Що таке "Всесвітнє сховище насіння" і навіщо людству зберігати зерно саме за полярним колом

Далеко на півночі – на 78-му градусі північної широти, всього в 1125 км від Північного полюса, на острові Шпіцберген знаходиться унікальний об'єкт, призначення якого – допомогти людству вижити при можливих глобальних катаклізмах, як рукотворних (ядерна війна), так і природних (посуха, падіння метеоритів), після яких доведеться відновлювати найпопулярніші види рослин. Називається він "Всесвітнє сховище насіння" (ВСН). Є там і недоторканний зерновий запас України.

ІСТОРІЯ. Рішення створити всесвітнє "сховище судного дня" ООН прийняла в 2006 році. І вже через два роки туди надійшли перші зразки. В першу чергу на зберігання відправляють насіння рослин, які вживаються в їжу, є невибагливими і дозволяють вести стійке землеробство, наприклад, богарне – без штучного поливу. Це має значення перш за все для країн, що розвиваються, де забезпечення продуктами харчування є важливим завданням. При цьому намагаються урізноманітнити сорти однієї культури, щоб мати можливість виводити нові сорти. "Піонерами" стали країни Африки: 7000 зразків з 36 країн, зібраних фахівцями Міжнародного інституту тропічного сільського господарства в Нігерії, помістили у вічну мерзлоту.

За інформацією норвезького сайту nordgen.org, це було 330 кг насіння найневибагливіших і врожайних африканських культур: дика і домашня вигна (спаржева квасоля), кукурудза, соя і бамбара арахіс. Після цього пересилання своїх колекцій почали національні банки насіння Колумбії, Ефіопії, Індії, Кенії, Мексики, Перу, Філіппін і Сирії. На сьогодні хоча б один пакетик "на чорний день" зберігають 218 держав, а рекордсменом є Індія – майже 70 тис. зразків.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Сховище відкривається 3-4 рази на рік, зазвичай взимку, щоб менше витрачати енергії на охолодження і працюють там, як правило, тільки норвезькі фахівці. Що примітно – отримати зразки може лише та країна, яка їх розмістила у ВСН. Це не єдине сховище в світі, їх приблизно 1400, але норвезьке – найбільше і безпечне. Наприклад, Ірак і Афганістан позбулися банків насіння через війну, а банк на Філіппінах зруйнував потужний тайфун. На видачу ВСН відкрили один раз в 2015 р., на прохання Сирії – їх вчені попросили видати 130 ящиків з 325 збережених там. Причина – Міжнародний центр досліджень агрономії посушливих районів у сирійському місті Алеппо серйозно постраждав в ході громадянської війни. У ящиках було насіння пшениці, вівса і деяких трав, призначені для вирощування в посушливих умовах.

ПОТОП І БУНКЕР №2. У травні 2017 року у ВСН сталося непередбачене – через глобальне потепління вічна мерзлота сильно підтанула, і стався потоп. Насіння не постраждало – завдяки конструкції тунелю в бункері вода до них не добралася. Творці сховища визнали, що не були готові до танення арктичних льодів, але вжили заходів: прокопали дренажні тунелі і встановили насоси для відкачування води. До речі, в березні минулого року норвежці відкрили другий бункер, розмістивши його неподалік від першого у покинутій вугільній шахті. На відміну від першого, він призначений для зберігання резервних даних про найважливіші людські знання і належить приватній структурі, а значить обробка даних та їх зберігання платні. Першими передали в бункер свою інформацію Норвегія, Мексика і Бразилія. За заявою компанії, яка побудувала бункер, кожна країна може завантажити тестові, графічні або аудіовізуальні матеріали на їх сервери. Інформацію запишуть на спеціальну світлочутливу плівку, яка може зберігатися не менше 500 років і самопроявиться при появі на світло, тоді написане на ній можна буде прочитати.

УКРАЇНА. Україна відправила зразки насіння в сховище на Шпіцбергені в 2010 році. Як розповів нам директор Українського інституту експертизи сортів рослин Сергій Мельник, який працював на той час в Мінагрополітики і брав участь в організації відправки зразків на зберігання, рішення приймалося на рівні Кабміну, а підбором колекції і її відправкою займалися фахівці Національного центру генетичних ресурсів рослин України з Інституту рослинництва, який знаходиться в Харкові.

"Основне завдання – створення повних колекцій оброблюваних в Україні культур, – каже Мельник. – Наша країна надала тоді 2633 зразки пшениці, нуту, чини (різновид бобових), квасолі, сочевиці та інших рослин (зараз їх, за даними Сховища, 4231. – Авт.) "

За словами Мельника, зберігання зразків безкоштовне, фінансується за рахунок сільгоспструктур ООН, а на першому етапі заповнення сховища доставку теж фінансувала ООН. Тепер доставку повинен оплатити відправник, що недешево. Через що багато віддалених країн, перш за все Китай і країни Південно-Східної Азії, припинили поповнення своїх колекцій.

Зразки. Зберігаються при -18°С і можуть прорости через 100 років. Фото: www.regjeringen.no

Може вмістити понад 2 млрд насіння

ВСН почали будувати в 2006 році на Шпіцбергені під егідою ООН для збереження посадкового матеріалу всіх сільгоспрослин, існуючих в світі. Відкрили його в лютому 2008 р. Проект здійснено за кошти Норвегії та спонсорів, зокрема фонду Рокфеллера, Білла Гейтса і ряду зарубіжних приватних компаній, і обійшовся всього в $ 9,6 млн. На вибір місця вплинули віддаленість від місць цивілізації – до узбережжя Норвегії (м. Тромсе) по прямій 540 км морем на північ, а також наявність на Шпіцбергені вічної мерзлоти і скельних порід (дешевше підтримувати низьку температуру в сховищі і захист від землетрусів). ВСН знаходиться на 120-метровій глибині всередині скелі і на висоті 130 м над рівнем моря. Являє собою бункер (див. Інфографіку), в якому можна розмістити 4,5 млн пакетів із зразками насіння (максимум по 500 шт. кожного виду), або 2,25 млрд насіння. Кожна країна світу отримала в ньому відсік, але поки скористалися 218 держав з 240 країн і територій планети, розмістивши менш 1 млн пакетів. Насіння зберігається при температурі -18°С, тому повинно зберегти схожість не менше 100 років. Низька температура підтримується холодильними установками, що працюють на місцевому вугіллі. Бункер з'єднаний з галереєю, яка веде до виходу, який перекритий вибухобезпечними дверима. Стіни галереї зроблені із залізобетону товщиною 1 м і здатні витримати влучення ядерної боєголовки або землетрус. Галерея розділена на шлюзи п'ятьма дверима з кодовими замками і обладнана датчиками руху.

Харків: наші скарби

У більшості країн світу, в тому числі і в Україні, є свої резервні сховища зразків насіння сільськогосподарських рослин, вирощуваних в регіоні. "Сегодня" поспілкувалася з фахівцями Національного центру генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва ім. Юр'єва НААН.

У Національному сховище знаходяться близько 75 тис. генотипів. Це зернові, зернобобові, круп'яні та технічні культури, овочеві, плодові, кормові і навіть ряд декоративних рослин, але в пріоритеті у центру зберегти цінні зразки сільськогосподарських культур. Зразки українського походження становлять 35%, решта виведені за кордоном. На довготривалому зберіганні (при температурі -20°С) знаходиться понад 60 тис. зразків, на середньостроковому зберіганні (при +4°С) – 13,5 тис. зразків.

"Сьогодні ми можемо зберігати тільки ті зразки, які розмножуються за допомогою насіння. Для збереження інших рослин, які, наприклад, розмножуються вегетативно, у нас, на жаль, поки немає необхідного обладнання, – говорить керівник центру доктор філософії в біологічних науках з генетики, селекції та насінництва Віктор Рябчун. – Місце оснащено сушильним устаткуванням, двома морозильними камерами і однією холодильною. Відібрані насіння висушуються, потім закладаються в морозильні камери, де і перебувають в стані глу бокого анабіозу. Температура в цих морозильних камерах досягає -18-20°С. Це насіння може не пересіватися до 100 років".

Рябчун каже, що є в сховищі і більш активна частина фонду, що частіше використовується, яка зберігається в холодильній камері в більш теплих умовах. Життєздатність насіння всієї колекції час від часу перевіряється.

"Якщо зразки починають втрачати свою схожість, вони направляються в різні наукові установи, де їх відновлюють. Центр співпрацює з більш ніж тридцятьма НДІ, з вищими навчальними закладами, куди ми передаємо зразки з метою проведення селекційних досліджень і забезпечення навчального процесу студентам. Щороку передаємо 7-8 тис. зразків, з яких створюється 70-80 сортів рослин".

Але не все так гладко – недофінансування змісту центру може призвести до того, що вченим не буде де зберігати цінні екземпляри рослин. В першу чергу потрібна ще одна морозильна камера, так як постійно з'являються нові зразки, а дівати їх нікуди. Та й саме сховище вимагає глобальної реконструкції.

Взаємодіє наш центр і з Всесвітнім сховищем насіння (ВСН). За словами Рябчун, останній раз ми відправляли насіння років п'ять тому. Зараз, на жаль, відправки припинилися, тому що не вистачає фінансування, а пересилання зразків нині здійснюється спеціальними авіарейсами за рахунок країни-відправника. Рябчун згадав, як це було вперше.

"За вимогами норвезької сторони насіння повинно бути чистим, не зараженим хворобами, мати хорошу схожість. Ми його відібрали, перевірили, поклали в спеціальні багатошарові пакети, які відповідають міжнародним стандартам, в яких зберігаємо і своє насіння, кожен пакет герметично запаяли. Пакети зроблені з фольги і поліетилену, щоб забезпечити захист насіння від світла і вологи. Всі пакети склали в звичайні дерев'яні ящики і передали для відправки авіапоштою в Норвегію. Там вже фахівці ВСН переклали пакети і документацію в пластикові контейнери, промаркували їх, занесли в каталог. У будь-який час Україна може ними скористатися".

Наш скарб. У Харкові зберігається 75 тисяч генотипів. Фото: з архіву В. Рябчуна

Апокаліпсис: як скористатися

Вчені, втім, обережно оцінюють корисність сховища на Шпіцбергені в разі апокаліпсису. Так, Віктор Рябчун каже, що найбільш ймовірна причина для розтину сховища і вилучення значної кількості зразків – глобальне потепління, коли через посуху почне гинути флора і фауна. Також запаси можуть знадобитися в разі локального військового конфлікту, приклад тому – Сирія. Але, якщо станеться катастрофа планетарного масштабу, то можливість скористатися запасами різко знижується. Фахівці з імпактних (від англ. impact – удар, зіткнення) подій – мається на увазі зіткнення великого метеорита, астероїда, комети або іншого небесного тіла з Землею або іншою планетою, кажуть, що в разі глобального усепланетного катаклізму "сховище судного дня" може виявитися марним для виживання тих, хто вцілів. За винятком, швидше за все, 2600 жителів Шпіцбергена, частина яких зайнята обслуговуванням ВСН. Інші люди можуть туди не дістатися, так як припинять літати літаки, ходити поїзди, в кращому випадку залишаться автомобілі з обмеженим запасом палива і в'ючні тварини – коні, верблюди, а в умовах Крайньої Півночі знадобляться ще й собачі упряжки. В результаті надійне, в тому числі і через свою віддаленість від цивілізації, сховище виявиться для уцілілих людей недосяжним. Також, вважає Рябчун, є ще людський фактор: повинні після катаклізму вижити люди, які знають про ВСН і його запаси, має бути кимось прийнято рішення про відправку такої експедиції і наявність можливості її організувати, так як для перевезення насіння знадобляться тисячі людей і сотні одиниць транспорту.

"Зіткнення з Землею небесного тіла діаметром до 3 км призведе до загибелі цивілізації через низку причин: ударна хвиля в атмосфері, всепланетне цунамі, якщо астероїд впаде в океан, або землетрус небаченої сили при його падінні на сушу, – розповів нам фахівець з виживання Андрій Поляков. – Після падіння почнуться пожежі гігантських масштабів. В атмосферу будуть викинуті десятки кубокілометрів породи, яка підніметься в стратосферу і затримає потрапляння енергії Сонця на Землю, настане вулканічна зима. На щастя, вірогідність такої події в тисячі разів менша, ніж можлива атомна війна, яку може розв'язати який-небудь божевільний-правитель з ядерною валізкою".

І все ж Поляков вважає, що шанс дістатися до ВСН і скористатися його вмістом у землян є, навіть в разі апокаліпсису. Це можуть бути жителі довколишніх країн Європи. Головна проблема – потрапити в норвезький Тромсе, а там залишиться всього 540 км по замерзлому Льодовитого океану на всюдиходах, а ще краще на собаках. Завдання цілком вирішуване, так як більше 100 років люди при досить невисокому рівні розвитку техніки не раз підкорювали пішки Північний полюс. Відкрити багатотонні ворота люди зможуть, навіть якщо зникне електроенергія, так як такі об'єкти мають резервне дублювання для відкривання їх вручну.