Леонід Кравчук: "Ми не хочемо стояти перед Росією на колінах"

Спеціально до 26-ї річниці Незалежності України сайт "Сегодня" запитав у першого президента незалежної України Леоніда Кравчука, якою він бачить Україну через п'ять років. Про реформи, інтеграцію в ЄС і НАТО, і повернення Донбасу та Криму публікуємо відповіді Леоніда Макаровича від першої особи.

- Минулого року я зустрічався з ровесниками незалежності. Сиділи люди, десь 250-300 осіб, всі по 25 років. Я дивився в очі цих молодих людей, це вже інше покоління. Вони блискуче володіють мовами, вони знають Європу, вони знають життя... Я, президент України, вперше в житті взяв у руку мобільний телефон 1991 року. А зараз дитина в яслах уже бере телефон. Все змінюється, ми йдемо вперед, ми щось робимо. Але не можемо зробити це як систему, тому що кожен тягне свій плуг і молотить свій сніп не дивлячись, як молотять інші. Тому, хочу вам сказати наступне: перед загрозою втрати багатьох людей, а ми вже їх кожен день втрачаємо, під загрозою втрати, можливо, і територій та незалежності цих територій, все інше ми повинні відсунути в сторону і стати разом під ці гасла, зберегти Україну, будувати правову демократичну державу всі разом, всім світом. І повинні про це заявити голосніше і сміливіше Європі і світу.

Євросоюз і НАТО

- Відверто скажу, у мене на НАТО був не завжди однаковий погляд. Був час, коли я думав, що нам треба вибирати: або якось налагоджувати відносини з нашим Сходом і Північчю, або з НАТО. І деякий час я схилявся до Півночі. Але після однієї розмови з Борисом Єльциним, коли він мені сказав, що Росія ніколи не погодиться, щоб Україна пішла до Європи, і показав указ, яким затвердив основні напрямки зовнішньої політики Росії, і Україна там вважалася невід'ємною складовою частиною впливу Росії на Україну... Регіон впливу, розумієте? Я зрозумів, що з Росією нам каші не зварити. Тому я виступав і зараз твердо виступаю за те, щоб Україна стала членом НАТО.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Я змінив свою точку зору, і зараз мільйони людей її змінюють. За даними недавнього опитування, вже 47% людей підтримують вступ України до НАТО. А був час, коли було 18% і навіть менше. Я веду до того, що закономірність політичного життя, агресивна, непродумана, войовнича політика Росії змушує нас захищатися. Захищати свою незалежність, свій суверенітет, будувати європейське життя, тому що географічно ми в Європі, і сповідуємо європейські цінності. Тому для України НАТО – це не просто вихід, це реальний шлях. Щоб не було різних перекручень і політичного фіґлярства, я закликаю зараз провести референдум щодо того, бути Україні в НАТО чи не бути. Тому що дехто дивиться на Україну як на дівчину на виданні. А коли вона вже на референдумі визначиться щодо НАТО, бути чи не бути, Росія і всі інші зрозуміють, що дівчина вийшла заміж. І не треба боятися, що хтось стане агресивнішим. Він і так кожен день стає таким.

Стосовно Європейського Союзу, нам ще потрібно багато пройти. І реформи, і інші питання, але курс наш на Європейський Союз. І той безвіз, який ми вже отримали, свідчить про те, що крок за кроком ми можемо сподіватися і на Європейський Союз. Але не треба перед ними цяцькатися-манькатися. А то вони кажуть, рубайте ліс, і ми вже починаємо рубати. Ми повинні сказати: "Ми ліс не рубатимемо, оскільки це загрожує Карпатам. А якщо ви ставите це питання в залежність від того, бути нам в Європі чи не бути, то йти до Європу з голими карпатськими горами, – ми не хочемо такої Європи". Це треба вміти говорити, треба мати силу сказати, а не просто, щоб тебе похвалили, що ти такий розумний і поступливий. Є речі, на яких ми повинні стояти, а не принижуватися і не підставляти праву щоку, коли нас б'ють по лівій. Треба показувати характер, і Росії теж.

Реформи

- Є три питання до влади. Перший – припинення війни на Сході і повернення Україні – з часом, не відразу це буде – відібраних силою у нас або агресивно заборонених територій. Другий – питання бідності. У нас зараз 60% людей, за даними статистики та міжнародних організацій, живуть за межею бідності. Це майданчик для будь-яких вибухів, і політичних, і навіть агресивно-військових, революційних. Третій – організувати владу в такій формі і в такий спосіб, щоб пішли реформи, і зупинилася масштабна корупція. Це три питання до влади. Якщо вона їх почне, я підкреслюю це, ми ж не діти, що завтра ми все це зможемо зробити так швидко, але люди відчують, що всі разом не в офшорах сидять зі своїми мільйонами, а з людьми. Що не живуть окремо, окремо літають, окремо будують, а разом з людьми. Я переконаний, що почнеться інший погляд на владу і на Україну, і ми почнемо йти вперед. І за п'ять років зробимо дуже важливі кроки. Але сказати, що вирішимо всі питання? Такі глибокі питання, в які ми залізли і загрузли, і по дурості, і з неуцтва, і по нерозумінню або по дитячому нерозумінню в коротких штанцях прийшли до влади, – треба вже говорити поколіннями. Ми прожили з вами одне покоління. Кажуть, що покоління – це 25 років. Наступне покоління вже має вирішувати інші питання та інші масштабні завдання.

Повернення Криму і Донбасу

- Я не думаю, що Росія так швидко погодиться повернути нам і Донбас, і Крим. Російська політика, в принципі, це політика агресивності. Росія воює 150 років поспіль. І зараз, якщо ви подивитеся на гарячі точки в Європі, Сирія та інші, – там присутні російські війська. Тому і Росія, і російська політична еліта, і інтелігенція виховані в умовах агресивного тиску на сусідів. Коли вони говорять про Україну, вони не можуть собі допустити, що Україна може бути поруч. Вона повинна обов'язково лежати під ними, а вони на ній. Ось тоді Україна хороша. Як тільки вона чинить опір і вилазить з-під когось, не хоче лягати під такого хлопця, вона вже не така. Ось така Росія. Тому для російського громадянина дуже важливо, щоб вони бачили, що їхній лідер саме таку політику проводить: "Була б країна рідна, і немає інших турбот. Бродяга Байкал переходить, пісню заводить і про батьківщину щось співає". Навіть "бродяга" про "батьківщину". Там немає людини, там є "батьківщина". І коли їх лідер так думає і так робить, значить, він хороший.

Зараз вони, правда, його кілька переоцінюють, але Путін сподівається на свій виграш на президентських виборах і на свої політичні дивіденди. І саме за допомогою тиску, агресії, захоплення чужих земель і людей. Тому я не думаю, що до президентських виборів в Росії щось зміниться. Ну а якщо Путін переможе, а я так думаю, що у нього сьогодні є такі шанси, якщо брати статистику, то він проводитиме таку ж політику. Хіба що тиск на Росію розшириться, не тільки економічний, але і політичний, фінансовий, і по інших лініях. І Росія побачить, що не справляється з тими територіями, які вона захопила, в тому числі з Кримом і Донбасом. Тоді ми всі собі повернемо дуже швидко, або вона сама повернеться. Тому я так прогнозую. Як воно буде? Важко сказати, але хотілося б так, як ми хочемо. А ми хочемо миру, злагоди, взаєморозуміння, не хочемо воювати з Росією, але й не хочемо стояти перед нею на колінах.