Іріша Блохіна: "Папа не очікував, що внучка Джекі вміє бити по м'ячу"

Хореограф і тренер збірної України з художньої гімнастики Іріша Блохіна розповіла, чому народжувала в Лос-Анджелесі, як потішила чоловіка на 14 лютого, чому не дозволила Різатдіновій піти, про відновлення музичної кар'єри і дочок Блохіна.

— Іріша, ви так багато часу проводите в гімнастичному залі. Ваша дочка Жаклін вже стала частиною команди?
— Доця, так... Ось недавно навіть на ваги встала (сміється). Кажу їй: "Джекі, ще рано!". У неї був такий вираз обличчя "А я хіба щось не так зробила?". Я сама не зважуюсь, а ваги залишилися з поїздки. На них ми зважуємо гімнасток. Вона взагалі дуже любить спілкуватися, приходити в зал, слухати музику.

— У вашій спортивній сім'ї, напевно, кожен хоче її заманити в свій вид?
— Я думала, що так буде. Але у Джекі свої переваги, і ніхто їй нічого не нав'яже. Вона дуже музична. Сідає за піаніно і знає, куди класти ручки, як правильно сидіти. Навіть рухається під музику по-різному — під вальс починає гойдатися, під танго ходять плечі. Для мене це — загадка! Звідки? У той же час я не здивуюся, якщо вона піде в спорт.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— А дідусі привчають до біатлону і футболу?
— Якщо їй покласти поруч різні м'ячі, вона обов'язково вибере футбольний! Прийшли колись до тата в гості, а у нього є вдома маленький музей. Коли вона побачила м'яч, стільки радості було — почала стрибати, танцювати, побігла до нього. Вона навіть знає, як правильно бити цей м'яч. Папа не очікував такого.

— Ходили на Лігу чемпіонів "Динамо" — "МанСіті" в середу?
— Хотіла дуже, чоловік навіть квитки купив, але ми як раз летіли в той день на Кубок світу.

— Вийшовши заміж за сина президента федерації біатлону, Олексія Бринзака, стали більше цікавитися цим спортом?
— Мені він завжди подобався. Я в цілому люблю спорт. Дивлюся чемпіонати світу, Європи, Олімпіади. Дуже цікава підготовка спортсмена до самого старту.

— Наживо бачили біатлон?
— Дуже хочемо полетіти на чемпіонат світу в Осло (3-13 березня. — Авт.). Володимир Михайлович (президент ФБУ. — Авт.) нас запросив. Він — великий фанат. Стільки всього робить для наших спортсменів. Я жодного разу не була на змаганнях, а чоловік був в Сочі. Якраз тоді, коли наші дівчата виграли "золото" в естафеті. Під час біатлону у нас вдома все зупиняється. Джекі теж дивиться (сміється).

— Ви давно не займаєтеся гімнастикою, але тренуєте. Чи зможете ще виконати якісь елементи?
— Розтяжка залишилася, плюс я займаюся йогою. Моє тіло дуже пластичне. Особливо після пологів необхідно приділяти йому багато уваги, адже стільки змін відбувається.

— А біатлон пробували?
— Я на сноуборді катаюся. У минулому році були з чоловіком в горах. Він катався, а я не хотіла ризикувати і сиділа з Джекі.

— Коли тільки Жаклін народилася, Володимир Михайлович сказав, що вона характером в Блохіна. А на кого більше схожа?
— Ой, дуже цікаво за всіма спостерігати, коли ми збираємося разом. У неї від усіх щось є. Вона об'єднала всю сім'ю. Ще весело, коли, наприклад, мама передає їй подарунок, то каже: "Скажи, що це дала Іра. Не бабуся, а Іра".

— Чому Жаклін? Насамперед згадується Кеннеді.
— Про Кеннеді навіть мова не йшла. Під час вагітності мені приснилося ім'я, але сім'ї не сподобалося. Яке? Не скажу. Ми взагалі шукали ім'я довге і гарне, але з коротким ніком. Все, що подобалося нам, не подобалося батькам. А ось Жаклін і Джекі припало до душі всім.

— Ви народжували в Лос-Анджелесі. Чому?
— Я там довго жила. Для мене це — духовне, світле і рідне місто. На той момент в Києві була інша ситуація і енергетично, і з медичної сторони. Мене тут залякали хворобами, сказали, що потрібно робити масу уколів. Я не повірила. Та й обходилося все втричі дорожче. Можливо, через моє прізвище У США про жодні уколи і хвороби мови не йшло, та й страховка була. Все проживання там не обійшлося в таку суму, як просили в Києві за одні лише пологи.

— З Жаклін вже говорите по-англійськи?
— З самого початку говоримо англійською, французькою, російською, українською. Якщо дитина до 6 місяців не чує мову від людини, потім дверцята до цієї мови закривається. Зараз вже миготять слівця: "мама", "тато", "дада". Англійською ж daddy. Намагається сказати "дякую".

— Дочка літає на змагання?
— Перші 9 місяців, коли я її годувала, літала зі мною всюди. Це було жахливо. Уявляєте, як проходять змагання. О 7:00 ми вже в залі і тільки о 20:30 — вдома. Вона навіть не вередувала, весь день була спокійна в цих галасливих залах.

— А хто ще входить у вашу обов'язкову команду?
— Йоркширський тер'єр і чіхуахуа. Але не в усі країнах. Зараз їдемо на Кубок світу до Фінляндії. Зіткнулися з проблемою — 90 днів карантин, а то і присипляють собак. Все тому, що один доктор зробив липові документи, і тепер всіх українців не впускають з собаками.

— На виїздах ще цікаво подивитися нові міста?
— Я — головний ініціатор всіх екскурсій! В останній раз були в Тарту. Дуже маленьке містечко, яке ми вже все виходили. Там чудові привітні люди. У Таллінн поки так і не доїхали. Та взагалі я ще й половини світу не бачила. Ще не побувала в Австралії, Новій Зеландії, Ісландії, в тому ж Таїланді. Хочу доїхати до Тибету. Після Олімпіади збираємося сісти в машину і проїхати з чоловіком і донею по всій Європі.

— День святого Валентина вийшло відзначити з чоловіком?
— Я була як раз в Тарту, а він залишився в Києві. Влаштували один одному сюрпризи. Була неділя, в Європі ж все закрито на вихідних. Йому вдалося знайти один відкритий квітковий магазин якимось чином. І до виходу на змагання мені приносять величезну оберемок троянд... А йому вночі на подушечку поклали мій подарунок — вишиванку з його ніком, вишитим ззаду.

— Звідки ви берете натхнення для постановки нових гімнастичних номерів?
— У кожному моменті життя — люди, розмови, повітря, рух листя на дереві... Може бути і рядок з книги! Є книги, які рухають часом.

— Що зараз читаєте?
— Декілька книг. Наприклад про те, як дати необхідний розвиток дитині від 1 до 5 років.

— Ви і наша найкраща гімнастка Ганна Різатдінова — хороші подруги. З чого все почалося?
— Після Лондона вона планувала закінчити кар'єру. Я ж думала, що робити цього не можна категорично, адже вона не бачила весь свій потенціал. Начебто сиділа на краєчку величезного айсберга і не помічала всю цю міць за собою. Поступово стала розкривати її особливий світ. Цей шлях досі триває. Коли сиділи в Лондоні і чекали оцінку Ані на вихід у фінал, у мене народився наш слоган "Головне — вірити". Я нескінченно вірю в Аню. Завжди знала, що вона стане чемпіонкою світу.

— Чи збираєтеся відновлювати музичну кар'єру?
— Підготовка до Ріо і сім'я вийшли на перше місце. Продовжую писати, є багато готового матеріалу. Думаю, після Ріо повернуся до музичної кар'єри.

— Під час Євро-2012 ви були телеведучою. На ЧЄ 2016 братимете участь в подібному проекті?
— Фізично не зможу. Якщо після Ріо будуть такі проекти, то обов'язково погоджуся. Головне — щоб не впливало на тренування і підготовку збірної.

— У Олега Володимировича зараз немає тренерської роботи. Частіше бачитеся з батьком?
— Так, дуже часто. У нього є досить часу для внучки. Він стежить за всіма спортивними подіями — дивиться, читає.

— З його молодшими доньками спілкуєтеся?
— Вони грають в теніс і виходять на професійний рівень. Сильні і талановиті дівчата. У них все вийде. Просять у мене поради як у тренера. Допомагаю з мотивацією. Завжди готова підтримати і допомогти. У нас хороші теплі стосунки.

Зоряні дідусі Бринзак і Блохін: