголосив переможцем Януковича (49,42% голосів проти 46,69%). У ході масових протестів на Майдані Верховний суд визнав результати виборів другого туру недійсними і призначив третій тур. У ньому переміг Ющенко з відривом у 8% – він набрав 52% голосів виборців.
"Це були єдині вибори навпіл з революцією. Саме 2004 поділив внутрішню політику на два табори, хоча передумовою до нього, прелюдією, стали вибори Ради 2002 року. Все, що відбулося з 2002 по 2015 рік, – події одного ланцюжка. Тоді вперше з'явилося поняття "донецьких", – розповідає "Сегодня" політолог Володимир Фесенко. – Більшість ідеологем, що з'явилися в той рік, залишилися і донині. Саме тоді з'явився плакат з Ющенком у нацистській формі, окреслилося протистояння Заходу і Сходу, з'явився образ бандитського Донбасу... Тоді ж з'явився прозахідний табір політиків. Політтехнологи, які розкололи країну, вчинили злочин".
Тоді ж ми вперше побачили явне втручання Росії у справи України. Але воно було політтехнологічним, а не військовим, зазначає Фесенко. Крім того, винаходом того року став поділ України на три сорти: Західну Україну, Центр (з Закарпатської та Чернівецькою областю) та Південний Схід – на ТБ крутили відеоролик про це. Не було, за словами політтехнологів, меж і в використанню чорного піару з навішуванням ярликів, з метою залякати виборців. Запам'яталися ті вибори також тиском влади на ЗМІ та отруєнням Віктора Ющенка, залишається нерозкритим донині. "Тоді була запущена технологія розколу країни, що стало великою трагедією для України, – погоджується професор політології НаУКМА Олексій Гарань. – Активно йшов і чорний піар, приміром, активно циркулювала інформація про дружину Ющенка – американці. Була маса псевдокандідатов, які повинні були розтягнути електорат Ющенка". Найбільш активно задіяли тоді і технологію тітушек, зазначає він: "Тоді вони так не називалися ще. Але йшов масове вкидання бюлетенів, використовувалися каруселі. Але, незважаючи на все це, люди свій вибір зробили".
Анекдоти:
Справжній український кандидат у президенти повинен посадити Кучму, виростити п'ятьох дітей і побудувати намети на Майдані.
"Якесь у мене недобре передчуття!" – Подумав Янукович, виїжджаючи з дому 21 листопада і помітивши помаранчеву стрічку на своєму "Мерседесі".
Початок розколу. Вперше технологи використовували "три сорти" українців.
2010: концерти зірок, борди та реванш
Вибори президента 2010 року фактично стали реваншем Віктора Януковича за програш у 2004 році. У них брали участь 18 кандидатів, але основним суперником Януковича була екс-прем'єр Юлія Тимошенко. Для перемоги у другому турі їй не вистачило 3,5% голосів – Янукович набрав 48,95%. Вибори запам'яталися безпрецедентним використанням зовнішньої реклами та навішуванням ярликів на опонентів. Ще однією особливістю стало використання американських технологій: обходу агітаторами квартир виборців, мітингами-концертами, використання замовлених соцопитувань, телефонною агітацією і телешоу.
Перемога Януковича не була несподіваною, вважають політологи. "На той момент негативний образ Януковича залишався, але він збляк з 2004 року. А розчарування від Ющенка, та й від Тимошенко, було сильним, – каже Володимир Фесенко. – Регіонали більше мотивувалися на перемогу, а в штабі Тимошенко не вірили навіть в той результат, який отримали – він став для них сюрпризом". У той же час перемоги Януковича могло не бути, вважає Олексій Гарань: "З одного боку, Янукович задіяв технологію звинувачення уряду в умовах кризи. З іншого – руку допомоги йому простягнув Віктор Ющенко. Без цього ситуація могла скластися по-іншому". Тоді ще експерти не оцінили наслідків приходу Януковича до влади, додає він: "Ми вважали, що він змінився, і буде грати за новими правилами".
Анекдот:
- Чув, на Закарпатті новонародженого назвали Януковичем?
- Тепер є надія, що Януковича хоча б принесуть на дебати з Тимошенко.
Реванш. Тоді перемогу Януковичу принесло розчарування.
2014: один тур і війна
Президентські вибори 25 травня 2014-го називають однією з найшвидших виборчих перегонів. Ще однією їх особливістю стала війна. Також, вперше після Кравчука, президент був обраний в першому турі: Петро Порошенко набрав 54,7% голосів, обігнавши Тимошенко майже на 42%. "Тут Порошенко ефективно використовував гасло: "Виберемо президента в першому турі в умовах війни", – говорить Олексій Гарань. – Цікаво, що євромайдан поламав усі партійні розклади: рейтинги Кличка, Яценюка, Тимошенко сильно впали. А рейтинг Порошенко різко виріс – з'явився запит на інший формат влади". Самі вибори були вільними, зазначають при цьому експерти.
Анекдот: "Зустрів Порошенко Турчинова в камуфляжі. І попросив не зношувати його форму Верховного Головнокомандувача".
Найшвидші вибори.
2014: з обстрілами, гречкою і стріляниною
Ще одними виборами, що пройшли в умовах війни, стали позачергові в Раду, у минулому році. Вони пройшли за змішаною мажоритарно-пропорційною системою, у виборах по багатомандатному округу взяли участь 29 партій. Це були перші вибори парламенту, які не відбулися в ряді регіонів: в окупованій частині Донбасу та включеному Криму. Ще однією особливістю стала коротка передвиборча кампанія: 45 днів замість 60. У ВР пройшли шість партій: "Народний фронт", Блок Петра Порошенка, об'єднання "Самопоміч", "Опозиційний блок", Радикальна партія Олега Ляшка та ВО "Батьківщина", і вперше бар'єр не подолала Компартія.
Ще однією родзинкою парламентської гонки стали збройні спроби зриву голосування: деякі ділянки в прифронтових округах Донецької та Луганської областей були обстріляні бойовиками. Політологи називають ці вибори відносно вільними, проте традиційно на них використовували підкуп і чорні технології: наприклад, у Харкові ділили сертифікати на безкоштовні ділянки на кладовищі від одного з кандидатів, а на Дніпропетровщині активно розносили пакети з гречкою.
Анекдоти:
- Ну, як урожай гречки в цьому році?
- Ще не знаю... Подивимося під час виборів!
Зустрічаються два українські журналіста:
- Ти за списком якої партії балотуєшся в Раду?
- Та не йду я на вибори!
- Виділитися вирішив?!
Головні теми