Українські футболісти змінюють професію: барбер, коп і священик

Зазвичай футболісти після закінчення кар'єри стають тренерами, експертами або агентами (по суті залишаються у футболі). Або відкривають ресторани і агентства нерухомості, освоюючи зароблені грою кошти. Ті, хто не зміг знайти себе, вдаються до крайніх заходів або просто спиваються. Але останнім часом відразу кілька українських футболістів, яким би ще грати і грати, вирішивши круто змінити своє життя, домоглися успіху в досить незвичайних для футбольного світу професіях. Про них наша сьогоднішня розповідь.

"Свою кар'єру я завершив на початку минулого року в 27-річному віці – травма плюс не хотів грати за копійки. І став думати, чим займатися далі, – розповідає екс-гравець нашої молодіжної збірної Єгор Лугачев , якого московський "Спартак" свого часу розглядав в якості наступника Єгора Титова, а "червоно-білі" партнери навіть встигли охрестити "українським Бекхемом". – Було два варіанти: робота в сфері IT або чоловічим перукарем. Вибрав друге. Місяць навчався, потім потрапив до барбер-шоп – і пішло -поїхали. У мене досить швидко почало виходити. Мабуть, правду кажуть, талановита людина талановита в усьому (сміється). Ні, серйозно – у мене зараз є стажисти, які навчаються вже три чи чотири місяці, і поки у них виходить дуже посередньо".

"Скільки коштує стрижка від Лугачева? 400 гривень – стандартна ціна для київських барбер-шопів, – каже Єгор. – Є стрижка бороди. Є комплексна стрижка голови і бороди, вона коштує 550 гривень. Є така послуга, як королівське гоління, – це класичне гоління небезпечною бритвою, яке вважається найчистішим і сприятливим для шкіри. Кожен барбер повинен вміти поводитися з небезпечною бритвою. Чи не боюся поранити клієнта? Ні. Хоча, звичайно, невеликий ризик завжди є – прищик зрізати або щось ще".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Я спеціалізуюся тільки на чоловічих стрижках, – продовжує Лугачев. – Але з довгим волоссям не працюю. Тобто, скажімо, за Чигринського не взявся б. Регулярно стрижу свого 7-річного сина Максима. Він, правда, не великий любитель цієї справи, але раз на місяць потрапляє до мене в руки. Довгий час я навіть сам себе стриг – під насадку 0,3 см. У кого з футболістів найстильніший образ? Важко сказати, тому що по телевізору всі, як правило, виглядають найкрасивішими, ніж в житті (посміхається Єгор). А взагалі серед моїх клієнтів багато відомих гравців. У мене навіть з'явилася нав'язлива ідея. Хочу прикрасити стіни нашого барбер-шопу подарованими футболками зіркових клієнтів і фотографіями того, як вони у нас були. Вже готові футболки Ярмоленка, Коноплянки, Хачеріді. Селін приніс відразу дві: і динамівську, і з "Астерасу". Віталій Мандзюк теж прийшов до мене спочатку як клієнт, але потім ми добре затоваришували і зараз стали компаньйонами, разом тримаємо барбер-шоп. Природно, стрижеться він тільки у мене. І звичайно ж безкоштовно. В середньому за день у мене буває до 10 клієнтів. Не більше, бо кожному потрібно приділити близько години, а деяким і більше. Я не люблю поспішати, вважаю, що якість вимагає часу. Швидко можна підстригти тільки під "нуль", і то не завжди красиво. Коли приходить Женя Хачеріді, то він по дві години стрижеться: любить поговорити про все".

"Клієнти, як правило, довіряють моєму смаку. Знають, що погане я не пораджу. Хоча, завжди є індивідуальні побажання: тут коротше, там довше. Останнім часом багато хто приходить і просить:" Пострижіть мене так, як ви постригли Кравця". Просто у Артема щільне густе волосся і добре видно всі нюанси зачіски".

НА ФАРТ! "Нещодавно Артур Рудько сказав мені, що у мене щаслива рука, – зізнався Лугачов. – Тому що, коли Очігава постригся у мене вперше, він підписав контракт з "Динамо". Бущан почав стригтися – бачите, в основі киян заграв. Лук'янчук постригся – викликали в збірну. Збіг? Не думаю. Тенденція! Ми тут у себе прийшли вже жартома висновку, що пора включати послугу "Хочеш досягти нового етапу в кар'єрі – приходь до нас".

Після кар'єри футболіста: коп і священик

По-різному склалися долі чемпіонів юнацького Євро-2009. Сергій Кривцов – зараз гравець основи "Шахтаря", Денис Гармаш – "Динамо". А ось 27-річний захисник тієї збірної України Дмитро Кушніров вже майже два роки як працює в поліції Херсона. "Після травми хрестоподібних зв'язок я продовжував грати в футбол, поки в один прекрасний момент ... Не знаю, що на мене найшло ... Але я прокинувся і сказав: "Все!" І вирішив здійснити ще одну мрію – стати поліцейським, в якого любив грати в дитинстві", – розповідав нам Дмитро, зараз вже – лейтенант Кушніров.

Через те, що в Києві набір до поліції на той момент був завершений, він відправився до Херсону. Після прийняття присяги йому відразу довелося і штрафи в 510 грн за водіння без прав виписувати, і на виклик з формулюванням "у мене вдома пахне чужими людьми" приїжджати, і збиту іншим авто собаку до ветклініки везти. "Якщо Бог з тобою, не важливо, хто проти тебе!" – пише у себе в Instagram екс-футболіст.

Інтерв'ю футболіста-поліцейського Дмитра Кушнірова: "Аваков не знає про моє "золото" чемпіонату Європи".

А колишній капітан "Чорноморця" 42-річний Андрій Кирлик каже: "Людина повинна завжди перебувати з Богом, незалежно від того, священнослужитель він, футболіст чи юрист". Після закінчення кар'єри гравця він став батьком Андрієм – священиком, настоятелем храму на честь ікони Божої Матері "Призри на смирення" в Одесі. Вінчає, хрестить. І попереджає футболістів: не треба йти до церкви ставити свічку, "щоб заручитися фартом", – це неправильні, товарні відносини з Творцем.

Інтерв'ю футболіста Андрія Кирлика, що став священиком: "Вже можу вінчати уболівальників"

Футболіст Назар Кміть робить сир

Колишній півзахисник юнацької збірної України розповів нам про те, як пішов з професійного футболу, привіз на Львівщину 300 кіз-"легіонерок" з Франції по 75 євро і завдяки віскі став успішним сироваром.

Назару Кмітю – 24. Він син бізнесмена Миколи Кмітя, який зробив собі ім'я на виробництві мінеральних вод, а з 2008 до 2010 року обіймав посаду губернатора Львівщини. По стопах пішов і Назар. Але не відразу. Він навчався у футбольній академії англійського "Болтона", грав у півзахисті "Скелі" (Стрий). І нехай за вельми непогане поводження з м'ячем лівою ногою його і не називали "Стрийський Мессі", він викликався в юнацьку збірну України в той час, коли її кольори захищали нинішні зірки – Малиновський, Буяльський, Мякушко. Так що чималим було здивування, коли в минулому році Кміть-молодший завершив спортивну кар'єру і став ... сироваром.

- Чи зміг би я грати на рівні Буяльського? Ну, як бачите, не вийшло, – каже нам Назар. – У мене була серйозна травма пахових кілець, сім місяців не грав. Ну і, може, ті хлопці виявилися просто талановитішими. Але футбол я продовжую дивитися – дружина іноді жартома лає, мовляв, скільки можна? А якщо є час, підтримую форму зі "Скелею", адже для здоров'я погано різко кидати спорт, це і на серці може позначитися.

- Як переключилися на такий незвичайний для футболістів бізнес – кози, сир, ферма?

- Коли отримав травму, потрібно було себе якось зайняти. Прийшов до батька за порадою: "Може, ресторан відкрити?". Він сказав: "Тільки не ресторан. Тому що це ще гірше, ніж на роботу ходити. Часу не буде взагалі". Тут у нас на Львівщині є такий пан Бернард, бельгієць. І він дав нам пропозицію по козах і сиру. У нього теж є козяча ферма, але невелика. І я почав цим займатися. Рік поєднував з футболом. Але зрозумів, що це неможливо. Ферма починається з шостої ранку – доїння, сироваріння. А футбол – це режим, дієта. Концентрація повинна бути на чомусь одному. Мені було 23. Я розумів: в "Динамо" чи "Шахтарі" грати не буду. І обрав бізнес.

- Чому все-таки козячий сир?

- Тому що це "блакитний океан" – нова ідея для України. У нашій країні немає козячого сиру. І ми захотіли бути першими, зайняти цю нішу. Є таке село на Стрийщині – Угерсько. Купили тут господарство, почали реконструкцію. Потім придбали кіз із Франції, міста Монк, альпійської породи. Якщо проводити аналогії з футболом, зробили ставку на "легіонерів", бо вони більш стійкі до хвороб і молоко дають жирніше, що треба для сиру. Тут же побудували завод з переробки молока, закупили німецьке доїльне обладнання та запустили виробництво. Ми перші в Україні, хто робить сир "Гауда" за голландською системою, тобто з цільного молока. Спеціально на місяць їздили в цю країну – я, технолог, директор. Вчилися, як годувати кіз. Скажімо, у них повинно бути цілодобово сіно, мінерали, а козенят до двох місяців потрібно поїти тільки молоком. Дивилися, як підбирати козу. Це як з конем. Зуби повинні бути біленькі. Чим більше стерті зуби, тим старіша коза. Це може позначитися на її харчуванні, харчування – на якості молока і, відповідно, на сирі.

- Відчувається, що ви в цій справі вже як риба у воді.

- Життя змусило.

- Все з нуля або, може, з дитинства возилися з козами?

- З нуля. У дитинстві бабусі в Бучачі іноді допомагав з кроликами і курочками, але не більше.

- Справа пішла?

- Пішла. Інакше ми б через півроку це закінчили. Але бачимо, що наш сир купують, хвалять. До нас приїжджає багато людей на екскурсію з Києва, Львова. Деякі і не знали, як та коза виглядає. А тут можна не тільки з ними побавитися, але і подивитися, як ми робимо сир на заводі.

- Вам хоча б випадково доводилося приймати у кіз пологи?

- Довелося, коли в минулому році їх народилося відразу триста. Тоді вся сім'я – моя дружина, батьки – годували з пляшечки цих козенят, починаючи з 6:30.

- Так як вам в ролі акушера?

- 90% кіз тоді народили самі. А іншим потрібна була допомога. Якщо, скажімо, козеня перекинулося в утробі, треба рукою його звідти дістати. Відчуття? І легше, і приємніше, ніж бігати тест Купера в футболі (випробування, в якому за 12 хвилин потрібно подолати якомога більшу відстань, – авт.).

- Яка історія в рейтингу казусів на фермі у вас під №1?

- Був випадок: роздали козам їжу, присіли попити кави, тут дивимося у вікно – 300 штук по полю ганяють! Це наша найрозумніша коза – Ейнштен – рогом підняла ручку, що закриває ворота, і всі втекли. Години три їх до ферми заганяли. Моя фізподготовка у великій пригоді.

- Скільки зараз у вас кіз?

- 850. А в січні має народитися 900 козенят. Одна коза народжує або одного дуже великого, або двох маленьких.

- Пікантне питання: використовуєте штучне запліднення?

- Ні. Краще того, що створив Бог, ніхто не придумав. У нас один козел відповідає за запліднення 30 кіз, це за місяць. У минулому році завагітніли 99% кіз. Одна не змогла за станом здоров'я.

- І ще про статистику. Скільки молока дають ваші "підопічні"?

- 700-800 літрів на добу, з них виходить 100 кг сиру. Повний цикл виглядає так. Доїння починається о 6:00 і триває півтори години. Потім молоко охолоджується і їде на завод. Туди потрапляє близько 8:00. Тільки варіння сиру – від молока до головки – займає п'ять годин. Потім – соління, ще 12-24 години. І нарешті – в кімнату визрівання, на два місяці. Після чого сир вже можна покуштувати. Кіло "Гауди" у нас коштує в середньому 300 грн.

- Чув, ви робите сир з віскі ...

- Підглянули це в Голландії. Потім вирішили зробити у себе одне варіння, протестували його на святі сиру і вина – і люди за 10 хвилин розкупили 60 кг сиру з віскі. Хоча він досить дорогий. Думаю, він стане нашою фішкою. Хто чує про нього, відразу хоче купити. При визрівання сиру алкоголь випаровується. Тобто немає такого, що ти з'їв два шматки сиру – і ходиш п'яним. Залишається тільки смачний аромат.

- Скільки ви вже вклали в цей бізнес?

- За два роки близько $ 400 тис. Але ми дивимося з продажу, що вже в наступному місяці повинні вийти на нуль по поточних витратах, а всього, щоб повернути вкладене, потрібно чотири роки. Упевнений, ми підемо в плюс. Коли у нас завод ще не був побудований, ми говорили, що через сім місяців вже буде сир, і ніхто не вірив: "Так у вас тут і цегли немає". А вийшло! Але, як говорив Лобановський, радіти чи засмучуватися після матчу треба 15 хвилин – і знову за роботу.

- Скільки вам, наприклад, коштували альпійські кози?

- Козочка – по 85 євро, а козел – 100 євро. Ми взяли 15 козлів. Перевозили їх з Франції, до речі, спецмашиною – з поїлками, сіном і кормами. Їхали три дні, кожну тисячу кілометрів зупиняючись на випас. Адаптувалися вони у нас добре. Правда, перший час їли без зупинок. Напевно, заїдали стрес. Українських кіз теж купуємо. З тих пір як був введений безвізовий режим, дуже багато людей стало виїжджати до Польщі, Чехії. Телефонують нам: "Ми цих кіз або заріжемо, або дешево віддамо". Ми вирішили їх скуповувати і запліднювати нашими альпійськими козлами.

- Хто ваші клієнти?

- Казахстан хотів би купувати у нас сир, Японія робила запит, Польща. Але ми хочемо спочатку опанувати ринок України.

- Яка реакція футболістів на зміни у вашому житті?

- Спочатку труїли: "Дивіться, фермер прийшов на тренування. Дай сиру!" А зараз замовляють сир для своїх дітей.

- Знаєте інших футболістів, які так різко змінили сферу діяльності?

- Мій друг Роман Іванов – свого часу грав в "Скелі", потім в Винниківському "Русі". Зараз, наскільки я знаю, займається будівництвом.

- Якщо чесно: без підтримки рідних взялися б за цю справу?

- Мене багато хто питає, де взяти гроші. Я дуже легко можу сказати, що зараз є багато людей, готових інвестувати гроші в гарну ідею. Причому великі гроші. У мене є номери цих людей. Зараз ось багато хто хоче зайти в наш козячий бізнес – допомагати розвиватися і мати свою частку, але ми вже так виросли, що вирішили нікого сюди не пускати.

Нагадаємо, що раніше ми склали рейтинг українських легіонерів. У ньому враховувалися три чинники: сила ліги, сила клубу і наскільки українці там потрібні. Лідирують Євген Коноплянка, Андрій Ярмоленко та Сергій Рибалка.