Гучні справи світового масштабу: ТОП-6 політичних в'язнів Росії

25 серпня світові ЗМІ підірвала новина про те, що Північно-Кавказький окружний військовий суд в Ростові-на-Дону (РФ) виніс обвинувальний вирок щодо українського режисера Олега Сенцова у справі про нібито підготовку терактів у Криму. Сенцов був засуджений до 20 років колонії суворого режиму. Він визнаний винним у створенні терористичного співтовариства і керівництві їм, двох терористичних актах і приготуванні ще одного теракту, замаху на придбання вибухових пристроїв, незаконному зберіганні вогнепальної зброї та боєприпасів організованою групою. Другий підсудний Олександр Кольченко визнаний винним в участі у терористичному співтоваристві, співучасті в терористичному акті. За сукупністю злочинів йому присуджено покарання у вигляді 10 років ув'язнення у виправній колонії суворого режиму.

Вирок російського суду викликав бурю обурення в різних правозахисних організаціях світу, а експерти в один голос твердять – рішення політичне.

Сегодня.ua зібрала найяскравіших в'язнів Росії, які постраждали через свою громадянську позицію.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Олег Сенцов

 Фото: AFP

Український режисер. Народився 13 липня 1976 року в Сімферополі. З 1993 року по 1998 рік навчався в Київському державному економічному університеті. Володів комп'ютерним клубом в центрі Сімферополя.

У 2011 році на виручені гроші зняв свій перший фільм "Гамер", сюжет якого оповідає про геймера, який посів друге місце на чемпіонаті світу. Бюджет картини склав 20000 доларів США. Всі ролі актори виконували безкоштовно. Прем'єра відбулася в сімферопольському кінотеатрі "Космос" і зібрала повний зал глядачів. Після випуску фільму Олег закрив свій комп'ютерний клуб.

"Гамер" був представлений на Роттердамському кінофестивалі, також він був нагороджений призом Гільдії кінознавців і кінокритиків на фестивалі "Дух вогню" у Ханти-Мансійську. На 3-му Одеському міжнародному кінофестивалі картина Сенцова була удостоєна спеціального диплома журі. У травня 2012 року "Гамер" отримав приз 1000 доларів США на 3-му міжнародному кінофестивалі у Трускавці.

У липні 2013 року Сенцов приступив до зйомок нового фільму "Носоріг" про дітей 1990-х років. Бюджет фільму склав 1 млн доларів США, з яких 43% суми було виділено урядом України.

Олег Сенцов був активістом Автомайдану. Під час кримської кризи підтримував рух за єдину Україну, купував і розвозив продукти і предмети першої необхідності українським військовим частинам в Криму, які були заблоковані. 11 травня 2014 Сенцов вийшов на акцію протесту в Сімферополі, пізніше в цей день він був затриманий Федеральною службою безпеки Російської Федерації за підозрою в тероризмі. Через деякий час Сенцова перевезли до Москви, в слідчий ізолятор в Лефортово.

Сенцова і його соратників у ФСБ звинуватили в тому, що вони є членами "Правого сектора". Втім, у самому руху цю інформацію спростували. За версією ФСБ, основною метою підозрюваних було вчинення диверсійно-терористичних актів у Сімферополі, Севастополі та Ялті; зокрема, вибухи в ніч з 8 на 9 травня 2014-го саморобних вибухових пристроїв біля "меморіалу Вічного вогню" і пам'ятника Леніну в Сімферополі, а також підпали офісів громадської організації "Російська громада Криму" та представництва партії "Єдина Росія" у Сімферополі 14 і 18 квітня 2014-го.

Варто відзначити, що на захист Олега Сенцова виступили ряд міжнародних організацій, багато представників кіномистецтва зробили публічні заяви в підтримку колеги.

Так, 19 серпня 2015 року Європейська кіноакадемія відправила лист президентові РФ Володимиру Путіну та керівникам силових відомств Росії, в якому зажадала негайно звільнити Сенцова. Послання підписали режисери Анджей Вайда, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі, Акі Каурісмякі, Майк Лі.

Російський Кіносоюз звернувся до ФСБ з вимогою звільнити Олега Сенцова, з подібними вимогами виступив Національний союз кінематографістів України, Конфедерація спілок кінематографістів країн СНД і Балтії, Європейська кіноакадемія. Під час 67-го Каннського міжнародного кінофестивалю стенди кіноринку були обвішані портретами Сенцова.

"Міжнародна амністія" назвала арешт Сенцова незаконним. 23 травня в Києві, Одесі та Львові відбулися акції протесту біля посольства і консульств Росії з вимогами звільнити Олександра Кольченко, Олега Сенцова та інших затриманих активістів.

10 червня 2014-го кінорежисери Педро Альмодовар, Вім Вендерс, Агнешка Холланд, Майк Лі, Кшиштоф Зануссі, Анджей Вайда, Кен Лоуч та інші закликали президента Росії Володимира Путіна і ряд вищих посадових осіб гарантувати Сенцово безпеку, оприлюднити його місцезнаходження, пред'явити йому чіткі обвинувачення або звільнити, а також провести прозоре розслідування його затримання.

28 червня 2014-го під час церемонії закриття Московського міжнародного кінофестивалю глава Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач звернувся до Володимира Путіна з проханням сприяти звільненню Олега Сенцова; до звернення приєднався президент фестивалю Микита Міхалков.

10 вересня 2014-го голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко повідомив про те, що Олег Сенцов поряд з льотчицею Надією Савченко та заступником голови УНА-УНСО Микола Карпюк числяться в списках затриманих громадян України, які були викрадені або незаконно утримувалися, або переслідувані, обмін якими передбачений після досягнення Мінських домовленостей.

9 жовтня 2014-го місія Управління Верховного комісара ООН з прав людини на Україні оприлюднила доповідь, в якій зазначила, "що Сенцов за його власними словами піддавався тортурам".

Олег Сенцов виховує двох дітей: доньку Аліну (2002) і сина Владислава (2004), який хворий на аутизм.

Олександр Кольченко

Фото: AFP

Олександр Кольченко народився 26 листопада 1989 року в Сімферополі. Навчався на менеджера з туризму, одночасно працював вантажником на пошті і в поліграфії. Під час навчання брав участь у кампаніях проти платної освіти і за автономію університетів.

Кольченко є прихильником анархізму, антифашизму та інтернаціоналізму. У Криму відомий під прізвиськом "Тундра". Він займався на півострові громадською діяльністю, брав участь у антифашистському русі і допомагав російським антифашистам. Брав участь у підтримці працівників "Кримтролейбус", які захищали свої права.

У лютому 2014 року брав участь в екологічній акції проти будівництва великого порту в Західному Криму підприємцями з Китаю. Під час кримської кризи був прихильником єдиної України.

16 травня 2014 Олександр був затриманий співробітниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації в центрі Сімферополя, коли перебував там разом з друзями – Геннадієм Афанасьєвим та Олексієм Чирній. Через деякий час їх також перевезли до Москви, в слідчий ізолятор в Лефортово.

Надія Савченко

Фото: svoboda.org

Українську льотчицю Надію Савченко в РФ звинувачують у вбивстві російських журналістів. Дівчина перебуває під вартою з 8 липня 2014 року. Савченко стверджує, що її спершу відвезли в Луганськ, а потім в Красний Луч, після чого транспортували в Богучар Воронезької області Росії. За словами сестри Савченко, Надію вивозив особисто "міністр оборони" "ЛНР".

У той же день, 8 липня, президент Петро Порошенко дав розпорядження Міністерству закордонних справ і Генеральній прокуратурі вжити заходів щодо повернення Надії Савченко, "захопленої терористами" і "незаконно вивезеної в Російську Федерацію", в Україні.

За словами самої Савченка, її вивезли з мішком на голові і в наручниках. На території РФ викрадачі передали її "особам у камуфляжній формі". 29 жовтня другий адвокат Савченко Микола Полозов повідомив, що після перегляду телепередачі Савченко заявила, що упізнала в лідері самопроголошеної "ЛНР" Ігорі теслярських одного зі своїх викрадачів, який керував її передачею співробітникам ФСБ на кордоні України та Росії.

30 жовтня 2014-го Генеральна прокуратура України звинуватила Ігоря Плотницького і громадянина РФ Олександра Попова у викраденні Надії Савченко. Згідно з інформацією відомства, 17 червня 2014-го вони вчинили напад на батальйон "Айдар", захопили в полон Савченко і вивезли льотчицю в Луганськ, де кілька днів її допитували в будівлі обласного військового комісаріату, і 23 червня Надію з озброєним супроводом вивезли з України. Справу порушено за частиною 3 статті 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), частини 2 статті 258 (терористичний акт) і частини 3 статті 332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон України).

Суд у справі Надії Савченко триває.

Михайло Ходорковський

Фото: Вікіпедія

Російський підприємець в 1997-2004 рр. був співвласником і головою нафтової компанії Росії "ЮКОС". Заарештований за звинуваченням у розкраданнях і несплаті податків 25 жовтня 2003 року. На момент арешту був одним з найбагатших людей у світі, його статки оцінювалися в 15 млрд доларів. У 2005 році був визнаний російським судом винним у шахрайстві та інших злочинах. Компанія "ЮКОС" піддалася процедурі банкрутства. У 2010-2011 роках був засуджений за новими обставинами: з урахуванням наступних оскаржень загальний строк, призначений судом, склав 10 років і 10 місяців.

Рішення суду отримало суперечливу оцінку з боку російської та міжнародної громадськості: одні вважали Ходорковського справедливо засудженим, інші – в'язнем совісті, переслідуваним за політичними мотивами.

"Міжнародна амністія" привласнила Ходорковському і його колезі Платону Лебедєву статус "в'язнів совісті". Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, винесеному в травні 2011 року, угледів процедурні порушення при арешті, встановив факти приниження людської гідності при утриманні під вартою в ході попереднього та судового слідства, розгляді скарг на утримання під вартою. При цьому ЄСПЛ визнав, що незаперечних доказів політичної мотивації влади в кримінальному переслідуванні Ходорковського представлено не було.

12 листопада 2013-го Ходорковський, провівши в ув'язненні більше 10 років і не визнавши своєї провини, направив президенту РФ прохання про помилування у зв'язку із сімейними обставинами.

19 грудня 2013-го Володимир Путін на щорічній прес-конференції заявив, що Ходорковський, згідно з його проханням, найближчим часом буде помилуваний. На наступний ранок, 20 грудня, Путін підписав указ про помилування, звільнивши його від відбування покарання. У той же день Ходорковського вивезли з колонії в Карелії в Санкт-Петербурзький аеропорт, а далі німецьким літаком до Берліна.

Після звільнення він оселився з родиною у Швейцарії, де отримав посвідку на проживання. У Женеві на ім'я Ходорковського зареєстровано декілька компаній. У 2014 році бізнесмен оцінював свій стан в 100 млн доларів.

Здобувши свободу, Ходорковський спочатку планував сконцентруватися на громадській, правозахисної діяльності і не збирався займатися російською політикою. Однак 20 вересня 2014 з Парижа вперше заявив про свої президентські амбіції – з метою проведення конституційної реформи в Росії.

В'язні "Болотної справи"

Фото: gorod48.ru

"Болотна справа" – таку назву отримало кримінальне провадження, що розслідується Слідчим комітетом РФ про передбачувані масових заворушеннях (ст. 212 КК РФ) і випадки насильства щодо представників органів правопорядку (ст. 318 КК РФ), що нібито мали місце під час акції протесту – "Маршу мільйонів" 6 травня 2012-го – на підході колон протестуючих, які рухалися по Великій Якиманці, до місця заключного мітингу на Болотній площі.

Справа відомо як найбільше кримінальну справу проти учасників протестного руху в Росії 2011-2013 років. Воно неодноразово критикувалося за різні судові та правові порушення законів РФ, ряд оглядачів оцінюють процес як "політичний".

До роботи у справі було залучено близько 200 слідчих, в якості свідків було допитано понад 1,3 тис. осіб, переважна більшість з них – співробітники правоохоронних органів. Потерпілих більше п'ятдесяти, цивільних осіб серед них немає.

Були проведені обшуки у лідерів опозиції Олексія Навального, Сергія Удальцова, Ксенії Собчак, Бориса Нємцова, Іллі Яшина і Петра Верзілова.

Станом на жовтень 2012 року у справі про заворушення на Болотній площі в Москві було заарештовано 12 осіб, троє перебували під підпискою про невиїзд, один – під домашнім арештом, один – оголошений у розшук. Всього в листопаді 2012 року в рамках справи у протиправних діях звинувачувалися 17 учасників протестної акції 6 травня, до січня наступного року їх кількість збільшилася до 19. На кінець квітня 2013 року в рамках "болотного справи" проходило вже 28 обвинувачених.

До кінця лютому 2014 по справі про заворушення на Болотній площі 9 осіб були засуджені до реальних термінів ув'язнення, один – засуджений умовно, 10 осіб перебували під арештом, ще 5 – під підпискою про невиїзд, один – під домашнім арештом, один перебував у розшуку, одна людина в січні 2013 року наклав на себе руки, отримавши відмову в наданні політичного притулку.

Олексій Навальний

Олексій Навальний. Фото: Вікіпедія

Опозиційний діяч, юрист, колишній член ради директорів компанії "Аерофлот" і автор одного з найрейтинговіших суспільно-політичних блогів в "Живому Журналі" Олексій Наваальний не раз ставав мішенню російських слідчих. Відомий своїми публікаціями про корупцію в Росії. Творець і керівник проекту "розпис", заявленою метою якого є боротьба з корупцією, а також інших проектів схожої спрямованості ("РосЯма", "РосЖКХ").

C 17 листопада 2013-го очолює Центральна Рада ліберальної політичної партії "Партія прогресу".

Брав участь у виборах мера Москви 2013 року, на яких програв у першому турі Сергію Собяніну, набравши 632697 голосів (27,24% від загального числа проголосували) і посівши 2-ге місце.

З кінця 2000-х років проходить обвинуваченим, свідком і підслідним по ряду кримінальних, адміністративних і арбітражних справ. 18 липня 2013-го визнаний Ленінським районним судом міста Кірова винним у розкраданні майна державної компанії "Кировлес" і засуджений до п'яти років колонії загального режиму. Узятий під варту в залі суду і поміщений у СІЗО, проте вже наступного дня Кіровський обласний суд змінив запобіжний захід на підписку про невиїзд, внаслідок чого Навальний був звільнений. Прихильники Навального, а також найбільші правозахисні організації, ряд експертів та іноземних держав засудили вирок, назвавши його політично вмотивованим. Згідно з даними Левада-Центру, 46% опитаних росіян пов'язують переслідування опозиціонера з його антикорупційною діяльністю, а 32% респондентів вважають, що його судили "у зв'язку з його незаконними діями на посту радника губернатора Кіровської області". Своє ставлення до вироку на зустрічі з учасниками форуму "Селігер" висловив президент РФ Володимир Путін, назвавши його "дивним". 16 жовтня Кіровський обласний суд змінив обвинувальний вирок Навальному, призначивши умовний термін. У 2013 році розпочалася також активна частина процесу у Справі "Ів Роше". 28 лютого 2014-го Басманний cуд змінив запобіжний захід Навальному з підписки про невиїзд на домашній арешт строком до 28 квітня: йому заборонили залишати межі своєї квартири без дозволу слідчого, користуватися телефоном, поштою та інтернетом, спілкуватися Навальний може тільки зі своїми родичами. Згодом домашній арешт регулярно продовжувався, до 15 лютого 2015 року. 20 лютого 2015-го Навальний був підданий адміністративному арешту на 15 діб за несанкціоновану агітацію в метро.

19 грудня 2014 прокуратура зажадала 10 років позбавлення волі для Навального у "справі Ів Роше", за яким політик і його брат Олег звинувачуються в розкраданні і подальшої легалізації грошових коштів французької фірми "Ів Роше Схід". В останньому слові на суді Олексій відкинув пред'явлені йому звинувачення. 30 грудня 2014 суд засудив Олексія Навального до 3 років і 6 місяців умовно. Одночасно його брат Олег по тій же справі отримав такий же, але вже реальний термін.

20 березня 2014 під час кримської кризи газета The New York Times опублікувала статтю Навального, в якій він просив ввести додаткові санкції проти "внутрішнього кола Путіна". Зокрема, Навальний закликав західні країни заморозити фінансові активи і конфіскувати власність великих російських бізнесменів. Фонд боротьби з корупцією Навального підготував розширений список осіб для санкцій з боку Євросоюзу. Цей документ був опублікований на сайті Альянсу лібералів і демократів за Європу.

Політолог: Акції залякування

Політолог Вадим Карасьов вважає, що подібні вироки – це своєрідні залякування для всіх тих, хто захоче висловлювати альтернативну позицію тієї, яку просуває Кремль.

"Акція залякування. Кремль діє у звичних для себе технологіях. Згадайте, як судили в'язнів Болотної 6 травня – точково висмикували, давали дуже жорсткий вирок для того, щоб відлякати протестувальників від масових протестів. Так і тут. Це акція залякування для реальних і потенційних українських патріотів в Криму і тих, хто живе на окупованій частині Донбасу", – розповів Карасьов у коментарі Сегодня.ua.

"Те, що це фарс, те, що це показовий процес – це так. Але, з іншого боку, за цим фарсом продуманий меседж російської влади – всі, хто буде заважати в Криму, всіх, хто буде боротися за Україну, може очікувати приблизно такий вирок", – зазначив він і додав, що "це, насамперед, робиться з метою вдарити по патріотичним верствам населення Криму".

Якщо ж говорити про справу Савченко, то це, за словами Карасьова, робиться для того, щоб вдарити по добровольцям, які можуть потрапити в полон або які можуть бути викрадені.

"Чітко меседж ще один – що громадська думка, прохання, петиції, колективні звернення з приводу тих чи інших персонажів таких судових показових процесів не грають ніякої ролі. Російська влада діятиме і надалі жорстко, жорстоко, незважаючи на різного роду публічну реакцію громадської думки, на ті чи інші несправедливі судові вироки і судові процеси, що перетворилися на політичний фарс", – сказала Карасьов.