Жителі Донецька: "Ми думали, у нас гетто, але виявилося, що вже концтабір"

Події останнього місяця змусили багатьох жителів окупованих територій Донбасу переглянути свої подальші плани. Донеччани кажуть, що останні дії бойовиків переповнили чашу терпіння. Останньою краплею став чи то реальний, то чи вигаданий указ "голови ДНР" Захарченка про закриття з 1 березня всіх блокпостів так званої "республіки", і як наслідок – заборона виїзду з окупованих територій.

"У глибині душі ми розуміємо, що це, швидше за все фейк, але те, що "влада" ніяк не прокоментувала, що не заявила, мовляв, цей "указ"- вигадка, це насторожує, – каже житель Донецька Юрій Ковальов. – У мене є знайомі в одному з "міністерств". Вони теж нічого не розуміють, але говорять, що начебто указ справжній…".

Оце й дісталися

"Завдяки" бойовикам донеччани вже позбавлені навіть мінімальних благ цивілізованого світу. З 11 січня в окупованій частині Донецької області відсутній мобільний зв'язок українських операторів. Місцевий телеком-оператор "Фенікс", що працює на "націоналізованому" обладнанні колишніх телефонних компаній, не може достатньо налагодити якісний голосовий зв'язок і інтернет, а останнім часом взагалі зникає в цілих районах. До того ж черги за стартовими пакетами "Фенікса", в яких люди стоять з 5 години ранку згідно із складеними списками, вже увійшли до сумної історії окупації. Залишки українського Vodafone ще можна знайти на околицях міста, проте бойовики почали перешкоджати і тому: будуть облаштовувати блокпости в місцях, де ловить український мобільний зв'язок (наприклад, на Путилівському мосту) або розганяти тих, хто приїхав зателефонувати (як це було на залізничному вокзалі).

"Нещодавно сказали, що ніхто не буде повертати зв'язок "Водафон" в Донецьк, тому що компанія відмовилася працювати з бойовиками і перераховувати їм податки з прибутку. Ну, як то кажуть, ми і дісталися! Того самого місця, яке пристойним словом не називається" , – іронічно каже городянин Олег Ключников.

Немає ідентифікації – немає пенсій

Заборона на в'їзд-виїзд бюджетників з окупованих територій ще трохи бадьорить народ, але вже сходить нанівець – поки масових затримань і повернень з блокпостів не було. Але гряде новий "указ", і невідомо, що буде далі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Звичайно, папірець цей з указом, що гуляє мережами, виглядає як хибна підробка. Але з бойовиків станеться ... Мовляв, Україна готує наступ на Донбас, і в цілях безпеки всім сидіти вдома! А в минулому указі говорили, що всіх, хто виїжджає на вільні території, вербують в шпигуни. Так вони вже власної тіні бояться!" – запевняє макіївчанка Людмила Подволоцька.

Однак на блокпостах не все спокійно. Як розповідають очевидці, триває полювання на водіїв-перевізників і на молодиків.

"У нас на очах одного водія забрали, а в сусідньому автобусі зняли пасажира – молодого хлопця років 25. Потім військові приходили за його речами і веліли водієві їхати без цього пасажира. Перевізників звинувачують в тому, що вони шпигують. Добре, якщо їм вдається відкупитися", – розповіла одна зі свідків подібних подій Олена.

Якщо з 1 березня дійсно буде заборонений виїзд з окупованих територій, то незабаром це призведе до того, що пенсіонери, які отримують українську пенсію, не зможуть приїхати на підконтрольні території на ідентифікацію, і відповідно, їхні пенсії будуть заблоковані. Про наслідки такого кроку бойовики, звичайно ж, не замислюються …

Як виживати літньому?

Як кажуть донеччани, нерви у них, може, і залізні, але не нескінченні. Все частіше молоді працездатні жителі міста замислюються про від'їзд.

"Перспектив жодних. Ні мені, ні доньці – каже мешканка Донецька Марина. – Дитина закінчує школу в наступному році і що її чекає – п'ять років навчання у вузі за невизнаний атестат? Робота за 10 тисяч рублів на місяць (4626 грн)? Ми вже подумуємо їхати, і до літа, напевно, наважимося".

Інтернет, стовпи і паркани на вулицях рясніють оголошеннями "Терміново продам квартиру". Судячи з вказаних цін, донеччани віддають житло майже задарма.

"Зараз цікава ситуація склалася. Наприклад, трикімнатна квартира в 70 "квадратів" з ремонтом неподалік від аеропорту коштує копійки – 18 тисяч доларів, а "двушка" у віддаленому від лінії фронту районі – дорожче цієї самої "троячки", – говорить ріелтор Станіслав. – Всі квартири продаються з меблями, побутовою технікою, килимами – рідко хто наважується вивозити своє майно. До речі, в районах, де ловить мобільна мережа "Водафон", ціни на квартири дещо зросли, і тепер господарі вказують наявність мережі як перевагу, навіть трохи завищують ціну через це".

В оголошеннях можна знайти одно- і двокімнатні квартири за якихось символічними цінами 4-5 тисяч доларів. Зазвичай це "бабусин" варіант ремонту і меблювання, ці квартири купують або приїжджі, або ті, хто хотів би поміняти житлові умови і перебратися з периферії в колишню шахтарську столицю. Так, у відносно тихому Ленінському районі 2-кімнатна квартира коштує 12-18 тисяч доларів, в абсолютно спокійному мікрорайоні Донський – від 20 тисяч доларів і вище. Центр, періодично періодично відчутні вибухи війни – 15-17 тисяч, а Петрівка, Куйбишевка, Київський район (територія від Шахтарської площі до аеропорту) – це скромні ціни і запити.

"Цікаво, що квартири продаються навіть в найгарячіших районах. За 3-5 тисяч доларів можна взяти квартиру з ремонтом в цілому, непошкодженому будинку, – говорить ріелтор. – І беруть! Люди міркують так: війна рано чи пізно закінчиться і краще жити на околиці Донецька, ніж в центрі якогось занедбаного села в області".

Колишній донеччанин, а нині переселенець Євген Колпашніков розповів, що продає квартиру старого батька, щоб вивезти його на підконтрольну територію.

"Батько живе біля шахти "Жовтнева". Коли були активні бойові дії – геть відмовлявся їхати, хоча нас, дітей, випровадив. Пенсія в Донецьку у нього "аж "2900 рублів (1300 грн за курсом НБУ) – вижити нереально. Я перекладав йому на банківську карту гроші. Але спочатку в Донецьку вигнали всіх, хто міг переводити ці карти. Потім обрубали зв'язок, і я не можу зв'язатися з батьком. Ліків, які він постійно приймає, в найближчі аптеки не привозять, а їздити в центр міста він за станом здоров'я не може. "Швидку" не викликати – місцевий телефонний  зв'язок працює жахливо. Ще рік тому йому допомагали волонтери гуманітарного штабу Ріната Ахметова – привозили продукти. Потім заборонили невідомо чому – і люди похилого віку просто почали голодувати. У сусідньому під'їзді померла бабуся самотня від голоду в минулому році. Добре якщо поруч хтось є, а як самотньому старому накажете виживати? Загалом, ми виставили його "хороми" на продаж за 2 тисячі доларів і до 1 березня я його заберу до себе. Хіба мало, раптом, дійсно випускати не будуть людей з Донецька? – каже донеччанин. – Продасться квартира чи ні – вже неважливо. Хоча два покупці вже приходили дивитися".

"Їдуть – і правильно роблять!"

Жителі окупованих територій з острахом чекають, що ще придумають окупанти, щоб більше зіпсувати життя людям.

"Постійно лякають нас війною, що ось-ось нападуть на нас Україна і Америка, тому треба сидіти вдома, працювати за пайку, нікуди не виїжджати і не телефонувати. Ми думали, що у нас гетто, але у нас все-таки справжній концтабір. Нічого не можна, тільки працюй. Комендантська година вже є, залишилося веж понаставити, – каже мешканка Марія Пирогова. – Навколо ж одні вороги, які тільки й думають, як нас захопити. Так кому ми потрібні – розграбовані і принижені? Шахти затоплені, виробництво на нулі, люди змучились, діти взагалі не розуміють, чому їх навчають і що навколо відбувається. Зате в школах щомісяця з дітей збирають продукти для "ополченців". Батьки вже в шоці, кажуть, що отримують зарплату менше, ніж ті "ополченці", але все одно треба їх годувати. Все просто остогидло, і ті, хто їде звідси – правильно роблять!".