Богдан Нікішин: "Я своїх дітей насильно не змушую йти на фехтування"

На чемпіонаті Європи, що завершився в ці вихідні в Тбілісі, наші шпажисти – Богдан Нікішин, Анатолій Герей, Максим Хворост і Володимир Станкевич – завоювали командне "срібло", в фіналі поступившись всього одним очком Росії. Після приїзду з чемпіонату лідер чоловічої збірної, 37-річний Богдан Нікішин, поділився з "Сегодня" враженнями від турніру:

- Відразу, звичайно, було розчарування: дуже хотілося перемогти. Все робили для цього, і по ходу зустрічі могли виграти. Але розчарування було швидше хвилинне. Все одно ми завоювали медаль і виступили дуже достойно.

- За рахунок чого програли росіянам? Які були проколи?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Я думаю, що не дуже правильно пройшов перший бій у зустрічі. Толык Герей не повинен був так програвати. Через це нам довелося дуже важко. Росіяни пішли у фехтування від оборони, а в цьому вони дуже сильні. Але нічого страшного в цьому я не бачу. Висновки зроблені, і йдемо далі. Готуємося до чемпіонату світу, який пройде буквально через місяць в Лейпцигу (19-26 липня. – Авт.).

- Спочатку ви не знали, чого очікувати від молоді в команді. А зараз?

- У нас змінилася одна людина в бойовому складі (замість Карюченко – 22-річний Станкевич. – Авт.). Але все-таки повернувся Анатолій Герей, який брав паузу після Ріо-2016. Він додав упевненості команді: ось його дуже не вистачало. А до Володимира Станкевича ми вже звикли. Він не фехтує повністю зустрічі, але ми його випускаємо. Прислухається до нас, досвідчених товаришів, і до тренера. Володимир – хороший хлопець, дуже здібний. Його колектив прийняв. У команді він фехтує тільки з цього сезону, але знаємо один одного не перший рік, спілкувалися ж і коли він був "під збірною".

- А що ж у вас сталося в індивідуальних змаганнях?

- Іспанець Юлен Перейра, якому я програв в першому поєдинку, – молодий хлопець (21 рік. – Авт.), але досить досвідчений фехтувальник. Він неодноразово був і призером, і переможцем етапів Кубка світу. І він мені завжди був незручний, хоча раніше я йому не програвав. У тому числі на ЧС-2015 Москві. А зараз помилка однозначно була в тому, що я упустив початок бою, відстав і нічого з ним не зміг зробити. Але я задоволений, що незважаючи на невдалі особисті виступи – у всіх, змогли зібратися і привезти медаль в команді.

- Ваше "срібло" в шпазі – єдина медаль України на цьому ЧЄ. У чому причина невдалого виступу в інших видах?

- Так, дійсно, такого не було давно. На минулому ЧЄ було чотири медалі. Я думаю, що багато в чому невдалий виступ Олі Харлан позначилося. Вона в особистих стартах, як і я, не змогла показати свого фехтування. А в командних, якщо говорити про жіночій шаблі, три людини травмовані – був повністю молодий склад. Вони не змогли пройти збірну Угорщини. Дуже прикро було за жіночу шпагу, за яку ми вболівали в залі. По ходу зустрічі з Румунією наші дівчатка вели до шести уколів, а кінцівку програли. Причому Румунія фехтували не суперскладом, так як після Олімпіади команда оновилася.

- Чи є проблема з лавкою запасних?

- Так, кадрова проблема є. Не тільки в жіночій шаблі – у всіх видах. Сподіваюся, хтось все ж зможе відновитися до ЧС. Немає у нас, як у збірної Франції, кількох сильних складів. Травм поменше буде – зможемо виступати основним.

- Ви після Ріо обговорювали з командою і тренерами нові умови роботи. Які?

- Це в основному стосувалося кількості зборів. Розмова була про те, щоб такі спортсмени, як я, – Максим, Анатолій, які, скажемо правду, не зовсім молоді і у яких є сім'ї, діти – могли більше проводити часу вдома. Ми ні в якому разі не відмовляємося від тренувального процесу і навантаження. Просто спланували графік, щоб могли за меншу кількість часу виконувати ту ж роботу.

- Через змагання не змогли як слід подивитися Грузію?

- Якраз на цьому ЧЄ у нас була можливість і час подивитися визначні пам'ятки. Хто як: ми з Максимом Хворостом більше часу перебували в залі, а Анатолій і Володимир навіть їздили на якісь екскурсії. Ми просто проїхалися по центру міста. Тбілісі у вечірній час дуже красивий. Ну і як же без національної кухні (сміється)! Дуже смачно – і хачапурі, і хінкалі – все встигли спробувати. У перший день знайшли ресторанчик – брали речі, які ми знаємо і якими неможливо отруїтися. Перед стартом вибирали дуже ретельно їжу.

- У дитинстві вас боялися задирати, знаючи, що ви займаєтеся фехтуванням?

- Я такого прям не пам'ятаю (сміється). Завжди хлопці жартували з мене, але образливих речей ніколи не було. Але тоді ніхто не міг подумати, що в майбутньому я доб'юся таких результатів. Зараз багато одногрупниів та однокласників в "Фейсбуці" вітають і вболівають за мене. Пам'ятаю, в школі мій перший тренер, Олексій Георгійович Білокопитов, однокласниць моїх ловив і питав: "Як ви не хочете займатися фехтуванням?! Уявіть себе в білому костюмі на доріжці! Це ж так красиво!". Всі через це сміялися.

- А ваші діти не фехтують між собою підручними засобами, беручи з вас приклад?

- Трапляється. Я їм купував поролонові шпаги. Вони бігають, фехтують. Дуже переживають, вболівають за мене, радіють, коли я приїжджаю з медаллю. Глибоко переконаний, що будь-яка дитина має займатися спортом. Але тим, який подобається їй. Я своїх дітей насильно не змушую йти на фехтування. Дочка старша (Настя, 12 років. – Авт.) займається танцями, а молодший син (Максим, 7 років) – футболом.

- Як готуєтеся до чемпіонату світу?

- Пару днів після "Європи" відпочили, вчора вже приступили до тренувального процесу. Проведемо контрольний старт 4-5 липня в Харкові на чемпіонаті України. І після нього відразу ж їдемо на олімпійську базу в Конча-Заспу. Звідти хлопці будуть вилітати в Лейпциг. Думаю, що в складі чоловічої шпаги змін не буде. А я ще планую з'їздити додому – трошки пізніше хлопців прилечу. У попередньому турі участі не беру – буду фехтувати 22-го.