Як лобіювати без хабарів в Україні: міжнародний досвід

З кожним днем Україна стає ближчою до ЄС. Вітчизняні підприємці активно постачають товари до Польщі або Прибалтики. Прості люди нарешті можуть їздити без віз до Іспанії або Франції, скоро і ОАЕ відкриє кордони українцям, а наші законодавчі норми наближаються до європейських. Єдине, що досі турбує міжнародних партнерів в Україні, – це недостатній рівень боротьби з корупцією.

Частково вирішити проблему хабарництва допоможе впровадження в нашій країні цивілізованих інструментів адвокації та лобіювання, які вже працюють за кордоном. В суті цих процесів розібралася "Сегодня", відвідавши Третій міжнародний GR Форум.

Петиції допомагають столиці

Поняття лобізм та адвокація потрібно розмежовувати, адже хоча це і схожі поняття, але вони регулюють різні правовідносини, вважає заступник голови КМДА Олексій Резніков.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"І адвокація, і лобізм – це вплив на прийняття рішень суб'єктами публічної влади. Але лобізм – це вплив за гроші. Інакше кажучи, той, хто впливає на політиків, отримує від замовника гонорар за послуги лобіювання. І в цих процесах важливо отримати конкретний результат. При цьому адвокація теж стосується прийняття рішень органами публічної влади, але без отримання за це гонорару", – роз'яснює Резніков.

За його словами, в Україні є олігархічні структури, які мають певний інтерес і займаються самолобіюванням, щоб отримати потім матеріальну вигоду.

"А коли йдеться про адвокацію, тут люди домагаються загального інтересу, впливаючи на прийняття рішень", – уточнює Резніков.

Примітно, що в столиці є чимало прикладів успішної адвокації, оскільки так люди здійснюють захист культурної спадщини, археологічних розкопок тощо. І ці процеси стають простіше тому, що з'являються нові інструменти.

"Наприклад, 2015 року в Києві з'явилася форма електронної демократії – е-петиції. Тут кияни можуть порушити будь-яке питання перед столичною владою. І якщо автор знайде 10 тисяч прихильників, які підтримають петицію, питання має бути розглянуте відповідним органом місцевої влади. При цьому готується план заходів щодо можливого виконання петиції, узгоджується з автором петиції, підписується розпорядженням київського міського голови і реалізовується", – говорить Резніков.

Але юрист уточнює: петиції йдуть в роботу тільки в разі, якщо не суперечать інтересам людей.

"Є петиції, які набирають по 10 тис. підписів, наприклад, про заборону хресного ходу, але вони порушують Конституцію, яка дає право кожній людині на мирні зібрання. Тому такі петиції необов'язкові", – звертає увагу Резніков.

Потрібно узаконити лобізм

Після Революції Гідності українці почали активно використовувати можливості government relations (GR – взаємодія з органами держвлади. – Авт.), говорить радник прем'єр-міністра зі зв'язків з ВР Ярослав Железняк.

"Міжнародний досвід формує в українських компаніях розуміння, що таке GR. В соцмережах з'являються нові GR-вакансії для українських компаній. Крім того, змінився формат влади – багато політиків і чиновники ведуть відкритий діалог з людьми. А компанії навчилися активно використовувати інтернет і соцмережі, щоб довести до аудиторії свою позицію", – перераховує Железняк.

За його словами, все це веде до формування ринку government relations.

"Але на ринку недостатньо досвідчених GR-менеджерів, а ці фахівці важливі для бізнесу. Держоргани, нардепи, асоціації все частіше говорять про те, що в компаніях повинен бути GRник, який вміє чітко формувати список проблем бізнесу і розуміє, з якими ініціативами куди звертатися. Тому потрібно терміново вирішувати проблему навчання нових кадрів", – акцентує Железняк.

Крім цього, повноцінного запуску українського ринку GR заважає відсутність відповідних законів. Ще 2016-го нардепи розробляли законопроекти, але жоден документ не був прийнятий.

"У країні повинні бути цивілізовані можливості ведення діалогу. Тому важливо створити законодавчу базу, і скоро порушуватимемо це питання", – роз'яснює народний депутат Антон Геращенко.

Але, за його словами, хоча в Україні повинен бути закон про лобізм, як в розвинених країнах, від корупції країну захистить один засіб – на виборах виборці повинні постійно оновлювати склад ВР.

"Важливо, щоб в парламенті було якомога менше депутатів, які прийшли тільки заробляти гроші", – упевнений Геращенко.

Телеканали спільно створюють рівні умови для ТБ-ринку

Позитивними кейсами лобіювання та адвокації в Україні можуть поділитися далеко не всі системні компанії. Такий досвід є за плечима у представників медіаринку. 2016 року українські телеканали змогли переконати кабельних операторів в необхідності переходити на ринкові умови взаємодії.

"Торік було абсолютне протистояння телеканалів та кабельних операторів, коли вирішувалося питання зміни універсальної програмної послуги. Справа в тому, що, якщо раніше кабельні оператори могли використовувати універсальну послугу безкоштовно, тепер надійшла пропозиція від телеканалів поставляти контент кабельним операторам за гроші", – розповіла піар-директор медіа холдингу "Медіа Група Україна" Олена Шрамко.

Логічно, що кабельним операторам ця ситуація не сподобалася, і багато заявили: якщо платитимуть телеканалам за контент, значить, доведеться значно збільшити абонплату для глядачів.

Представники телеканалів не розгубилися і пояснили кабельним операторам економіку виробництва власного ТБ-контенту.

"Нас все влаштовувало, коли рекламний ринок був потужний і ми отримували великі гроші. Але в кризу ситуація змінилася: сьогодні рекламний ринок становить 270 млн доларів, а всій телегалузі потрібно щорічно на виробництво телеконтенту витрачати, за різними оцінками, від 600 млн доларів до 1 млрд доларів. і за які тоді гроші виробляти контент для глядача? Логічно, що телеканали можуть і повинні отримувати гроші за наш контент, який дивиться глядач. Така практика в усьому світі", – акцентує Олена Шрамко.

За її словами, ці зміни потрібно було реалізувати і для того, щоб ліквідувати дискримінацію на ринку: "Парадокс в тому, що тільки кабельні оператори отримували контент безкоштовно, а супутникові, цифрові – на ринкових умовах", – зазначає Олена Шрамко.

У підсумку представники медіагруп об'єдналися.

"Виробили загальну політику, як подаватимемо цю проблему в інформпросторі. Давали зрозуміти аудиторії, що вони не втратять сигнал", – говорить Олена Шрамко.

Законотворці почули телеканали, і з 1-го січня 2017-го набув чинності закон про уточнення поняття універсальної програмної послуги.

За кордоном важливі ідеї і екологія

Україна може повчитися і у інших країн. Так, Ізраїль давно визначив критерії світового лобізму.

"Треба створювати лобі з друзів. Зараз в США, Великій Британії діють громадські організації, де об'єднують тих, хто симпатизує Ізраїлю і впливає на свої уряди", – розповідає директор Інституту стратегічних досліджень ім. Г. Меїр Альберт Фельдман.

Важливими є й зв'язки з діаспорою. "У світі живе 13-14 млн євреїв, з них 6,5 млн – в Ізраїлі. Тож діаспора – потужний резерв впливу", – говорить він.

Американці ж віртуозно володіють інструментами лобі у Вашингтоні.

"Там асоціації можуть офіційно фінансувати політсилу, яка потім підтримає їх законопроекти. Але якщо асоціація – зовнішній агент, потрібно зареєструвати наміри і публічно заплатити умовно 30 тис. доларів команді – американським юристам, комунікаторам, консультантам по Україні. Фіксується і кінцева мета замовника – скажімо, отримання для України цільової допомоги", – роз'яснює засновник Української асоціації професіоналів в сфері GR Катерина Одарченко.

Так будується конструктивний діалог з сенаторами, конгресменами.

А японцям адвокація допомагає вирішувати проблеми медицини, освіти, екології.

"2011-го сталася трагедія у Фукусімі. Завдяки адвокаційним кампаніям, населення змогло домогтися запуску лабораторій з дослідження впливу цієї трагедії, перезавантаження системи охорони здоров'я, перегляду політики використання енергоресурсів", – говорить експерт в області держуправління Алла Шлапак.