Китайські студенти в Дніпропетровську люблять спати і їсти

Найбільший відсоток студентів-іноземців приїжджає до Дніпропетровська з Китаю. Загальну цифру назвати в університеті зараз не готові. Кажуть, що кілька сотень людей. Як правило, це діти китайських партійних чиновників середньої ланки. Для них ціна на український диплом цілком підйомна.

Дешевий диплом

Вартість навчання для іноземних студентів єдина для всіх факультетів. За один рік навчання в ДНУ доведеться викласти 18 тисяч гривень, повідомляють в ДНУ ім. Олеся Гончара. Це незалежно від напряму підготовки. Правда перед вступом доведеться заплатити 12 тисяч – іноземцям необхідно пройти курси на підготовчому відділенні університету.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"У дальньому та ближньому зарубіжжі далеко не всі "діти олігархів". Багато хто не може поїхати вчитися в Оксфорд чи Кембридж. А тому ціна на освіту в такому вузі, як Дніпропетровський нацуніверситет для них цілком прийнятна. При цьому котирування диплома ДНУ в Китаї на високому рівні – з багатьма тамтешніми університетами та організаціями у нас укладено міжнародні договори", – розповідає Сегодня.ua начальник відділу з підготовки фахівців для зарубіжних країн Геннадій Онищенко.

З цілого ряду спеціальностей студенти-іноземці найчастіше вибирають напрямки, які пов'язані з комп'ютерною технікою, а також філологію і правознавство.

Повертаються на батьківщину

У їдальні нацуніверситету зустрічаємося з китайськими студентами. Вони воліють другі страви і закуски. Перші страви практично не їдять. Підсаджуюємося, намагаємося налагодити діалог. Студенти не говіркі.

"Ми приїхали отримати диплом. Атмосфера в місті приємна. У студентському містечку до приїжджих з Китаю ставляться добре. Коли приходимо в гуртожиток з навчання, виконуємо домашні завдання. На вечерю готуємо морепродукти і макарони. Після відпочиваємо", – розповідає один зі студентів, який попросив не вказувати його імені.

У самий гуртожиток сторонніх не пускають, можна зайти лише за перепустками. Іноземців селять так, щоб вони могли якомога швидше прийти до місця занять – на факультети, де викладають комп'ютерні технології та правознавство.

І все ж, незважаючи на комфортне проживання, більшість китайців повертаються на батьківщину. Там їх гарантовано чекає робота і гідна зарплата. "Навчаючись у Дніпропетровську, я отримав диплом бакалавра. Для ведення бізнесу в нашій країні російська мова необхідна. Сподіваюся, що міжнародні проекти, якими я збираюся займатися, будуть успішними", – говорить Дуань Юньфан.

А ось студентка Сюй Ай Синь родом з китайського міста Урумчі. Приїхавши в Україну, вона влаштувалася в Краматорську, а вже потім приїхала на навчання в ДНУ. Зараз вона закінчує бакалаврат за спеціальністю "романська філологія".

Студентка з Китаю планує залишитися в Україні. Фото з особистого архіву

"Знаю, що багато моїх співвітчизників збираються назад до Китаю. Але я поки не планую повертатися. Зараз в Україні зростає потреба у викладачах китайської мови. Думаю, що на ринку праці буду затребувана", – говорить Сюй.

Важко спілкуватися

У ДНУ каже, що конфліктів у студентському середовищі на національному ґрунті не було, а толерантне ставлення українців імпонує іноземцям.

Колишня студентка ДНУ Юлія Споришева розповідає, що іноземці часто тримаються відокремлено. "Коли я вчилася в Україні, в ДНУ, в групі з іноземців були тільки китайці. Вони уникали нашої російськомовної "громади". Це тривало доти, поки самі ми не почали запитувати: "Як вам в Дніпропетровську?". Пригадую, був там один більш-менш балакучий китаєць, з яким досі зрідка телефоную у скайпі. Дивуюся, на чому ми зійшлися, адже на запитання, що він любить робити найкраще, відповідав: "спати". Хоча, також до цього можна було додати готування. Раз він запросив нашу групу до себе на обід. Пригощав китайськими стравами, а ми принесли йому борщ. Чомусь не спробував", – розповідає Юлія, яка працювала в Китаї.

Студентка з України залишилася жити за кордоном. Фото з особистого архіву

У Китаї Юлія працювала в культурних установах, де познайомилася не лише з місцевою культурою, а й з тими, хто приїжджає з інших країн. Зараз, на думку Споришевої, Китай – "плавильний котел" світу.

"Рік роботи в Китаї дав мені можливість пожити в інтернаціональному гуртожитку і поспілкуватися з безліччю студентів з Кенії, Зімбабве, Гани, Камеруну, Казахстану, Індії, Росії, Малайзії. Всіх не пригадаю. Вони виявилися дуже доброзичливими і ввічливими. Самі товариські і добрі – африканці, хоча між собою у них і трапляються конфлікти, до європейців ставляться з цікавістю. До речі, майже всі мої знайомі чорношкірі не курять. У європейських студентів у Китаї проблем з роботою немає. Їх часто запрошують взяти участь у кінозйомках – будь то рекламний ролик або повноцінний художній фільм", – згадує вона.