Шкільна Анна
Марія Рубан
Катерина Степаненко
редактор — Дмитре і Поліно, вітаємо вас з розписом! Досі насилу віриться в неї, адже ви так швидко вирішили узаконити ваші стосунки...
Поліна: — Спасибі. Не розумію, чому багато нам не вірять! У нас був офіційний розпис, у Діми є штамп в паспорті про те, що він тепер офіційно одружений. У мене поки штампа немає, тому що я — громадянка іншої країни. Тому збираюся взяти свідоцтво про шлюб, піти в Посольство Білорусі в Україні і попросити поставити печатку і мені.
— Ваші стосунки якось змінилися після розпису?
Дмитро: — Не дуже. Хіба тільки наші почуття стали більш пристрасними, в тому числі і в сексуальному сенсі. Ще ми стали міцнішими любити одне одного.
— Дмитре, вас не образив той факт, що Поліна не взяла ваше прізвище?
— Я не наполягав на цьому, тим більше у дітей вже точно буде моє прізвище. Розумієте, Поліна Логунова дуже довго працювала на ТБ під своїм прізвищем, і щоб ці роки не минули даремно, вона залишила його собі. Не бачу в цьому нічого образливого.
— Ви обговорювали вже, скільки хочете дітей?
Дмитро: — Ми хочемо двох-трьох малюків, а взагалі як Бог дасть. Чим більше в квартирі буде бігати маленьких карапузів, тим краще.
— До чого була така поспіх з розписом — всього-то після трьох місяців стосунків?
Поліна: — Це було моє бажання. З самого початку наших відносин ми обговорювали з Дімою тему моєї можливої вагітності. І зійшлися на тому, що обидва вже дозріли до того, щоб стати батьками. Тому і не хотіли тягнути з розписом до літа. А раптом на той час я вже завагітнію? Я хотіла, щоб все було за правилами, тому ми і розписалися. Зараз я ще поки не в положенні, але ми всіляко до цього готуємося: ходимо по лікарях, здаємо аналізи.
Дмитро: — Крім того, в подальшому ми будемо мати два приводи для святкувань. Це і день розпису, і день весілля, яку ми збираємося відгуляти 23 червня.
— А який найбільш неординарний подарунок вам зробили?
Дмитро: — Мені подарували гумову копію Поліни. Тому, якщо вона коли-небудь на мене образиться і піде спати в іншу кімнату, у мене є лялька, з якою мені буде ненудно (посміхається).
— Через скільки днів після першого побачення ви вирішили жити разом?
Дмитро: — Ми стали жити разом після першого ж побачення. Поки живемо в орендованій квартирі Поліни, в подальшому плануємо переїхати до бабусі, а потім вже, дасть Бог, у власну квартиру.
— Поліно, як пройшло ваше знайомство з бабусею Дмитра, Ларисою Семенівною Ступкою?
— Вона — дуже мудра жінка, і їй досить було тільки погляду, щоб зрозуміти, хто я така. Перед знайомством я, звичайно, трохи нервувала, але наша перша зустріч пройшла добре. Пізніше бабуся зателефонувала Дімі і сказала, що Поліна — хороша дівчинка. Так, Дим?
Дмитро: — Так-так! Взагалі Поліна і бабуся в чомусь навіть схожі. У них обох сильний характер, прагнення до того, щоб я не лінувався, їв добре (посміхається).
— Поліна, а який у вас улюблений фільм з Богданом Ступкою?
— Та вони всі улюблені, тому що все — особливі. Дай Бог, щоб кожен з українських акторів так само прославляв нашу країну, як Богдан Сильвестрович. Виділяти якийсь один фільм не можу, тому що кожна картина — це сходинка розвитку, і її потрібно поважати. На жаль, я не застала Богдана Сильвестровича за життя.
Дмитро: — Упевнений, Боді Поліна б точно сподобалася.
Головні теми