"Путін боїться України, адже ми – приклад для інших країн". Інтерв'ю з Олександром Турчиновим

Путін дуже боїться України, бо це приклад для багатьох пострадянських держав, що люди самі можуть визначати, яка влада їм подобається, яка не подобається, сказав Алескандр Турчинов в ексклюзивному інтерв'ю інформаційно-аналітичній програмі "Події тижня" на каналі "Україна". У бесіді політик також розповів про цілі Росії, про нову реформу місцевого самоврядування і про відносини Путіна і Януковича.

Кілька днів тому були підписані Женевські угоди. Чи допоможуть вони Україні стабілізувати ситуацію на Сході – чи це лише своєрідний дипломатичний реверанс у бік Росії?

Женевські переговори не дали відповідь на багато животрепетних запитаннь. Зокрема, нас дуже хвилює тема окупації Росією Автономної республіки Крим, тема провокацій, які відбуваються на Сході України. Але будь-які мирні переговори кращі, ніж війна, і перший крок у цьому напрямку зроблений. РФ змушена була визнати незаконність захоплення приміщень, незаконність дій озброєних терористів. Наскільки щирі ці заяви, покаже час, але ще раз повторю, що будь-які переговори – це вже позитив.

Ну добре, ми впораємося з терористами, які господарюють в східних областях, відведемо наші війська в місця постійної дислокації. А що буде з людьми, які виходили на площу мітингувати?

У цьому й складність, що терористи ховаються за спини людей, які обмануті або російською пропагандою, або перебувають у полоні своїх ілюзій і просто втягнуті в дуже небезпечні і для країни, і для регіонів процеси. Тільки за останній місяць в Донецькій області найбільше падіння обсягів виробництва, і це зрозуміло, адже в таких умовах підприємства не можуть працювати нормально. Головна складність антитерористичної операції в тому, що наші фахівці проводять її дуже відповідально, поетапно. Їх багато критикують за те, що вони нібито нерішуче діють, але це не нерішучі дії, а перш за все відповідальність за життя людей. Головне завдання сьогодні – це захистити людей від величезної кількості зброї, від тих, хто цю зброю взяв. До речі, більшість затриманих в Маріуполі (там сепаратисти штурмували нашу частину. – Авт.) – це люди, які мали судимість або притягалися до кримінальної відповідальності, і це показник. Ми прийняли заяву, підтриману більшістю парламенту, про те, що всі, хто складе зброю, хто покине захоплені незаконно адміністративні будівлі, не будуть переслідуватися в кримінальному порядку. Це буде форма амністії.

Які цілі переслідує Росія – загарбати у нас частину території або захопити всю країну?

Путін дуже боїться України, бо це приклад для багатьох пострадянських держав, що люди самі можуть визначати, яка влада їм подобається, яка не подобається. У нас люди самі змогли змінити владу і усунути від, вибачте, бюджетних годівниць злодійкуватих правителів. І такий приклад дуже лякає Путіна, тому його завдання – не просто захопити частину території, а дестабілізувати повністю ситуацію в країні, усунути від влади український уряд і зробити неможливим існування України, як незалежної держави. Окупанти ніколи не будуть по-батьківськи ставитися до тих, кого вони окупували. Подивіться на наших громадян, які живуть у Криму: у частини населення була ейфорія щодо Росії, зараз ця ейфорія зникає, і відкриваються очі на те, що вони стають людьми другого сорту на землі, де народилися і виросли. Ми не можемо допустити цього, тому спроба дестабілізувати ситуацію на Сході країни, в першу чергу в Донецькій області – це удар по всій Україні, а не тільки по Донбасу. Знищити незалежну Україну – саме таке завдання переслідує режим Путіна.

Чому Росія апелювала і апелює до підписаного у Києві 21 лютого угоди між тодішнім президентом Віктором Януковичем та опозицією, яка не було завізована російським представником?

Їм чимось треба аргументувати свої незаконні дії, ось вони і згадали про документ, підписаний 21 лютого. При його підписанні були присутні і російські представники, але вони відмовилися його підписувати. Тому яке відношення Росія має до документа, який регулює внутрішні відносини в Україні, я не розумію. Нагадаю, що зрив цього договору стався через те, що Янукович замість того, щоб підписати введення в дію Конституції 2004 року (урізання повноважень президента. – Авт.), як і передбачалося цією договором, втік з країни. Тобто на цьому договір фактично завершив своє функціонування. Це фіговий листочок, яким вони хочуть прикрити свої танки, своїх диверсантів, свої провокації. Це несерйозно.

Янукович, який перебуває на території РФ, – це теж одна з можливостей його використовувати, коли, кажучи картковою термінологією, нічим крити?

Екс-президент України став пішаком, маріонеткою в грі Путіна, і дійсно вони використовують його для уявної легалізації своїх дій. Згадайте заяву представника РФ в Раді безпеки ООН, коли вони пояснювали, що ввели війська в Крим на прохання Януковича. Ніхто не прийняв всерйоз ці аргументи, але проте намагаються використати цю краплену карту. Іншого у них нічого немає. При цьому вони до нього ставляться зверхньо і зневажливо, йому жодного разу навіть прес-конференцію в Москві не дозволили провести, тільки на периферії, в Ростові-на-Дону. Бо вважають: це не той рівень, який може кимось всерйоз сприйматися.

Якщо повернутися до питання децентралізації, можливості надання максимально широких повноважень місцевим радам, – наскільки цей процес може бути швидким в наших сьогоднішніх реаліях?

Щоб розширити самостійність регіонів, провести реформи місцевого самоврядування, не треба захоплювати місцеві адміністрації. Ми самі зацікавлені в реформах. Піраміда влади Януковича обвалилася так швидко тому, що при ньому була абсолютизація влади, надмірна централізація. І як тільки центр звалився – в лічені дні звалилася вся система влади. Нам потрібна сильна країна, але вона не може існувати без сильних, самодостатніх регіонів. Ми зацікавлені, щоб розширилися повноваження регіонів, щоб ці повноваження забезпечувалися реальними бюджетними фінансами, щоб не з Києва призначали керівників, яких не сприймають люди, а їх обирали б на місцях. Зокрема, щоб замість адміністрацій, що призначаються з центру, були виконкоми, які формувалися б самими місцевими радами. Відбутися це може досить швидко, але тут, крім законів про зміну параметрів місцевого самоврядування, важливий і конституційний закон. А зміна Конституції вимагає, як мінімум, голосування на двох сесіях. Тому, якщо говорити про повний обсяг реформ, вони можливі вже до вересня-жовтня цього року.

Тобто люди, які зараз стоять зі своїми вимогами у східних регіонах, зможуть отримати реальну владу на місцях до цієї осені?

Ми хочемо, щоб це було не у вигляді фарсу, аби люди заспокоїлися. Головне, що хочу донести і звертаюся до всіх, особливо тих, хто живе на Сході та Півдні нашої країни: ми, так само як і ви, зацікавлені у місцевому самоврядуванні, самостійності в багатьох економічних соціальних питаннях, забезпеченні цієї самостійності фінансово, економічно. Ми зацікавлені, щоб ви самі могли визначати і підтримувати тих керівників, які відповідатимуть за регіони. Тому що позиція "У будь-яких проблемах винен Київ" – це неправильно. Більшість проблем повинні вирішуватися в самих регіонах. Інше питання, що це може відбутися тільки в рамках Конституції, щоб нічого не змінювалося в залежності від того, хто сьогодні президент України – в.о. Турчинов або той, хто прийде через кілька місяців і скаже: "Ні , я знову хочу керувати країною". Я хочу, щоб структура з сильними самостійними регіонами залишилася на століття. Безумовно, без конституційних змін цього досягти неможливо. Але вже сьогодні ми можемо говорити про те, що я підтримаю призначення губернаторів, поки не набули чинності зміни до Конституції, яких запропонують самі жителі Донецької, Луганської області.

Як це фізично зробити: шляхом опитування по телефону, всенародним обранням?

Насамперед нам треба піти від формату штучного протистояння, на яке нас штовхають ті, чиє завдання – не посилення місцевих рад, не статус, скажімо, російської мови. У них завдання – дестабілізувати регіон, дестабілізувати країну. Дуже важливо, щоб наші люди зрозуміли: всі питання ми можемо вирішити спокійно, мирним шляхом, шляхом спілкування, шляхом переговорів. Відкоригувати ті закони, які ми хочемо, щоб вони мали всенародне обговорення. Ті ж зміни Конституції повинні цікавити не тільки вузьке кількість фахівців та експертів чи депутатів, які за них голосують, це перш за все має бути підтримано людьми. Тому перед тим як голосувати, безумовно, матеріали будуть опубліковані для всенародного обговорення. Нам треба переходити від формату протистояння до спільного будівництва нашого спільного дому. І ми побудуємо Україну, якою пишатимуться наші діти. Великдень – це свято віри і любові. Існують справжні цінності, заради яких варто жити, і я дуже хочу, щоб цей світле, добре свято об'єднало всю нашу країну.

Олег Панюта, спеціально для Сегодня.ua