Рік авансів пройшов. Хто платитиме?

Всупереч обіцянкам "жити по-новому", які звучали в ході виборчої кампанії, українці вже рік живуть у нереформованій і загрузлій в корупції країні.

Влада активно намагається переконати громадян, що реформи проводяться, але економічні показники свідчать про протилежне. Падіння ВВП, реальних зарплат і пенсій, висока інфляція, девальвація гривні, зростання тіньової економіки (до рекордних 42% ВВП) і тіньової зайнятості (до 4 млн. осіб) – показують, що реформ немає.

Діяльність президента і уряду в соціально-економічній сфері за минулий рік можна назвати імітацією навіть не реформ, а імітацією намірів реформ. Намірів було багато і, в цілому, правильних. Вони висловилися в численних розроблених і прийнятих програмних документах: Стратегія – 2020, Коаліційна угода, Програма діяльності Кабінету міністрів, План заходів з виконання стратегії – 2020 і програми діяльності КМУ в 2015 році і т.д. Однак ці інструменти можуть працювати тільки за умови, що є політична воля і додаються практичні зусилля з реалізації самих реформ.

Звітуючи за минулий рік, влада називає своїми головними досягненнями підписання Угоди про асоціацію (УА) з ЄС, меморандуму з МВФ, а також залучення значного обсягу фінансової допомоги в рамках програми розширеного кредитування. Проте ні УА з ЄС, ні допомога міжнародних фінансових організацій самі по собі реформами не є. Це тільки стимули для початку реформ. Більше того, підписання УА з ЄС (підготовленої минулим урядом до 2013 року) і отримання першого траншу від МВФ стало авансом НА проведення реформ новим урядом, а не винагородою ЗА їх успішну реалізацію. Тому наші міжнародні партнери напередодні прийняття важливих рішень щодо продовження фінансування (черговий транш МВФ) або поглибленні співробітництва (напр., з лібералізації візового режиму) наполегливо вимагають РЕФОРМ. За останній місяць такі заклики з боку ЄС і США звучали неодноразово в ході саміту Україна – ЄС, інвестиційній конференції в Києві, саміту "Східного партнерства" у Ризі. Європейських партнерів, м'яко кажучи, дивує той факт, що українська влада часто починає формувати порядок реформ тільки після отримання міжнародної допомоги, а також всіляко уникає публічного звіту про використання цих грошей.

А поки повним ходом йде імітація реформ. Так, за визнанням самих представників влади, станом на 5 травня 2015 року, економічна частина коаліційної угоди виконана тільки на 6% (73% завдань – в процесі, 17% – не виконані; 4% – невідомо). Угода про Асоціацію з Євросоюзом – головна дорожня карта країни – виконана на 28% (24% – у процесі, 48% – невідомо).

Всі зусилля влади були спрямовані не на кінцевий результат, а на процес, в основному законодавчий. Прийнято низку корисних законодавчих змін, наприклад, закони про подальше скорочення дозвільних документів і ліцензій, зниження до 50% кворуму для проведення зборів акціонерів, про ринок газу і т.д. Однак, як і раніше, немає швидкої та ефективної реалізації цих законів. Одним з яскравих прикладів став закон про передачу частини централізованих закупівель від Міністерства охорони здоров'я в руки міжнародних організацій. Закон проголосували в березні, закупівлі по ньому повинні були початися ще наприкінці квітня цього року. Але підзаконних актів немає досі, і відповідно, тема відсутності вакцин для дітей і ліків скоро знову розбурхає все суспільство.

Системні базові реформи, від яких залежить консолідація країни (децентралізація), захист власності і залучення інвестицій (судова реформа) відкладаються, хоча вони були в списку передвиборних обіцянок президента. Однак навіть у більш "технічних" напрямках, де можливий відносно швидкий успіх – наприклад, дерегуляція – відчутних проривів поки не видно. Європейська бізнес-асоціація оцінила поліпшення бізнес-клімату в I кварталі 2015 на 0,01 бала до 2,51 за 5-бальною шкалою. Бізнес голосує ногами: тільки за 3 місяці цього року кількість юридичних осіб-суб'єктів господарської діяльності скоротилася на 194 тисячі (-15,2%).

Влада в чисту програє війну з корупцією. Національне антикорупційне бюро, яке так довго створювалося, повинно було почати свою діяльність в кінці січня 2015 року. Однак до початку третьої декади травня в НАБі трудитиметься всього 4 особи (глава і три його заступники). До цих пір не створена антикорупційна прокуратура і не прийнято цілу низку законів, без яких НАБ не може повноцінно функціонувати. У підсумку, як сказав президент Єврокомісії Жак-Клод Юнкер під час квітневої інвестиційної конференції в Києві, "корупція раніше залишається стоп-краном євроінтеграційних процесів України, вона підриває економіку і з'їдає весь прогрес".

Опитування керівників великих компаній, який нещодавно проводив Ernst and Young, зафіксував зростання сприйняття корупції та хабарництва як широко розповсюдженого явища з 60% торік до 80% у нинішньому. Україна увійшла до топ-7 найгірших країн за рівнем сприйняття корупції серед 38 країн, що брали участь в дослідженні.

Домінуючий фіскальний акцент перетворює потенційні реформи в непродумані інструменти для збирання грошей для покриття власної неефективності. Наприклад, підвищення тарифів, заявлене як базова реформа в газовому секторі, без прозорої методології, що стимулює зниження витрат, без установки в повному обсязі лічильників та фінансування заходів з енергоефективності перетворилася на просте перекладання проблем, що накопичилися на плечі населення. Підвищення в ході податкової реформи рентних платежів до рівня, який робить процес видобутку газу інвестиційно непривабливим, поставило під сумніви довіру до цієї реформи з боку бізнесу. Виходить, що як завжди за імітацію реформ платить населення і бізнес.

У чому ж справа? Погані плани реформ? Плани виписані, в цілому, досить професійно. Але у влади немає бажання їх реалізовувати, про що прямо заявили залучені в уряд іноземні фахівці під час своєї нещодавньої низки відставок.

Стара олігархічна модель державного управління нікуди не поділася. Влада почала кампанію з деолігархізації. Однак за цими заявами часто ховається боротьба не за поділ бізнесу і влади, а за переділ сфер впливу великого бізнесу. У той же час критика влади з боку політичних опонентів і громадянського суспільства сприймається вкрай болісно і ототожнюється майже зі зрадою Батьківщини і сепаратизмом.

За минулий рік темп і якість реформ не відповідали глибині кризи і рівню зовнішніх загроз, з якими сьогодні зіткнулася Україна. На відміну, наприклад, від польської команди реформаторів, яка прийшла з готовим загальним порядком і провела базові реформи за 16 місяців, заклавши основи майбутнього розвитку країни. В Україні в результаті "імітаційної гри в реформи" влада втрачає довіру з боку населення і міжнародних партнерів, а країна втрачає час і можливості залучати інвесторів для виходу з кризи і побудови європейського майбутнього. Розрив між рівнем розвитку України та найближчих сусідів збільшується. Одночасно зростає рівень зовнішнього боргу без створення бази для відновлення економіки і можливості цей борг в майбутньому обслуговувати і скорочувати.

Україна втратила цей рік в плані реформ. Друга половина 2015 з осінніми місцевими виборами стане черговим тестом на реформаторські амбіції влади і здатність провести обіцяні перетворення. Від того, чи здасть влада цей тест, залежить майбутнє всіх українців. Час на реформаторський популізм закінчився ще рік тому.