Інтерв'ю з Віталієм Шабуніним: "Якщо в декларації держслужбовець збреше – це два роки в'язниці"

Захід продовжує тиснути на українську владу в питанні боротьби з корупцією та зміни генпрокурора. Посли ЄС і США в Україні ще раз нагадали: поки ми не покажемо результати в питанні боротьби з корупцією, чергових траншів фінансової допомоги не буде. Наша влада у відповідь нагадує: вже з 1 грудня в Україні, нарешті, запрацює Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і всі гучні справи проти корупціонерів перейдуть для розслідування туди. А значить, громадськість і політики перестануть спускати всіх собак на ГПУ. Але євроексперти і фахівці в швидкі результати роботи НАБУ не вірять. А неофіційно говорять: в України залишилося мало часу на проведення реформ.

Під час масштабної антикорупційної конференції, яка пройшла в понеділок в столичному НСК "Олімпійський", ми розпитали одного з ідеологів Української антикорупційної реформи, голову правління "Центру протидії корупції" Віталія Шабуніна про суть реформи, перешкоди в її проведенні і завдання для нових антикорупційних органів.

- Як починалася антикорупційна реформа?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Після революції ми чітко розуміли, ким є нова влада і яка в неї мета. Виходячи з цього, ми чітко розуміли, що є невелике вікно можливостей, щоб прийняти нові закони, можливо, встигнути їх імплементувати. Ми думали, що воно буде півтора року – воно було два роки. Ми розуміли, що після цього влада буде такою, яка вона є насправді.

За ці півтора роки неможливо реформувати існуючу правоохоронну систему. Занадто мало часу, особливо беручи до уваги, що правоохоронна система повністю кланова, корумпована і прогнила зсередини. Ми могли б думати, що є час реформувати Генпрокуратуру, якби на це була політична воля першої особи: президента. Очевидно, що цієї волі немає. Відповідно, ми навіть не вибирали як стратегію реформу правоохоронної системи.

"Легше створити з нуля Антикорупційне бюро на 700 людей, ніж реформувати Генпрокуратуру на 15 000 співробітників"

Ми пішли іншим шляхом – написання, а потім лобіювання створення нових правоохоронних органів – дуже маленьких і дуже спрямованих на конкретну мету. Легше створити з нуля Антикорупційне бюро на 700 людей, ніж реформувати Генпрокуратуру на 15 000.

Першою метою було інституційно створити і забезпечити незворотність покарання за корупційні злочини чиновників – це посадка у в'язницю і конфіскація майна. По-друге, ми розуміли, що навряд чи встигнемо повноцінно ці органи створити і навряд чи нам вдасться зробити так, щоб там були абсолютно незалежні люди. Тому ми робили так, щоб неможливо було приховати корупційні злочини і неможливо було приховати бездіяльність і відсутність реакції на них правоохоронної системи. Це були дві наші ключові стратегії.

"Якби не тиск Заходу, не така гостра потреба в грошах МВФ, ніколи б цей закон не проголосували"

Йдемо по першій. Перший закон про Антикорупційне бюро був зареєстрований в березні 14-го року. До 30 жовтня ми билися за голосування в парламенті. І я стверджую: був президент проти, була парламентська більшість проти. Але нам закон цей проголосували, як, до речі, і ряд інших законів, тільки тому, що під голосування за ці закони були підв'язані гроші МВФ, Світового Банку та наступний етап візової лібералізації. Тільки тиск Заходу плюс збіг моменту, що були вибори і суспільний тиск було настільки високим, що вони повинні були хоча б щось показати. І тільки тому ми змусили прийняти їх антикорупційний пакет законів. Якби не тиск Заходу, не така гостра потреба в грошах МВФ, ніколи б в житті цей закон не був би проголосований. Також були проголосовані ті інструменти, за якими ці агентства садитимуть корупціонерів.

Перше – зміна в Кримінальному Кодексі. До цього, якщо ти суддя, живеш в особняках, катаєшся на Range Rover, відпочиваєш на Балі по два місяці, тебе за це не можна було посадити у в'язницю. Тобто розбіжність доходів легальних і способу життя. Навіть володіння майном не було підставою для в'язниці. Ми це змінили. Проголосували 30 жовтня, набрала чинності стаття трохи пізніше. І то стаття не ідеально прописана. Але хоча б можливості створені.

"Тепер якщо в декларації хтось із службовців збреше – це два роки в'язниці"

Друге. Брехня в декларації не була караним злочином. Заплатив штраф – і гуляй далі. Тому не було сенсу декларації перевіряти – в них можна було брехати, і це не було злочином. Це теж було криміналізоване. Стаття набула чинності навесні цього року. Тепер якщо в декларації 15-го року, терміни декларування якої до квітня 16-го, – якщо в цих деклараціях хтось із службовців збреше, це два роки в'язниці. І зараз можна було б садити. Якби в країні б нормальний генпрокурор, то за цією статтею у в'язниці повинен був опинитися головний фіскал Роман Насиров, який "забув" задекларувати дві квартири в Лондоні (сам Насиров заперечує наявність незадекларованої нерухомості – прим. ред.).

"Нам була потрібна можливість зібрати в одному місці всі декларації держслужбовців онлайн"

Ми створювали органи і паралельно розуміли, що потрібен інструментарій, щоб саджати у в'язницю. Чому потрібно було Нацагентство по запобіганню корупції? Ключова мета НАПКА – не конфлікт інтересів, що не дослідження, не аналіз нормативки – все це, по-моєму, менш ефективно. Нам була потрібна можливість зібрати в одному місці всі декларації держслужбовців онлайн. Зараз їх висмикувати вже проблематично. І це при тому, що брехня в них не була загрозою для службовців. І ми розуміли, що якщо брехня в деклараціях стане для службовців проблемою, то знайти їх буде взагалі неможливо. Тому ми в цьому законі спеціально написали, що всі декларації публікують онлайн, а сама база є публічно доступною і веде її НАПКА. Якби ми доручили це Мін'юсту, Держслужбі податкової, це було б убито на корені. Вони спеціально це ніколи б не реалізували.

"Коли ти в Україні об'єднуєш дві різні функції в одному агентстві, то агентство виконує ту, що легше, і цим звітує"

- Чому б не заводити це відразу під НАБ?

- Коли ми думали над моделлю Нацбюро, ми брали найбільш схожий на нас індонезійська досвід. У них два агентства в одному: декларації та аналіз політики плюс кримінальне переслідування. Чому ми спеціально на дві розділили? Тому що коли ти в Україні об'єднуєш дві різні функції в одному агентстві, то агентство виконує ту, що легше, і цим звітує. Тобто якби об'єднали декларації та посадку корупціонерів, вони б стежили за деклараціями і цим би звітували. Для нас було дуже важливо, щоб Нацбюро садитимуть у в'язницю і цим звітувало. Якщо вони цього не роблять, то вони не ефективні.

Провели перший пакет законів. Навіть під міжнародним тиском, навіть під постійним моніторингом посольств парламент примудрився в ніч перед голосуванням повпіхівать купу поправок, які нівелювали його нормальну роботу. Забрали у Антикорупційного бюро хороші зарплати. Тобто ми створюємо бюро, яке буде розслідувати мільярдні злочини, а платимо 2000 гривень.

"Ми були змушені замість того, щоб запускати органи, півзими змушувати парламент повернути ключові норми в закон"

- Коли це було?

- Коли проголосували в жовтні цей пакет, то в ніч перед голосуванням викинули кілька дуже важливих норм. І ми були змушені замість того, щоб запускати органи, півзими змушувати парламент повернути ключові норми в цей закон. Це забрало у нас ще час. У результаті цього всього, там ще був інший ряд важливих законів. Наприклад, ми ввели в національне законодавство з протидії відмивання коштів поняття національної політико-значимої особистості, що значно ускладнює відмивання грошей в Україні і виведення їх за кордон. Паралельно ми вперше відкрили державні реєстри – нерухомості та бенефіциарних власників (відображаються в Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб – ред.). З'явилася можливість шукати за адресами. Забиваєш адреса – і бачиш, хто володіє. Це був перший крок.

"Ситник насправді випадково став директором бюро"

Тут розпочався конкурс на його директора. Мета президента була поставити свого кандидата. Ми з цим боролися кілька місяців. У результаті не вийшло поставити людей, яких ми бачили на цій посаді, а й президент не поставив свого. Ситник насправді випадково став директором бюро. Ніхто не очікував, що він виграє цей конкурс: ні президент, ні ми. Якщо вам цікаво, була спроба через конкурсну комісію зірвати весь конкурс.

- Свого – це кого?

- Першим був Матіос, потім був Сакварелідзе, потім був ще хтось.

- Сірий?

- Сірий – не факт. Першим був Матіос, потім був Сакварелідзе, про що потім президент публічно говорив, до речі. Умови були в тому, щоб Сакварелідзе став директором. Чому не пройшов Сакварелідзе? Аргумент перший: він прямо порушував закон. Якби він увійшов у фінал, то люди, які програли конкурс (там були люди від Льовочкіна і компанії), пішли б до суду і вбили б весь конкурс. Так і сталося. Сухий, який був адвокатом Клюєва, коли з нього знімали недоторканність, йшов на директора бюро, навіть дійшов до фіналу. Він після цього пішов у два суди – і йому суди відмовили у відкритті провадження, бо не було підстав. Якби Сакварелідзе потрапив у фінал, двічі порушуючи норму закону (по-перше, про володіння українською мовою, по-друге, про знаходження в політичних партіях), позов гарантовано був би задоволений. І ми б були змушені заново почати весь конкурс ще на три місяці. Якби це сталося, ми б тільки зараз отримали директори бюро.

"Роль незалежного і чесного антикорупційного прокурора не менш важлива, ніж нормальне бюро, і навіть більше. І тому така війна за нього розгорнулася"

Паралельно воюємо за те, щоб створити Антикорупційну прокуратуру. Тому що ми розуміли, що якщо процесуальними керівниками детективів Антикорупційного бюро будуть прокурори Генпрокуратури, то бюро не має ніякого сенсу. За КПК роль прокурора важливіше ролі детектива. Чому так важливо, щоб антикорупційний прокурор та його кадри були незалежними ні від кого?

Припустимо, я слідчий-детектив, я приходжу до вас як прокурора з проханням. Мені потрібно за документами зробити виїмку. Я кажу: "Подання підпиши мені". Відповідь: "Зараз, документи віднімаю". Прокурор вичитує документи і тут же пише SMS керівнику: "Виїмка у міністра Пупкіна вдома через день – погоджую постанову". Все, він її погоджує. Але поки організовується виїмка, роководітель антикорупційної прокуратури бюро пише SMS: "Пупкіне, прибери доки з дому". Все. І три місяці слідчої роботи, оперативної роботи, записів йдуть коту під хвіст. Тому роль незалежного і чесного антикорупційного прокурора не менш важлива, ніж нормальне бюро, і навіть більше. І тому така війна за нього розгорнулася.

Ситник стає директором бюро, починається конкурс в детективи. А ми прописали в законі, що в кожної конкурсної комісії всередині бюро бере участь три члени ради цивільного контролю. Процес обрання детективів теж складний: три тести, конкурс, співбесіди, обрання. У нас організація цієї конкурсної комісії займає купу часу. Потрібно кожного проаналізувати. На кого ти покладаєшся? Ти сам вивчаєш їх історії, запитуєш у журналістів з їх регіонів, шукаєш їх в Інтернеті, шукаєш їх власність, їх компанії. Це реально купа роботи, яку потрібно робити. Нам допомагали журналісти, особливо профільні. Тому що вони розуміли, що без робочого Антикорупційного бюро їхні матеріали за великим рахунком не мають значення. Пишеш, показуєш, а нічого не змінюється.

Паралельно ми лобіюємо створення незалежної антикорупційної спецпрокуратури. Перший закон нам вдається зробити нормальним, вписавши туди незалежну прокуратуру, її гарантії незалежності.

"Потрібно дати можливість людям клікнути на ділянку на мапі мишкою і побачити, хто власник"

І паралельно ми реєструємо законопроект, яким ми розширюємо доступ до держреєстру. Чому це важливо? Ми домоглися створення одного порталу з усіма деклараціями. Якщо хтось в них збрехав, то є стаття, по яких потрібно покарати цих людей. Але як перевірити, що в декларації правда? Покладатися на державу? Дудки з маком! Я щиро вірю і буду робити все можливе, щоб агентство саме перевіряло в автоматичному режимі: онлайн-звірка реєстрів. Але якщо не буде кому робити це паралельно серед журналістів і громадянських організацій, то це не буде працювати. Потрібно дати доступ усім до реєстрів. Але не просто пошук за адресою, а за прізвищем. Ти забиваєш прізвище – і бачиш компанії, де ця людина є засновником, машини, які на нього записані, нерухомість, яка на нього записана. Плюс кадастрові карти. У нас же зараз купа всього забудовано. І незрозуміло, чия це земля, хто це взагалі? Потрібно дати можливість людям клікнути на ділянку мишкою і побачити, хто власник. Ми реєструємо такий законопроект: кадастр земельний, нерухомість, автомобілі, пошук за прізвищем.

Можливість пошуку в реєстрі компаній на прізвище відкрили ще раніше. Ми добилися разом з міністром юстиції – пишеш прізвище – і бачиш, де вона фігурує в компаніях.

І тут вийшло так, що товариші в парламенті виявилися нездатні зробити реформу в прокуратурі. Потрібно було відкласти вступ закону в силу, тому що його Ярема завалив, а потім завалив Шокін. Під цей шумок вони вносять зміни до статті про спецпрокуратур. Вони змінили баланс у конкурсній комісії, давши більше представників Генеральному прокурору. Якби було так, як вони хотіли, у нас було б зараз 6 прокурорських і 4 від парламенту. Прекрасна схема. Хоч і не набирай комісію – ні ж сенсу.

- Домоглися від парламенту 7 представників, від ГПУ – 4. Але іноземні експерти і наші парламентарії кажуть, що, навіть якщо ми виберемо незалежного антикорупційного прокурора, головний ризик залишається: що президент через генерального прокурора може смикати за ниточки.

- Це загрози різного рівня. Якщо у нас комісія при формуванні спецпрокуратури повністю підконтрольна генпрокурору, це означає, що вони виберуть на 100% контрольованого прокурора. І це набагато гірше того, про що ви говорите. Першим кроком було хоча б створити шанс того, що прокурор буде як мінімум нейтральним. І це було завданням номер один.

Що стосується того, який вплив має генпрокурор на спецпрокурора. Вплив реально є, але воно не вирішальне і не смертельне. Тобто якщо спецпрокурор буде нормально робити свою роботу, генпрокурор не має непублічних важелів впливу. Тобто якусь безпеку ми дали. Ключовою метою було зробити спецпрокурора непідконтрольним, чим ми зараз і займаємося.

- Поясніть, що трапилося зі спробою включити в комісію Гендиректора європейського офісу по боротьбі з шахрайством Джованні Кеслера?

- Європейці вимагали заміни всієї "четвірки Шокіна". Президент замінює не тих, до кого були претензії, а двох інших, до яких було менше претензій. І замінюють їх не на тих, до кого у нас є довіра. Було сказано, щоб були замінені на тих, у кого є довіра громадянського суспільства. Наша довіра було до 10 людям, яких ми оголосили ще до початку конкурсу.

- І там був Кесслер?

- Там був Кесслер, там був Шалайський (журналіст-розслідувач Олексій Шалайський), там була Козаченко (голова департаменту з люстрації Мін'юсту Тетяна Козаченко), Гнап (журналіст-розслідувач Дмитро Гнап) були інші люди. Вони призначають двох. Один брав участь у конкурсі на директора НАБУ, а другий – Ткалич (голова громадської організації "Всеукраїнський союз ветеранів АТО" Тарас Ткалич). А паралельно була спроба вибити з комісії міжнародниця Батлер (діючий прокурор США Мері Батлер), тому що вона теж "муляла" президенту. Вона ж прямо говорить американцям, що відбувається.

Вони хитро зробили. Вони реєструють проект у парламенті. Автори – Юрій Луценко, голова фракції БПП, Максим Бурбак – глава фракції "Народного Фронту". Вони рішенням парламенту, яке повинні були в позаминулий четвер проголосувати, міняють Батлер на Кесслера. Як би це було в реальності? Президент говорить європейцям: "Люди, я своє виконав. Моя фракція проголосувала, все нормально, поміняли Кесслера на Батлер, Батлер на Кесслера". У реальності це означає, що Батлер формально юридично вилітає з комісії, а Кесслер в неї не заходить.

- Я так розумію, Кесслер не погодився?

- Ні, він би погодився, якби заходив замість когось із квоти Шокіна. А чи не форматом обману Батлер, він не хотів бути частиною цього

- Обговорювалася відставка Шокіна. Президент зараз говорить: "Чому ви на Шокіна і Генеральну прокуратуру спускаєте всіх собак?"

- У нас корупційні злочини розслідують слідчі Генеральної прокуратури, процесуальне керівництво здійснюють прокурори Генеральної прокуратури. З кого питати?

- Він говорить про те, що з 1 грудня ми передамо всі корупційні справи.

- Це спроба відразу вбити Нацбюро: передати гори справ, де знищені докази, які не можна реалізувати. Але питання навіть в іншому. Якщо вони призначать спецпрокурора, нам що, забути про гріхи Шокіна?

- Кажуть, що після запуску Держбюро розслідувань у Генпрокуратури заберуть функцію досудового розслідування. У неї залишиться звинувачення – і ніби як все нормально.

- А цього мало, вибачте? ДБР буде працювати, нова поліція буде працювати. Вони будуть створювати доказову базу, а потім цю доказову базу вбиватимуть в суді "пацани Шокіна".

Я дуже чекаю дня, коли у американців і європейців увірветься терпець. Я просто мрію, коли шаленість української влади прийде до моменту, коли терпіти його не буде більше ніхто. Хлопці забуваються, що вони тут крадуть, а живуть там. Там їх за одне місце взяти дуже просто. Будь-яка транзакція в доларах або євро може бути заморожена і розслідувана по їх юрисдикції.

- Наш НАБ теж може створювати міжнародні групи і займатися такою діяльністю?

- Ми спеціально домагалися, щоб НАБ спілкувався з партнерами не через Генпрокуратуру, а безпосередньо. Це право ми дали і спецпрокуратур. Ми хотіли зробити максимально незалежні правоохоронні органи.

"Забрати щось корупційне, заарештувати, а потім конфіскувати дуже складно. Прикладом цьому є 8000 гривень, які потрапили до бюджету від реалізації корупційних активів в перші півроку"

Ми не закінчили реформи. Нам потрібно було прийняти ще три закони. Спростити процедуру арешту і спецконфіскаціі і створити агентство, яке матиме три функції: пошук корупційного майна, арешт і повернення цього майна. В чому проблема? В Україні станом на сьогодні процедура арешту та конфіскації майже не діє. Навіть якби правоохоронні органи були професійними, забрати щось корупційне, заарештувати, а потім конфіскувати дуже і дуже складно. Прикладом цьому є 8000 гривень, які потрапили до бюджету від реалізації корупційних активів в перші півроку. Або неможливість заарештувати будинок Табачника, який переписав його на маму.

Наші діячі в парламенті вихолощують суть усіх трьох законів. У нас була погана процедура арешту та конфіскації – так тепер їх неможливо буде застосувати в принципі. Агентство, яке повинно було керувати спецконфіскованним майном, перетворюється на великий склад з продажу вилучених помідорів. Більше того, у нас зараз слідчі від генпрокурорські до районних міліціонерів повинні самі знаходити корупційне майно, заховане в Україні та за кордоном. Як? – Є у мене запитання. Англійською треба почитати, розуміти, де які реєстри є, розуміти, де яка юрисдикція, яка нормативна база в цій юрисдикції, списатися з колегами – це дуже складний процес. Якщо тобі не довіряють за кордоном, забудь, що ти можеш щось звідти отримати. Агентство ж буде мати прямий зв'язок з з аналогічними установами, робити повний аналіз – і видавати детективам повний список активів. І ви далі приймаєте рішення: заарештовувати їх або що з ними далі робити.

Але все це вбили, оскільки Порошенко не може нікого не садити. Він повинен приносити ритуальні жертви. Парламентарії та головні спонсори їхніх партійних сил чітко розуміли, що ритуальної жертвою можуть бути вони. У них була одна мета – перестрахувати своє корупційне майно. Що їм добре вдалося.

З цим вікно можливостей зачинилося і ми переформатуємо свою роботу в інше русло. Ми починаємо робити для цієї влади бездіяльність у сфері боротьби з корупцією таким же хворобливим, яким воно було для Януковича.

- Зараз Рада прийняла закон про арешт і спецконфіскацію у другому читанні. За словами депутатів, якщо Брюссель скаже, що все не так, ми його переписуємо, вносимо правки і на умовному третьому читанні приймаємо.

- По-перше, це брехня. Тому що де-юре вони його проголосували в другому і в цілому. Є процедура: 10 днів підписує спікер, 15 днів підписує президент. Все інше – фантазії від лукавого. Є процедура, прописана в регламенті і в Конституції. Відсилання кудись – це все фантазії. Вони відправлять – і їм напишуть, що це неправильно, і парламентарії відразу всі поправлять? А своїх голів нету, щоб думати? У мене питання: ви тільки Євросоюзом керуєтеся? Може, ми відразу будемо європарламентарів брати?

- З приводу виборів конкурсної комісії. Ми спілкувалися з замгенпрокурора Віталієм Касько – він каже, що є тиск у представників Генеральної прокуратури на нього.

- Вони себе по-хамськи ведуть. Питання до Касько з боку одного з ключових керівників ГПУ: "Чи буде вам комфортно працювати з колективом, рівень загальних здібностей якого вище вашого?" У бізнесі людина після цього отримує "чорний квиток", щоб взагалі десь працювати. Інший з комісії запитує у Касько "Чому ви не пішли добровольцем на фронт?" Він це питання задав тільки Касько, відповідь 47 інших Кандата на це питання його не цікавив. Не кажучи вже про інші питання.

- Остання ланка – це суди. У нас будуть створюватися спеціальні антикорупційні суди? Така реформа планується?

Виконавчий директор "Центру протидії корупції" Дар'я Каленюк (Дарина приєдналася до розмови в кінці): – Обговорюється, але ще нічого в цьому напрямку не було зроблено, тому що немає ще єдиного розуміння, чи потрібні нам антикорупційні суди чи судді. Тут є і плюси, і мінуси. Якщо, наприклад, буде тільки 5 антикорупційних суддів, це означає, що просто організувавши тиск або вплив на цих п'ятьох, ми впливаємо на все. А якщо буде вибір суддів у такому як би рандомном порядку, то в якомусь із випадків потрапить справу на якогось суддю. Тому тут не все так очевидно з антикорупційними суддями і антикорупційними судами.

- А які зараз суди займаються цими справами?

- Зараз Солом'янський суд – там будуть слідчі судді дивитися. Але є можливості залучити інших слідчих суддів, Корбана чому в Чернігові судили... Але якщо ми беремо, що тільки 5 слідчих суддів вирішують всі корупційні справи, це дуже сам по собі з корупційним ризиком підхід. Моє особисто бачення поки – що нам потрібно переконатися, що у нас нормальні детективи. Ми брали участь у співбесідах – там дуже багато хороших людей. І нормальних антикорупційних прокурорів, щоб вони давали матеріал для суддів. Тому що судді дуже складно прийняти явне законне рішення, якщо хороші матеріали не даються прокурорам. Суддя завжди буде себе перестраховувати. Нормальний детектив, нормальний прокурор вже врівноважують корумпованість суддів. А далі будемо дивитися. У мене немає остаточної думки, допоможе нам це чи зробить гірше.

Хороші судді є скрізь. Наприклад, з Вищого спеціалізованого суду суддя Марчук (Наталія Марчук) – вона допомагала вчити детективів. Це говорить про те, що і зверху, і знизу є хороші люди серед них.

Віталій Шабунін: – Якщо будуть нормальні слідчі, нормальні прокурори, ми окремо займемося ось цієї конкретної частиною суддів, з якими працюватимуть спецпрокурори у справах НАБУ.

- Ви зараз говорите "ми ініціювали", "ми розробили", "ми пролобіювали". Можете конкретизувати групу задіяних людей?

- Це недержавна організація "Центр протидії корупції", наші партнери з Антикорупційної групи реанімаційному Пакета Реформ, окремі незалежні експерти (такі як Дмитро Котляр, Руслан Рябошапка, Андей Кухарук тощо).

- Тобто, по суті, це громадянське суспільство?

- Є окремі партнери у владі. Є хороші парламентарії, партнери-депутати: Андрій Парубій, Єгор Соболєв, Сергій Лещенко, Віктор Чумак. Є партнери в уряді: хорошим партнером був і залишається міністр юстиції Павло Петренко, почасти міністр економіки Айварас Абромавічус.