Інваліди в Донецьку: "Виживаємо на копійчані допомоги"

Бути інвалідом – незавидна доля і в мирний час, а вже у воєнний – особливо. І без того не особливо обласкані турботою держави донеччани з інвалідністю отримали ще одну порцію життєвих негараздів.

Так, днями заступник Представника Управління Верховного Комісара ООН з питань біженців Ноель Калхун та голова Моніторингової місії Управління Верховного Комісара ООН з прав людини в Україні Фіона Фрайзер озвучила сумну цифру: понад 600 тисяч пенсіонерів на непідконтрольній території Донбасу не отримують пенсії на сьогоднішній день. Відповідно, така ж ситуація і з допомогою з інвалідності, ніхто їх не збирається везти на непідконтрольні території, не збирається віддавати людям їхні гроші на життя

Замість безкоштовних ліків – важкий борг за комуналку

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

При цьому окупаційна влада також не особливо переживає за інвалідів, які з їхньої волі залишилися без засобів до існування. Допомоги по 2000-2700 рублів (920 – 1240 грн за курсом НБУ), звичайно, виплачуються, але як прожити на них – абсолютно незрозуміло. При нинішніх донецьких цінах на продукти і ліки, це здається просто виживанням.

"Моя допомога 2730 рублів (1260 грн), пенсія – 2800 рублів (1290 грн). Начебто непогана сума – більше п'яти тисяч рублів виходить. А тепер рахуємо: якщо розділити на 30 днів місяця, то витрачати я повинна менше 200 рублів на день. Але мені треба заплатити за квартиру, за комунальні послуги, купити ліки ... Ви знаєте, скільки коштують ліки в Донецьку? Дешевше померти! А я якщо не вип'ю жменю таблеток – з ліжка встати не зможу, ноги болять страшенно. І я дякую Богові, що у мене квартира, а не будинок з пічним опаленням. Покупку вугілля я б точно не потягнула, – розповіла донеччанка Ніна Поспєлова. – До березня цього року було легше – волонтери привозили продукти від Ріната Ахметова, а це така гарна допомога була – мука, соняшникова олія, цукор, крупи. Коли закрили в березні цей штаб, стало дуже важко, тому що виявилося, що нам ці продукти мало не половину допомоги економили. А зараз такі не видають, востаннє дві баночки консервів рибних дали і кульочок гречки і невідомо, коли дадуть наступного разу. Взагалі допомоги ніякої".

Свої крики душі інваліди намагаються донести до можновладців, проте з таким же успіхом вони могли кричати в прірву. Днями в соцмережах було опубліковано лист одногодоведеного до відчаю. І лист цей досить показовий.

"З початком бойових дій на Донбасі, і припиненням виплат пенсій його жителям в 2014 році, ми з дружиною жили без засобів до існування і не мали можливість оплачувати комунальні послуги, – пише житель Макіївки, 62-річний Володимир. – Пізніше, виплачувати пенсію стала "Донецька народна республіка. Нам по 2000 рублів на місяць. З цієї суми ми і намагалися оплачувати поточні платежі і борги за комунальні послуги. Мій стан здоров'я значно погіршився. Лікарі призначили мені лікування, але купити необхідні для нього ліки нам не під силу. Тільки одна упаковка "Детралекса" (60 таблеток) коштує 1500 рублів (690 грн, для порівняння: на підконтрольній території України така ж упаковка коштує від 242 до 268 грн. – авт.). А через хронічний перебіг патології такі курси лікування необхідно проходити періодично".

Далі Володимир відзначає, що за "законами ДНР", інваліди 2-ї групи, які отримують мінімальну пенсію, повинні забезпечуватися ліками безкоштовно при будь-якому основному або супутньому захворюванні. Лікар повинен виписувати їм пільгові рецепти на всі необхідні ліки впродовж усього періоду хвороби, а аптеки видавати ліки за цими рецептами безкоштовно.

"Але скористатися цим правом мені не вдалося, навіть після неодноразових, впродовж цілого року, звернень до "міністра охорони здоров'я ДНР", – продовжує інвалід.

Зате днями Володимир отримав копію судового наказу за заявою тепломережі про стягнення заборгованості з оплати опалення – на суму 9007,66 рублів (4155,68 грн) плюс судовий збір в сумі 200 рублів (92 грн).

"Крім пенсії, що виплачується ДНР, ніяких інших доходів ми не маємо. Субсидій на оплату житлово-комунальних послуг в "ДНР" немає. На даний момент нам нема з чого погашати даний борг і одночасно оплачувати поточні платежі по всіх комунальних послугах", – констатує макіївчанин і благає врятувати його сім'ю від розорення.

У відповідь – мовчання.

"Інвалідам платять копійки і змушують пахати як здорових"

Якщо зазирнути на сайт вакансій для осіб з інвалідністю, то можна помітити цікаві тенденції. По-перше, вакансій багато – двірники, електрики, соціальні педагоги, лікарі, стоматологи, вантажники (без обмежень МСЕК, зате 12-годинний робочий день), касири в банку (з досвідом роботи), касири, продавці, водії, завгоспи. Здавалося б, є з чого обирати. Однак зарплата залишає надію кожному, хто сюди входить: максимально – трохи більше 10 тисяч рублів (4600 грн) отримають банківські касири, іншим доведеться задовольнятися середньою в 3470 рублів (1600 грн), в деяких щасливих випадках добігає до 5000-6000 рублів (2300-2760 грн ).

"Скрізь платять копійки, а пахати треба, не розгинаючись. Попрацював я як в зеленому будівництві, нахлібався. Пояснював майстру, що мені не можна навантажувати спину, що готовий виконувати будь-яку іншу роботу, не пов'язану з підняттям тяжкості. Мені в обличчя кинули: "Або роби що скажуть, чи звільняйся звідси!" Ні за які гроші, а тим більше за 3000 рублів я не буду вислухати хамство – розвернувся і пішов", – поділився житель Шахтарська Євген Куш.

За його словами, така ситуація на багатьох робочих місцях. Інвалідам потрібні особливі умови праці, але працювати їх змушують як здорових.

"Деякі особливо "спритні" громадяни" намагаються зробити собі групу інвалідності, будучи абсолютно здоровими. Зрозуміло, що для допомоги. Коштує ця процедура від 20 тисяч рублів до 40 тисяч – плата йде лікарям, в комісію, тощо. Але останнім часом ажіотаж якось вщух. Чув я, що начебто "грюкнули" на хабарах якихось лікарів з МСЕК, але правда це чи ні – сказати не наважуся", – поділився Євген.

Донеччани вважають, що багато робочих місць створюються спеціально для поранених бойовиків. Кількість калік в місті збільшилася за час військових дій, але мало хто хоче повертатися додому, в російську глибинку до кредитів і іпотек. Залишаються тут, оформляють інвалідність, а потім записують сумні відео на тему "як прожити на мізерну допомогу" і просять грошей.

"Це стареньким багато не треба, а молоді чоловіки хочуть і погуляти, і пива попити. Ось і клянчать гроші, типу "я ж вас захищав, подайте хто скільки може". У самого руки-ноги немає, або поранення серйозні, йому не про пиво, а про майбутнє думати треба, але хто ж там думає? Біля ринків скільки таких бродить, покалічених, вічно п'яних, ниючих "я інвалід", – поділилася спостереженнями донеччанка Марина.

Зате місцева влада не втомлюється кричати про те, як вони піклуються про інвалідів. Після минулого Дня людей з інвалідністю рапортували захлинаючись: мовляв, і по домівках до інвалідів їздили, грамоти роздавали, кілька людей відвезли на пошту, щоб ті комуналку заплатили, інших – до лікаря відвезли, кому-сь дров нарубали. Минуло три дні – і забуті інваліди. Пишуть листи в нікуди і намагаються вижити без сторонньої допомоги.