Преса Швейцарії широко висвітлює "човникову дипломатію" Ангели Меркель і Франсуа Олланда і їх спроби під час відвідин Києва і Москви закласти основи дипломатичного вирішення українського конфлікту. Основне питання, в якому думки коментаторів розходяться часом діаметрально, пов'язане з поставками озброєнь Україні, пише портал swissinfo.ch в огляді ЗМІ.
Швейцарська преса аналізує ситуацію навколо України і намагається зрозуміти, наскільки великі шанси на мирне врегулювання найнебезпечнішої військово-політичної кризи в Європі з часу закінчення холодної війни. Крім того, минулого тижня франкомовна "Le Temps" опублікувала на дві смуги інтерв'ю працюють в Женеві російськомовних журналістів з українським корінням Емілії Назаренко та Юрія Обозного під загальним заголовком "Неоднозначний погляд на братовбивчу війну".
В суботу 7 лютого виходить у Берні німецькомовна газета "Der Bund" поміщає також на два розвороту велике інтерв'ю з російськомовним українським письменником Андрієм Курковим під заголовком "Росія занадто могутня, щоб терпіти України". Обидва ці матеріалу містять погляди, як виправдовують позиції Москви, так і критикують їх, даючи тим самим читачам можливість скласти, або ж уточнити, свою власну думку з даної проблематики. Що стосується професійних газетних колумністів і коментаторів, то їхні міркування зосереджені, насамперед, на перспективах мирного врегулювання української кризи.
"Не дати США підлити масла у вогонь"
"Покласти край кошмару" – під таким заголовком публікує свою редакційну статтю впливова бернська газета "Der Bund". На її думку, "без переговорів з Росією вирішення українського питання неможливе. Наслідки ж західних поставок сучасної летальної зброї Україні можуть бути найбільш непередбачуваними. Захід ризикує в цьому випадку стати безпосереднім учасником конфлікту. Крім того, в розряд ймовірних сценаріїв переходить прямий обмін ударами між Росією і Заходом – що насправді просто немислимо".
На думку газети, "Кремль напевно сприйме поставки озброєнь зі США в Україну в якості прямого оголошення війни на свою адресу, і це при тому, що такі поставки насправді абсолютно не допоможуть українській армії. Росія ж продовжить озброювати заколотників на сході України у ще більших масштабах. Наслідком цієї спіралі насильства стане збільшення числа жертв, ще більше горя і страждань, ще більше руйнувань і ненависті".
Оцінюючи бліц-візит до Києва та Москви німецького канцлера А. Меркель і президента Франції Ф. Олланда, бернська "Der Bund" і Цюрихская "Tages-Anzeiger" вказують, що "поєднуючи санкції з діалогом, Ангела Меркель надходить зовсім вірно. Мир в Україні неможливо встановити за одну ніч. Для цього президент Путін, без допомоги якого українські заколотники на сході країни не протрималися б ні дня, повинен кардинально змінити свій політичний курс.
Однак поки ще нічого не говорить про те, що Москва готова зробити такий поворот. Тому зараз необхідно робити ставку на конфіденційні переговори і "торгівлю", при тому, що ніякого нового плану мирного врегулювання створювати не треба, в цій ролі цілком все ще може виступити Мінське угода від вересня минулого року".
На думку газет, цілком "можливе проведення переговорів у форматі "Мінськ-2", в рамках якого "заколотникам" може бути передано більше територій, з урахуванням результатів їх настання в середині-кінці січня. Київ, однак, категорично відмовляється від таких поступок, кажучи, що Україна не готова платити за мир відмовою від власної територіальної цілісності, і що поступки "заколотникам", а значить і Росії, тільки заохотять їх агресивний курс".
У підсумку газети "Der Bund" і "Tages-Anzeiger" приходять до висновку, що "в ситуації, що створилася альтернативи такого роду гірким поступок, а значить і капітуляції Києва, просто немає, а все тому, що Київ не в змозі виграти цю війну. Цьому кошмару потрібно покласти край будь-яку ціну, в тому числі і ціною таких кардинальних політичних поступок. У Києві все ще існує надія на поставки озброєнь зі США, однак такі поставки були б невірним сигналом. Президент Порошенко все ще не залишив думки про військове рішенні і про силове повернення втрачених територій. Однак він повинен подолати себе і сісти з сепаратистами за стіл переговорів – в ім'я людей, що знаходяться зараз під бомбами".
"Європейський шпагат"
Газета "Schweiz am Sonntag" аналізує підсумки поїздки дуету Меркель-Олланд в Київ і Москву і концентрується на проходедшей в Мюнхені чергової міжнародної Конференції з питань безпеки. "Той, хто очікував від німецького канцлера інформації про те, як могло б виглядати реалістичне вирішення української проблеми, був глибоко розчарований. На думку Ангели Меркель, перспективи успіху зараз досить туманні. На думку Франсуа Олланда, якщо той компроміс, який ще належить знайти, не приведе до світу, то почне реалізовуватися інший сценарій, і цей сценарій означає війну".
Газета вказує, що "насправді на сході України давно вже йде саме війна, і ні що інше. Бої за участю наземних військ, артилерійські дуелі, територіальні захоплення і втрати, загибель щонайменше 5 тис. осіб і майже 1,5 мільйона осіб, що стали біженцями, – що це як не повномасштабна регіональна війна. Провал дипломатичної місії європейських важкоатлетів може призвести до жорстокої битві навколо Дебальцевського виступу, який знаходиться під контролем ЗСУ, але з трьох боків оточений військами "бунтівників". Результатом цього зіткнення можуть стати нові тисячі загиблих і поранених як серед військових, так і серед мирного населення".
У цьому випадку так звана "громадянська війна в Україні", метаморфоза, охоче використовується на Заході, перетвориться на повноцінну "війну заступників" за прикладом воєн періоду холодної війни, з тією тільки різницею, що тепер вона буде відбуватися не в далеких Анголі або В'єтнамі, а на східному фланзі Європи. Зараз США вже планують почати поставки озброєнь Києву, при тому, що Росія давно вже поставила "бунтівників" на постачання, забезпечивши їм необмежені поставки зброї та боєприпасів.
Ангела Меркель упевнена, що військовим шляхом цей конфлікт не вирішити, що тут необхідно задіяти тільки дипломатичні засоби. При цьому європейці опиняються перед майже нерозв'язною ситуацією. З одного боку, вони не можуть мовчки проковтнути посягання Росії на територіальну цілісність України. З іншого боку, вони все ще переконані в тому, що "безпека в Європі може бути забезпечена тільки разом з Росією, а не шляхом протидії їй". Крім того, вони повинні постаратися утримати США від підливання масла у вогонь.
Чи можливо поєднати всі ці фактори в рамках одного рішення? На думку газети, якщо до нього додати "ослаблення санкцій проти Росії, а також нові перспективи західної економічної допомоги Києву, то все це могло б внести свій позитивний внесок у боротьбі з військовим пожежею на сході України".
"Військова сила – єдиний важіль"
Іншого погляду дотримується виходить в Цюріху "Neue Zürcher Zeitung", яка вказує, що "і для канцлера ФРН Ангели Меркель, і для міністра оборони Німеччини Урсули фон дер Ляйен військове рішення українського конфлікту є найсуворішим табу. Вони стверджують, що дипломатія і застосування збройного насильства є взаємовиключними методами. Однак насправді все виглядає рівно навпаки. Звичайно, ніхто не тішить себе ілюзією, що Україна, навіть із західного військовою допомогою, здатна перемогти Росію. Вже дуже нерівні сили!
Військова допомога Києву може бути надана тільки з однією реалістичною метою, а саме, послати переконливий сигнал Москві і спонукати її до ведення серйозних переговорів. Економічно і політично Росія нічого не в змозі протиставити Євросоюзу. Нехай московська пропаганда і далі намагається представити київська влада в образі "бандерівців" і "фашистів", але факт залишається фактом: влада в Україні спирається на що відбулися демократичні вибори, результат яких був однозначний. Політичне рішення українського конфлікту давно б уже призвело до зникнення бунтівників.
Тому єдиним важелем тиску, які залишилися в руках у Путіна, є військова сила, яку він, на відміну від Заходу, застосовує без всякого сумніву і жодних докорів сумління, і при цьому вельми успішно. Російський лідер не буде готовий до будь-яких поступок до тих пір, поки він буде впевнений в тому, що такий стан буде існувати і далі. Угоди про перемир'я і припинення вогню можна буде підписувати хоч кожен день, сенсу в них не буде ніякого".
Газета пише далі, що "Москва поставляє сепаратистам системи ППО і танки, постачає її даними розвідки. Фахівці з Росії керують особливо складними системами озброєнь і займаються військовою підготовкою "ополченців". Зі свого боку ВСУ мають на озброєнні абсолютно застарілу техніку, їм не вистачає боєприпасів. Ситуація, в якій перебуває українська армія, день від дня стає все важче. І поки ситуація розвиватиметься саме так, Володимир Путін матиме можливість диктувати умови мирного врегулювання.
Він зможе і далі робити ставку на тактику "шпилькових уколів" і поступового "округлення" завойованих територій. І ось це якраз і не має нічого спільного зі світом в Україні, тобто з тим, чого так відчайдушно домагаються Меркель і Олланд. Той, хто відмовляє Києву в реальної допомоги, той мовчазно погоджується зі сценарієм, у фіналі якого знаходиться капітуляція Києва і його згоду з мирним планом, нав'язаним йому ззовні, після чого переговори про майбутні обрисах України будуть вести Москва і Берлін через голову Києва", – резюмує "NZZ".
Огляд наданий "Сегодня.ua" порталом swissinfo.ch.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми