"Може допомогти тільки Господь": матері полонених українських військових зустрілися з Онуфрієм

12 Квітня 2017, 16:21

Понад 100 українців знаходяться в полоні на непідконтрольній території, кажуть в СБУ

<p style="text-align: justify;">Фото: архів</p>
Фото: архів

Днями священики Української Православної Церкви на непідконтрольній території отримали доступ до військовополонених для сповіді. Напередодні Великодня предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій зустрівся в своїй резиденції з сім'ями полонених з різних регіонів країни.

- Я віруюча людина, яка хоче допомогти. Це дуже складно. Деякі установи, які причетні до утримання полонених, до нас прислухаються. А деякі просто нас посилають: "йдіть собі і не втручайтеся в наші справи". Я не експерт, я не знаю, які є аргументи, чому не можна відпустити. А ми просимо, щоб забули аргументи і згадали милосердя, – звернувся до присутніх жінок митрополит.

"Деякі установи, які причетні до утримання полонених, до нас прислухаються. А деякі просто нас посилають: "йдіть собі і не втручайтеся в наші справи", – розповів митрополит.

Кілька десятків матерів і дружин військовополонених увійшли в кабінеті митрополита. Всі вони – парафіянки УПЦ, які вірять, що Церква може вплинути на т. зв. "владу" в окремих районах Донецької і Луганської областей. Більшість жінок приїздить до Києва регулярно – зустрітися з СБУ, з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста, ОБСЄ, з усіма, хто може допомогти звільнити полонених або хоча б розповісти, що з ними. Хтось знає, в якій колонії, і навіть в якій камері перебуває їхній родич, інші ж шукають тих, кого в СБУ називають "зниклими безвісти".

- Буде Великдень, можна передати хлопчикам посилки? У Макіївську колонію? – запитує у митрополита одна з жінок.

- Якщо вони погодяться у нас взяти, то ми передамо. Я не знаю, вони візьмуть, чи ні. Якщо вони не захочуть звідси брати, там складна система, вони все перевіряють, підозрюють, що щось підклали ... Може вони погодяться, щоб там на місці священики передали щось. Ми не готові поки дати відповідь, – відповідає владика.

img_20170412_123242912

Матері у кабінеті митрополита

- Ну може ще раз спробувати?

- Ми будемо пробувати. Ви напишіть всі свої пропозиції, владика Климент цим займається на наше благословення, будемо просити.

- 1027 днів тому мій син потрапив в полон під Ровеньками в Луганській області. На телебаченні показували фотографії. Але на сьогоднішній день я не знаю, що відбувається. Може ми, матері, зберемося і з Вашим благословенням поїдемо туди, може Церква нам допоможе. Кожна готова туди їхати, ми нічого не боїмося, – просить владику голова спілки матерів "Захист" в Полтаві Лідія Місюренко.

Після слів жінки більшість матерів схвально кивають.

- Будемо дізнаватися. Напевно, будуть у них свої умови, якщо це можливо, – відповідає митрополит.

- Потрібно їхати і розмовляти. Якщо ми будемо мовчати, нас вже забули. Потрібно стукати, розповідати про свій біль. Таке відчуття, що у нас в Україні війни немає. Євробачення, концерти – це радує суспільство, а у нас біда така, – продовжує Лідія Місюренко.

16880898_1233878703386055_207392333_o

Фото: pravlife.org

- У нас хлопці сидять третій рік в полоні. Там немає жодної здорової людини. Таке відчуття, що нагороди дають посмертно, ніби так модно. Є живі, ми знаємо, де вони, ми знаємо, де в якій камері сидять. Я дуже прошу, допоможіть нам! Ніяку роботу не ведуть, а якщо ведуть – то немає результату. Чому не цінують людське життя? Коли буде правда, коли будуть цінувати звичайних громадян? Людей навіть не шукають, тому що це окупована територія, – розповідає молода жінка.
Після цих слів вона починає плакати, а слідом за нею – і інші. Ближче до владики виходить літня жінка у темній хустці:
- У мене два сина. Може допомогти тільки Господь, щоб я не робила. Один Він, до кого я можу звернутися в будь-який час доби. Хоча мені важко. Іноді доводиться підтримувати інших. Коли приносиш дані в СБУ, ніхто не перевіряє. Я їм прямим текстом кажу: "Вам не болить, це не ваше. А у мене болить".
- Якби свого часу ввели військовий стан, Міжнародний Комітет Червоного Хреста давно б уже знав, де наші діти, – каже Лідія Місюренко. – Нехай вони і були б в полоні, але був би полегшений варіант. Матері знали б, де їхні діти і що з ними. А так ми не спимо і не дихаємо. Соромно жити, ганьба нам усім! Це крик души, вибачте, владика.
- Ми розуміємо, – відповідає митрополит. – Будемо молитися. Де неможливо зробити людині, може Господь. Ми не повинні бути байдужими до чужого горя і сподіватися на Бога. Вірю і сподіваюся, що буде результат. Може не всіх звільнять, але я думаю, що лід уже рушив.
Нагадаємо, кілька місяців тому радник голови СБУ Юрій тандем повідомив про те, що в полоні т. зв. "ДНР" і "ЛНР" знаходяться 110 осіб. При цьому, Міжнародний комітет Червоного Хреста отримав понад 500 звернень від родичів зниклих в результаті конфлікту українців. Згідно з Мінськими угодами, обмін "всіх на всіх" повинен статися ще в минулому році, проте десятки українських сімей до сих пір не знають, що з їхніми родичами.

Автор:

Олександр Литвин

Джерело:

"Сегодня"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Комментарi

залишилось символів: 1000 Правила коментування