Реформа держслужби: що і навіщо змінюється для чиновників в Україні

Завдання реформування держслужби уряд включив до свого Плану першочергових кроків на поточний рік. Воно ж є одним із пріоритетів проекту Стратегії реформування державного управління на 2016-2020 рр. Після довгої і наполегливої боротьби було ухвалено новий закон "Про державну службу", який набув чинності 1 травня. У всіх цих документах держслужба розглядається тільки як бюрократична діяльність: якими мають бути службовці, як організовувати їх роботу тощо.

Тим часом в провідних демократичних державах держслужба будується і розвивається з усвідомленням того, що вона пов'язує державну посаду, державного службовця і громадянина, обслуговувати якого покликана держава. У такому контексті держслужба є участю громадян у здійсненні цілей і функцій держави у вигляді виконання обов'язків і повноважень за посадою в державному органі. Ключовим тут є слово "виконання", яке означає не просто роботу, вимірювану часом, відведеним на неї, або кількістю підготовлених документів, а формування взаємовідносин між державою і суспільством. Держслужбовець служить державі, суспільству, закону, а не "своїм" начальникам.

Фактично, йдеться про те, що необхідно сформувати нову культуру державної служби. Але для того, щоб з'явилися нові звички, спочатку потрібно довго і наполегливо займатися формальною регламентацією, формалізацією нової моделі поведінки, яка заохочується. Потрібно займатися відпрацюванням структур і технологій управління держслужбою як складною системою. Потрібно міняти систему, яка стримує навіть найпросунутіших і найталановитіших людей. Домагатися появи зовсім іншого ставлення до держслужби і до кваліфікації держслужбовців, від яких багато в чому залежить все наше життя.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Нові рамки держслужби

У новому законі "Про державну службу" визначено, що така служба – це публічна, професійна, політично безстороння діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави.

Дія цього закону не поширюється на велике число керівників і працівників державних організацій. Зокрема, на:

• президента України, голову його Адміністрації та його заступників,
• членів Кабінету міністрів і заступників міністрів;
• голів і членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, Національного агентства з питань запобігання корупції, Рахункової палати, Центральної виборчої комісії тощо;
• секретаря РНБО та його заступників; голови Фонду держмайна і його заступників;
• народних депутатів України;
• службовців Національного банку;
• депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування;
• суддів і прокурорів;
• працівників державних установ і організацій, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;
• військовослужбовців і працівників правоохоронних органів.

Логіка законодавця, які зробили ці винятки, зрозуміла, та й у багатьох країнах подібні службовці не потрапляють до категорії державних. Але потрібно враховувати, що від якості їх роботи у громадян багато в чому і формується ставлення до своєї держави, що негатив по відношенню, наприклад, до суддів та працівників НБУ в суспільстві може бути невиправдано розповсюджений на держслужбовців.

Закон розмежовує адміністративні та політичні посади. Чиновники вищого рангу більше не зможуть бути членами політичних партій.

Вступ на держслужбу тепер здійснюється тільки за результатами конкурсу.

Обіцяно підвищення до 2018 р. мінімальної заробітної плати службовця до двох мінімальних зарплат в країні. У перспективі основну частину зарплати службовця повинен становити посадовий оклад, а не надбавки і премії, як зараз.

Введено обмеження терміну перебування на посаді – не більше 10 років.

Передбачено скорочення загальної кількості держслужбовців на 30%.

У міністерствах з'являться (орієнтовно на початку 2017 р.) державні секретарі, який керуватиме роботою їх апарату. Призначення на цю посаду буде конкурсне і, за ідеєю, держсекретар не змінюватиметься при зміні міністра.

Держслужбовців розділять на три категорії:

• "А" – вищий керівний апарат (держсекретарі, керівники апаратів держорганів, голови обласних і районних адміністрацій);
• "Б" – керівники управлінь і підрозділів;
• "В" – всі інші.

Реалізація реформи держслужби

Для того, щоб проводити повноцінну реформу держслужби, крім базового закону про неї, необхідно ухвалити ще кілька підзаконних актів і три комплексних закони: новий закон про Кабмін, про Центральні органи виконавчої влади та про службу в органах місцевого самоврядування. Так, перший з них повинен остаточно сформувати систему відносин в державному апараті і відокремити держслужбу від політики.

Незважаючи на те, що законопроект про держслужбу довго обговорювався, відразу після його ухвалення почали говорити про те, що до закону треба вносити корективи. З'явилося кілька відповідних законопроектів, парламент у першому читанні поки що підтримав один з них – №4370-1 від 15.04.2016 р У ньому пропонується, зокрема, уточнити порядок призначення і звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій, а також перевести ці посади з категорії "А" до "Б".

У кулуарах тривають заворушення, пов'язані з появою в штаті міністерств держсекретарів. Тепер міністр може впливати тільки на призначення членів політичного блоку команди міністерства, тобто своїх заступників, а також затвердити структуру і чисельність апарату. Сам апарат, організація кадрових конкурсів і призначень, переходять у відання держсекретаря, який призначається на п'ять років в результаті незалежного від міністра відкритого конкурсу і може бути знятий за клопотанням міністра у випадках, вичерпний перелік яких наведено в законі. Багато хто вважає, що таким чином в міністерстві створюються умови для виникнення двовладдя. Вважається, що це питання має бути врегульовано в новому законі про Кабмін.

Поки що ж в парламенті зареєстрований законопроект №5028 від 12.08.2016 р. Він позбавляє держсекретаря частини повноважень, а саме: пропонується повернути міністру функцію призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного міністерства. І це логічно, тому що дані повноваження є невластивими для держсекретаря.

Для того, щоб у реформи держслужби з'явився істотний для суспільства результат, потрібно перестати обманювати самих себе і визнати, що цього не станеться, якщо не дати можливість держслужбовцям легально отримувати гідну винагороду за свою працю. І не треба займатися популізмом, запитуючи, як можна платити багато чиновникам, якщо так мало отримують вчителі і лікарі. Те, що вони отримують мало, безумовно, ганьба для країни. Але вони не отримуватимуть більше, поки в країні не зміниться система держуправління. Реформувати ж її можуть тільки кваліфіковані та мотивовані люди, які не з'являться в помітній кількості на держслужбі при нинішніх зарплатах.

Градації держслужбовців

Для державних службовців в Україні вводиться нова система ранжирування:

• хто обіймає посади категорії "А" – 1-3 ранг;
• категорії "Б" – 3-6 ранг;
• категорії "В" – 6-9 ранг.

Кабмін встановить порядок присвоєння рангів і співвідношення між рангами державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями. Робиться це для випадків переводу людей з однієї служби на іншу.

Системи ранжирування чиновників існують давно, у багатьох країнах вони використовуються і зараз. Головна причина їх живучості полягає в тому, що вони реально допомагають упорядкувати державну службу і мотивувати людей. Системи ці дуже сильно розрізняються. Рекордною за складністю і масштабністю зараз можна вважати систему класних чинів, що діє в Росії, яка перевершила навіть Табель про ранги, що існував в Російській імперії. У ній 15 класних чинів федеральної державної цивільної служби, з якими співвідносяться військові та спеціальні звання, класні чини юстиції і прокурорських працівників.

Табель про ранги Російської імперії (станом на 1917 р.)

Примітка. Починаючи з 9-го класу, чиновник отримував особисте дворянство. Право на спадкове дворянство купувалося на військовій службі отриманням чину полковника (6-й клас), а по цивільному відомству – чину 4-го класу (дійсний статський радник).

В економічно розвинених демократичних країнах з чинами простіше. Складна система використовується хіба що у Франції, відомій своїми бюрократичними порядками. Там встановлена єдина табель класифікації персоналу, посад і чинів як для центральної державної служби, так і для місцевої служби. Тому чиновник має право перейти з центральної державної служби до місцевої зі збереженням свого посадового становища (рангу).

У США немає єдиної державної служби. Вона розділена за адміністративно-територіальним принципом на безліч автономних систем. Найважливіша, з державно-правової точки зору, федеральна громадянська служба складається з ряду адміністративно-управлінських структур, правова основа яких збігається лише частково. Існують і так звані виключені федеральні служби: закордонна, ФБР, ЦРУ тощо.

За характером своєї роботи і посадовим статусом все цивільні службовці Великої Британії розділені на категорії, групи і розряди. Для всіх їх існують кваліфікаційні вимоги та посадові обов'язки.

Особи, які перебувають на державній службі в Німеччині, поділяються на три групи: чиновники, службовці та робітники. Чиновники діляться на чотири ранги: нижчий, середній, підвищений і вищий. В рамках кожного рангу є кілька посад від нижчих до вищих, що дає можливість просуватися службовою драбиною.