5 міфів про цінове регулювання

Ось уже 20 років українські виробники мріють, щоб Кабмін скасував цінове регулювання (в цей момент популісти всіх мастей підстрибнули від радості і взяли в руки олівці). Безумовно, на плакатах псевдозахисників ви побачите картинки, як пузаті бариги забирають останнє у бідних пенсіонерів. Але якщо розібратися в суті питання, то все виявиться зовсім інакше. Останнє у пенсіонерів (і фермерів, пекарів, молочників) забирають корумповані чиновники, а ціни все одно зростають. Тому, пропоную відкласти хештег # зрада і розставити крапки над "і".

Чому бізнес мріє про скасування цієї постанови? Ще в далекому 2003 році, коли "хазяїн Межигір'я" був Прем'єром, а про свободу слова в Україні ніхто не чув, під виглядом турботи про народ список соціальних продуктів розширили до 16 продуктів. Ця подія породила безліч мільйонних корупційних схем, в які ось уже 13 років поза своєю волею залучені українські підприємці.

Так а що не так зі списком соціальних продуктів? Чому цінове регулювання в Україні не має нічого спільного з турботою про громадян і захистом? Розібратися в цих питаннях не так-то й просто. За багато років навколо регулювання сформувалося величезна кількість міфів родом з нашого радянського минулого. Саме на них і будують свої виборчі кампанії "гречкосії". Пропоную вашій увазі 5 найбільш популярних міфів .

МІФ №1: Цінове регулювання на продукти харчування стримує зростання цін

У реальності продукти , на які поширюється цінове регулювання дорожчають на 20 % швидше , ніж інші продукти . Чому так відбувається?
Причин – безліч . Одна з них – це вимога декларувати зміну оптово – відпускних цін більш ніж на 1 % протягом місяця . Що це означає? Значить , що кожен стрибок цін або зміна курсу валют для виробника супроводжується величезним пакетом паперів і довгим кругом погоджень . Підприємець втрачає час , нерви і гроші . У нього є два варіанти :

Чесно декларувати кожен відсоток , втрачати гроші на просте виробництва і закладати втрати в ціну товару .

Піти за спрощеною схемою , " віддячити " ціновому інспектору , задекларувати відразу 10 % . Підвищити ціну заздалегідь при цьому вартість подяки все одно включити в ціну продукту .

Варто зазначити , що така процедура стосується не тільки виробника , але і дистриб'ютора , який теж закладає втрати в ціну . В кінцевому підсумку всі складнощі виробників і дистриб'юторів оплачує споживач , адже всі ці додаткові ціни включають до собівартості .

МІФ №2 Цінове регулювання підвищує доступність товарів

Напевно такий МІФ можна знайти в багатьох передвиборчих промовах . Захист населення – справа номер один для будь-якого депутата . А що насправді ?

Розглянемо головний козир популістів – хліб . Соціальний хліб – це хліб простої рецептури , який пекарям невигідно піч , і вони просто намагаються виключити його з виробництва . Але місцева влада має право " рекомендувати " їм цього не робити або ж просто називають соціальним той хліб , який їм здається соціальним . " Ось і прекрасно ! " , – скажуть кандидати . Працює ж регулювання ! Ні, не працює. Виробник теж не дурень і знайде спосіб викрутитися : змінить рецептуру , вагу , якість ... і ви отримаєте свій " соціальний " хліб .

Був би хліб дешевим без регулювання ? Безумовно . Виробники не заробляють на масових сортах хліба , він їм необхідний для завантаження потужностей і зростання обсягу виробництва , що дозволяє їм купувати сировину дешевше . А зароблять вони на " незвичайному " хлібі , булочках і інших борошняних виробах .

А зараз виробники намагаються або зовсім не виробляти товари, які підпадають під регулювання або максимально його обмежувати . Що в підсумку ? Зниження виробництва найбільш необхідних продуктів .

МІФ №3 Цінове регулювання стосується тільки життєво необхідних продуктів харчування

Постанова 1548 визначає перелік соціальних продуктів , що складається з 16 найменувань . Серед яких : молоко , хліб , яйця , свинина , курка , яловичина , гречана крупа і тд . Уявляєте , мармурова яловичина – такий же соціальний продукт , як і кишки. Чи дало це шанс пенсіонеру спробувати мармурову яловичину ?

Список соціально значущих продуктів не має чітких критеріїв , тому часто в перелік " соціальних товарів " потрапляє половина асортименту так званих " магазинів біля будинку " . Ви коли – небудь відчували на собі позитивний ефект від такої державної турботи ?

МІФ №4 Цінове регулювання спрямоване на захист незахищених верств населення

Хіба є якісь обмеження по тому , хто може купити ці продукти ? Хліб " Український " однаково люблять усі : і " капіталісти на Бентлі " , і пенсіонери . Та ж історія з іншими продуктами : яловичиною , макаронами тощо. При цьому багаті купують більше продуктів , в тому числі таких, які входять до " соціального " списку. Кого в результаті захищає держава ?

Важливо зауважити , що через зменшення виробництва н едорога продукція починає вироблятися в кількості " limited edition " . Тому ті , кому вистачає грошей лише на такий вид хліба , змушені стояти за ним у черзі або шукати . Виходить , що ті , на кого орієнтоване регулювання , насилу можуть скористатися своїм правом на покупку .

МІФ №5 Держава здатна ефективно контролювати ціни

Якщо це так , то чому ціни на ці продукти ростуть ? Контроль цін призводить до двох варіантів розвитку : або ціни ростуть швидше , або з полиць зникають товари , як було в Радянському союзі або зараз в Венесуелі . Чим нинішнє регулювання допомогло , наприклад , в ситуації із зростанням цін на гречку втричі ?

Тільки співвідношення попиту і пропозиції реально впливає на ціну . І можна довго міркувати , що держава може встановити " справедливу ціну " . Але давайте згадаємо героїчну боротьбу Азарова з цінами на гречку в 2011 році, як після адміністративного встановлення ціни крупа зовсім зникла з полиць . І знову з'явилася тільки після нового врожаю

На конкурентному ринку у держави є тільки дві можливості ефективно впливати на ціну : інтервенції продукції в разі дефіциту або адресні субсидії дійсно нужденним ( якщо ціни обгрунтовані , але частина громадян не може собі дозволити найнеобхідніше ) .

Всі інші форми контролю все одно призведуть або до додаткового зростання цін , або до зникнення товарів на полицях .

І " вишенька на торті " : в січні 2016 року Білорусь ( ! ) скасувала цінове регулювання на продукти харчування ( курячі яйця , молочні продукти , м'ясо , дитяче харчування , хліб ) , аргументуючи це необхідністю " зниження адміністративного регулювання в сфері ціноутворення " і спираючись на " наявність широкого асортименту в різних цінових сегментах завдяки конкуренції " .

Чому в Україні досі залишається цінове регулювання – питання риторичне . Але Міністерство економрозвитку вже винесло на обговорення громадськості зміни до легендарної постанови 1548 про " соціальні продукти " . Це важливий крок як для розвитку малого бізнесу , роздрібної торгівлі , так і для звичайного споживача . Сподіваюся , що цього разу безглузді і шкідливі обмеження будуть зняті , а з ними підуть в минуле і пов'язані з ними міфи .