100 років українському парламентаризму: Рада так і не навчилася об'єднуватися навколо національної ідеї

17 Березня 2017, 07:57

Від Центральної Ради до Верховної Ради через чвари, бійки і тисячі законів

<p style="text-align: justify;">Фото: Alexey Grygorenko | grycik.livejournal.com</p>
Фото: Alexey Grygorenko | grycik.livejournal.com

У нардепів сьогодні є привід вбратися в свої кращі костюми і випити "нардепівські сто грам" — Україна відзначає сторіччя українського парламентаризму. "Сегодня" згадала історію вищого законодавчого органу України, його найважливіші досягнення і хронічні "хвороби".

По клику – большое изображение.

УРОЧИСТІСТЬ. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій ще в понеділок зазначив, що сьогодні всі потрібні законопроекти будуть розглянуті ще до обіду, оскільки в порядку денному — урочисте засідання з нагоди ювілею. Крім того, в Раді стартувала виставка, присвячена святу. В експозиції представлені унікальні документи часів Центральної Ради України, яка була створена 17 березня 1917 року і стала першим парламентом України. Однак, незважаючи на те, що виставка безкоштовна, на оригінали всіх чотирьох Універсалів і найпершого документа — відозву "До українського народу" — зможе подивитися далеко не кожен українець: артефакти будуть виставлені у ВР, куди можна потрапити тільки за спеціальним дозволом.

Верховна Рада йде корінням до Центральної Ради, козацьких рад і віче.

ВІД ВІЧЕ ДО РАДИ. Незважаючи на те, що офіційно наш парламентаризм зародився всього 100 років тому, історики вважають, що до українських "протопарламентів" можна віднести і віче часів Київської держави. І туди, до речі, на відміну від Верховної Ради, могла вільно потрапити будь-яка людина. Пізніше віче перетворилися в Боярську думу — вища рада при князеві, що складалася із знаті, військових і духовенства. І вже в XVI столітті, під впливом Польщі, в Україні з'явилися козацькі ради. Там вирішувалися питання внутрішньої і зовнішньої політики, обиралися гетьмани та козацька старшина, яким простий люд дозволяв керувати державою. Цей орган аж до початку XVII століття, поряд з радою старшин, був головним у Війську Запорізькому. Однак після знищення Запорізької Січі становлення українського парламентаризму зупинилося на більш ніж півтора століття. Лише на початку XX століття процес зрушився з мертвої точки.

Лютнева революція 1917 року в Росії стала поштовхом для національно-визвольного руху в Україні. 17 березня 1917 року, після жарких обговорень, кілька українських партій, військові та студенти оголосили про створення Української Центральної Ради. Її очолив Михайло Грушевський, а кількість депутатів становила 150 осіб. Через п'ять днів орган прийняв перший документ, а головним результатом роботи стали чотири найважливіші для української історії Універсали, які створили Українську Народну Республіку. Проіснувала ЦР недовго — всього два роки, змінившись спочатку гетьманатом Павла Скоропадського, а потім Директорією Симона Петлюри. У 1920 році Україна була окупована більшовиками, і головним законодавчим органом стала Верховна Рада УРСР.

Незалежний парламент відродився тільки в 1990 році. За роки незалежності нардепами побували майже 4000 осіб, які внесли в парламент 24,5 тис. законопроектів, з яких 6 тис. стали законами. Найактивнішим парламентом виявилася ВР VI скликання, яка голосувала в середньому по 100 разів на день. Найменше працювало V скликання, голосуючи в середньому раз на день. А достроково ВР розпускалася двічі: 5 червня 2007 року це зробив Віктор Ющенко, а 25 серпня 2014-го — Петро Порошенко.

По клику – большое изображение.

НОВИЙ ЧАС: ЗІРКИ ПІД КУПОЛОМ І ДВІ ТРЕТИНИ БІЗНЕСУ

За словами директора Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, з часів Центральної Ради та Верховної Ради УРСР сама будівля українського парламенту помітно змінилася: немає більше ані комуністичних зірок під куполом, ані радянського панно, ані зірки на шпилі.

"В цілому, мені здається, за останній час Верховна Рада зробила різкий ривок від радянського минулого. Парламент помітно оновився, з'явилося багато нових політиків. При цьому сучасний парламент успадкував від Центральної Ради зосередженість на внутрішній боротьбі, яка заважає загальнонаціональному об'єднанню, — каже історик. — Але українське суспільство дуже змінилося і стало більш зрілим, ніж 100 років тому. Відповідно українці так чи інакше впливають на політиків".

В'ятрович каже, що суперечки на підвищених тонах у парламенті були і в часи Центральної Ради.

"Подібні дискусії — це нормально і характерно для парламенту будь-якої країни. Повинно насторожувати швидше мовчання депутатів і загальна згода з усіх питань, яку можна спостерігати, наприклад, у РФ", — підсумував він.

По клику – большое изображение.

"ХВОРОБИ". У свою чергу політолог Володимир Фесенко називає бійки в парламенті однією з головних "недуг" Верховної Ради: "Причиною підвищеної конфліктності є низький рівень політичної культури у народних депутатів. І я не буду згадувати якісь індивідуальні конфлікти — у нас в історії вистачало бійок і у форматі "стінка на стінку". Це дискредитує парламент".

Експерт зазначає, що другим серйозним пороком парламенту нового часу можна назвати низьку політичну відповідальність, коли нардепи масово пропускають пленарні засідання та ігнорують роботу в комітетах. При цьому, за його словами, в 1990-х такі порушення спостерігалися значно рідше. "Нарешті, не можу не відзначити, що у нас знизився якісний рівень роботи парламенту — на зорі Верховної Ради до голосувань ставились більш відповідально. Зараз ми бачимо дуже багато популізму і "законодавчого спаму", — резюмує Фесенко.

Нинішні проблеми ВР політолог пов'язує зі зростанням кількості бізнесменів у рядах фракцій: в якийсь момент виявилося, що дві третини від усього парламенту. На його думку, вони поставили тренд тим, що перестали справно ходити на пленарні засідання.

А ось перший президент України Леонід Кравчук, який за сумісництвом був також і спікером Верховної Ради першого скликання, вважає головною "хворобою" те, що нинішні парламентарі не люблять свою країну і землю: "Вони думають, що люблять Україну, але насправді люблять тільки гроші. І зараз, замість того, щоб зрозуміти, якою дорогою нам йти, ми сперечаємося про те, скільки доріг потрібно вибирати. Це викликає смуток і злість — країна не може рухатися вперед".

А ось бійки в парламенті перший президент не вважає головною проблемою — за його словами, така ситуація є і в парламентах інших країн, наприклад, у Японії.

По клику – большое изображение.

ДОСЯГНЕННЯ. Хоч і небагато, але позитивні зміни у роботі парламенту все таки є. "Ми нарешті вибрали європейський курс і з кожним днем все міцніше стоїмо на європейській дорозі. Прийняли чимало законів, які дають можливість боротися з корупцією, прийняли документи, якими змогли підняти народ і створити армію. Перша Верховна Рада була прокомуністичною — 300 з 450 депутатів були членами КПРС. Але поступово в нашому парламенті вдалося збільшити кількість депутатів з проукраїнською і демократичною позицією", — каже Кравчук про досягнення ВР.

У свою чергу Фесенко називає три важливі моменти в новій історії Ради. За його словами, головним досягненням стало прийняття Конституції в 1996 році, який експерт називає "тріумфом українського парламентаризму". Крім того, він особливо відзначає роботу над політичними кризами 2004 та 2014 років, впоратися з якими змогли саме народні депутати.

Кулуари Ради 50-х років.
Кулуари Ради 50-х років.
Кулуари Ради 50-х років.
Балкон для гостей, фото 1938 року.

Ви зараз переглядаєте новину "100 років українському парламентаризму: Рада так і не навчилася об'єднуватися навколо національної ідеї". Інші Новини політики дивіться в блоці "Останні новини"

Автори:

Ілля Требор, Анастасія Светлевська, Ірина Крикуненко

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування