Духовні поради: як християнину отримати максимальну користь від відпочинку

"Нині багато подорожуючих, і я хочу звернути вашу увагу на відвідування за кордоном чужих святинь, – напучує намісник Києво-Печерської лаври владика Павло. – Необхідно завжди пам'ятати і цінувати своє. Звичайно, можна і потрібно доторкнутися до вікової історії, але не треба прикладатися до всього, що бачите.

В одній з поїздок в Єрусалим з нами був священик, який любив співати "Величання". Куди б ми не зайшли! Заходимо на руїни Іродові римських лазень, так він і там став співати: "Величаємо", поки його не запитали: що ж це за величання – Іроду або лазні? Все повинно бути в міру, і ставлення до всього відповідне. Наприклад, в Єрусалимі всі поспішають до Стіни Плачу. Задумайтесь, що для вас особисто значить ця стіна? Для євреїв – це печаль, але це храм, де проходила життя Божої Матері, яку юдеї не визнають; в цьому храмі було обрізання Спасителя. В цей храм Спаситель був принесений в сороковий день. У притворі 12-річний Ісус проповідував вчення Христове. Для нас це історична цінність.

І є Храм Гробу Господнього, де відбулося найбільше чудо воскресіння. Це місце нагадує нам не про печалі євреїв, а про торжество добра над злом – Бог переміг світ, Бог переміг зло, Бог воскрес і воскрешає наші душі. Тому подумайте, куди важливіше прийти. Можна постояти біля Стіни Плачу і поплакати, але я більше ніж упевнений, що ніхто, будучи біля цієї стіни, не згадає про ті події, які призвели до руйнування Єрусалимського храму.

У християн однакова історія, як і в іудеїв, але коли ми звертаємося обличчям до Бога, тоді Господь посилає свою милість. Іудеї чекають свого Месію, на жаль, але прийде час, і вони "воззрять на пробитого", тобто на Христа, як каже апостол Павло. Не прихиляйтеся на чужих руїнах, не піддавайтеся на вигадки невіруючих людей, які самі не знають, але іншим розповідають.

Один із прикладів – червона стрічка на руці – нібито від чаклунства, яку вам тут же будуть намагатися пов'язати. Іоанн Богослов не носив стрічку на руці, і вісім разів він переміг ворога, і кидали його в розпечене олово, і в олію киплячу! Не стрічка рятує, а сила молитви і фортеця віри .

І наостанок звернуся до тих , хто вважає , що є " потурання в пості подорожуючим " . У потуранні людина підпускає до себе гріх . Немає такого явища , як потурання подорожуючим . Якщо військові події , службове відрядження – тоді інша справа й інше питання , а якщо це запланований відпочинок , то " потурання " – просто насмішка .

Пам'ятайте: все дозволено, але не все на користь. Церква не має права порушити встановлений апостолами через самого Господа пост. Візьміть мусульманський світ – вони не порушать Коран! Євреї в суботу і їжу не готують! А ми виправдовуємося, мовляв, не дотримуюся, бо у відпустці. Таке виправдання – подвійний гріх. Адже ми знаємо, що це не можна робити, але робимо. Як в посланні апостола Павла римлянам: "Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. А коли роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені".