Ігор Рець
Випусковий редактор Лідер гурту "Скрябін" Андрій Кузьменкозагинув в ДТП 2 лютого 2015 року. Сайт "Сегодня" напередодні пам'ятного концерту поспілкувався з фронтвуменом групи "Скрябіна" Ольгою Лізгуновою. Вона розповіла про те, як Кузьма писав свої пісні, як почуття гумору рятувало його від переживань і чому його запам'ятають як рок-легенду української музики.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- Я дуже довго звикала до того, що я його не побачу на сцені під час пісні, – розповідає Ольга. – Що він не підбіжить до мене, як зазвичай і запитає "як починається?", а вже грає вступ. Всі тексти були у мене в голові, і я була йому суфлером іноді. Він забував, я починала йому показувати губами, він читав по губах і далі згадував пісню.
- Як би ви оцінили внесок Кузьми в українську музику?
- Я вважаю, що це величезний внесок. Гурт "Скрябін" і музика Скрябіна дуже різноманітні. Якщо послухати старі речі, нові речі, то знайдете кілька стилів, різні настрої, від гумористичних до депресивних. Можна послухати історії з життя реальні, які багато людей зрозуміють "о, ця пісня точно про тебе". Ну і плюс нестандартні гармонійні ходи. Як музикант, я думаю, чому Скрябін невідомий за межами України? Тому що реально музика цікава, якісна і ненудно слухати.
- Як він писав свої тексти?
- Тексти до нього приходили в будь-який момент. Він міг пити чай, їсти щось, міг їхати в машині, брати диктофон і наспівувати те, що прийшло йому в голову. Воно приходило йому тут і зараз. Цей момент він відразу ловив. У нього завжди був блокнот або телефон, він міг в дорозі набирати, на заправці, всюди. Не було такого: "Я зараз сяду писати текст". У будь-який час, в будь-який момент, де завгодно, як завгодно
- Кузьма був дуже діяльною людиною. Як він все встигав?
- Практично кожен день у нього був розписаний по хвилинах. Я можу сказати так: він всюди хотів встигнути, ніколи не сидів на одному місці. Це була людина-ураган. Він заходив до кімнати, все починало буквально обертатися. Така енергія! Я не знаю, як він встигав читати, писати книги, писати пісні, вести корпоративи, бути ведучим на багатьох телеканалах і радіо, ще й виступати на концертах і подорожувати. Він всюди хотів встигнути! Він літав, і його важко було зловити..
- Коли Кузьми не стало, як це позначилося на групі? Ви продовжили діяти за стратегією, але без цієї людини, чи стали на роздоріжжі?
- Перше відчуття – це порожнеча, і незнання що робити. Легка паніка. Кузьма покривав кілька життів собою. Я його вважаю творчим батьком, він багато чого мене навчив. Він як великий птах, а ми під його крилами. Було завжди надійно, в будь-який момент ти знаєш, що можеш йому зателефонувати, звернутися. Велика підтримка і захист. Коли сталося це все, ми стали беззахисні, маленькі. Не знали куди йти, що робити. Порожнеча, шок, невідомість. У мене в той час навіть не було сліз. Не могла плакати... Заключний концерт того туру в Кривому Розі пройшов відмінно. Кузьма був на великому творчому підйомі, сказав "я відчув себе Іггі Попом". Концерт був просто офігенний. Наступного ранку він просто поспішав до аеропорту, йому потрібно було летіти... Зателефонувала менеджер, яка їхала з ним, і сказала, що сталося, ми відразу приїхали на місце аварії.
- Як ви вважаєте, Кузьма запам'ятається більше як музикант, чи як філософ нового часу?
- Я вважаю, що він буде відомий як музичний діяч насамперед. В першу чергу він музикант, а потім все інше. Я впевнена, що в історію української музики він увійде як рок-легенда. Тому що "Скрябін" – це один з перших українських рок-гуртів.
- На вас особисто як вплинув Кузьма Скрябін?
- Коли мене вигнали з естрадно-циркового, я думала, що все-таки вмію співати. Кузьма показав, що я співати не вмію. У нього так: хочеш плавати – пливи. Тебе штовхають, ти борсався. Вийдеш – молодець. Не вийдеш – ну що ж... Тобто, не було того, що "підготовки-репетиції". Перша твоя репетиція – на концерті! Він навчив мене мобілізації, швидко реагувати на ситуацію. Вчив мене відчувати людей. Втомилися люди або не втомились. Він навчив мене швидко орієнтуватися в ситуації, швидко мислити, без затиску відразу йти нападати. Звісно, ще почуття гумору. Він писав простими словами про складні речі. І він міг розповідати історію, і використовувати такі епітети! Я не знаю, як це приходило в його світлу голову, але це було, по-перше, дуже смішно, а по-друге, так епічно і красиво, що ти дивуєшся, звідки це! Знову ж таки, він надихає мене. При написанні пісень я думаю: "а як би він сказав, як би він сформулював?". Його головний девіз у творчості – в пісні повинна бути історія. Якщо в пісні немає історії, значить, пісні не буде. Я вважаю, це прекрасна формула написання нової пісні, вірша і так далі".
- Як народжувалися ці історії?
- Все історії з життя. Старий "Скрябін" – це його враження, переживання. Ближче до сучасного – це вже історії з життя, які були з ним. Пісня "Руїна" – ми їхали на Західну Україну, до Коломиї, в його машині, і він просто їхав і знімав всю дорогу. І все. Була написана пісня так. Все, що його хвилювало, все, що відбувалося в країні – він теж про це писав. Він не міг мовчати. Він бачив, що щось відбувається, і тут же писав пісню. І це відчувається, що він реально переживав за свою країну. Він любив свою країну. Він – реальний патріот. Він був проти будь-якої влади, він був з народом завжди, наскільки я це побачила. І про те, що його хвилювало – він співав. Багато Кузьму сприймають як "гарне почуття гумору, ха-ха, поржать". Воно-то так. Але якби не почуття гумору, я не знаю, що б з ним було. Почуття гумору реально його врятувало. Тому, що він дуже переживав, особливо в останні моменти. До нього багато людей зверталися по допомогу, і було видно, наскільки це його зачіпає, і наскільки йому боляче за свою країну і за свій народ.
Гурт "Скрябін". Фото: facebook.com/skryabinofficial/
- Колективи, які втрачають лідера, розвиваються по-різному. Деякі перестають існувати, деякі "консервуються" тощо. Що чекає на гурт "Скрябін"?
- За роки без Кузьми ми з'ясували, що люди хочуть слухати його пісні. Це насамперед. Я не знаю, не можна гарантувати, що завтра ми випустимо 385 нових альбомів. Ми подивимося за ситуацією. Тому, що є родина Андрія, яка може накласти вето, є делікатні речі, які потрібно враховувати, але те, що діяльність гурту триває, і це радує не тільки гурт, а й глядачів – це добре. Головне, що є підтримка глядачів. Коли це все сталося, ми думали "все, розходимося по домівках". Але глядачі сказали, і родина вирішила теж продовжити діяльність. Не можна це просто так кидати. Це було справою його життя.
Легендарний музикант Кузьма Скрябін залишив свій відбиток в українському шоу-бізнесі. Зіркові колеги згадують Кузьму Скрябіна як талановитого музиканта і приголомшливу людину.
Головні теми