Як Україні повернути Крим: міжнародний досвід від Гонконгу до Синая і НДР

У поточному році Україна має намір активізувати роботу з повернення Криму під свою юрисдикцію. Про це вже кілька разів заявили представники української влади.

Так на своїй першій великій прес-конференції в 2016 році президент Петро Порошенко заявив, що Київ запропонує створити міжнародний механізм по деокупації півострова. "На моє переконання, оптимальним форматом для початку такого механізму є формат "Женева +" за участю наших партнерів з Європейського союзу, США і, можливо, країн-підписантів Будапештського меморандуму", – сказав він.

При цьому президент уточнив, що Україна в цьому питанні має намір діяти, в першу чергу, політико-дипломатичним і міжнародно-правовим шляхом.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Пізніше Порошенко уточнив, що спочатку буде вирішено питання про повернення суверенітету на Донбас, і тільки після цього – до Криму.

Крім того найближчим часом Україна подасть позови до міжнародних судів у зв'язку з анексією РФ.

"І ви в найближчі два тижні побачите цілий ряд судових ініціатив, які Україна і ті підприємства, які ми будемо супроводжувати, будуть забезпечувати судовий захист державних інтересів України за багатьма конвенціями, які ми будемо представляти в різних міжнародних судах", – сказав президент в інтерв'ю українським телеканалам.

Крім того в структурі Представництві президента України в Автономній Республіці Крим указом глави держави від 20 січня було створено новий структурний підрозділ – служба з питань деокупації і реінтеграції півострова.

У відповідь на всі ініціативи Києва в Москві заявили, що не мають наміру обговорювати питання про повернення Криму. "Питання Криму як такого не існує. Відповідно, неможливо обговорювати питання Криму як такої", – сказав прес-секретар президента РФ Володимира Путіна Дмитро Пєсков.

А глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Москва ні з ким не веде переговорів про повернення Криму Україні. "Нам нічого повертати, ніяких переговорів про повернення Криму ми ні з ким не ведемо, Крим є територією Російської Федерації в повній відповідності з "волевиявленням" народів Криму", – сказав він 26 січня на прес-конференції.

У Міноборони РФ, в свою чергу, заявили, що при необхідності до Криму можуть бути перекинуті підрозділи Сухопутних військ. "Якщо таке завдання буде поставлено, ми її виконаємо", – заявив головком Сухопутних військ Олег Салюков.

Незважаючи на категоричну позицію Москви, Київ все ж починає реалізовувати заявлені плани. Так, політичний аналітик Павло Нусс передбачає, що в ході свого недавнього візиту до Німеччини президент України Петро Порошенко міг обговорити з канцлером ФРН Ангелою Меркель можливість створення формату для обговорення деокупації Криму – "Женева +".

А в прийнятій 4 лютого резолюції Європарламенту йдеться, що ЄП вітає ініціативу України про створення міжнародного механізму переговорів по відновленню українського суверенітету над Кримом у форматі "Женева плюс", який повинен включати безпосередню участь боку ЄС; закликає Росію розпочати переговори з Україною та іншими сторонами по деокупації Криму.

Разом з тим, як вважають експерти, навіть якщо Захід і погодиться підтримати ініціативи України, посадити РФ за стіл переговорів при нинішньому її керівництві буде практично неможливо.

Та й політико-правовим шляхом навряд чи Київ зможе змусити Москву повернути окупований півострів, оскільки в такому випадку Росія спочатку повинна була б погодитися розглядати територіальний спір з Україною в будь-якому міжнародному судовому провадженні (наприклад, Міжнародному суді ООН або міждержавному арбітражі), а потім ще й погодиться виконати програшне для неї рішення про передачу Криму до складу України.

Світовий досвід

Як зазначають експерти, в світовій історії було чимало випадків, коли одні країни анексували частини інших країн, а, бувало, окупували і цілі держави, але з часом під тиском різних чинників захоплені території звільнялися. Відбувалося це, коли військовим, а коли і мирним шляхом.

"Анексія" Кувейту

Один з найбільш яскравих і повчальних прикладів того, до чого може привести окупація сусідньої країни – це історія про "анексію" Іраком Кувейту в 1990 році, яка в підсумку призвела до війни в самому Іраку і страти президента країни Саддама Хусейна. Але тоді втрутилися війська міжнародної коаліції на чолі США. Імовірність такого сценарію в питанні Криму фактично дорівнює нулю, вважають експерти.

"Хорватська сценарій"

Якщо вже брати силовий варіант, то Україні був би ближче досвід Хорватії, де на початку 90-х років сербська меншина початок проводити політику відділення. Було проведено кілька "референдумів", на яких нібито було проголосовано за відділення більшій частині території Хорватії в Республіку Сербська Країна. Дуже швидко дійшло до бойових дій і за підтримки Белграда сербським сепаратистам вдалося досягти значних військових успіхів. На три роки хорвати припинили спроби повернути відокремлені території військовим шляхом і за цей час провели модернізацію армії. 4 серпня 1995 року уряд Хорватії розпочав операцію під назвою "Буря" і вже через 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок практично на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях.

Але силовий варіант, як неодноразово заявляла українська влада, в питанні повернення Криму виключений, та й Росія – це не Сербія.

Але історія знає і мирні повернення територій.

Повернення Гонконгу

Один із прикладів, який, на думку експертів, може бути цікавий Україні – це повернення Великобританією Гонконгу Китаю.

Як відомо, Гонконг (розташований на Колоунському півострові) вперше був захоплений Великобританією в 1842 році. У 1898 році Великобританія взяла у Китаю в оренду на 99 років прилеглу територію на півночі Коулунского півострова і острів Ланьтау, які отримали назву Нові Території.

Коли терміни "оренди" почав спливати, Великобританія не горіла бажанням повертати свою колонію КНР, але Китай на той момент був вже не напіврозвалений середньовічним царством, а динамічно розвивається державою з сильною армією і міцною економікою.

І компроміс був знайдений – в 1984 році було підписано "Спільну китайсько-британська декларація з питання про Сянгані (китайська назва Гонконгу)". Згідно з цим документом 1 липня 1997 року мав "відновитися суверенітет КНР над Сянганом". При цьому Пекін давав гарантії, що протягом 50 років після 1997 року Гонконг буде зберігати існуючу "капіталістичну" систему і свої закони, валюту, податки і освітню систему. Виняток мають становити лише питання оборони і зовнішньої політики.

На думку експертів, в даному випадку зіграло відразу кілька факторів – з одного боку до 80-х років Китай вже вдавав із себе досить вагому, як економічну, так і військову величину. З іншого боку, і сама геополітична обстановка в світі змінилася – епоха колоніальних імперій закінчилася, і Великобританії з цим потрібно було змириться.

Синайський півострів

Ще один приклад добровільного повернення територій – це історія з Синайським півостровом. У 1967 році, в результаті Шестиденної війни ізраїльтяни окупували півострів. А в 1979 році, після підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору, Ізраїль почав поступово повертати півострів Єгипту, при цьому розібравши більшу частину своїх поселень, а що залишилися дісталися Єгипту (наприклад, поселення Офира на півдні півострова стало нинішнім Шарм-еш-Шейхом). Навесні 1982 року Ізраїль повністю пішов з Синая.

Як відзначають експерти, в цьому питанні Тел-Авів віддав перевагу добросусідським відносинам і Каїром перед своїми територіальними амбіціями. Безумовно приймалося це рішення не без участі Заходу і, в першу чергу, США.

Возз'єднання Німеччини

А для законодавчого врегулювання майбутнього повернення Криму, Україна могла б запозичити досвід ФРН, яка в своїй Конституції залишила можливість для приєднання інших німецьких земель.

"Дія цього Основного закону зараз поширюється на територію земель Баден... і Вюртемберг-Гогенцоллерн. В інших частинах Німеччини він вступить в силу після їх приєднання", – свідчила стаття 23 конституції ФРН від 1949 року.

31 серпня 1990 року був укладений Договір про об'єднання ФРН і НДР, територія НДР була включена до складу ФРН, і дію конституції ФРН була поширена на нову територію.

12 вересня того ж року в Москві був укладений "Договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини", підписаний главами зовнішньополітичних відомств ФРН, НДР, СРСР, США, Франції і Великобританії.

Що зараз робити Україні

Світовий досвід демонструє, що одним з ключових факторів, для повернення "анексованих" територій – це згода країни-загарбника. Про це "добра воля" країни-окупанта, як правило, мотивується геополітичною ситуацією і внутрішніми кризовими процесами.

У випадку з Кримом, цей момент, як вважають експерти, це також буде вимушений крок. "Це буде або вимушений крок РФ, або ж це прихід нового керівництва, яке буде зацікавлене у встановленні добросусідських відносин з Україною та міжнародний співтовариством", – сказав Сегодня.ua професор політології НаУКМА, науковий директор фонду "Демініціативи" Олексій Гарань.

При цьому, як зазначає експерт з міжнародних питань Олександр Палій, росіяни все-таки будуть намагатися нав'язати свій сценарій виходу з ситуації. "Будуть пропонувати новий референдум. Ще щось такого роду, але Україна в цьому не зацікавлена – вона хоче, щоб вкрадене поклали назад. А Росія буде пропонувати різні варіанти", – сказав він Сегодня.ua.

На початку січня в ефірі одного з телеканалів перший президент України Леонід Кравчук висловив думку, що Україна повинна запропонувати державну автономію (по типу Гонконгу) для Криму, тому що реінтегрувати його в тому вигляді, як було колись, нереально. "Наша мудрість полягає в тому, що ми повинні запропонувати нові підходи до політики на Донбасі і нові, перезапущена політично, підходи в Криму. Якщо ми дійсно хочемо, щоб Крим був з Україною. Я не хочу сказати, щоб він знову повернувся в Україну і був таким, як він був до цього. Це вже не реальне завдання. Але політика повинні бути перезапущено", – заявив Кравчук.

Разом з тим, експерти закликають бути обережнішими в питаннях надання Криму ширшої (чим була) автономії. "Якщо ця автономія надаватиметься кримським татарам – це один розклад, якщо російським військовослужбовцям – це справа інша. Тут потрібно дивитися детально на таку ситуацію", – зазначає Олександр Палій.

При цьому директор центру політичного аналізу "Стратагема" Юрій Романенко зазначає, що в питанні Криму потрібно, в першу чергу, враховувати інтереси України, а не півострова. "Потрібно бути реалістом. Тому що значення має не формальний підхід, а що ми реально отримуємо від того, що якась територія забарвлена нашим кольором", – написав він у себе в facebook.

А поки питання реального повернення Криму залишається лише віддаленою перспективою, Україні, як вважає Олексій Гарань, потрібно сфокусуватися на декількох напрямках в цьому питанні.

"Це робота по збереженню міжнародних санкцій проти РФ. Залучення уваги до прав людини і прав у цілому кримських татар і української меншини в Криму. Позови в міжнародних судах проти РФ. Також необхідне вироблення власної стратегії: ми не повинні підтримувати окупаційну владу в Криму – це і економічні обмеження, і скасування режиму вільної економічної зони та ін. і в той же час повинна бути підтримка – стипендії кримчанам, татарам, щоб перспективна молодь приїжджала в Україну. На Крим повинні працювати спеціальні радіо і ТБ", – сказав він.

При цьому Олександр Палій зазначає, що Україна повинна робити все, щоб Крим обходився РФ якомога дорожче. "Зараз, по суті, Крим виконує важливу місію в тилу ворога – він його вимотує – потрібні пенсії, соціальні виплати, потрібна енергетика, інші витрати. І для нас важливо максимально підвищити ціну для РФ за Крим, а якщо ми будемо співпрацювати, це означає , що ми зменшимо цю ціну, і це суперечить довгостроковим інтересам країни", – сказав він.