17 вересня – День рятівника України: як стати фахівцем з подвигів

17 Вересня 2017, 09:00

Стати рятувальником можна за 4 місяці, а платять від 5000 в місяць

<div id="gt-res-content">
<div id="gt-res-dir-ctr" class="trans-verified-button-large" dir="ltr"><span id="result_box" class="short_text" lang="uk"><span>У</span> <span>диспетчера</span><span>.</span> <span>Дзвінки</span> <span>йдуть</span> <span>через</
У диспетчера. Дзвінки йдуть через. Автор фото: Григорій Салай, "Сегодня"

17 числа своє професійне свято відзначають українські рятувальники, герої громадянської безпеки. Як правило, це скромні хлопці з втомленими обличчями, які звикли отримувати багато завдань і мало грошей і, всупереч міфам, зовсім не сплять 24 години на добу на чергуванні. У Європі та США стати рятувальником не так вже й просто – там навіть на рядового вчать не менше 2 років. З студентів потім виходять універсальні солдати, кумири нації і приклади для наслідування для дітей і дорослих. Стартова зарплата пожежного, наприклад, в США – від 33 000 до 52 000 доларів на рік, пенсія – в середньому 100 000 на рік. Понад 95% американських пожежників, одного разу спробувавши цю роботу, залишаються на ній до пенсії (виходять в 57 років), до їх послуг – останні досягнення техніки і науки. В нашій Держслужбі з надзвичайних ситуацій (ДСНС), м'яко кажучи, статистика трохи інша. Крім одного пункту: наші рятувальники теж вірні професії настільки, що навіть на пенсії їх тягне назад, "на справу".

new_image11_85

Уроки і тренування – кожне чергування. Фото: З архіву Ю. Білецького

new_image10_101

Курси "на водолаза" — 3200 грн. Фото: З архіву Ю. Білецького

Кого візьмуть у рятувальники

Закон дозволяє претендувати на роботу в ДСНС всім, хто старше 18 років і не має судимості. "З кожним укладають контракт на 3-10 років. Звільнитися можна в будь-який момент, але роблять це в основному за станом здоров'я, – розповідає Олександр Макушенко, співробітник прес-служби головного управління ДСНС Києва, – і тільки після підписання договору (майбутньому рятувальнику вже нараховують зарплату) починаються заняття в одному з навчальних центрів". Там педагоги за профілем ганяють новачків 3-4 місяці по теорії і практиці, потім "студенти" складають заліки, тест у психологів, державний іспит – і направляються на роботу в частину.

Але і це ще не все: новоприбулий пожежник ще повинен отримати умовний дозвіл на гасіння пожежі. До цього протягом місяця він стажується під керівництвом найбільш досвідченого наставника. "Спочатку придивляться до його поведінки, адже навчання і реальна обстановка - різні речі, - пояснює Макушенко. - Якщо бачимо, що тримається адекватно, не панікує, то отримуй захисний апарат і - на справу". Не готовий - чекають, поки дозріє.

new_image5_274

Бойова готовність. На збори – хвилина! Фото: Г. Салай

Важко в навчанні: де готують цінні кадри

Окрема каста – офіцери. Їх готують три спеціалізованих ВНЗ – Львівський університет безпеки життєдіяльності, Національний університет цивільного захисту в Харкові і Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля. Є й інші заклади з профільними факультетами – так, Юрій Білецький, начальник частини спеціальних аварійно-рятувальних робіт на водних об'єктах, закінчив факультет МНС Кам'янець-Подільського військово-інженерного інституту. Його вчили і пожежній справі, і підривній, і водолазній, і тактиці: в результаті Юрій – універсал, водолаз-піротехнік.
Після 5 років науки (4 – бакалаврат, 5 – магістратура) курсант перетворюється в офіцера, який вже може очолити караул на гасінні пожежі.

Курсанты учатся 5 лет и практикуются в учебной части, потом — в реальной

"Не треба думати, що курсанти - теоретики. На території вузів є навчальні пожежно-рятувальні частини, де все по-справжньому, і професії вчать з азів до найскладнішого, - розповідає Олександр Макушенко. - Курсанти чергують там на різних посадах, є практика в гарнізонах. Я особисто на 3-му курсі проходив її командиром відділення в одній з пожежних частин столиці. А через рік поїхав туди вже начальником караулу".

Випускник вважається "сирим", поки не здасть залік на самостійний виїзд: молоденькому лейтенанту доручати караул і виїзд на пожежу не стануть, все це людські життя і здоров'я. Так само і підводникам: перш ніж стати водолазом, потрібно пройти спецкурс в приватній школі або, наприклад, в Морський школі товариства сприяння обороні України. "Теорія і практика займають 3 місяці (коштує від 3200 грн. – Ред.). Потім водолазу видають диплом – водолазну книжку 3-го класу. Свій клас підвищують вже індивідуально, зануреннями і напрацюванням годин, – розповідає Білецький. – Вчитися, можна сказати, толком ніде. Тому фахівців нашого профілю в країні на пальцях рук можна перерахувати".

new_image3_405
"Залізні коні". Доглянуті, ніби тільки з заводу. Фото: Г. Салай

Зарплата, бонуси і супервідпустка

Ще рік тому старший лейтенант при ненормованому графіку роботи отримував всього 3800 грн, начальник караулу – 4000 грн в місяць, а рядовий рятувальник – 2500-3000 грн. З початку 2017 го, за словами Макушенка, вийшов наказ по відомству: мінзарплата – 5000 грн, плюс премії, доплати за вислугу років та інше. "Через рік-два по службі просуваються багато: особливі заслуги, текучка кадрів (пенсії, підвищення), – розповідає Олександр. – Кажуть, що зарплату підвищать ще раз". Житлофондом служба похвалитися не в силах, але на кімнату в гуртожитку розраховувати можна. Є свій санаторій в Одесі, можна їхати з сім'єю: ДСНСник платить за себе 25% вартості путівки, за дружину / дітей – по 50%. "На пенсію виходять після 25 років стажу, з урахуванням служби в армії і правоохоронних органах. Офіцерам зараховують 5 років навчання у вузі, а тим, хто закінчив непрофільний, але з військовою кафедрою, – 2,5", – пояснює Макушенко. Або після досягнення граничного віку (50-60 років, в залежності від звання). Відомчих клінік немає, але київські рятувальники, наприклад, прикріплені до лікарні Міноборони, де проходять щорічний медогляд, А відпустка – 30-45 днів.

new_image4_337

Як вдома. 25-а частина і гуртожиток – прямо в одній будівлі. Фото: Г. Салай

Додають турбот: роззяви і кішечки

Народ зараз став уважний. Помітять паруючий бичок в урні, пил з квартирою, пар з підвалу – і дзвонять! А скільки викликів приймають через забуті на плиті сковорідки – хоч греблю гати, скаржаться рятувальники. "З одного боку, пильність – це добре. З іншого – краще б трохи більше свідомості. Раніше могли і самі відром води загасити загоряння. А зараз приїжджаємо – натовп начитаних роззяв, і всі радять, як гасити, на телефони знімають, – розповідає Бусько . – Не дарма курс лекцій починається темою: "Ввічливе звернення при гасінні". До речі, на кожен дзвінок в Києві виїжджають відразу 3 машини, а до них поліцейський патруль і швидка – і все на одну урну з бичком. Якщо виклик дріб'язковий або помилковий - збитки обчислюються десятками тисяч гривень.

"Тепер в столиці, на щастя, є спецгрупи рятувальників: вони намагаються забирати на себе всі "непрофільні" виклики, - каже Любомир. - А раніше ми і кішечок з дерев знімали, і корів з ям витягали, і лебедів рятували" ...

Але і "клієнти", за словами рятувальників, трапляються дуже душевні. "Ви ж знаєте наш народ - завжди норовлять всучити якусь подяку. Бувало, гроші тицяли за порятунок, і всякі блага обіцяли, - розповідає Юрій Білецький. - Але у нас корпоративний принцип - нічого такого з людей не брати. Це неправильно, особливо за пошук потонулих".

Завжди напоготові: рятувальник і акула

Рятівнику важко розслабитися навіть у вихідні. "Їду з сім'єю відпочивати на озеро, наглядати за дружиною і дитиною в воді – і автоматично "пасу" весь пляж. Очі і підсвідомість працюють, хочеш не хочеш: хто далеко заплив, хто вже в зоні небезпеки. Виходить не відпочинок, а дурниця якась", – скаржиться Білецький. Так само вийшло і відпочинку в Єгипті: історія про те, як українці врятували від акули туристів, в серпні облетіла весь інтернет і телеканали. "Коли стало ясно, що хижак напав на дівчинку в воді (її витягнув закарпатець Михайло Волошин), єгиптяни-рятувальники взялися свистіти. Але на тлі гучної музики сигнал тривоги не було чути. Тоді ми з родичами (відпочивали трьома родинами) почали бігати по пляжу, кричати на різних мовах, що акула в воді, попросили капітана заходить в порт яхти забрати людей з води човном. Вся операція зайняла хвилин 15, – згадує єгипетську пригоду водолаз. – А в підсумку співробітники пляжу і адміністрація готелю нас ще і висміяли: мовляв, то був дельфін, ви даремно підняли паніку". "Дельфіна" відпочиваючі бачили і на другий день, відправившись на морську прогулянку до рифів: двометрова рибина плавала між яхтами, біля яких хлюпалось сотні дві купальщиків. "Хлопець-австрієць з камерою раптом тихо кинув:"Shark!" Дивлюся – а там акула розміром з нашу гумовий човен. Я дар мови втратив, – розповідає майор. – Людей з води як змило: хто на яхти, хто на рифи. В такі моменти шкодуєш, що поверхнево вчив розділ про хижаків в вузі. Пізніше по фотографіях визначили, що то була рифова акула".

new_image6_221

Одні тварини додають роботи, а інші – допомагають ДСНСникам в біді. Фото: з архіву Ю. Білецького

Внутрішній світ: їх звичаї і забобони

У диспетчерській над картою виїздів – пара ікон. "Приміщення освячено, машини освячуємо раз на рік на Водохреща, – розповідає Любомир Бусько. – Якщо якийсь із змін, як то кажуть, "пороблено" (в кожне чергування випадають важкі пожежі), – ми її відправляємо в храм гріхи замолювати". Змінюючись, вартові один одному рук не потискають, інакше неодмінно зустрінуться на пожежі. Взуття перед чергуванням не чистять, каску після першого виїзду не миють – тільки після чергування. Форму нову надягати – теж до вибуху або важкого чергування. Вогонь на пожежі – це живий організм: він дихає, хоче їсти, вбивати і вміє тікати, впевнений начальник 25-ї частини. "Ми з ним воюємо, а він – ніби грає, знущається", – пояснює Бусько.

Чим хороша робота: азарт і "клієнти"

Рятувальники щиро дивуються на питання про специфіку їх справи – мовляв, робота як робота, входиш в ритм, а далі – стабільність, як у будь-якої іншої професії. "Графік роботи дуже зручний, в місяць всього 7-8 чергувань. Дозволяє відновлюватися, набиратися сил", – говорить Білецький. Пожежі гасити може тільки фанат своєї справи, впевнений Бусько. "Грошей ми тут багато заробити не можемо. Тримає любов до професії, – говорить він. – Багато хто йде і повертаються – жити не можуть вже без пожеж, адреналіну і напруги. Працюють десятиліттями в одній частині, виходять на пенсію і за договором наймаються знову, водіями". Або просто так приходять в частину. Подивитися, поговорити з хлопцями – нудьгують. "На сотню-дві врятованих знайдуться два-три, які так душевно віддячать, що отримуєш заряд енергії на місяці! І потім продовжуєш працювати вже в очікуванні таких випадків, – зізнається Юрій. – Особливо приємно, коли через час дзвонять або приїжджають відвідати, або коли в інтернеті пишуть подяки". Робота, за його словами, стає допінгом: після вихідних рятувальники чекають не дочекаються, коли знову в воду.

Водолази: проти "пінгвінів"

Нелегко перші півроку, каже водолаз, далі – як по маслу. Розгойдуватися ніколи: за однією його частиною, наприклад – Дніпро і Десенка, все озера Києва, ще й в області запрошують іноді. "Взимку і влітку – пік навантаження: влітку – купальники, взимку – "пінгвіни". Буває, хоч розірвись – до всіх треба встигнути, – ділиться Юрій. – Цієї зими наші хлопці врятували понад 70 осіб". І кожен випадок унікальний: треба швидко приймати правильні нестандартні рішення, враховувати безліч факторів, і права помилитися немає.
Рибаков і любителів гуляти по тане льоду, на думку Юрія Білецького, пора штрафувати: попередження не допомагають. У Криму (ще до анексії півострова РФ), наприклад, рятувальний патруль тим, хто заплив за буйки, допомагав платно.

"Був випадок: рибалка сидів на краю крижини, відірвався, його понесло на опори моста. Заметався, злякався, але ми вчасно нагодилися, доставили на берег сухим, - розповідає колишній водолаз. - Клявся-божився - на лід більше ні ногою! Відійшов метрів 100 за кущами - і знову сів на край ловити рибу. Ми в шоці були - як так?".

new_image7_184

На воді. Є й нове обладнання, і радянське спорядження. Фото: з архіву Ю. Білецького

new_image8_162

Тренування. Так загартовують, що навіть в морози ГРВІ не бере. Фото: з архіву Ю. Білецького

new_image9_122

Постійні "клієнти". Взимку ледь встигають діставати рибалок. Фото: з архіву Ю. Білецького

Труднощі професії

Спорядження і устаткування оновлюється, але занадто вже повільно, відзначають рятувальники. Якщо з костюмами проблем (принаймні в столиці) немає, то з п'яти автомобілів зразково-показової 25-ї частини нові, сучасні тільки два, а обладнання для гасіння в основному ще радянського зразка і виготовлення (як і у водолазів). "Наша частина найбільша в Європі, постійно приймаємо заходи, іноземних гостей. Звичайно, ми до свого оснащення звикли, працюємо. Але, слухаючи закордонних колег, розуміємо: в світі на озброєнні вже зовсім інші матеріали і якість, – зізнається Бусько. – Нещодавно робота привозили, застосовують для рятувальних операцій. А у мене роботи – мої бійці. Хоча прогрес є: раніше в диму самі собі дорогу висвітлювали. А нові автомобілі оснащені потужними лампами і беруть освітлення об'єкту на себе".

"Нас в 2009 році набирали, що називається, за оголошенням. Критерій відбору – вміння плавати. Потім доучуватися, – згадує майор цивільної оборони Білецький. – Деякі відсіялися: водолаз повинен мати міцне здоров'я, пройти випробування барокамерою на старті". Так що зі слабеньким здоров'ям в рятувальники йти немає сенсу – навантаження зашкалюють. Також, за словами досвідчених, важливі міць фізрозвитку і психологічна стійкість. "Робота пов'язана з порятунком живих і пошуком мертвих, спілкуванням з їхніми родичами. Не кожен може її виконувати", – говорить Юрій. "Про нас рідко знімають фільми – асоціації з рятувальниками нехороші. Там, де ми, завжди біда", – пояснює Любомир Бусько, начальник Київської пожежно-рятувальної частини №25. Тому потрібні стресостійкість і відсутність схильності до паніки. "І вміння знаходити спільну мову з колективом: якщо погано почуваєшся серед колег – у вогонь і воду лізти не можна. А перед зануренням не повинні турбувати сторонні емоції і думки", – переконаний Білецький.

"Наша частина гасить в середньому п'ять пожеж на добу. Молодь в курс справи входить швидко - через рік вже все досвідчені. Розгойдуватися ніколи: температура в палаючій квартирі досягає 800 градусів, горить вагонка - людина помирає за 7 секунд, - розповідає Любомир Бусько. - Пожежник по диму розуміє, що горить і де. Чорний дим над лісом - трухляві колоди, жовтуватий - сухе листя. Заходиш в під'їзд і по запаху визначаєш: горіла газета, деревина, бичок, їжа, синтетика або проводка".

Ви зараз переглядаєте новину "17 вересня – День рятівника України: як стати фахівцем з подвигів". Інші Робота в Україні дивіться в блоці "Останні новини"

Автор:

Тетяна Негода

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Загрузка...
Загрузка...

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування