Навіщо ми святкуємо Першотравень: шашлики, горілка і священне єднання

"Першотравень" — чудова назва для язичницького свята. Не пролетарськи-суворе "1-е травня", а саме "Першотравень". Звучить душевніше, народніше і навіває якийсь трав'янисто-луговий настрій. Сонце світить, природа вирує життям, і як правило неусміхнені пострадянські люди, які різко посвіжішали, віддаються цьому архаїчному поклику. Вибираються на сакральні "маївки" заради священного єднання з навколишнім світом, щоб хоч ненадовго вирватися з профанного, буденного буття, зробити шашличну жертву на імпровізованому вівтарі-мангалі, проникнути за допомогою алкоголю в глибини трансцендентного і підготуватися до нового витка циклічного існування.

І це все не жарт. Сутність такого явища як "свято" більш точно передається в деяких інших мовах. Наприклад, в англійській: "holiday" — "святий день". І навіть у рідній українській: "свято". А "святе" — зовсім не час банального відпочинку. Це день, який ніби "виривається" зі звичайного потоку життя. Це день, коли біг часу завмирає і розкривається в повноті іншій, священний, позамежний світ. Це день, коли диво виходить з потаємного мороку, минуле, сьогодення і майбутнє сходяться в одній точці, а змучені розділенням і самотністю люди зливаються в єдине ціле. Свято — магічний час.

Все це чарівництво глибоко переживається древньою людиною, яка живе у кожному з нас. У "новій історичній спільності", що зароджується — радянському народові — залишилося не менше дрімучого та архаїчного. Християнську Пасху, яка у своїй величній містеріальності з'єднувала "раба і вільного, чоловічу стать і жіночу", більшовики зі зрозумілих причин не могли залишити. А циклічне весняне свято чарівного єднання було потрібно. Весняні свята — взагалі найважливіший елемент землеробської культури. Відзначалося пробудження природи, її материнські сили, перемога над смертю (зимою), воскресіння життя, об'єднання й оновлення людства.

Радянське "атеїстичне" і "прогресивне" розуміння Першотравня далеко від "реакційних" землеробських культів не пішло. Згадаймо, що це день "солідарності трудящих" — спеціально виділений (!) вихідний для вираження здавалося б і так існуючої єдності. Але ні, виявляється, потрібні спеціальні ритуали: паради, промови, концерти тощо, — які дозволять глибше пережити цю саму сакральну єдність. Трудящі об'єднуються навколо поклоніння "священним для кожної радянської людини" ідеологемам про божественне світле майбутнє, церкви-партії і пророків-вождів.

Здавалося б, навіщо звільненому від пут "релігійного мракобісся" радянському громадянину брати участь у таких дивних і символічних заходах як театралізоване ходіння стрункими рядами, спільне розспівування придуманих речівок і екстатичне привітання вождів? Хіба вони не такі ж "трудящі"? Хіба просто розуміння дружнього характеру "єдності пролетаріату" недостатньо? Невже не можна банально відпочити у звичайний вихідний день? Виявляється, ні. Древні пласти людства вимагають до себе шанобливого ставлення, інакше виникає ризик передчасного "перегріву" і нестабільності суспільства, у якого не буде приводу спільно, в ритуалі випустити невротичний пар, що накопичився в безпросвітності битовухи. Тільки ритуал і містерія дають архаїчній людині можливість оновити своє профанне життя в новому світанку чарівної весни.

Саме тому ми досі, навіть після видимого (але не остаточного) краху радянської ідеології, виділяємо особливі травневі дні зі звичного виру робочих днів для того, щоб нехай і в умовній, але єдності людей і природи, проникнути до древнього священного джерела оновлення і відродження. Ну і що, що з шашликами і горілкою? Зате благословенний Першотравень, амінь!