Пішов з життя Євген Євтушенко: Іван Драч та Юрій Рибчинський поділилися своїми спогадами

На 85-му році життя зупинилося серце легендарного поета Євгена Євтушенка. Смерть наздогнала Євгена Олександровича в Талсі (Оклахома, США), де він проживав останні 26 років. За кілька днів до смерті його екстрено госпіталізували до клініки. У нього була онкологія четвертої стадії, яка повернулася до нього після операції з видалення нирки, що відбулася близько шести років тому. Згідно з останньою волею поета, його поховають на передєлкінському кладовищі в Москві, неподалік від місця, де покоїться Борис Пастернак. Прощання відбудеться орієнтовно 7-8 квітня.

Легенди йдуть. Але залишаються їх історії – те, чим вони змінили і потрясли світ. Вірші Євгена Олександровича про кохання, дружбу, честь і самоту ніколи не втратять своєї пронизливості.

Євген Євтушенко був в офіційному шлюбі чотири рази, у нього є п'ятеро синів. Першою дружиною Євгена Олександровича стала відома поетеса Белла Ахмадуліна, з якої він був не тільки в родинному, а й в творчому союзі. 1961 року другою дружиною поета стала Галина Семенівна Сокол-Луконіна, колишня дружина його друга Михайла Луконіна. Вона ж 1968 року народила Євгену первістка – сина Петра. Третьою дружиною Євгена Євтушенка стала його палка прихильниця з Ірландії Джен Батлер, яка домоглася його розташування. Від неї у поета є два сина – Антон і Олександр. 1987 року Євген Олександрович знову одружився, і цього разу – востаннє. Дружиною поета стала Марія Володимирівна Новікова, яка також подарувала йому двох синів – Євгена і Дмитра, і прожила з ним до кінця його днів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Сегодня" зв'язалася з друзями і колегами Євгена Олександровича, і вони поділилися з нами своїми спогадами.

Сергій Нікітін, бард

"Не переставав і не перестаю захоплюватися його життєвою енергією. Вона спрямована на те, щоб донести до людей, що література, поезія повинні відігравати вирішальну роль у формуванні суспільства. Якщо народ не освоюватиме духовні цінності, такий народ приречений на деградацію. У нього завжди вистачало сил на все! І їздити, і виступати, і писати, а головне – "олюднювати" простір навколо себе. Наскільки я знаю, у нього призначені концерти були на травень, і він говорив: в будь-якому випадку, навіть якщо його не буде, провести ці вечори під його ім'ям. Він багато працював над антологіями і був абсолютно неревнивою людиною – в тому плані, що з радістю допомагав багатьом поетам-початківцям, давав їм можливість розкрити себе. Звісно ж, я пам'ятаю 1975 рік – нас познайомила саме легендарна пісня на його вірші "Зі мною ось що відбувається", яку я виконав для фільму "Іронія долі". І я добре пам'ятаю випадок, який стався кількома роками пізніше, коли ми мали творчий вечір Андрія Петрова в Ленінграді. Ми якраз спілкувалися з Євтушенком, і я йому кажу: "Женя, а ось слабо написати слова на мелодію Петрова з "Бережись автомобіля"?" Але ж коли Євтушенку робили виклик, він починав заводитися! І він склав слова: "Той, хто з кришталевою душею..." І потім, скільки б ми з ним не зустрічалися, він мені весь час казав: "Сергію, коли мене ховатимуть, ти повинен заспівати цю пісню!".

Іван Драч, поет

"Євтушенко для мене був дуже дорогою людиною. Він мене практично відкрив для російського читача, зробивши перший переклад моїх віршів і прочитавши їх в Жовтневому палаці 1962 року. З того часу ми дуже часто зустрічалися і приятелювали. Він був чудовим і прекрасним другом, широкої душі. Завжди, коли він з'являвся в компанії, опинявся в центрі уваги. Я його знаю з того часу, як вступив на Вищі курси кіносценаристів в Москві. Це був 1962 рік – тобто більше півстоліття! Потім ми багато виступали разом, їздили на гастролі. Востаннє з Євгеном ми бачилися в Києві 4 роки тому. Для мене це дуже велика втрата".

Юрій Рибчинський, поет

"З Євтушенком я познайомився, коли він уже був відомим поетом, а я – ще школярем. Саме йому я приніс свої перші вірші. Дуже багатьох поетичних речей я вчився у нього. Останній раз ми зідзвонювалися напередодні його операції на нозі, а бачилися кілька років тому, в Юрмалі. Коли він приїжджав до Києва, я завжди його зустрічав, і вдома він у мене бував не раз. якщо взяти кількість опублікованих його творів, перекладів і виступів, він дійсно був найбільшим російським поетом ХХ століття. Що говорити, якщо в Америці він один збирав зали на 10 тисяч осіб! Це поет, який не належав одній Росії, його географія – це вся земна куля. Важко назвати іншого поета в ХХ столітті, який би належав всьому світу і який змусив про себе говорити в усіх країнах. Жоден поет минулого століття не прожив таке чудове, різноманітне і щасливе життя, як Євтушенко. Можна тільки мріяти про біографію, як у нього. Він помер великим хлопчиком, так і не подорослішавши. Всю його "півнячість" у вбраннях, нестримний запал зіграти не можна. Його щирість, наївність завжди підкуповувала, він міг щиро дивуватися очевидним речам! Він умів по-справжньому любити і прощати".