Чому Стокгольмський арбітраж може відмовити "Газпрому"

"Нафтогаз" має всі можливості для отримання, без перебільшення, історичної перемоги в арбітражі. Водночас, питання про перемогу має свої складові. В квітні очікується рішення Стокгольмського арбітражу по першому позову "Нафтогазу" до "Газпрому", що стосується газового контракту, укладеного 2009 року. Так, ключовими позиціями даного спору з боку України є вимога про стягнення коштів за поставку газу за минулий період (до 2015 року), які Україна вважає завищеними та такими, що не відповідали ринку. До кінця червня очікується рішення арбітражу по другому позову "Нафтогазу" по транзитному контракту. Тут українська сторона вимагає перегляд тарифу на транзит газу до Європи, а також стягнення коштів за невиконання "Газпромом" зобов`язань щодо транзиту газу у обсягах відповідно до контакту.

Для російської сторони принципово важливо стягнути платежі категорії "Take or pay" (а контракті купівлі газу від 2009 року закладено принцип "бери або плати" – Ред.), – відповідно до контракту на поставку газу Україна повинна сплачувати суму за фіксований об`єм газу, незалежно від фактичних потреб у його споживанні та надходження в Україну. Також "Газпром" намагається стягнути борги за раніше поставлений газ на територію України.

За наявних умов можна прогнозувати, що Стокгольмський арбітраж відмовить "Газпрому" у стягненні платежів "Take or pay" ("Бери або плати"), що свідчитиме про звільнення "Нафтогазу" від грошових зобов`язань на суму понад 30 мільярдів доларів. З іншого боку, можна прогнозувати, що Стокгольмський арбітраж стягне на користь "Газпрому" до 2 мільярдів доларів за поставлений в Україну газ та відмовить Україні у перерахунку вартості вже сплаченого за період до 2015 року газу. Є підстави вважати, що на користь України буде прийнято і рішення про зміну тарифної ставки, що означатиме додатковий дохід на користь України. Шанси щодо стягнення з "Газпрому" на користь "Нафтогазу" очікуваних доходів за транзит відповідних обсягів газу територією України можна розглядати як 50 на 50. Арбітраж може застосувати синхронний підхід: відмовляючи у застосуванні положень "Take or pay", – відмовити у стягненні на користь "Нафтогазу" коштів за транзит у обсягах, яких у дійсності не було дотримано російською стороною.

У разі набуття рішенням законної сили, сторони можуть наполягати на його обов`язковому виконанні. Звісно, ми розуміємо актуальну ситуацію, яка пов'язана з невиконанням Росією міжнародних договорів, однак у даному разі ситуація відрізняється тим, що даний спір є спором між суб`єктами господарювання : "Нафтогазом" та "Газпромом". По-перше, відтак як "Газпром" глибоко інтегрований у систему взаємин з європейськими підприємствами та країнами-споживачами газу, останній буде змушений визнати рішення даного арбітражу. В протилежному разі, російська компанія ризикує втратити ринок в цілому, оскільки для умовних партнерів стане зрозуміло, що договір з російською компанією нічого не вартий.

По-друге, компанія, яка не визнає правила гри на європейському ринку, може зазнати санкцій, які будуть більш суворими, аніж рішення арбітражу. По-третє, якщо мова йде про стягнення коштів на користь "Нафтогазу", компанія може задовольнити свої потреби за рахунок взаємної відмови від оплати виставлених рахунків. Якщо ж це не можливо, "Нафтогаз" вправі ініціювати питання про накладення арешту на майно "Газпрому" для подальшого стягнення. В цілому ж питання про виконання рішення арбітражу залишиться відкритим на наступний період та має шанси бути врегульованим у договірному або позадоговірному порядку. Шанс України полягає не винятково у стягненні коштів, а натомість у досягненні стратегічної мети: нівелювання впливу "Газпрому" на економічні та політичні процеси в Європі.