— Після анексії Криму Ваші виборці опинилися в іншій країні. Чи підтримуєте Ви зв'язок з Вашим округом, і що переживають зараз люди, які свого часу надали Вам свою довіру як депутату?
— Останній раз я була в Криму з серією робочих поїздок в грудні минулого — березні цього року, ще до анексії Криму. Я спілкувалася з людьми, питала їх про те, що вони думають про ситуацію в країні. Ви знаєте, люди були просто розгублені і дезорієнтовані подіями, що відбуваються. Найбільш яскравою емоцією був страх, причому не перед міфічними "бандерівцями", про які вела мовлення російська пропаганда, а перед невідомістю і непередбачуваністю подій. Ця дезорієнтація і пасивність української влади призвела до того, що люди повірили в міф про те, що з Росією їм буде краще жити.
Безпосередньо перед цим псевдореферендумом я звернулася до громадян у своєму окрузі в Феодосії, закликаючи їх не брати участі в цьому фарсі, не голосувати. Я пояснювала, що Україна ніколи не погодиться на втрату частини свого суверенного права, не визнає цю анексію і весь світ. Після моїх заяв і декількох знакових голосувань у Верховній Раді кримська влада оголосила мене персоною нон грата.
— Чи вважаєте Ви, що Україна якимось чином могла не допустити проведення референдуму?
— Моя команда в Криму впродовж березня постійно тримала зв'язок з українськими військовими частинами на території Феодосії, які були в оточенні так званих зелених чоловічків. Ми допомагали як могли, оперативно реагували на всі їх запити, поставляли в частині все необхідне. І найчастіше питання, який я тоді чула — це було питання до української влади: чому керівництво України вичікує і нічого не робить, чому влада не думають про своїх співвітчизників у Криму і не приймають рішень? Чому немає ніяких команд і розпоряджень від військового керівництва? Тоді я говорила про це спікеру та в.о. Президента Турчинову, говорила про це в Парламенті.
Відразу після анексії, в Криму Росія швидко і популярно роз'яснила всім жителям, що в нових умовах їм сумніватися вже не буде дозволено. Раніше банківських і господарських механізмів запрацювала інформаційна машина, були жорстко встановлені законодавчі норми в питаннях суспільної діяльності, політичних акцій та можливості хоча б заявити про свою незгоду з формулюванням "анексія".
Спрацювала горезвісна мишоловка, яка завжди присутня там, де з'являється безкоштовний сир.
Кримчани побачили швидкі зовнішні зміни. Наприклад, відразу збільшили пенсії і зарплати військовим, оновили пожежний автопарк, видали нову форму за стандартами Російської Федерації. Швидко поміняли міліцію на поліцію, терміново ввели в обіг російські рублі. З усією очевидністю, це безумовно був заготовлений і пророблений план.
Але найтрагічніше це те, що тисячі наших співвітчизників, громадян України, були кинуті українськими властями один на один зі своїми проблемами і бідами. Вони змушені були якось пристосовуватися до політики Росії в Криму. Адже ніхто не пояснював людям, що за всіма обіцяними благами прийде підвищення цін, погіршення постачання, відсутність води, провал курортного сезону і проблеми з економікою. Але головне, люди змушені звикати до нових умов життя мовчки.
— З якими проблемами зараз зіткнулися кримчани? Як Україна їм могла б, на Ваш погляд, допомогти?
— В Криму склалася унікальна ситуація, коли на одній території діють два правових поля. Будь-які дії будь-якого громадянина потрапляють під дві юрисдикції. Виходить дуже багато колізій. Кожен житель Криму і Севастополя змушений адаптуватися, а це значить, отримувати російський паспорт і відразу ставати порушником міграційних законів двох країн. З'явилося і багато прямо обмежують свободу переміщення проблем. Наприклад, російська влада зажадали, щоб всі машини з українськими номерами в Криму були перереєстровані на номери Російської Федерації до початку січня 2015 року. Хто не перереєстровує номера і не зніме машину з реєстрації в Україні — той при перетині кордону з Україною потрапляє під статтю "Крадіжка автомобіля", а транспортний засіб буде вважатися в угоні. Така дилема фактично перешкоджає поїздкам більшості жителів півострова в Україну. І подібні проблеми побутового характеру зустрічаються на кожному кроці, а звернутися за допомогою фактично немає до кого.
Величезна кількість проблем у людей з веденням бізнесу, оформленням документів, пов'язаних з власністю, земельними питаннями. Причому, із закінченням т. зв. перехідного періоду в Криму ці проблеми придбають загрозливий характер, оскільки повсюдно будуть зіштовхувати наших громадян із заборонами російського законодавства. Через це багато кримчан знаходяться в пригніченому стані, особливо молодь і школярі, які протягом усього свого життя виховувалися і жили з думкою, що Україна — їх Батьківщина. А зараз у віці максималізму, в перехідному періоді свого життя вони розгублені, а головне їх вчителі, яким вони ще вчора довіряли, не можуть їм пояснити, чому у них раптом помінялася Батьківщина.
Сьогодні в Криму ейфорія від першого захвату під загальним психологічним назвою "почнемо жити заново" проходить. Більш того, люди вперше за багато років зіткнулися з агресивною пропагандою, цензурою і обмеженням громадянських свобод. Адже по суті, більшість думаючих людей на півострові хотіли того ж, чого хотів щирий Майдан, а саме оновлення та чистоти влади, повернення в нашу країну її величності Справедливості. Багато вже розуміють, що сталася трагедія і залишається тільки виправдовувати подію тим, що все обійшлося без війни як на Донбасі.
Сказати, що всі мої виборці як і раніше підтримують мою наполегливу позицію повернення Криму в Україну, я не можу. Більш того, деякі висловлюють явне невдоволення, і навіть агресію, але я не ображаюся. Я знаю, що популізму з кожним днем стає все менше, а час все одно розставить всі крапки над i. Я, як і раніше, вважаю себе зобов'язаною допомагати тим, хто довірив мені свій голос, я буду продовжувати допомагати тим, хто потребує врегулювання своїх проблем у цій складній обстановці, яку я називаю окупацією.
Навесні цього року, коли почалися випуски в школах і вишах Криму, я отримувала безліч запитань від виборців з приводу утворення, отримання дипломів, вступу до вузів. Я тоді виступила в Парламенті із закликом вирішувати всі ці питання на рівні Міністерства освіти України.
Я виступала на засіданні Парламенту та вносила пропозицію створити орган при Кабінеті Міністрів, який би займався всіма питаннями Криму. Але, на жаль, на всі мої численні вимоги влада реагувала лише порожніми обіцянками.
На сьогоднішній день немає жодної стратегії щодо повернення Криму. Всі обмежуються лише деклараціями, що Крим — українська. Найголовніше, немає розуміння того, що Крим — це не просто шматок території, це перш за все люди, які в силу непереборних обставин потрапили у важку ситуацію вибору без вибору. Немає ніякого розуміння, як захищати українських громадян у Криму, які зберігають українські паспорти, хочуть зберегти громадянство, але при цьому просто люблять своє Крим, край в якому вони народилися і виросли. І вже зовсім дико спускати тему повернення Криму в русло національної приналежності і протистоянь.
— Як Ви вважаєте, наскільки ефективний Закон "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованої території України"?
— Хотіла б підкреслити, що початковий варіант Закону про окуповані території був просто жахливий. Крим ставав резервацією, жителі материкової України не мали права в'їжджати, кримчани — виїжджати. Все тільки з дозволу МВС та СБУ. Цей Закон був скопійований з абхазького і ніяк не адаптований до наших реалій. Я і інші депутати вносили багато поправок, і, слава Богу, завдяки цим поправкам, вдалося прибрати з цього документа найсуперечливіші і згубні статті. Нагадаю, що Закон прийнятий з порушеннями регламенту, без висновків профільного комітету. Пройшло вже півроку і, повинна підкреслити, що на сьогодні Закон недосконалий і не відповідає потребам ні держави Україна, ні кримчан.
Ви тільки подивіться, які пробки з машин скупчилися на в'їзді на півострів, скільки людей страждають тільки через чиновницького бездушності.
Я також вважаю, що вищезгаданий Закон посилає політично невірний сигнал. Текст містить численні приховані норми, які буквально волають про те, що кримчани і севастопольці — більше не громадяни України, а кримський бізнес — не український бізнес. Це політично короткозоро і морально неприйнятно — направляти нашим співвітчизникам у Криму такі послання від Верховної Ради України.
Я впевнена, що Кабінет Міністрів України повинен прийняти Національну стратегію щодо захисту українських громадян — жителів Криму, по їх соціальної та економічної підтримки, збереження та захисту всіх об'єктів (економічних, культурних), які були і залишаються власністю України, і, як наслідок, по поверненню території Криму.
— Ви — член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи. Як в ПАРЄ обговорюється "кримське питання"? Яка позиція України в цій організації?
— У вересні на спільній конференції Альянсу європейських консерваторів і реформістів та Групи європейських демократів я обговорювала зі своїми європейськими колегами проблему парламентського представництва жителів Криму у Верховній Раді України. Я пояснила їм, що чинна влада фактично нічого не робить для того, щоб ті кримчани, які зберегли своє українське громадянство і хочуть проголосувати на майбутніх виборах Верховної Ради України, змогли це зробити. Європейців обурив і глибоко стурбував той факт, що українські власті погодилися з тим, що Крим не буде представлений в Парламенті нарівні з іншими українськими регіонами. Адже це, фактично, пасивна підтримка анексії.
За нашою з європейськими колегами домовленості це питання обговорювалося і на Бюро ПАРЄ. Я порушувала це питання в залі Асамблеї і під час дебатів, і на моніторинговому комітеті.
Зараз багато політиків роблять популістські заяви, що коли Україна заживе заможно, Крим одумається і повернеться до нас. Потрібно бути реалістами — до тих пір, поки не буде проводитися цілеспрямована робота щодо повернення Криму — нічого не станеться. Тим більше, не можна копіювати російські методи і дражнити людей подачками у вигляді великих пенсій. Краще, частіше задавати питання, чому російська еліта воліє, відпочивати, лікуватися і навчати своїх дітей у Європі, чому вони саме в благополучних країнах купують собі будинки і перевозять туди родини.
Дуже важливо проводити активну інформаційну, просвітницьку та культурну роботу. Те, що сталося з Кримом — це безпрецедентний випадок. Ми повинні продумати і розробити нові норми і новаторські рішення, щоб врегулювати ці складні взаємини. Міністерства повинні консолідувати інформацію про ці проблеми, Мін'юст повинен давати юридичні відповіді в законодавчому полі. І, повторюся, має бути Національна стратегія повернення Криму з відповідною інформаційною підтримкою.
— Як Ви вважаєте, що дадуть Україні зараз парламентські вибори?
— Я вважаю, що результатом цих виборів має стати повне представництво всіх регіонів України в парламенті. Тому що, якщо не проголосує Крим, не проголосує Донбас, то це призведе лише до зростання взаємної недовіри, відчуженню і до ескалації конфлікту.
Найяскравіші поборники демократії повинні пам'ятати, що демократія тому успішна, що здатна до саморегуляції. Для того, щоб система працювала, в Парламенті повинні домовлятися мирно всі регіони, всі групи населення, всі великі політичні сили. Штучне обмеження представництва "неправильних", "поганих" регіонів буде ламати систему і штовхати нас у вир нових революцій і протистоянь.
Саме тому я вважаю помилкою те, що кримчани не отримали можливості голосування, скажімо, в Херсонській області. Що тепер думатимуть наші співгромадяни в Криму про український уряд? Невже кримчани більше не цікаві Україні? І який меседж ми посилаємо всьому світу — що Київ визнає втрату Криму?
Сьогодні зрозуміло, що влада вирішила провести вибори не в найкращий для країни час. На Сході країни йде війна, що позбавляє живуть там наших співгромадян можливості взяти участь у виборах. Через цієї війни Україна "з'їдає" падіння економіки і скорочення робочих місць. Попереду зима, для якої, як визнає сама Уряд, країні не вистачає газу, а значить, без тепла залишаться будинки і квартири українців.
Замість того, щоб активно боротися з наслідками збройного конфлікту, реформувати економіку, боротися за повернення Криму, всі політичні сили знову зайнялися передвиборною агітацією і боротьбою за владу.
Коль скоро нам нав'язали цю боротьбу, ми не вправі стояти осторонь. Оскільки у мене немає можливості відзвітувати і отримати мандат довіри у своїх виборців у Криму, я вирішила йти на вибори з опозицією. Схід і Південь країни, анексувати Крим повинні отримати своїх представників у вищому законодавчому органі країни.
Нова Верховна Рада обов'язково повинна простягнути руку допомоги всім кримчанам. Парламент зобов'язаний ухвалити закони, які захистять інтереси громадян української держави на півострові. Тому в новому Парламенті я має намір зосередити свої зусилля на розробці тих законопроектів, які будуть захищати права українських громадян у Криму, а також сприяти поновленню українського суверенітету на півострові.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми